вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" лютого 2026 р. Справа № 927/1139/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «АВЕ САН»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.02.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2025
у справі № 927/1139/24 (суддя Кузьменко Т.О.)
за позовом Приватного підприємства "Дановабуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «АВЕ САН»
про стягнення коштів,
До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Дановабуд" (далі - позивач; ПП "Дановабуд"; Підприємство; заявник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "АВЕ САН" (надалі - відповідач; ТОВ "Виробничо-торгова фірма "АВЕ САН"; ТОВ «ВТФ «АВЕ САН»; Товариство; апелянт; скаржник) про стягнення 688 626,99 грн, а саме 464 019,33 грн боргу, 117 698,41 грн пені, 24 852,96 грн 3% річних та 52 056,29 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору підряду № 01/12 від 01.12.2020.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.02.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Виробничо-торгова фірма "АВЕ САН" на користь ПП "Дановабуд" борг - 494 019,33 грн, пеню - 117 698,41 грн, 3% річних - 24 852,69 грн, інфляційні нарахування - 52 056,29 грн та судовий збір - 8 263,52 грн.
За висновками місцевого господарського суду, вимоги позивача про стягнення 494 019,33 грн підтверджуються матеріалами справи та є правомірними. Окрім того, з огляду на неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості отриманих послуг, судом визнано обґрунтованими та задоволено вимоги про стягнення 117 698,41 грн пені за період прострочення з 01.04.2023 по 30.09.2023, 24 852,96 грн 3% річних за період з 01.04.2023 по 03.12.2024 та 52 056,30 грн інфляційних нарахувань за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року.
Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2025 заяву представника ПП "Дановабуд" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Виробничо-торгова фірма "АВЕ САН" на користь ПП "Дановабуд" витрати на професійну правничу допомогу - 15 000 грн, гонорар успіху - 15 000 грн.
Приймаючи рішення у справі суд першої інстанції зазначив, що беручи до уваги характер та обсяг наданих адвокатом позивача послуг, виходячи з принципу розумності та справедливості, з урахуванням відсутності заперечень з боку ТОВ "ВТФ "Аве Сан", відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн та гонорар успіху в розмірі 15 000 грн.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ТОВ "Виробничо-торгова фірма "АВЕ САН" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чернігівської області від 18.02.2025 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2025, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПП "Дановабуд" у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване основне рішення прийнято з порушеннями та не відповідає приписам ст.ст. 236, 238 ГПК України. З причин наявності підстав для скасування основного рішення, скаржник наголошує на скасуванні, в силу приписів ст. 129 ГПК України, й додаткового рішення.
Апелянт зазначає, що 01 грудня 2020 року між ТОВ «ВТФ «АВЕ САН» та ПП «Дановабуд» було укладено договір підряду № 01/12 від 01.12.2020 зі строком дії договору до 31.12.2021. Товариство станом на 01.09.2021 повністю здійснило розрахунок за фактично виконані роботи, що підтверджується актом звірки.
Скаржник вказує, що на виконання подальших робіт по благоустрою території біля нового магазину продовольчих та непродовольчих товарів на вул. Луцька буд. 21 в місті Горохів Волинської обл. ТОВ «ВТФ «АВЕ САН» здійснено авансування в розмірі 300 000,00 (триста тисяч) грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 13360 від 05.10.2021, № 194 від 14.11.2022, № 14616 від 23.12.2021. ПП «Дановабуд» роботи на суму попередньої оплати не виконало, жодних робіт після 01.09.2021 від відповідача не приймалось, акти про фактично виконані роботи не складались та не підписувались, у відповідності до п.п. 1.2 та 3.1 договору.
Окремо відповідач акцентує, що додаткова угода № 8 від 01.12.2021, з умовами про продовженням строку до 31.03.2023 з боку Товариства не погоджувались та не підписувались. Крім цього, оскільки сторони не мали наміру продовжувати співпрацю, відповідачем не приймались та і не могли прийматись роботи за актами від 01.03.2023, а тому на таких відсутні підписи уповноважених осіб відповідача.
До апеляційної скарги відповідачем долучено нові докази, а саме: позовна заява від 05.09.2023; зустрічна позовна заява від 26.10.2023; ухвала від 02.11.2023 у справі № 903/949/23, якою відповідну позовну та зустрічну позовні заяви залишено та повернуто без розгляду.
У частині додаткового рішення апелянтом зазначається, що оскільки відповідачем заперечуються вимоги позивача в повному обсязі та існують достатні підстави для відмови позивачу в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача, що є достатньою підставою для скасування додаткового рішення.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025, апеляційна скарга в справі № 927/1139/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "АВЕ САН" на рішення Чернігівської області від 18.02.2025 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2025 у справі № 927/1139/24. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "АВЕ САН" на рішення Чернігівської області від 18.02.2025 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2025 у справі № 927/1139/24 призначено до судового розгляду.
До апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких останній просить оскаржувані рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Підприємство звертає увагу, що відповідачем не було подано до суду першої інстанції жодного з тих документів (доказів) на які посилається відповідач в апеляційній скарзі та які долучив до апеляційної скарги.
Також позивач зазначив, що цінним листом з описом вкладення за трек номером 4302607652415, було відправлено на адресу відповідача: Акт надання послуг № 19 від 01.03.2023 на суму 125 963,74 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 20 від 01.03.2021 на суму 486 774,35 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 22 від 01.03.2023 на суму 181 281,24 грн. з ПДВ, додаткова угода № 8 від 01.12.2021. В наведеному позивач підкреслює, що враховуючи п. 4.3 договору, замовник (відповідач) мав до 16.03.2023 прийняти, розглянути та підписати Акти надання послуг, що йому були відправлені. Оскільки, відповідачем протягом 2-х днів з моменту отримання актів надання послуг їх підписано не було, а також не було повідомлено про не прийняття робіт, або недоліки у виконаних роботах, позивач (підрядник) вважає, що Акт надання послуг № 19 від 01.03.2023 на суму 125 963,74 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 20 від 01.03.2021 на суму 486 774,35 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 22 від 01.03.2023 на суму 181 281,24 грн. з ПДВ, є такими, що підписані відповідачем 16.03.2023. У той же час, в апеляційній скарзі відповідач жодним чином не спростовував факт отримання ним вищевказаних актів, а також не зазначив причин чому такі акти не було підписано та/або не було надано вмотивованої відмови від їх підписання.
Додатково позивач звернув увагу, що роботи виконані за актом приймання-передачі № 20 від 01.03.2023 є частково оплаченими в сумі 174 036,26 грн. Окрім цього, послуги/роботи що передбачені в акті приймання наданих послуг № 19 від 01.03.2023 були погоджені в кошторисі від 01.07.2021, а послуги/роботи що передбачені в акті приймання наданих послуг № 20 від 01.03.2023, були погоджені в кошторисі від 01.07.2021.
До пояснень позивачем долучено копії кошторису від 01.07.2021 на суму 486 774,35 грн та кошторису від 01.07.2021 на суму 125 963,72 грн.
04.06.2025 позивачем подані додаткові пояснення щодо суті спору, до яких долучено: оригінал додаткової угоди № 7 від 11.08.2021 до договору підряду № 01/12 від 01.12.2020; оригінал кошторису від 01.07.2021; оригінал звіту; оригінал додаткової угоди № 6 до договору підряду № 01/12 від 01.12.2020.
06.08.2025 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій: фотоматеріалів на 35 арк.; листування на 5 арк.; видаткових накладних, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2021 року на 20 арк.; платіжних інструкцій на 26 арк.
10.08.2025 відповідачем подані додаткові пояснення, до яких долучено акти виконаних робіт.
23.09.2025 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій: адвокатського запиту до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області та докази його направлення; відповіді на адвокатський запит від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області; адвокатського запиту до ТОВ «АТБ-маркет» та докази його направлення; відповіді на адвокатський запит від ТОВ «АТБ-маркет».
23.10.2025 відповідачем подані додаткові пояснення, до яких долучено: акти виконаних робіт; ГП-5 АТБ м. Горохів; таблицю порівняння; проект.
28.01.2026 позивачем долучено до матеріалів справи: акти розрахунків ПП "Дановабуд" та ТОВ "Виробничо-торгова фірма "АВЕ САН"; листи від 20.11.2025 та від 26.11.2025.
Розгляд справи відкладався, а в судових засіданнях оголошувалась перерва.
Представники апелянта в судовому засіданні 25.02.2026 вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
У судовому засіданні представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення залишити без змін.
В частині долучених сторонами до апеляційної скарги, пояснень та клопотань про долучення нових доказів, апеляційний суд вказує, що статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.
Так, згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена суду позивачем та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз положень статей 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів. Єдиним винятковим випадком, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, є наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Колегія суддів підкреслює, що до основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, відноситься змагальність сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (ст.ст. 2, 13 ГПК України).
При цьому, за ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У межах вказаного судовою колегією акцентується, що під час перебування справи на розгляді в суді апеляційної інстанції сторонами неодноразово подавались додаткові докази, які: 1) частково подавалися до суду першої інстанції; 2) були наявними у сторін, втім до місцевого господарського суду не подавалися; 3) були отримані додатково відповідною стороною з метою доведення обставин, які мають значення для справи.
В аспекті зазначеного суд апеляційної інстанції вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016 року). Зважаючи на це, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має виходити з наведених вище відмінностей між поновленням та продовженням процесуальних строків, враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.
Також Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
У пункті 7 розділу II рішення у справі "Мінак та інші проти України" ЄСПЛ указав, що Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах "Авотіньш проти Латвії", заява № 17502/07, п. 119 та "Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів", п. 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пп. 17 - 18 рішення від 06.02.2001 у справі "Беер проти Австрії", заява № 30428/96).
Зберігаючи об'єктивність і неупередженість судового розгляду, з метою сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, задля уникнення в даному випадку надмірного формалізму та обмеження права сторін на доступ до суду, для забезпечення сторонам рівних прав під час судового розгляду, враховуючи специфіку правовідносин, неможливість здійснення повного та всебічного аналізу правовідносин, що склались, колегією суддів у судовому засіданні 09.02.2026 поставлено питання щодо наявних заперечень проти долучення до матеріалів справи поданих ПП "Дановабуд" та ТОВ "Виробничо-торгова фірма "АВЕ САН" на стадії апеляційного провадження перелічених вище додаткових доказів.
Проти долучення відповідних доказів, поданих протилежною стороною, позивач та відповідач не заперечували.
Отже, зважаючи на наведені процесуальні приписи, як винятковість випадку, судом апеляційної інстанції при здійсненні апеляційного перегляду справи приймаються до уваги докази, долучені сторонами, які об'єктивно впливають на розгляд справи по суті, що не заперечується сторонами, а саме: позовна заява від 05.09.2023; зустрічна позовна заява від 26.10.2023; ухвала від 02.11.2023 у справі № 903/949/23; кошторис від 01.07.2021 на суму 486 774,35 грн; кошторис від 01.07.2021 на суму 125 963,72 грн.; оригінал додаткової угоди № 7 від 11.08.2021 до договору підряду № 01/12 від 01.12.2020; оригінал кошторису від 01.07.2021; оригінал звіту; оригінал додаткової угоди № 6 до договору підряду № 01/12 від 01.12.2020 (оглянуті в судовому засіданні); фотоматеріали; листування; видаткові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2021 року; платіжні інструкції; акти виконаних робіт; адвокатський запит до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області та докази його направлення; відповідь на адвокатський запит від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області; адвокатський запит до ТОВ «АТБ-маркет» та докази його направлення; відповідь на адвокатський запит від ТОВ «АТБ-маркет»; акти виконаних робіт; ГП-5 АТБ м. Горохів; таблицю порівняння; проект; акти розрахунків ПП "Дановабуд" та ТОВ "Виробничо-торгова фірма "АВЕ САН"; листи від 20.11.2025 та від 26.11.2025.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.12.2020 між Приватним підприємством "Дановабуд" (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "АВЕ САН" (Замовник) укладено договір підряду № 01/12 (скорочено - Договір).
Пунктом 1.1. Договору сторони обумовили, що Підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами надати роботи по благоустрою території біля нового магазину продовольчих та непродовольчих товарів на вулиці Луцька, буд. 21, місто Горохів Волинської області, згідно технічного завдання виданого Замовником, надалі - "Роботи", в тому числі: земельні роботи - у ці роботи входять всі роботи, що виконуються на території будівництва, у вартість не входять вивезення (завезення) та кагатування землі.
Відповідно до п. 1.2. Договору прийняття робіт від Підрядника здійснюється за Актом виконаних робіт.
За приписами п. 1.3. Договору роботи виконуються із матеріалів та технікою Підрядника.
У п. 1.4. Договору сторонами погоджено, що орієнтовна вартість робіт становить 2 797 219,28 грн.
Згідно з п. 3.1. Договору оплата за фактично виконані роботи здійснюється згідно рахунків, виставлених підрядником по Актах виконаних робіт, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Акта надання послуг.
За п. 3.2. Договору Замовник може збільшити обсяги робіт, які мають бути виконані Підрядником, завчасно попередивши про це Підрядника у письмовій формі та додатково профінансувавши вартість виконаних робіт.
Відповідно до п. 3.3. Договору вид розрахунків - безготівковий.
Згідно п. 3.5. Договору Замовник сплачує Підряднику аванс до початку робіт у розмірі 30% орієнтовної вартості договору, а також 50% орієнтовної вартості договору перед вкладанням АБП, про що буде письмово повідомлено Замовника за 5 днів.
Відповідно до п. 4.2. Договору Підрядник має право одержувати оплату за виконані роботи в розмірах і строки, передбачені цим Договором.
За п. 4.3. Договору Замовник зобов'язаний не пізніше двох днів після повідомлення Підрядника про виконання робіт забезпечити їх приймання і здійснити повну оплату їх вартості згідно розділу 3 даного договору. Прийняти Акт виконаних робіт, розглянути та підписати його в 2-денний строк з часу даного повідомлення Підрядника.
Згідно з п. 5.1. Договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт Замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми порушення за кожен день прострочки.
У подальшому між Підрядником та Замовником укладено ряд додаткових угод, а саме:
1) Додаткова угода № 1 від 12.01.2021, відповідно до якої погоджено таке:
- підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи по осушенню будівельного майданчика на території біля нового магазину продовольчих та непродовольчих товарів на вулиці Луцька, буд. 21, в місті Горохів Волинська обл., надалі - "Роботи";
- вартість робіт становить 209 592,00 грн, у тому числі ПДВ - 34 932,00 грн;
- оплата за фактично виконані роботи здійснюється згідно рахунків, виставлених Підрядником;
- дана Додаткова угода набирає чинності з 12 січня 2021 року і є невід'ємною частиною Договору підряду;
2) Додаткова угода № 2 від 01.02.2021, відповідно до якої погоджено таке:
- підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи по влаштуванню піщано-щебеневої основи із використанням геотекстилю на території біля нового магазину продовольчих та непродовольчих товарів на вулиці Луцька, буд. 21, в місті Горохів Волинська обл., надалі - "Роботи";
- вартість робіт становить 431 109,84 грн, в тому числі ПДВ - 71 851,64 грн;
- оплата за фактично виконані роботи здійснюється згідно рахунків, виставлених Підрядником;
- дана Додаткова угода набирає чинності з 12 січня 2021 року і є невід'ємною частиною Договору підряду;
3) Додаткова угода № 3 від 01.02.2021, відповідно до якої погоджено таке:
- підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи по влаштуванню відмостки на території магазину продовольчих та непродовольчих товарів на вулиці Луцька, буд. 21, в місті Горохів Волинська обл., надалі - "Роботи";
- вартість таких робіт становить 165 456,27 грн;
- оплата за фактично виконані роботи здійснюється згідно рахунків, виставлених Підрядником;
- дана Додаткова угода набирає чинності з 12 січня 2021 року і є невід'ємною частиною Договору підряду;
4) Додаткова угода № 4 від 15.02.2021, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1.4. Договору підряду № 01/12 від 01.12.2020 та викласти його в наступній редакції: "Орієнтовна вартість робіт 3 531 203,82 (три мільйони п'ятсот тридцять одна тисяча двісті три гривні 82 коп.). Всі інші умови договору залишаються без змін";
5) Додаткова угода № 5 від 05.05.2021, відповідно до якої було погоджено таке:
- підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи по встановленню бордюрів дорожніх та островках безпеки, лотків телескопічних та нанесення дорожньої розмітки на території нового магазину продовольчих та непродовольчих товарів на вулиці Луцька, буд. 21, в місті Горохів Волинська обл., надалі - "Роботи". Вартість роботи становить 120 522,89 грн, в тому числі і ПДВ - 20 087,15 грн;
- підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи по нанесенню додаткової дорожньої розмітки на території біля нового магазину продовольчих та непродовольчих товарів на вулиці Луцька, буд. 21, в місті Горохів Волинська обл., надалі - "Роботи". Вартість роботи становить 12 078,00 грн, в тому числі ПДВ - 2 013,00 грн.
- сторонами також погоджено внести зміни до п. 1.4. Договору підряду № 01/12 від 01.12.2020, виклавши його в наступній редакції: "1.4. Орієнтовна вартість робіт 4 469 962,82 грн, в тому числі ПДВ - 744 993,80 грн";
6) Додаткова угода № 6 від 01.07.2021, відповідно до якої сторонами погоджено таке:
- підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи по влаштуванню розширеного заїзду та реконструкції лінійного водовідведення на території біля нового магазину продовольчих та непродовольчих товарів на вулиці Луцька, буд. 21, в місті Горохів Волинська обл., надалі - "Роботи". Вартість роботи становить 486 774,35 грн, в тому числі ПДВ - 81 129,06 грн;
- підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати додаткові роботи по влаштуванню розмітки, встановлення поребриків, влаштування асфальтобетонного покриття на тротуарі, демонтаж та вкладання бруківки на території біля нового магазину продовольчих та непродовольчих товарів на вулиці Луцька, буд. 21, в місті Горохів Волинська обл., надалі - "Роботи". Вартість роботи становить 125 963,72 грн, в тому числі ДПВ - 20 993,95 грн;
- сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1.4. Договору підряду № 01/12 від 01.12.2020, виклавши його в наступній редакції: "Орієнтовна вартість робіт 5 082 700,89 грн (п'ять мільйонів вісімдесят дві тисячі сімсот грн 89 коп.), в тому числі ПДВ - 847 116,82 грн";
7) Додаткова угода № 7 від 11.08.2021, відповідно до якої Сторонами погоджено таке:
- підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи по влаштуванню системи водовідведення на території біля нового магазину продовольчих та непродовольчих товарів на вулиці Луцька, буд. 21., в місті Горохів Волинської області, надалі - "Роботи". Вартість робіт становить 187 448,62 грн, в тому числі ПДВ - 31 241,44 грн;
- сторони дійшли згоди щодо внесення змін до п. 1.4. Договору підряду №01/12 від 01.12.2020, виклавши його в наступній редакції: "Орієнтовна вартість робіт 5 270 149,51 грн, в тому числі ПДВ - 878 358,25 грн".
Також до матеріалів позову позивачем долучено копію додаткової угоди № 8 від 01.12.2021, за умовами якої:
- внесено зміни до п. 1.4. Договору підряду № 01/12 від 01.12.2020, та викладено його в наступній редакції "Вартість робіт становить 5 263 982,12 грн, в тому числі ПДВ - 877330,35 грн";
- внесено зміни до п. 2.2. договору підряду № 01/12 від 01.12.2020. Викладено його в наступній редакції "Закінчення дії договору - 31.03.2023";
- пункт 3.2. договору підряду № 01/12 від 01.12.2020 викладено в наступній редакції "Замовник може збільшити обсяг робіт, які мають бути виконані Підрядником, завчасно попередивши про це Підрядника у письмовій або усній формах та додатково профінансувавши вартість виконання цих робіт. Розміри авансів погоджуються між сторонами та сплачуються згідно виставлених Підрядником рахунків".
За період з березня 2021 року по березень 2023 року позивачем надано послуг на загальну суму 4 457 824,03 грн, а саме: відповідно до актів надання послуг № 15 від 04.03.2021 на суму 595885,97 грн з ПДВ, № 16 від 04.03.2021 на суму 30 482,82 грн з ПДВ, № 17 від 04.03.2021 на суму 119536,80 грн з ПДВ, № 17/1 від 04.03.2021 на суму 37240,80 грн з ПДВ, № 18 від 16.03.2021 на суму 160194,00 грн з ПДВ, № 19 від 16.03.2021 на суму 363508,00 грн з ПДВ, № 20 від 16.04.2021 на суму 66618,00 грн з ПДВ, № 29 від 26.04.2021 на суму 112205,66 грн з ПДВ, № 117 від 30.06.2021 на суму 956927,62 грн з ПДВ, № 155 від 30.07.2021 на суму 900000,00 грн з ПДВ, № 163 від 31.08.2021 на суму 321205,03 грн з ПДВ, № 19 від 01.03.2023 на суму 125963,74 грн з ПДВ, № 20 від 01.03.2021 на суму 486774,35 грн з ПДВ, № 22 від 01.03.2023 на суму 181281,24 грн з ПДВ.
Акти наданих послуг № 15 від 04.03.2021, № 16 від 04.03.2021, № 17 від 04.03.2021, № 17/1 від 04.03.2021, № 18 від 16.03.2021, № 19 від 16.03.2021, № 20 від 16.04.2021, № 29 від 26.04.2021, № 117 від 30.06.2021, № 155 від 30.07.2021, № 163 від 31.08.2021 підписані сторонами та скріплені печатками.
Акти № 19 від 01.03.2023, № 20 від 01.03.2021, № 22 від 01.03.2023 направлені позивачем відповідачу 08.03.2023 рекомендованим листом № 4302607652415 з описом вкладення.
Відповідно до платіжних доручень № 9153_СА11К/1 від 10.12.2020 на суму 839165,78 грн, № 10344_3411Е/1 від 04.03.2021 на суму 200000,00 грн, № 10470 від 15.03.2021 на суму 100000,00 грн, № 10486 від 16.03.2021 на суму 200000,00 грн, № 10912 від 16.04.2021 на суму 500000 грн, № 11094 від 26.04.2021 на суму 600000 грн, № 11336_5І11F/1 від 19.05.2021 на суму 100000 грн, № 11405_5О11Y/1 від 24.05.2021 на суму 100000 грн, № 11532_5V11F/1 від 31.05.2021 на суму 100000 грн, платіжних доручень № 11598 від 08.06.2021 на суму 100000 грн, № 11716 від 17.06.2021 на суму 100000 грн, № 11785 від 23.06.2021 на суму 100000 грн, № 11848 від 02.07.2021 на суму 300000 грн, № 11994 від 12.07.2021 на суму 150000 грн, № 12064 від 14.07.2021 на суму 150000 грн, № 12193 від 23.07.2021 на суму 200000 грн, № 12304 від 29.07.2021 на суму 100000 грн, № 12454 від 09.08.2021 на суму 100000 грн, № 12585 від 17.08.2021 на суму 221205,03 грн, №13360 від 05.10.2021 на суму 200000 грн, № 14616 від 23.12.2021 на суму 50000 грн, № 194 від 14.11.2022 на суму 50000 грн, відповідачем оплачені роботи на загальну суму 3 963 804,70 грн.
Відповідно до бухгалтерської довідки позивача № 371 від 23.12.2024 грошові кошти, сплачені платіжним дорученням № 10912 від 16.04.2021 на суму 500000 грн в частині суми 68890,16 грн віднесені на оплату послуг, наданих за договором № 01/12 від 01.12.2020, решта 431109,84 грн віднесені на оплату договору № 2 від 01.02.2021; грошові кошти, сплачені платіжним дорученням №11094 від 26.04.2021 на суму 600000 грн в частині суми 434543,73 грн віднесені на оплату послуг, наданих за договором № 01/12 від 01.12.2020, решта 165456,27 грн віднесена на оплату договору № 2 від 01.02.2021.
З урахуванням часткової оплати вартості наданих послуг, заборгованість відповідача перед позивачем склала 494 019,33 грн, у тому числі за актом № 20 від 01.03.2023 в сумі 312738,09 грн, за актом № 22 від 01.03.2023 в сумі 181281,24 грн.
З огляду на вказані обставини, зважаючи на умови Договору, суд 1-ої інстанції дійшов висновку, що строк оплати за вказаними вище актами - до 22.03.2023.
При цьому, згідно тверджень позивача, докази оплати вартості наданих послуг в сумі 494 019,33 грн - відсутні. Також з огляду на те, що відповідач неналежно виконував свої зобов'язання по оплаті вартості отриманих послуг, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 117 698,41 грн пені за період прострочення з 01.04.2023 по 30.09.2023, 24 852,96 грн 3% річних за період з 01.04.2023 по 03.12.2024, 52 056,30 грн інфляційних нарахувань за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року.
З цих підстав позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
Відповідач відзиву на позовну заяву до місцевого господарського суду не подавав.
Як зазначено судом попередньої інстанції, на виконання умов Договору позивачем виконано роботи/надано послуг на загальну суму 4 457 824,03 грн, що підтверджується Актами надання послуг: № 15 від 04.03.2021, № 16 від 04.03.2021, № 17 від 04.03.2021, № 17/1 від 04.03.2021, № 18 від 16.03.2021, № 19 від 16.03.2021, № 20 від 16.04.2021, № 29 від 26.04.2021, № 117 від 30.06.2021, № 155 від 30.07.2021, № 163 від 31.08.2021, № 19 від 01.03.2023, № 20 від 01.03.2021, № 22 від 01.03.2023.
Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень та платіжних інструкцій, відповідач вартість наданих послуг оплатив частково в сумі 3 963 804,70 грн.
Станом на день звернення позивача до суду вартість послуг, наданих за актами № 20, № 21 від 01.03.2023 в загальній сумі 494 019,33 грн відповідачем не сплачена.
Наявність спірної заборгованості відповідач в ході розгляду справи не спростував, доказів її оплати до матеріалів справи не надав.
Відтак, судом першої інстанції зроблено висновок, що вимоги позивача про стягнення 494 019,33 грн підтверджуються матеріалами справи та є правомірними.
Окрім того, з огляду на неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості отриманих послуг, місцевим господарським судом визнано обґрунтованими та задоволено вимоги про стягнення 117 698,41 грн пені за період прострочення з 01.04.2023 по 30.09.2023, 24 852,96 грн 3% річних за період з 01.04.2023 по 03.12.2024 та 52 056,30 грн інфляційних нарахувань за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року.
З огляду на фактичні обставини цієї справи, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Щодо основного рішення
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).
Частиною 2 статті 11 ЦК України, що кореспондується із приписами статті 174 ГК України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025, який 28.08.2025 введено в дію) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 181 ГК України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Вчинений сторонами правочин є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 ЦК України.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).
За ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Частиною четвертою статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вже зазначалось, позивачем до позову долучено копію додаткової угоди № 8 від 01.12.2021, за умовами якої:
- внесено зміни до п. 1.4. Договору підряду № 01/12 від 01.12.2020, та викладено його в наступній редакції "Вартість робіт становить 5 263 982,12 грн, в тому числі ПДВ - 877330,35 грн";
- внесено зміни до п. 2.2. договору підряду № 01/12 від 01.12.2020. Викладено його в наступній редакції "Закінчення дії договору - 31.03.2023";
- пункт 3.2. договору підряду № 01/12 від 01.12.2020 викладено в наступній редакції "Замовник може збільшити обсяги робіт, які мають бути виконані Підрядником, завчасно попередивши про це Підрядника у письмовій або усній формах та додатково профінансувавши вартість виконання цих робіт. Розміри авансів погоджуються між сторонами та сплачуються згідно виставлених Підрядником рахунків".
Таким чином, підрядником стверджується про укладення між сторонами додаткової угоди № 8, умовами якої, серед іншого, визначено вартість робіт за Договором в сумі 5 263 982,12 грн, а також вказано про закінчення дії Договору - 31.03.2023.
У межах вказаного судова колегія зазначає, що за ст.ст. 207, 208 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
В силу ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
З огляду на зазначені приписи ЦК та ГК України щодо письмової форми правочину та істотних умов господарського договору, колегія суддів акцентує, що строки виконання робіт або її окремих етапів, які встановлюються у договорі підряду корелюються зі строком дії договору, в межах яких визначається час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі відповідного договору.
Відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
За ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
В силу частин першої, другої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
За частиною першою статті статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.
Аналогічні висновки в питаннях електронних доказів викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.
В апеляційній скарзі представник відповідача заявив про непідписання додаткової угоди № 8 від 01.12.2021 ген. директором Пащенко Г.М. Крім того представник Товариства зазначив про необхідність витребування оригіналу такої угоди, оскільки такий у відповідача відсутній.
Обставини підписання вказаної додаткової угоди неодноразово заперечувались директором ТОВ "Виробничо-торгова фірма "АВЕ САН" Пащенко Г.М. у судових засіданнях під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції (в т.ч. 23.06.2025, 11.08.2025).
Поряд з цим, позивач у своїх пояснення від 04.06.2025 вказав, що у нього також відсутній оригінал додаткової угоди № 8 від 01.12.2021. Вона була підписана відповідачем, а копія з підписом і відтиском печатки відправлена позивачеві за допомогою соціальної мережі «Viber». При цьому, в судовому засіданні пояснив, що відповідна переписка у додатку «Viber» була у працівника, якого вже звільнено.
У межах вказаного судова колегія констатує про відсутність оригіналу додаткової угоди № 8 від 01.12.2021, якою визначено вартість робіт за Договором в сумі 5 263 982,12 грн, а також вказано про закінчення дії Договору - 31.03.2023.
Також колегія суддів зазначає, що за п.п. 7.1., 7.3., 7.4. Договору внесення до нього змін можливе лише за взаємною згодою сторін. Всі зміни та доповнення до цього договору викладаються у письмовій формі, є його невід?ємною частиною та набувають чинності з моменту їх підписання повноважними представниками сторін. Будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі і надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто під розписку на адресу сторін. Факсокопії мають юридичну силу.
Водночас, доказів укладення сторонами додаткової угоди № 8 від 01.12.2021 у порядку, визначеному Договором, матеріали справи не містять.
Крім цього, позивачем не надано допустимих, в розумінні ст. 77 ГПК України, доказів, що підтверджують отримання ним від відповідача додаткової угоди № 8 від 01.12.2021 за допомогою соціальної мережі «Viber». У той же час, такого способу внесення змін та доповнень до Договору, згідно п.п. 7.1., 7.3., 7.4. Договору, не передбачено.
З огляду на наведене, оскільки оригіналу додаткової угоди № 8 від 01.12.2021 до суду апеляційної інстанції не надано, наявна у справі копія додаткової угоди № 8 від 01.12.2021 (а.с. 21; на звороті), не береться колегією суддів до уваги ані як письмовий, ані як електронний доказ у справі.
В межах зазначеного судова колегія зазначає, що беручи до уваги відсутність в матеріалах справи допустимих доказів згоди сторін Договору щодо продовження строку його дії до 31.03.2023, враховуючи, що строк дії Договору був визначений сторонами до 31.12.2021 (п. 2.2.), позивачем не доведено існування між сторонами господарських зобов'язань, що виникли на основі Договору після закінчення строку його дії, а тим самим й обов'язку відповідача виконувати в березні 2023 року (станом на дату направлення Актів № 19 від 01.03.2023, № 20 від 01.03.2021, № 22 від 01.03.2023) взяті на себе зобов'язання, визначені п. 4.3. Договору, зокрема з: прийняття та підписання надісланих Підрядником на адресу Замовника Актів № 19 від 01.03.2023, № 20 від 01.03.2021, № 22 від 01.03.2023 на загальну суму 794 019,33 грн; надання мотивованої відмови (повідомлення) від прийняття робіт та підписання актів; оплати актів.
Відтак, судова колегія висновується про недоведеність позивачем, за викладених у позові підстав, обставин щодо настання строку оплати відповідачем зазначених вище актів до 24.03.2023.
Щодо тверджень позивача про підписання між сторонами звіту про виконану роботу на суму 794 019,33 грн, то судова колегія вказує, що з огляду на обставини відсутності між сторонами існування господарських відносин за Договором станом на березень 2023 року, судом апеляційної інстанції відхиляються, як безпідставні, доводи позивача про підтвердження таким звітом прийняття Замовником робіт. Крім цього, в межах зазначеного колегією суддів враховується, що умовами Договору не передбачено складення Підрядником звіту. Також колегією суддів враховується й наявність у справі звітів сторін, які різняться між собою суттєвими відмінностями щодо дат їх підписання.
Окремо, в частині аргументів сторін щодо виконаних Підрядником робіт за Договором, прийняття їх Замовником та оплати останнім у межах строку дії Договору, судовою колегією зазначається таке.
На виконання умов Договору позивачем виконано роботи/надано послуги на загальну суму 4 469 962,81 грн, що підтверджується Актами надання послуг: № 2 від 22.01.2021, № 15 від 04.03.2021, № 16 від 04.03.2021, № 17 від 04.03.2021, № 17/1 від 04.03.2021, № 18 від 16.03.2021, № 19 від 16.03.2021, № 14 від 16.04.2021, № 20 від 16.04.2021, № 12 від 26.04.2021, № 29 від 26.04.2021, № 117 від 30.06.2021, № 155 від 30.07.2021, № 163 від 31.08.2021, № 19 від 01.03.2023, № 20 від 01.03.2021, № 22 від 01.03.2023 (а.с. 49 5- т. 1; а.с. 152 - 158 (зі зворотом) т. 2).
Вказані Акти підписані обома сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача.
Заперечень щодо цих обставин від сторін не надходило.
Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень та платіжних інструкцій, відповідач вартість наданих послуг оплатив частково в сумі 4 789 662,81 грн (а.с. 130 (на звороті) - 142 т. 2). При цьому, колегією суддів враховується, що під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції позивач пояснив, що у доданій до позову бухгалтерській довідці (а.с. 48 т. 1) інформація щодо зарахування 431 109,84 грн за договором № 2 від 01.02.2021 та 165 456,27 грн для договору № 3 від 01.02.2021 викладена некоректно, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини згідно договорів №№ 2 і 3 від 01.02.2021. Відтак, сплачені 16.04.021 та 26.04.2021 відповідачем 500 000 грн і 600 000 грн відповідно є такими, що зараховані згідно договору підряду № 01/12 від 01.12.2020.
Таким чином, враховуючи проведення відповідачем оплат за Договором на загальну суму 4 789 662,81 грн, у останнього має місце переплата за Договором у розмірі 319 700 грн, з розрахунку: 4 789 662,81 - 4 469 962,81.
Щодо наявного у матеріалах справи платіжного доручення № 8953 від 30.11.2020 на суму 15 200 грн (а.с. 142 (на звороті) т. 2), то воно в оплату платежу по Договору не зараховувалось, про що сторонами не заперечується та підтверджується у наданих ними актах звірки від 03.11.2025.
Отже, з огляду на наведене, за висновками колегії суддів позивач не довів належними та допустимими, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, доказами викладених у позові обставин існування в Товариства заборгованості перед Підприємством у сумі 464 019,33 грн за Договором.
В свою чергу, з урахуванням зазначених висновків щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, є такими, що не підлягають задоволенню заявлені останнім похідні від основної заборгованості вимоги про стягнення 117 698,41 грн пені, 24 852,96 грн 3% річних та 52 056,29 грн інфляційних втрат.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Зважаючи на викладене, за висновками судової колегії у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
В свою чергу, враховуючи вказані вище висновки щодо суті спору, колегія суддів вважає передчасними висновки місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову Підприємства.
Щодо додаткового рішення
Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.02.2025 у сравіві № 927/1139/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Виробничо-торгова фірма "АВЕ САН" на користь ПП "Дановабуд" борг - 494 019,33 грн, пеню - 117 698,41 грн, 3% річних - 24 852,69 грн, інфляційні нарахування - 52 056,29 грн та судовий збір - 8 263,52 грн.
До Господарського суду Чернігівської області від представника позивача надійшла заява про стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2025 заяву представника ПП "Дановабуд" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Виробничо-торгова фірма "АВЕ САН" на користь ПП "Дановабуд" витрати на професійну правничу допомогу - 15 000 грн, гонорар успіху - 15 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21 зазначила, що аналіз положень ст. 244 ГПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
Зазначена правова позиція узгоджується також із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 910/14228/21, від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі № 522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі № 640/15192/19.
Отже, скасування первісного судового рішення, ухваленого за результатом вирішення спору по суті, є самостійною підставою для скасування і додаткового судового рішення до нього, прийнятого згідно ст. 244 ГПК України.
Таких висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 31.10.2023 у справі № 910/3134/22, від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22, від 18.02.2026 у cправі № 910/6757/25.
Оскільки рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.02.2025 у справі № 927/1139/24, яке прийнято по суті спору, підлягає скасування згідно висновків, викладених у цій постанові, з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог, то скасуванню підлягає також й додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2025 у справі № 927/1139/24, як похідне від основного, без процесуальної необхідності надавати оцінку аргументам апеляційної скарги щодо оскарження такого додаткового рішення.
В силу ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 4, 8 ст.129 ГПК України в зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати заявника, пов'язані із розглядом справи в суді першої інстанції, зокрема на професійну правничу допомогу, покладаються на позивача, а тому заява останнього про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволенню не підлягає.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез'ясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку. У зв'язку з чим оскаржувані рішення суду 1-ої інстанції підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в повному обсязі у задоволенні позовних вимог та про відмову в задоволенні заяви представника Приватного підприємства "Дановабуд" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, а апеляційна скарга, - задоволенню.
Водночас, заперечення позивача не знайшли свого підтвердження в межах спростувань викладених скаржником в апеляційній скарзі доводів у цілому.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача - Приватне підприємство "Дановабуд".
Керуючись ст.ст. 129, 244, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «АВЕ САН» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.02.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2025 у справі № 927/1139/24 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.02.2025 у справі № 927/1139/24 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову Приватного підприємства "Дановабуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «АВЕ САН» про стягнення коштів - повністю.
3. Додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2025 у справі № 927/1139/24 - скасувати.
4. Відмовити у задоволенні заяви представника Приватного підприємства "Дановабуд" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - в повному обсязі.
5. Стягнути з Приватного підприємства "Дановабуд" (адреса: 43006, Волинська обл., м. Луцьк, пров. Дорожній, буд. 4; код ЄДРПОУ - 37706854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «АВЕ САН» (адреса: 14014, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 66/8; код ЄДРПОУ - 14236580) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - 12 395,28 грн (дванадцять тисяч триста дев'яносто п'ять гривень 28 копійок).
6. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.
7. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.03.2026.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков