79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
16.03.2026 Справа № 914/2821/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Рима Т.Я., Прядко О.В. розглянув матеріали
За апеляційною скаргою:Товариства з обмеженою відповідальністю "Надрагідробурмаш",
на рішення:Господарського суду Львівської області від 19.01.2026 (суддя Матвіїв Р.І., повний текст рішення складено 20.01.2026),
у справі:№ 914/2821/25,
за позовом:Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич,
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Надрагідробурмаш", м. Дрогобич,
про:стягнення 4 335 976, 78 грн
Представники учасників справи: не з?явились.
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
Дрогобицька міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 4 335 976, 78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Дрогобицькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» 01.06.2020 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 10, 1882 га з кадастровим № 4610600000:01:073:0107 зі строком дії до 01.06.2023 року. Після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, відповідач в період з 01.06.2023 по 18.09.2024 фактично продовжував користуватись земельною ділянкою комунальної власності без достатніх правових підстав, оскільки заяви щодо продовження дії договору оренди не подавав, а також не сплачував орендну плату за землю.
Позивач, посилаючись на приписи статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) вказує на те, що відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).
Відтак, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти за рахунок власника цієї ділянки, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Відповідно до розрахунку позивачем збитків у вигляді неотриманої орендної плати, сума безпідставно збережених коштів відповідачем становить 4 335 976, 78 грн.
Розглянувши позовні вимоги, Господарський суд Львівської області 19.01.2026 ухвалив рішення у справі № 914/2821/25, яким позовні вимоги задоволив повністю та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» на користь позивача 4 335 976, 78 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що таке рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Господарський суд рішенням від 19.01.2026 у справі № 914/2821/25 безпідставно визнав доведеним розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2023 рік, оскільки розрахунок такого розміру здійснений шляхом математичної реконструкції та не підтверджений належними доказами. Відповідач вказує, що виключно витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, однак такий доказ позивачем до матеріалів справи не долучено.
Крім того, відповідач зазначає, що між сторонами був укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендна плата вноситься у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Після закінчення строку дії договору між сторонами не було укладено нового договору, у зв'язку з чим у позивача відсутні правові підстави для зміни істотних умов користування земельною ділянкою, зокрема розміру плати за таке користування.
Відтак, відповідач вважає, що судом першої інстанції неправомірно застосовано ставку орендної плати у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі локального нормативного акту Дрогобицької міської ради, оскільки така ставка не була погоджена сторонами та не передбачалась договором оренди землі. Відповідач зазначає, що таким рішенням суд фактично встановив для відповідача нову орендну ставку, що є прямим порушенням принципу свободи договору відповідно до ст. 627 ЦК України.
З огляду на вказані обставини, відповідач просить суд скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що розрахунок розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2023 рік був проведений міською радою відповідно до вимог п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) із застосуванням коефіцієнта індексації, а не шляхом математичної реконструкції. Крім того, позивач вказує, що Лист Держгеокадастру від 12.01.2024, яким встановлюється коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель за 2023 є належним доказом для розрахунку розміру нормативної грошової оцінки землі.
Також, позивач звертає увагу, що застосування пільгової орендної ставки у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки було обумовлене в договорі на підставі рішення Дрогобицької міської ради від 24.03.2020 № 2298 та мало тимчасовий характер - виключно на строк дії договору оренди (3 роки). Після закінчення строку дії договору, відповідач не звертався із заявою про продовження строку дії такого договору, проте продовжував користування земельною ділянкою без належних правових підстав.
У зв'язку з цим, на думку позивача, підстави для застосування пільгової ставки 1 % відсутні, а тому при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів застосовано ставку 6 % від нормативної грошової оцінки відповідно до Додатку № 1 до Положення "Про оренду земельних ділянок на території Дрогобицької міської ради та порядок встановлення розмірів орендної платиза землю" від 27.05.2021 року.
За таких обставин, позивач просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду, зокрема ухвалою суду від 04.03.2026 розгляд справи призначено на 16.03.2026.
У судове засідання 16.03.2026 представник позивача не з'явився, 16.03.2026 через підсистему Електронний суд подав клопотання про проведення судового засідання без його участі.
У судове засідання 16.03.2026 представник скаржника участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча через підсистему Електронний суд був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом ч. 1 та п. 1 ч. 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасника, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності учасників справи.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють від їх імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.
Суб'єктами права власності на землі комунальної власності згідно з статтею 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно із частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування в оренду.
Відповідно до положень статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Згідно із ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування, а об'єктами оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до витягу із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 26.09.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 4610600000:01:073:0107, площею 10, 1882 га, належить Дрогобицькій міській територіальній громаді та є комунальною власністю.
Державна реєстрація права власності на земельну ділянку проведена 02.06.2020 року, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.06.2020. Вказане свідчить про те, що спірна земельна ділянка є сформованою, є об'єктом цивільних прав та відповідно є об'єктом плати за землю.
Згідно з ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватись в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства.
Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями. визначеними статтею 122 цього кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Рішенням Дрогобицької міської ради від 19.07.2019 року № 1840 «Про затвердження матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу в оренду земельної ділянки» та рішенням Дрогобицької міської ради від 24.03.2020 року № 2298 «Про встановлення розміру річної орендної плати» було затверджено передати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» земельну ділянку площею 10, 1882 га, кадастровий номер 4610600000:01:073:0107, за адресою: М. Тураша, 15, для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості строком на 3 роки.
01.06.2020 року між Дрогобицькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:073:0107, загальною площею 101 882 кв.м, у тому числі забудовані землі - 5 422 кв. м, інші - 96 460 кв. м. Договір укладено строком на три роки (до 01.06.2023). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 51 772 837, 02 грн.
02.06.2020 на цю земельну ділянку зареєстровано право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» на підставі договору оренди землі від 01.06.2020.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14. 1. 147 пункту 14. 1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14. 1. 72 14. 1. 136 пункту 14. 1 статті 14 ПК України).
Отже, чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на вказаній вище земельній ділянці був розташований об'єкт нерухомого майна, а саме інженерний корпус № 1 позначений літ. «А-4» площею 2523, 6 кв. м, який належав на праві власності відповідачу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14. 1. 72 ПК України).
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в період з 01.06.2023 по 18.09.2024 фактично користувався земельною ділянкою без достатніх правових підстав та без плати за землю.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов'язань які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати:
- фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача;
- площу земельної ділянки;
- суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки)
- період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі (постанова Верховного Суду від 05.08.2022 року у справі № 922/2060/20).
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).
Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
Таким чином обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач в період 01.06.2023 по 18.09.2024 використовував земельну ділянку без правових підстав, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення належного відповідачу нерухомого майна. Вказане, також, підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 18.09.2024 № 395496518 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.02.2025 року № 414978481, оскільки такий об?єкт на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2024 № 1414 був проданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Долина інновацій».
З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберігає у себе кошти, які необхідно заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Щодо розміру безпідставно збережених коштів апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288. 5. 1 п. 288. 5 ст. 288 ПК України.
Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж раз у 5-7 років (ст. 18 Закону України «Про оцінку земель»).
Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату.
В апеляційній скарзі скаржник вказує на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2023 рік, а саме витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку, наявність якого є необхідним для підтвердження заявленого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів.
Скаржник зазначає, що лист Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 № 6-28-0-222-600/2-24, доданий позивачем до матеріалів справи, не може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2023 рік.
На спростування зазначених доводів скаржника про відсутність в матеріалах справи витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок за 2023 рік, колегія суддів зазначає таке.
При стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Аналогічні правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18, від 08.10.2024 у справі № 916/2498/22).
Чинним законодавством не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
У пункті 7.19 вищенаведеної постанови передбачено, що витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначити дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
При цьому, суд звертає увагу, що чинне законодавство не містить обґрунтування щодо обов?язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19.
Функціонал щодо автоматизованого формування витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок населених пунктів дозволяє розрахувати її з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру за умови внесення до нього відомостей про оцінку земель населених пунктів.
Згідно з витягом із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 27.09.2024 № НВ 9949440322024, нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01:073:0107, становила 56 951 199, 33 грн станом на 2024 рік.
Зі змісту наявної у справі копії листа Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 № 6-28-0-222-600/2-24 вбачається, що значення коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051.
У висновку такого листа вказано, що витяги не містять коефіцієнтів індексації за 2023 рік, тому значення нормативної грошової оцінки потребує перерахунку із застосуванням коефіцієнта індексації за 2023 рік.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що попередня нормативна грошова оцінка була затверджена у 2019 році рішенням Дрогобицької міської ради від 09.07.2019 № 1834 і вводилась в дію з 01.01.2020, водночас попереднє рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Дрогобича від 10.07.2013 втратило чинність з 01.01.2020 року.
Враховуючи визначений листом Держгеокадастру від 12.01.2024 коефіцієнт індексації та застосовуючи вимоги Податкового кодексу України, позивачем здійснено розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки станом на 2023 рік, розмір якої становить 54 187 630, 19 грн.
Рішенням Дрогобицької міської ради від 27.05.2021 № 402 затверджено "Положення про оренду земельних ділянок на території Дрогобицької міської ради та порядок встановлення розмірів орендної плати за землю"(надалі - Положення).
Відповідно до п. 3.5 вказаного Положення розмір орендної плати не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням щорічної індексації грошової оцінки і внесення змін на підставі вимог діючого законодавства та інших нормативних документів. При зміні розміру орендної плати орендодавець письмово повідомляє орендаря.
Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (п. 289.1 Податкового кодексу України); Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. (п. 289.2 Податкового кодексу України).
Отже, наведене вище спростовує доводи відповідача про те, що лист Держгеокадастру від 12.01.2024 щодо значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік є неналежним доказом розміру такої оцінки, оскільки відповідний орган є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а врахування таких даних прямо передбачено чинним законодавством.
Так, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правильності здійснення позивачем розрахунку нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2023 рік з урахуванням коефіцієнта індексації визначеного листом Держгеокадастру від 12.01.2024.
Крім того, відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначає про неправомірність застосування орендної ставки у розмірі 6 % на підставі локального нормативного акта Дрогобицької міської ради, оскільки вважає, що єдиним документом, який встановлює розмір орендної плати є договір.
Відповідно до п. 2.2 Положення річний розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон м. Дрогобича, м. Стебника та населених пунктів територіальної громади, згідно з нормативною грошовою оцінкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути менше 3% та не може перевищувати 12% їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.
Пунктом 4.1 договору оренди землі від 01.06.2020 було передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Договір укладений строком на 3 роки. (п. 3.1 Договору).
Як встановлено судом, такий договір був укладений між сторонами на підставі рішення Дрогобицької міської від 24.03.2020 № 2298.
Пунктом 4 цього рішення передбачено, що пільгова орендна плата, в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі, для товариства встановлюється виключно на термін, який не перевищує термін дії договору оренди землі після його укладення, тобто на 3 роки.
Так, строк дії договору від 01.06.2020 закінчився 01.06.2023 року.
Відповідно до пункту 3.1 договору оренди землі від 01.06.2020 після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Якщо орендар після закінчення договору оренди не має бажання продовжити термін дії договору на новий строк і по акту приймання - передачі не передав земельну ділянку орендодавцеві, то орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю збитки в розмірі неотриманої орендної плати, нарахованої на підставі нормативної грошової оцінки, яка діяла на момент нарахування збитків, за весь період до моменту передачі земельної ділянки орендодавцю, або до моменту набрання чинності новим договором оренди землі.
При цьому, відповідач жодних заяв щодо продовження строку дії договору не подавав, земельну ділянку не повернув, а отже користувався земельною ділянкою в період з 01.06.2023 року по 18.09.2024 без правовстановлюючих документів.
Крім того, додатком № 1 до вказаного вище Положення визначено відсоткову ставку для орендарів, зареєстрованих на території Дрогобицької міської ради, та за її межами.
Серед іншого, для орендарів, зареєстрованих за межами Дрогобицької міської ради, встановлено 6 % для земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а саме 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Станом на 01.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» було зареєстровано за адресою: 82193, вул. Першотравнева, 35А, с. Старий Кропивник, Дрогобицький район, Львівська область, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тоді як витягом з цього ж реєстру станом на 17.10.2024 підтверджено зміну місцезнаходження товариства на адресу: 82109, вул. Бориславська, 51/11, м. Дрогобич, Львівська область.
Оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» до 17.10.2024 було зареєстровано в с. Старий Кропивник, в населеному пункті, який не відноситься до Дрогобицької міської територіальної громади, то вказане свідчить про правомірність застосування позивачем ставки у розмірі 6 % від нормативно грошової оцінки.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наведене спростовує заперечення відповідача та підтверджує позицію позивача щодо застосування чинного на момент здійснення розрахунку та на момент закінчення строку дії договору оренди показника у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки, а не 1 %, який був передбачений договором, строк дії якого закінчився 01.06.2023 року.
Управління майна громади виконавчих органів Дрогобицької міської ради здійснило розрахунок збитків у вигляді не отриманої орендної плати, які завдано Дрогобицькій міській раді від 21.10.2024 № 731, відповідно до якого сума збитків у вигляді безпідставно збережених коштів від орендної плати становить 4 335 976, 78 грн.
Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 21 від 19.11.2024 затверджено акт про визначення безпідставно збережених коштів, які підлягають поверненню власнику землі від 05.11.2024, які завдало Товариство з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» за користування земельною ділянкою розташованою за адресою: м. Дрогобич, вул. Тураша, 15.
Щодо розрахунку заявленої до стягнення суми, то така розрахована за користування земельною ділянкою, площею 101 882 кв. м, у період 01.06.2023 - 18.09.2024, з урахуванням нормативної грошової оцінки ділянки - 54 187 630, 19 грн в 2023 році і 56 951 199, 33 грн в 2024 році.
На підставі "Положення про оренду земельних ділянок на території Дрогобицької міської ради та порядок встановлення розмірів орендної плати за землю" від 27.05.2021 до нормативно грошової оцінки застосований 6 % коефіцієнт.
Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, колегія суддів вважає вказаний розрахунок арифметично правильним.
Враховуючи вказані норми права, правові позиції Верховного Суду та встановлені у цій справі обставини, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь Дрогобицької міської ради 4 335 976, 78 грн безпідставно збережених коштів у формі орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період з 01.06.2023 до 18.09.2024.
За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на те, що скаржник в апеляційній скарзі не навів інших доводів, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника про необхідність скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги відповідача - без задоволення.
Судові витрати.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладається на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Надрагідробурмаш» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.01.2026 у справі № 914/2821/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно зі ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 25 березня 2026 року.
Головуючий суддяМанюк П.Т.
СуддяРим Т.Я.
СуддяПрядко О.В.