Справа № 635/1340/22 (1-кс/635/261/26) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/408/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: скасування арешту майна
(про відмову у відкритті провадження)
23 березня 2026 року м. Харків
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_2 перевіривши апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 24 лютого 2026 року про скасування арешту на майно,-
встановив:
Цією ухвалою клопотання представника ТДВ «Металоштамп-М» ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 42022222130000134 від 08 вересня 2022 року за ч.4 ст.111-1 КК України, про скасування арешту майна-задоволено
Скасувано арешт, накладений ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19.12.2022 по справі 635/1340/22 з забороною розпорядження та користування на:
-корпоративні права громадянина російської федерації ОСОБА_4 у розмірі 408002,12 грн. (частка - 42.50 %) в статутному капіталі ТДВ "МЕТАЛОШТАМП-М" (код ЄДРПОУ 21210629), юридична адреса: 62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вулиця Транспортна, будинок 1;
-корпоративні права громадянина російської федерації ОСОБА_5 у розмірі 48000,25 грн. (частка - 5.00 %) в статутному капіталі ТДВ "МЕТАЛОШТАМП-М" (код ЄДРПОУ 21210629), юридична адреса: 62416, Харківська область, Харківський район, смт Пісочин, вулиця Транспортна, будинок 1;
-нерухоме майно, яке перебуває у власності ТДВ "МЕТАЛОШТАМП-М" (код ЄДРПОУ 21210629), а саме єдиний майновий комплекс за адресою: Харківська область, Харківський район, смт Пісочин, вул. Транспортна, 1: нежитлові будівлі: літ. "А-3" - головний корпус з допоміжними будівлями та спорудами загальною площею 1266 кв.м, нежитлова будівля літ. "В-1" (станція очистки) загальною площею 78,6 кв.м, нежитлова будівля літ. "Г-1" (компресорна) загальною площею 56,1 кв.м, нежитлова будівля літ. "Д-1" (прохідна) загальною площею 32,1 кв.м, нежитлова будівля літ. "Е-1" (будівля штамповочної та гальванічної ділянки) загальною площею 812,1 кв.м, нежитлова будівля літ. "3-1" (котельня) загальною площею 81,8 кв.м, нежитлова будівля літ. "И-1" (насосна) загальною площею 36,15 кв.м, нежитлова будівля літ. "Л-1" (трансформаторна) загальною площею 31,4 кв.м, нежитлова будівля літ. "М-1" (їдальня) загальною площею 75,3 кв.м.;
-нерухоме майно, яке перебуває у власності ТДВ "МЕТАЛОШТАМП-М" (код ЄДРПОУ 21210629), а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 6325157900:00:013:0058, загальною площею 0,6344 га, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, смт Пісочин, вул. Транспортна, 1.
Не погодившись з цією ухвалою, прокурором подано апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 24 лютого 2026 року.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
При цьому Верховний Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України», де визначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Разом з тим, цей Суд у рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства»; п. 96 рішення від 13 лютого 2001 року в справі «Кромбах проти Франції»).
У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
У статтях 307, 309, 392 КПК України законодавцем визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді та суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування та судового розгляду.
З відомостей, наявних у матеріалах провадження вбачається, що слідчий суддя, перевіривши матеріали провадження, дійшов висновку про скасування раніше накладеного арешту на майно.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За змістом статей 173, 174 КПК під час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно та скасування арешту майна вирішують слідчий суддя або суд відповідно.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена норма Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Право на справедливий суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення яких дозволено за змістом щодо умов прийнятності скарги.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, які мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення.
Конституційний Суд України у рішенні від 12 червня 2012 року № 13-рп/2012 зазначив, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права як пропорційність. Обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
Положення ч. 1 ст. 24 КПК гарантують кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено в ст. 309 КПК.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК до цього переліку відносяться ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому.
Ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку ст. 174 КПК, до цього переліку не належить.
Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має легітимну мету, не порушує принципу пропорційності між гарантованими правами особи у ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і суспільною необхідністю, а також відповідає принципу правової визначеності.
За таких обставин, ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, а також про повне або часткове скасування арешту майна відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК у взаємозв'язку зі статтями 170, 173, 174 КПК апеляційному оскарженню не підлягають.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 712/191/23 від 20.05.2024.
Вимогами ст. 307, 309, 392 КПК України у їх сукупному зв'язку встановлено, що, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, рішень слідчого судді, передбачених цим Кодексом, окремому оскарженню не підлягають. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на відповідне судове рішення, передбачене чинним процесуальним кодексом.
Відповідно до ч. 4, 5ст. 399 КПК України суддя - доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Керуючись ч.1 ст.9, ст.309, ст.307, ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 24 лютого 2026 року про скасування арешту на майно.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку згідно до положень ст. ст. 424, 426 КПК України.
Суддя ОСОБА_2