Справа № 727/14638/25
Провадження № 2/727/485/26
24 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого-судді: Танасійчук Н.М.
при секретарі Кремзелюк О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
До суду надійшов позов ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 205247 від 30.12.2020 року в розмірі 21709,16 грн., а також витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 423,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 30.12.2020 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір позики № 205247, за яким останній надано в кредит грошові кошти в розмірі 4400,00 грн.. Відповідач належним чином не виконувала зобов'язання за договором позики, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 21709,16 грн., з яких 4400,00 грн. - заборгованість за позикою; 17309,16 грн. - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28.11.2025 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз'яснено право подати відповідь на відзив та відповідачу право на подання заперечень на відповідь на відзив.
08.12.2025 року представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву в якому зазначила, що дійсно між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики N?205247 від 30.12.2020 року в електронній формі. Відповідно до п.1.1.1 Договору сума позики 4400,00 грн. Відповідно до п.1.1.5. Договору строк повернення позики (термін платежу) : 28 січня 2021 року. Згідно Паспорту позики у Графіку платежів до Договору позики N?205247 від 30 грудня 2020 року : сума позики 4400,00 грн.; проценти за користування позикою 12,76 грн.; комісійна винагорода за користування позикою 1403,60 грн.; пеня 0 грн.; термін платежу 28.01.2021 р. Заборгованість за Договором позики усього 5816,36 грн. Таким чином, нарахування процентів та комісійної винагороди за термін, понад встановлений договором термін платежу, позивачем здійснений неправомірно. У зв'язку із чим просить вимоги ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» задовільнити частково. Вказує, що визнає заборгованість у розмірі 5816,36 грн. та просить ухвалити відповідне рішення.
15.12.2025 року представником позивача подав відповідь на відзив у якому вказує, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому просить їх задовільнити в повному обсязі.
Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних в справі доказів, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_3 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики № 205247 в електронній формі (а.с.5-7).
За даним договором відповідачу було перераховано грошові кошти в розмірі 4 400,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ»). (а.с.17)
Кошти були перераховані ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ»), яке на підставі договору № 04/08-17-ПК від 04.08.2017 надавало послуги ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. (а.с.16)
Відповідно до умов кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 0,01% в день, розмір комісії складає 1,9%, підвищена процентна ставка у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі.
Відповідач умови кредитного договору не виконала, тому має заборгованість за кредитним договором № 205247 від 30.12.2020 в розмірі 21 709,16 грн., з яких:
- 4 400,00 грн. - заборгованість за позикою;
- 17309,16 грн. - заборгованість по процентам та комісії.
Зазначені суми підтверджуються відповідним розрахунком заборгованості по договору позики № 205247 від 30.12.2020. (а.с.10-13)
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановленно законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів і вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмові форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Закон України «Про електронну комерцію» передбачає використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідкам прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Судом встановлено, що кредитний договір сторонами укладено в письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання кредиту.
За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, враховуючи те, що відповідач неналежно виконує взяті зобов'язання за укладеним договором позики й відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, а натомість визнав позовні вимоги ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про неправомірність нарахування процентів після встановленого договором терміну повернення позики, оскільки відповідачем кредитні кошти у визначений у договорі термін повернуті не були, а згідно п.2,1 кредитного договору строк його дії є до повного виконання позичальником зобов'язань. Та відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Однак що стосується стягнення з відповідачки комісії за пунктом 1.1.2.2 договору у розмірі 1.1% на день від суми позики, суд зазначає наступне.
За правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц та від 31 січня 2024 року у справі № 450/126/20),кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії , платежі тощо за дії, які не є послугою.
У даному випадку, у якості винагороди за надання кредиту, сторони погодили проценти у пункті 1.1.2.1 договору, що відповідає положенням ч. 1 ст. 536 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Законом встановлено можливість погодження комісії кредитодавця, за послуги, пов'язані з наданням кредиту, а не за саме надання кредиту. Винагородою за надання кредиту законодавством України являються проценти.
У договорі позики № 205247 не зазначено, за які, пов'язані із наданням кредиту послуги, встановлено комісія у п.1.1.2.2.
У пункті 4.5 договору серед іншого є визначення: «комісійна винагорода за користування позикою».
Проте, комісія не може бути за користування позикою або кредитом, оскільки за користування позикою ст. 1048 ЦК України передбачає винагороду у вигляді процентів.
Тому, заявлена позивачем до стягнення комісія не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, як послуга, належним чином не обґрунтована та не доведена, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії задоволенню не підлягають.
Таким чином, вірним розміром заборгованості відповідача є 4465,56 гривні, що складається з 4400 гривень за сумою основного боргу та 65,56 (149?0,44=65,56) гривень відсотків (за період кредитування з 30.12.2020 по 27.05.2021).
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» суд задовольняє частково, тому сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 498,41 грн. підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.
Для підтвердження витрат позивача на правничу допомогу надано копію договору від 09.07.2025 та копію акту № 205247 надання послуг правничої допомоги від 01.09.2025 на суму 5 000,00 грн..
Аналізуючи надані сторонами документи з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача щодо їх розміру, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази, безумовно, слугують підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу. Однак оскільки, рішення суду ухвалене на користь позивача частково, то на його користь з відповідача слід стягнути 1028,50 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509,526,527,530,1048,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,77,81,141,259,263-268,280,354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄРДПОУ 41229318, адреса: 01054, м. Київ, вул. В. Липинського, буд. 10/1) заборгованість за договором позики № 205247 від 30.12.2020 в сумі 4465,56 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄРДПОУ 41229318, адреса: 01054, м. Київ, вул. В. Липинського, буд. 10/1) судовий збір у розмірі 498,41 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1028,50 грн..
В іншій частині позовних вимог відмовити
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя: Н.М. Танасійчук