26 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого: Сеніна Ю.Л.
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю “Каміс-приправи» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У травні 2006 року ОСОБА_1. звернулася у суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Каміс-приправи» про поновлення на роботі на посаді бренд-менеджера та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 27 березня 2006 року вона була прийнята на роботу в ТОВ “Каміс-приправи» на посаду бренд-менеджера з обумовленим при прийнятті посадовим окладом 6565 грн. При прийнятті на роботу не оговорювалось, що вона приймається на роботу з випробувальним терміном.
Після того, як вона захворіла у квітні 2006 року і повідомила про це директора, її змусили написати 3 травня 2006 року заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 3 травня 2006 року. Але оскільки вона не мала наміру звільнятись, то в цей же день вийшла на роботу і відкликала свою заяву про звільнення. Проте її не допустили до роботи і наказом №40-к від 3 травня 2006 року було скасовано наказ №39-к про звільнення за власним бажанням та звільнено її з роботи за ст.28 КЗпП України у зв'язку з не проходженням випробувального терміну.
Вважаючи, що вона була незаконно звільнена з роботи з зазначених підстав, і до того ж на час звільнення перебувала у стані вагітності, позивачка просила поновити її на роботі на раніше займаній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2007 року, в позові ОСОБА_1. відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2007 року та ухвалити рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що при звільненні ОСОБА_1. не було допущено порушення норм трудового права.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм процесуального права, і доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 336, 337, 343, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2007 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Сенін Ю.Л.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.
Охрімчук Л.І.
Романюк Я.М.