Справа № 183/412/26
№ 1-кс/183/279/26
25 березня 2026 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 про скасування постанови прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 24 лютого 2026 року про відмову у задоволенні клопотань та зобов'язання прокурора вчинити дії у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №62026050020000003 від 13 січня 2026 року за ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 364 КК України, -
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:
- скасувати постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 24.02.2026 року про відмову у задоволенні клопотань потерпілого ОСОБА_3 про проведення слідчих (розшукових) дій;
- зобов'язати прокурора вчинити дії, про які йшлося у клопотаннях, а саме: 1) провести особистий допит свідка - колишнього начальника ГУНП в Луганській області ОСОБА_5 із постановкою питань, запропонованих потерпілим; 2) призначити у кримінальному провадженні комплексну судово-технічну (та комп'ютерно-технічну) експертизу документів (щодо дослідження резолюцій та порівняння з базою ЄСІТС).
Скарга обґрунтована тим, що він є потерпілим у кримінальному провадженні № 62026050020000003 від 13.01.2026 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 364 КК України. Ним, як потерпілим, прокурору подано клопотання про проведення необхідних слідчих дій, а саме проведення особистого допиту колишнього начальника ГУНП в Луганській області ОСОБА_5 та призначення комплексної судово-технічної експертизи документів. Постановою від 24.02.2026 року прокурор ОСОБА_4 відмовила у задоволенні його клопотань. Вважає вказану постанову незаконною, свавільною та такою, що грубо порушує вимоги ст. 110 КПК України.
Отримавши постанову від 24.02.2026, він виявив у ній абсурдні та нічим не підкріплені твердження. Зокрема, прокурор суб'єктивно заявила, що підроблений рапорт «не є офіційним документом», що в справі «відсутня матеріальна шкода», а начальника ГУНП допитувати не треба, бо він «не друкував текст наказу». Щоб уникнути непорозумінь, 27.02.2026 року він звернувся до прокурора з офіційним клопотанням: надати чітке роз'яснення та вказати конкретні норми права, якими вона керувалася, роблячи такі парадоксальні висновки. У відповідь прокурор ОСОБА_4 винесла нову постанову від 27.02.2026 року, якою категорично відмовилася навести жодну норму закону на захист своєї первісної позиції. Натомість прокурор сховалася за тезою про свою «самостійність» (ст. 36 КПК) та заявила, що оцінює докази виключно за своїм «внутрішнім переконанням» (ст. 94 КПК).
Відмовляючи у технічній експертизі та допиті, прокурор у постанові від 24.02.2026 року стверджує, що підроблений рапорт не є офіційним документом (в розумінні ст. 358 КК України), оскільки він не був зареєстрований і був «чернеткою». Цей висновок прямо суперечить сталій практиці Касаційного кримінального суду ВС (постанови від 01.03.2018 у справі № 461/7315/15-к, від 13.10.2021 у справі № 371/498/20), згідно з якою: якщо документ (навіть дефектний) стає підставою для прийняття юридичного рішення, він визнається офіційним. Більше того, відповідно до п. 2 Розділу III Наказу МВС України № 1235, рапорт є єдиною передбаченою законом підставою для видання наказу по особовому складу. У Наказі ГУНП № 410 о/с про його звільнення у графі «Підстава» вказано саме цей рапорт. Прокурор штучно виправдовує службове підроблення тим, що злочинці використали незареєстровану чернетку, хоча використання дефектного папірця з дописаною іншою особою датою для видання офіційного наказу і становить об'єктивну сторону злочинів за ст. 364, 366 КК України. Прокурор у постанові зазначила, що втрата ним 2,7 млн грн. (ОГД та грошового забезпечення) - це «припущення», а отже, шкоди немає. По-перше, втрата права на ОГД саме через незаконне формулювання у Наказі № 410 о/с вже констатована рішенням суду у справі № 360/377/20. По-друге, прокурор порушує принцип заборони суперечливої поведінки: раніше вона офіційно визнала мене потерпілим, що за ст. 55 КПК України безальтернативно означає наявність завданої шкоди. А тепер вона заявляє про відсутність цієї шкоди. По-третє, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, прокурор мала призначити експертизу (або доручити її призначення слідчому) щодо визначення розміру матеріальних збитків, яка є обов'язковою, якщо правопорушення кваліфікується за статтею, що передбачає матеріальну шкоду (у даному випадку ч. 2 ст. 364 КК України - тяжкі наслідки). Встановлення точного розміру збитків є компетенцією експерта-економіста, а не прокурора.
Прокурор відмовила у допиті колишнього начальника ГУНП ОСОБА_5 мотивуючи це тим, що він "не друкував текст наказу" і що достовірність його підпису не викликає сумнівів. Ця мотивація є абсурдною. Злочин, передбачений ст. 172 КК України (незаконне звільнення), вчиняється виключно суб'єктом, наділеним правом прийому та звільнення (ст. 15 ЗУ «Про Національну поліцію»). Саме підпис ОСОБА_5 легалізував підроблені матеріали підлеглих. Прокурор підміняє поняття "достовірність підпису" поняттям "законність рішення", умисно відмовляючись встановлювати обставини, за яких керівник органу підписав злочинний акт "наосліп".
Скаржник ОСОБА_3 до суду не з'явився, 23.03.2026 року надіслав заяву про розгляд скарги за його відсутності, скаргу підтримав.
Прокурор ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надала заперечення на скаргу, просила розглянути скаргу без її участі та відмовити в її задоволенні.
У своїх запереченнях на скаргу прокурор ОСОБА_4 зазначає наступне.
Слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026050020000003 від 13.01.2026 року, розпочате на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду № 11-сс/803/1474/25 від 17.11.2025 року за заявою ОСОБА_3 щодо неправомірного, на думку заявника, звільнення з ГУНП в Луганській області та порушення його трудових прав щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.
23.01.2026 року постановою прокурора ОСОБА_3 визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
23.02.2026 року та 24.02.2026 року на адресу Луганської обласної прокуратури надійшли 2 клопотання потерпілого ОСОБА_3 , у яких останній просив:
- реалізувати повноваження, передбачені п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України та особисто провести допит свідка (підозрюваного) - колишнього начальника ГУНП в Луганській області ОСОБА_5 , не передоручаючи цю дію слідчому;
- відповідно до ст. 224 КПК України, під час допиту пред'явити ОСОБА_5 для огляду оригінал (копію) наказу № 410 о/с від 22.05.2019 та 4 (чотири) окремі чернетки рапортів;
- поставити ОСОБА_5 перелік альтернативних запитань, наведених у цьому клопотанні, із детальним занесенням кожної відповіді до протоколу згідно зі ст. 104 КПК України;
- керуючись ч. 3 ст. 245 КПК України, винести вмотивовану постанову про відібрання експериментальних зразків почерку, цифрових записів та підпису у ОСОБА_5 та надати її для ознайомлення в рамках проведення слідчих дій;
- організувати та провести процесуальну дію щодо відібрання експериментальних зразків почерку («УКЗ До наказу», досліджуваних дат та підписів) у різних просторових умовах та темпах (не менше 5-10 аркушів) відповідно до вимог п. 1.8 Інструкції Мін'юсту № 53/5;
- в порядку статей 93, 159-166 КПК України, ініціювати звернення до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу (з можливістю вилучення оригіналів) до документів, які містять достовірні вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_5 (накази, резолюції, доповідні записки) за період травень 2019 року та серпень 2018 року, що зберігаються в архівах ГУНП;
- керуючись статтями 159-166 КПК України, звернутися до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу (з правом вилучення оригіналів) до особової справи колишнього начальника ГУНП ОСОБА_5 як до надійного та безальтернативного джерела отримання еталонних вільних зразків його почерку;
- у разі виявлення під час допиту фактичних даних про підроблення підписів невстановленими посадовими особами УКЗ ГУНП, вирішити питання щодо внесення відомостей до ЄРДР за статтею 214 КПК України;
- винести процесуальне рішення (постанову) про призначення у кримінальном упровадженні № 62026050020000003 комплексної судовотехнічної експертизи документів. Проведення експертизи доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ, м. Київ);
- на вирішення експертам поставити наступні запитання: Чи відповідає фактичний час (абсолютна давність) виконання рукописного тексту резолюції начальника ГУНП (включно із записом «УКЗ До наказу», розчерком підпису та датою «17.05.19») на оригіналі рапорту даті, щовказана у цьомудокументі (17.05.2019)? Якщо ні, то в який період часу їх було нанесено? Чи є цифрова скан-копія рапорту від 17.05.2019 (та/або її паперова роздруківка), що міститься в матеріалах адміністративної справи № 360/377/20 у підсистемі «Електронний суд» (на якій відсутня резолюція), копією, знятою саме з наданого на дослідження оригіналу рапорту до моменту нанесення на нього рукописного тексту резолюції та підпису? Яка відносна хронологічна послідовність виконання реквізитів: чи вносилися зміни (рукописні дописки) у первинний зміст наданого на дослідження оригіналу рапорту вже після того, як із нього була виготовлена скан-копія, завантажена до підсистеми «Електронний суд» у справі № 360/377/20?;
- для забезпечення експерта порівняльними матеріалами, прокурору, як процессуальному керівнику, керуючись статтями 159-166 КПК України, необхідно ініціювати перед слідчим суддею клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів, а саме: до цифрових матеріалів справи № 360/377/20 у підсистемі «Електронний суд» (ЄСІТС);
- на підставі ухвали суду вилучити належним чином завірену паперову роздруківку електронної копії рапорту (разом із цифровим файлом-оригіналом та КЕП) і надати їх експерту разом із фізичним оригіналом рапорту.
Так, постановою прокурора від 24.02.2026 року при вирішенні клопотання по суті потерпілому ОСОБА_3 обґрунтовано відмовлено з огляду на наступне. Встановлено, що підставою для звільнення ОСОБА_3 з посади є наказ начальника ГУНП в Луганській області № 410 о/с від 22.05.2019 (достовірність якого не оскаржується), а не рапорт працівника ОСОБА_3 .
Допитаний потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що приблизно у травні 2019 року (більш точної дати не встановлено) ним власноручно складено, підписано та подано до УКЗ ГУНП в Луганській області відповідний рапорт про звільнення із займаної посади з 31.05.2019 без зазначення дати складання. Складений та підписаний ним рапорт про звільнення ним передано відповідному працівнику кадрового забезпечення ГУНП в Луганській області.
У подальшому, відповідно до наказу ГУНП в Луганській області № 410 о/с від 22.05.2019 ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції з 31.05.2019 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ЗУ «Про Національну поліцію» з посади начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання.
Вивченням копії рапорту ОСОБА_3 встановлено та безпосередньо самим потерпілим ОСОБА_3 підтверджується його прямий юридично значущий зміст (дату звільнення, підставу звільнення, відмову у пропозиції посади, підпис працівника): «Начальнику ГУНП в Луганській області полковнику поліції ОСОБА_5 Рапорт. Прошу вас звільнити мене у зв'язку зі скороченням штатів 31 травня 2019 року. Від запропонованих посад відмовляюсь. Претензій щодо звільнення не маю. Начальник ВОДІТТ ГУНП в Луганській області майор поліції /підпис/ ОСОБА_3 ». Факт дописки окремих реквізитів рапорту (дата складання, резолюція), на які вказує ОСОБА_3 , - не тягнуть за собою визнання його недійсним та таким, що скасовує наказ ГУНП в Луганській області № 410 о/с від 22.05.2019.
Таким чином, «рапорт про звільнення» не є офіційним документом, який містить зафіксовану інформацію, що підтверджує певні події і який здатний спричинити наслідки правового характеру і може бути використаний у правозастосовній діяльності, тобто, у відповідності до примітки до ст. 358 КК України - не є офіційним документом.
Також встановлено, що не погоджуючись з прийнятими ГУНП в Луганській області рішеннями ОСОБА_3 у січні 2020 року оскаржено наказ ГУНП в Луганській області № 410 о/с від 22.05.2019 про своє звільнення в порядку адміністративного судочинства до Луганського окружного адміністративного суду.
20.03.2020 року рішенням Луганського окружного адміністративного суду за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ГУНП в Луганській області (далі - рішення суду у справі № 360/377/20) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - у задоволенні вимог позову відмовлено.
Суд у справі № 360/377/20 наголосив, що наказом ГУНП в Луганській області від 22 травня 2019 року № 410 о/с позивач ОСОБА_3 звільнений зі служби в поліції за п. 4 ч.1 ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів) Закону України Про Національну поліцію, а не за п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Також встановлено, що згідно із Законом України «Про Національну поліцію», до повноважень ОСОБА_5 , як керівника відповідного підрозділу поліції, не відноситься підготовка та складання проєктів документів з кадрових питань, зокрема наказів про прийняття / звільнення з посад.
Факт накладання рукописних віз, резолюцій та інших письмових реквізитів на підготовлені проекти рапортів підпорядкованих працівників - не є предметом у кримінальному провадженні № 62026050020000003, що розслідується, та не стосується питань, які потребують проведення слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин складів злочинів, передбачених ст. ст. 172, 364 КК України.
З метою встановлення місцезнаходження та допиту ОСОБА_5 та інших осіб, на яких вказує потерпілий ОСОБА_3 , з питань здійснення можливого тиску, шантажу, надання вказівок підпорядкованим працівникам, - оперативному підрозділу в порядку ст. ст. 36, 41 КПК України надано доручення.
Крім того, згідно з наданими потерпілим ОСОБА_3 матеріалами встановлено, що відповідно до висновку проведеної в іншому кримінальному провадженні за аналогічним фактом № 62021050010000357 від 30.07.2021 за ч. 2 ст. 365 КК України судової почеркознавчої експертизи від 13.08.2024 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 , розташований у графі «начальник ВОДІТТ ГУНП в Луганській області» у рапорті на ім'я начальника ГУНП в Луганській області ОСОБА_5 від імені ОСОБА_3 про звільнення від 17.05.2019, виконано ОСОБА_3 . Рукописні записи «17.05.2019», розташовані під рукописним записом «майор поліції» у рапорті на ім'я начальника ГУНП в Луганській області ОСОБА_5 від імені ОСОБА_3 про звільнення від 17.05.2019, виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою. Рукописні записи, розташовані у рапорті на ім'я начальника ГУНП в Луганській області ОСОБА_5 від імені ОСОБА_3 про звільнення від 17.05.20219, окрім рукописних записів «УКЗ до наказу 17.05.2019» та «17.05.20219» під рукописним записом «майор поліції», виконано ОСОБА_3 .
Так, з урахування вищенаведених та встановлених обставин, потерпілий у кримінальному провадженні ОСОБА_3 вказує на необхідність проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення та доказування на свою користь обставин можливості зміни підстави його звільнення та отримання відповідних перерахунку виплачених коштів та грошової компенсації шляхом підтвердження неправомірності свого рапорту про звільнення.
Розглядом клопотань та вимог потерпілого ОСОБА_3 , що подаються в рамках кримінального провадження № 62026050020000003, установлено, що ОСОБА_3 , перевищуючи коло прав та обов'язків, визначених ст. ст. 55, 56 КПК України, вимагає від слідчого, прокурора проведення відповідних експертних досліджень в рамках кримінальних проваджень, з метою отримання таких розрахунків, що не відносяться до обсягу обставин, які розслідуються, тобто поза межами вказаного кримінального провадження.
Також слід зазначити, що такі клопотання за своїм змістом не мають права вказувати на порядок та умови проведення прокурором, слідчим слідчих (розшукових) дій, а також трактувати норми чинного законодавства на свою користь, що за змістом мають ознаки заздалегідь упередженості та які виходять за коло передбачених обсягом прав та обов'язків, визначених ст. ст. 55, 56 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України прокурор, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання у яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Відповідно до ст. 94 КПК України (оцінка доказів) слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних у ході досудового розслідування, недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України як таких, що зібрані (отримані) з порушенням установленого законом порядку.
Натепер підстав для самостійного проведення прокурором допиту як свідка колишнього начальника ГУНП в Луганській області ОСОБА_5 та проведення з ним слідчих дій, в тому числі ініціювання здійснення тимчасових доступів до документів, відібрання зразків підписів тощо, з підстав, на які вказує ОСОБА_3 , а також призначення проведення експертних досліджень, не встановлено.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, вивчивши надані прокурором заперечення на скаргу, дійшов висновку про таке.
Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження, зокрема: 7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Встановлено, що слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Северодонецьку) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026050020000003 від 13.01.2026 року за заявою ОСОБА_3 щодо неправомірного звільнення з ГУНП в Луганській області та порушення його трудових прав щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.
23 січня 2026 року постановою прокурора ОСОБА_3 визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
23,24 лютого 2026 року потерпілим ОСОБА_3 на адресу Луганської обласної прокуратури подано 2 клопотання у кримінальному провадженні № 62026050020000003, по 1 клопотанню щодо: реалізуючи повноваження, передбачені п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України, особисто провести допит свідка (підозрюваного) - колишнього начальника ГУНП в Луганській області ОСОБА_5 , не передоручаючи цю дію слідчому, відповідно до ст. 224 КПК України, під час допиту пред'явити ОСОБА_5 для огляду оригінал (копію) наказу № 410 о/с від 22.05.2019 та 4 (чотири) окремі чернетки рапортів; поставити ОСОБА_5 перелік альтернативних запитань, наведених у цьому клопотанні, із детальним занесенням кожної відповіді до протоколу згідно зі ст. 104 КПК України; винести вмотивовану постанову про відібрання експериментальних зразків почерку, цифрових записів та підпису у ОСОБА_5 та надати її для ознайомлення в рамках проведення слідчих дій; Організувати та провести процесуальну дію щодо відібрання експериментальних зразків почерку («УКЗ До наказу», досліджуваних дат та підписів) у різних просторових умовах та темпах (не менше 5-10 аркушів) відповідно до вимог п. 1.8 Інструкції Мін'юсту № 53/5; в порядку статей 93, 159-166 КПК України, ініціювати звернення до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу (з можливістю вилучення оригіналів) до документів, які містять достовірні вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_5 (накази, резолюції, доповідні записки) за період травень 2019 року та серпень 2018 року, що зберігаються в архівах ГУНП; керуючись статтями 159-166 КПК України, звернутися до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу (з правом вилучення оригіналів) до особової справи колишнього начальника ГУНП ОСОБА_5 , як до надійного та безальтернативного джерела отримання еталонних вільних зразків його почерку; у разі виявлення під час допиту фактичних даних про підроблення підписів невстановленими посадовими особами УКЗ ГУНП, вирішити питання щодо внесення відомостей до ЄРДР за статтею 214 КПК України, відповідно до ст. 220 КПК України, розглянути це клопотання у триденний строк та повідомити мене письмово про прийняті рішення (з наданням копій постанов) і час проведення слідчих дій.
-по 2 клопотанню винести процесуальне рішення (постанову) про призначення у кримінальному провадженні № 62026050020000003 комплексної судово-технічної експертизи документів. Проведення експертизи доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ, м. Київ); на вирішення експертам поставити наступні запитання: 3.1. Чи відповідає фактичний час (абсолютна давність) виконання рукописного тексту резолюції начальника ГУНП (включно із записом «УКЗ До наказу», розчерком підпису та датою «17.05.19») на оригіналі рапорту даті, що вказана у цьому документі (17.05.2019)? Якщо ні, то в який період часу їх було нанесено? 3.2. Чи є цифрова скан-копія рапорту від 17.05.2019 (та/або її паперова роздруківка), що міститься в матеріалах адміністративної справи № 360/377/20 у підсистемі «Електронний суд» (на якій відсутня резолюція), копією, знятою саме з наданого на дослідження оригіналу рапорту до моменту нанесення на нього рукописного тексту резолюції та підпису? 3.3. Яка відносна хронологічна послідовність виконання реквізитів: чи вносилися зміни (рукописні дописки) у первинний зміст наданого на дослідження оригіналу рапорту вже ПІСЛЯ того, як із нього була виготовлена скан-копія, завантажена до підсистеми «Електронний суд» у справі № 360/377/20? Для забезпечення експерта порівняльними матеріалами необхідно ініціювати перед слідчим суддею клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів, а саме: до цифрових матеріалів справи № 360/377/20 у підсистемі «Електронний суд» (ЄСІТС). На підставі ухвали суду вилучити належним чином завірену паперову роздруківку електронної копії рапорту (разом із цифровим файлом-оригіналом та КЕП) і надати їх експерту разом із фізичним оригіналом рапорту.
24 лютого 2026 року постановою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 в задоволенні клопотань ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав.
Згідно ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається зокрема з: 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Аналізуючи оскаржувану постанову прокурора від 24.02.2026 року щодо вирішення клопотань потерпілого приходжу до висновку, що постанова відповідає вимогам Закону, вона містить мотиви і обґрунтування прийнятого прокурором рішення про недоцільність на даний час проведення слідчих дій, про які просив потерпілий, з посиланням на відсутність для цього достатніх підстав та з посиланням на положення КПК України. Прокурором дотримано строк розгляду клопотання, визначений ст. 220 КПК України. Тож достатніх підстав для скасування постанови прокурора не вбачаю.
Слідчий суддя звертає також увагу на те, що не дивлячись на право потерпілого оскаржувати дії, рішення або бездіяльність прокурора, положення ст.ст. 55,56 КПК України не наділяють потерпілого правом давати вказівки прокурору щодо проведення певних слідчих (розшукових) дій, їх порядок та спосіб проведення. В свою чергу, КПК України не наділяє слідчого суддю повноваженнями зобов'язувати прокурора чи слідчого провести ту чи іншу слідчу (розшукову) дію, а тим більше визначати порядок її проведення (час, місце, спосіб, коло учасників тощо).
Розглядаючи подібного роду скарги слідчий суддя наділений повноваженнями лише перевірити дотримання строків розгляду клопотань та надати оцінку прийнятому рішенню прокурора, слідчого на предмет його вмотивованості і обґрунтованості з точки зору слідчого чи прокурора щодо порядку і способу досудового розслідування. Оцінка ж правильності та ефективності проведення слідчим, прокурором досудового розслідування до кола повноважень слідчого судді не входить - це завдання прокурора чи начальника слідчого підрозділу (щодо слідчого) та прокурора вищого рівня (щодо прокурора). Це ж саме стосується і вирішення питань про доцільність, необхідність, першочерговість тощо в проведенні тих чи інших слідчих (розшукових) чи процесуальних дій, оскільки в іншому випадку таким чином слідчий суддя фактично підміняв би собою орган досудового розслідування, що є неприпустимим.
Тому, вимоги скаржника про зобов'язання прокурора провести допит певного свідка та призначити відповідну експертизу не можуть бути задоволені.
Отже, приходжу до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 24 лютого 2026 року про відмову у задоволенні клопотань та зобов'язання прокурора вчинити дії у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №62026050020000003 від 13 січня 2026 року за ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 364 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1