Рішення від 25.03.2026 по справі 176/114/26

справа №176/114/26

провадження №2/176/849/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючої - судді Крамар О.М., розглянувши в місті Жовті Води, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №9066621 в розмірі 16 450 грн. та судові витрати.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 25 квітня 2025р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір № 9066621 (далі - Кредитний договір).

Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитногодоговору.

Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови Кредитного Договору, Відповідач також підтверджує, що умови Договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

28 липня 2025р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 28072025 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається).

Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору (копія Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу додається).

Відповідно до Реєстру боржників №2 від 28 липня 2025р. до Договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 16 450,00 грн., з яких:

- 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням;

- 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 1 250,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту;

- 4 200,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту;

- 6 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 28 липня 2025р. Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ « ФК « ЄАПБ» за кредитним договором № 9066621 в розмірі 16 450,00 грн., з яких:

- 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням;

- 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 1 250,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту;

- 4 200,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту;

- 6 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Враховуючи, що станом на теперішній час борг відповідача не погашений, представник позивача просить стягнути з відповідачки заборгованість за зазначеним вище кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 року по справі відкрито провадження та визначено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подав. У позові представник ТОВ «ФК «ЄАПБ»не заперечував проти заочного розгляду справи з ухваленням заочного рішення.

Відповідачу, відповідно до вимог ЦПК України, за місцем реєстрації направлялись копія позовної заяви з доданими до неї документи та копія ухвали суду про відкриття провадження у справі.

23.02.2026 року на адресу суду надійшов відзив на позов від відповідача ОСОБА_1 .

Відзив обгрунтовано тим, що відповідач категорично не погоджується із вимогами, викладеними у позовній заяві, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та відповідно такими, що не підлягають задоволенню, що обґрунтовується наступним.

В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь

заборгованість за Кредитним договором № 9066621 від 25.04.2025 року в розмірі

16 450, 00 грн., з яких:

5 000, 00 грн. сума заборгованості за основним зобов'язанням;

1 250, 00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту;

4 200, 00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту;

6 000, 00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

За частиною третьою статті 1054 ЦК України, особливості регулювання

відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Таким

законом є Закон України «Про споживче кредитування».

За частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»,

умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з

правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України від 22.11.2023 № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких

законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових

послуг» були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування»,

зокрема статтю 8 цього Закону доповнено частиною п'ятою: «Максимальний розмір

денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не

може перевищувати 1%».

На підтвердження укладання кредитного договору позивач зазначив в

позовній заяві що підписання кредитного договору відбулося за допомогою

електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або

інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти

(кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а

позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина

перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або

більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та

обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і

погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного

законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні

договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог

цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог

розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами

договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є

необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою

хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається

укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для

даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися

укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він

вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи

та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа

може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису

завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами

електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»

передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін,

спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та

оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі

у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних

даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та

надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного

договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні

умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір

особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти)

однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою,

яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї

пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена

шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення

пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних

системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що

містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання)

до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має

надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови

договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому

електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа,

якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути

підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір,

про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного

повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір,

підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення

формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що

підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що

вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких

дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці

роз'яснення логічно пов'язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому

Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами

законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір

повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції

або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції

укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь

про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї

статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови,

передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти

електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована

така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття

пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними

повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону

вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору,

укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з

накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом

такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином,

можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у

судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі

паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно

із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36

Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу

адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного

законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути

підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного

підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України

«Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного

цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису

одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного

підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або

іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою

сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позивачем не додано до позовної заяві як акцепту так і оферти на

укладення договору про споживчий кредит № 9066621 від 25.04.2025 року

між ТОВ «Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів»

та ОСОБА_1 , а також докази підписання зазначених документів, у

зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що між сторонами було досягнуто

згоди щодо всіх істотних умов договору.

Також зазначаємо що в квітні 2025 року у відповідача були заблоковані всі

банківські рахунки через шахрайські дії з підписання кредитних договорів за

допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, до яких

ОСОБА_1 не мала ніякого відношення, через що відповідач звернулась до банку та в

подальшому фахівцями банку - було заблоковано банківські рахунки ОСОБА_1

для припинення шахрайських дій.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову

установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі

та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту,

втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є

обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін,

закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18

березня 2019 року у справі №61-28582ск18.

Доводи ТОВ «Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення

боргів»» про те, що факт ознайомлення відповідача з договором та з усіма його

умовами підтверджується тим, що відповідач висловив свою згоду з вищевказаними

документами в електронному вигляді, шляхом застосування електронного цифрового

підпису, вважаю необґрунтованими з огляду на наступне.

З огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного

підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у

електронному вигляді Умов і правил - відсутні підстави вважати, що саме з

наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами,

Тарифами та Договором було ознайомлено відповідача.

Як зазначалось вище, розрахунок заборгованості, на який посилається

позивач, не є первинним банківським документом, який підтверджує отримання

кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в

позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.

За своїм змістом розрахунок заборгованості є складеним розрахунковим

документом. До того ж розрахунок боргу складено представником позивача, який

ініціював цей позов.

За відсутності інших доказів, розрахунок заборгованості, наявний в

матеріалах справи, не може підтверджувати наявність у відповідача заборгованості

перед ТОВ «Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів»».

Враховуючи вищевикладене, відповідач ОСОБА_1 не погоджується із позовними вимогами позивач.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки

виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що

вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох

документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається

таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною

(сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або

більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та

обов'язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо

сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними

умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як

істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за

заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк

або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти

(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а

позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися

належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено

строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на

одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати

яких встановлюється договором.

Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що

прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у

строк, встановлений договором або законом.

Нормами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив

зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від

відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання

сторонами.

Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний

повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором

встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі

прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати

дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є

грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі

порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у

відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є

неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового

зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може

бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за

правочином відступлення права вимоги.

Відповідно до вимог статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять

права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на

момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту статей 512, 514ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна

кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія),

правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до

нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на

умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні

здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні,

новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі

виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним

виконанням.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у

зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують

права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний

кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої

йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім

випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором

(ч. 1 ст. 519 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової

вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в

розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений

договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє

право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право

грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право

вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це

стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за

правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, і на

майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину,

оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий

предмет не індивідуалізовано належним чином.

10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче

кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів»

текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин

споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про

споживче кредитування».

Положення частини першої, другої та п'ятої статті 18 Закону України «Про

захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче

кредитування» залишилися незмінними.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче

кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача,

включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі

за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за

наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»

до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії

кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому

числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове

обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку

встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2

статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного

банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила

розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної

річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про

споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність,

постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168

«Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про

умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає

споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка

платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -

щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати

процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг

банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за

формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом,

базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними

та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо

договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки

та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за

споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення

загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про

споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за

споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за

користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні

послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за

наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і

поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання

вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність

дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за

обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та

безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення

споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»

передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на

вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах,

передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому

інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту,

повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо

погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які

сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати

таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу

інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а

також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»

умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з

правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної

заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку

споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий

кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче

кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку

споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та

частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче

кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного

Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29

листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суд увід 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19

зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх

банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з

отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу таза

які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунковокасове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено

щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати

безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про

споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку

таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного

договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору

щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування

кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1

та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче

кредитування».

З позовної заяви позивача та доданих до неї документів не вбачається

необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги кредитодавця. В

кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських

послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням

кредиту, що начебто надаються відповідачу та за які встановлена комісія за

обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку

таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то

положення договору та вимоги про стягнення прострочених платежів по

комісії за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини 1 та

частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче

кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024

року у справі № 727/5461/23.

На підставі вищезазначеного, відсутні будь-які підстави стягувати із

відповідача на користь позивача заборгованість по комісії за надання

кредиту у розмірі 1250,00 грн. та заборгованість по комісії за

обслуговування кредиту у розмірі 4200, 00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по штрафу

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може

забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням,

завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом,

пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у

разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є

грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного

законодавства.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК

України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний

строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником

виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику

було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем),

позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього

Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця)

неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка

(штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними

договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення

виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами,

підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про

введення воєнного стану в Україні» в Україні запроваджено воєнний стан, який на

теперішній час продовжено.

Враховуючи ту обставину, що штраф нараховано у період дії в Україні

воєнного стану, після 24 лютого 2022 року, він підлягає списанню кредитодавцем, а

отже й відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення штрафу в

розмірі 6000,00 грн.

Зважаючи на викладене сторона Відповідача наполягає на відмові в

задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Європейська

агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення

заборгованості за кредитним договором в повному обсязі. У разі часткового задоволення судом позовних вимог, зменшити розмір судових витрат які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача до 500,00 грн.

24.02.2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

Позивач зазначає, що кредитний договір з позичальником укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до умов кожного кредитного договору, невід'ємною частиною договору є «Правила надання грошових коштів у позику (далі - Правила). Уклавши договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Первісних кредиторів та є в загальному доступі. Ці Правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Тому кредитні договори, які укладені між сторонами в електронній формі мають силу договорів, які укладені в письмовій формі та підписані сторонами.

Також додатково повідомляємо суд про алгоритм дій при укладанні кредитного договору:

1. На сайті клієнт самостійно у межах встановленого ліміту обирає суму кредиту та бажаний строк отримання кредиту. Після натискання позначки «отримати кредит» клієнт отримує доступ до заявки на отримання кредиту;

2. Заявник здійснює заповнення заявки на отримання кредиту на сайті, обов'язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов'язкових для заповнення;

3. Заповнюючи заявку, заявник підтверджує свою обізнаність із умовами Правил та надає свою згоду на передачу Фінансовій установі своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану заявника та його спроможності виконати зобов'язання за договором;

4. Оформлення вищезазначеної згоди повністю відповідає вимогам статті 2 Закону «Про захист персональних даних», згідно якої згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційнотелекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення

відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

На основі зазначених клієнтом даних інформаційна система Товариства генерує «індивідуальну» частину договору (у разі прийняття рішення про видачу кредиту);

6. Додатково Первісний кредитор залишає за собою право зателефонувати заявнику за телефонним номером, зазначеним в заявці, як для підтвердження повноти, точності, достовірності зазначеної в заявці інформації, так і для отримання інших відомостей від заявника, які Кредитодавець визнає необхідними для прийняття рішення про надання кредиту;

7. На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система Фінансової установи здійснює реєстрацію заявника на сайті та формує Особистий кабінет, де споживач має змогу ознайомитися з договором(ами), поточним станом заборгованості, оплатити кредит тощо;

8. Рішення про надання кредиту приймається на підставі автоматизованої обробки персональних даних заявника і інформації отриманої про позичальника із законних джерел, зокрема інформації бюро кредитних історій.

9. Додатково здійснюється верифікація банківської карти клієнта, що дає змогу встановити власника банківської карти та особу, яка заповнює заявку, як одну і ту саму особу.

10. Кредитор інформує заявника про прийняте рішення про реєстрацію на сайті та щодо можливості видачі кредиту чи про відмову у видачі шляхом надсилання смс-повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, та шляхом надсилання електронного листа на адресу електронної пошти, зазначену у заявці.

11. Смс-повідомлення містить код підтвердження, який клієнт має ввести у спеціальне поле на сайті для того, щоб завершити реєстрацію на генерацію особистого кабінету, а також щоб підтвердити умови отримання кредиту (суму кредиту, процентну ставку, строк).

12. Підпунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Також клієнту надається повний доступ для ознайомлення із «індивідуальною» частиною договору на Сайті Кредитодавця і знову пропонується підтвердити свій намір щодо отримання кредиту шляхом проставляння відповідної позначки у спеціально відведеному полі. Ця позначка являє собою дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних «індивідуальної» частини договору та призначені для ідентифікації підписувача цих даних і по своїй суті є електронним підписом у розумінні Закону України «Про електронний цифровий підпис».

13. «Індивідуальна» частина договору - містить всі істотні умови кредитного договору, визначені Цивільним кодексом України (суму кредиту, процентну ставку за користування, строк надання кредиту), а також всі необхідні умови, зазначені в статті 6 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

14. Електронний примірник «індивідуальної» частини кредитного договору надсилається на електронну адресу клієнта, а також зберігається в особистому кабінеті. На вимогу клієнта Кредитодавець може надати кредитний договір на паперовому носії.

В результаті, пройшовши весь алгоритм дій при укладенні кредитного договору вищевикладене є підтвердженням того, що кредитний договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладено в письмовій формі та підписано сторонами які узгодили всі умови, так як без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу Відповідачем на сайт Кредитодавця за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Кредитодавцем не було б укладено.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) Кредитодавця з урахуванням особливостей визначених індивідуальною частиною.

Відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, тобто Відповідач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявив намір вступити з Кредитодавцем в договірні відносини на умовах визначених Правилами.

У відповідності до умов укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

Перша судова палата Касаційного цивільного суду у своїй правовій позиції у Постанові ВСУ № 61-20799 св 19 по справі № 561/77/19 від 16.12.2020 щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора зазначає:

«……Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа….»

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором не було б укладено.

Також слід зазначити, що у кредитному договорі зазначено контактні дані Відповідача, а саме: номери телефонів, внесені Відповідачем власноруч при укладенні даного кредитного договору, зокрема номер телефону + 380500844731 (далі - номер телефону Позичальника)

Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначав, що Позичальник через особистий кабінет на веб-сайті Первісного кредитора подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого Первісний кредитор надсилав Позичальнику за допомогою засобів зв'язку на номер телефону Позичальника одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-коду (одноразовий ідентифікатор - дані електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який Відповідач використав для підтвердження підписання Кредитного договору.

Виходячи з вищевикладеного слідує, що Кредитний договір було підписано Позичальником за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який було надіслано Первісним кредитором на номер телефону, зазначений Відповідачем при реєстрації на сайті Первісного кредитора, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині Кредитного договору міститься код ідентифікатор Відповідача, що і є його безпосереднім підписом.

У той же час, номер телефону Позичальника, вказаний Відповідачем як контактний у відзиві на позовну заяву. Даний факт є додатковим підтвердженням укладання Відповідачем кредитних договорів в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційнокомунікаційній системі Первісного кредитора та доступний, зокрема, через сайт Первісного кредитора таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби, підтвердженням отримання коштів Відповідачем за Кредитним договором, визнання ним та погодження умов Кредитного договору.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Згідно ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17, наголошено, що неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції.

Таким чином, первинні документи підтверджують господарські операції для ведення бухгалтерського обліку та подачі фінансової звітності та є доказом перерахування на рахунок кредитора грошових коштів та відображає рух коштів за кредитним договором.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

З огляду на вищевикладене, слід наголосити на тому, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» в повній мірі доведено факт отримання Відповідачем кредитних коштів та наявності відповідної заборгованості.

Відповідно до умов Кредитних договорів, кошти надано Позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Позичальником при реєстрації на сайті Первісного кредитора. Інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Первісного кредитора, у зв'язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі, які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника. Згідно ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта - Є БАНКІВСЬКОЮ ТАЄМНИЦЕЮ.

Тому, Позивач не має змоги надати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються (Постанова Київського апеляційного суду по справі № 381/1311/23 від 25.06.2024)

Позивачем було надано до суду всі наявні документи за кредитними договорами, які були передані Первісними кредиторами до ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладених Договорів Факторингу.

У відповідності до умов Договорів факторингу, передача документації, а саме: платіжних доручень або іншого документального підтвердження перерахування коштів на рахунок, вказаний Позичальником, та детальних розрахунків заборгованості по Кредитному договору, по кожному платіжному періоду та підставу їх нарахування, в період з дня укладення кредитного договору по дату відступлення права вимоги - надаються Первісним кредитором за окремим запитом Позивача.

З метою надання вичерпної інформації по справі Позивач звернувся до Первісного кредитора з відповідними запитами щодо надання додаткових доказів, а саме: детального розрахунку заборгованості та доказів, що підтверджують надання (перерахування) коштів Позичальнику за кредитним договором.

Позивачем до позовної заяви було долучено розрахунок заборгованості та підтвердження перерахування коштів за відповідним кредитним договором, наданих Первісним кредитором.

1.1. Кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі - кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/ терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно п.2.1. Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Комісія за надання кредиту - встановлена в п.1.5.1 цього Договору винагорода, що одноразово нараховується Кредитодавцем за підготовку, організацію та надання фінансової послуги (кредиту) Позичальнику.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - встановлена п.1.5.2 цього Договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов'язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1250.00 грн., яка нараховується за ставкою 25.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

1.5.2. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 15400.00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Тому, враховуючи вищенаведене, нарахування комісії є абсолютно правомірним, яке підтверджується умовами Договору.

Відповідно до умов кредитного договору, які укладено Відповідачем на підставі яких Відповідач отримав у користування кошти, Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за їх користування здійснюватиметься згідно умов кредитних договорів, графіку платежів, який передбачає кількість платежів, їх орієнтовний розмір та періодичність внесення платежів. Розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами Кредитного договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідач розумів розмір відсотків, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів.

Нарахування заборгованості здійснювалося виключно на підставі умов кредитних договорів Первісним кредитором.

Відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідачем умови Кредитного договору не виконувались, відповідно нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов Кредитного договору є правомірним і Відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов Кредитного договору та погашення заборгованості в повному обсязі. Також слід зазначити, що Відповідачем не виконувалися в повному обсязі обов'язки згідно кредитних договорів як до настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану), так і після. Заборгованість була нарахована не Позивачем, а Первісним кредитором за укладеними договорами та з моменту отримання права вимоги до Відповідача за Договором факторингу, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

25.02.2026 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив.

Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 25 квітня 2025р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір № 9066621 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до Реєстру боржників №2 від 28 липня 2025р. до Договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 16 450,00 грн., з яких:

- 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням;

- 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 1 250,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту;

- 4 200,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту;

- 6 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Таким чином, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ « ФК « ЄАПБ» за кредитним договором № 9066621 в розмірі 16 450,00 грн., з яких:

- 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням;

- 1 250,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту;

- 4 200,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту;

- 6 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 ЦК України.

Відповідно статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.