Справа № 210/2132/26
Провадження № 2/210/1494/26
іменем України
24 березня 2026 року
Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Сільченко В.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним, -
В провадження судді 20.03.2026 року надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним.
До прийняття справи до свого провадження та відкриття провадження по справі головуючий суддя Сільченко В.Є. заявив самовідвід, оскільки існують підстави вважати, що розгляд справи може викликати у сторін сумніви в його об'єктивності та неупередженості, зважаючи на наступне.
Предметом позову є визнання недійсним договору №2082/К купівлі-продажу прав вимоги від 07.11.2019, укладеного між ПАТ «Дельта Банк», як продавцем, з ТОВ «Укрдебт Плюс», як покупцем, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-ЕА-2019-09-12-000002-b від 15.10.2019 року за договором споживчого кредиту №11143677003 від 19.04.2007 та за договорами забезпечення до нього стосовно боржника ОСОБА_1 .
Крім того, в тексті позовної заяви, позивач зазначає, що 05.10.2023 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу задоволено заяву «УКРДЕБТ ПЛЮС» Андріюхіної А. про заміну сторони у справі №210/4907/14-ц. ОСОБА_1 вважає, що заміна сторони у справі №210/4907/14-ц є незаконною.
Ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.10.2023 року була постановлена суддею Сільченко В.Є., якою здійснено заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі №210/4907/14-ц з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги №2082/К від 07.11.2019 року.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Вимога «безсторонності», згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя) повинні бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об'єктивно безстороннім тобто, суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.
Важливим питанням є довіра, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати в громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Довіра - це суб'єктивне ставлення особи на підставі внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин й цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але в супереч інтересам однієї зі сторін, сприймаються цією стороною як негативні й у зв'язку з цим викликають недовіру до суду.
При цьому, можливість переконання особи у протилежному залежить не тільки від обґрунтування законності вчинених судом дій, а й від бажання та здатності особи сприймати це обґрунтування та розуміти дії, які можуть не відповідати її прямим інтересам.
У відповідності до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006р., схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 27.07.2006р., суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи зокрема і в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Враховуючи, підстави зазначені в ст. 36 ЦПК України, відповідно до яких суддя не може брати участь у справі, вважаю, щоб у жодної із сторін по справі не виникало та не викликало сумніву в об'єктивності та неупередженості судді, самовідвід судді підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 40 ЦПК України, -
Заяву про самовідвід головуючого судді Сільченко В.Є. по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним задовольнити.
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним передати до канцелярії Металургійного районного суду міста Кривого Рогу для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: В. Є. Сільченко