Справа № 199/1659/25
(2/199/505/26)
24.03.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра
У складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Попружко Д.О.
позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Гончаренко І.Б.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної Системи «Дніпрогаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», про визнання факту бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-
У провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної Системи «Дніпрогаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», про визнання факту бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра із заявою про забезпечення доказів, в якій просить суд забезпечити докази шляхом зобов'язання відповідача Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної Системи «Дніпрогаз» надати оригінали документів, а саме: заяви про відмову від договору від 22.12.2003 року про надання населенню послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 ; всіх наявних «Відомостей зняття показників ЗВТ» за період із 01.11.2020 року до 31.05.2023 року.
Заява про забезпечення доказів, з урахуванням додаткових пояснень обґрунтована тим, що із метою подання до суду документальних доказів про розірвання договору з ВАТ «Дніпрогаз» від 22.12.2003 року, а також документальних доказів про контрольне зняття показань лічильника газу за період із 01.11.2020 року до 31.05.2023 року, виникла необхідність у їх витребуванні, оскільки він, як позивач, не має можливості отримати у інший законний спосіб вищезазначені документи, які, на його думку, мають важливе значення для ухвалення рішення у даній справі.
Представником відповідача Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної Системи «Дніпрогаз» - Медяним О.Ю. надані заперечення на клопотання про забезпечення доказів, відповідно до яких він просить у задоволенні заяви позивача відмовити у повному обсязі. Заперечення обґрунтовані тим, що основною складовою обґрунтованості будь-якої заяви про забезпечення доказів є необхідність у доведенні обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені у подальшому. Разом із цим, вищевказана заява позивача по своїй суті є клопотанням про витребування доказів, оскільки позивач посилається лише на неможливість отримання ним особисто вищевказаних доказів, а не про можливу їх втрату у майбутньому.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву про забезпечення доказів підтримав та просив її задовольнити, надавши пояснення, аналогічні викладеним письмово.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Гончаренко І.Б. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про забезпечення доказів, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях на клопотання про забезпечення доказів, наданих представником відповідача Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної Системи «Дніпрогаз» - Медяним О.Ю..
Інші учасники у судове засідання не з'явились, про день та час судового засідання повідомлялись у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із частиною першою статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Відповідно до частини другої статті 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Згідно із частиною третьою статті 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Вимоги, що ставляться до форми та змісту заяви про забезпечення доказів, визначені положеннями статті 117 ЦПК України.
Відповідно до пунктів чотири-п'ять статті 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, докази мають відповідати критеріям належності (стаття 77 ЦПК України), допустимості (стаття 78 ЦПК України), достовірності (стаття 79 ЦПК України) та достатності (стаття 80 ЦПК України).
Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв'язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.
Відповідно до статті 118 ЦПК України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви. У разі задоволення заяви суд в ухвалі зазначає доказ, а також дії, що необхідно вчинити для його забезпечення. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу. Ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Аналізуючи наведені положення, суд зазначає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №9901/608/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 9901/845/18 зазначено, що забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення доказів шляхом зобов'язання відповідача надати оригінали документів, позивачем заявляється лише про неможливість самостійно їх отримати. Разом із цим, заявником не зазначено та не надано будь-яких належних та допустимих доказів про вжиття ним заходів щодо самостійного отримання зазначених доказів.
Також, позивачем не обґрунтовано припущення, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.
Щодо твердження заявника про те, що без судового втручання отримати запитувані документи неможливо, суд зазначає, що в цій частині доводи заявника фактично зводяться на отримання ним інформації не у спосіб та поза порядком, встановленим для витребування доказів.
Як встановлено судом, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів про вжиття ним заходів щодо самостійного отримання зазначених доказів, як і не надано суду обґрунтування у необхідності забезпечення вищевказаних доказів саме в оригіналах документів, а не у завірених належним чином їх копіях.
За своєю правовою природою подана позивачем заява про забезпечення доказів є по суті заявою про витребування доказів, при цьому, зазначена заява про забезпечення, хоча і спрямоване на забезпечення права сторони належним чином довести свої вимоги та заперечення, проте носить відмінний процесуальний характер від витребування доказів в порядку ст.84 ЦПК України, оскільки вживається у випадку наявності у такої сторони підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або ускладненим.
Отже, заявником не доведено, що є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи ускладненим.
Також суд вважає зазначити, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду 10.02.2005 року, ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Кошлі А.О. від 11.02.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13.03.2025 року. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2026 року справу передано судді Якименко Л.Г.. Таким чином, у позивача було достатньо часу у підготовчому судовому засіданні визначитися стосовно підстав та предмету позову, сторін даного провадження та подати клопотання про витребування доказів у разі неможливості самостійного їх отримання.
Враховуючи викладене, виходячи зі змісту поданої заяви про забезпечення доказів та доводів, наведених заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку про не відповідність заяви про забезпечення доказів критеріям, визначеним ст.116 ЦПК України, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 116-118, 149-153, 353 -355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної Системи «Дніпрогаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», про визнання факту бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, - відмовити.
У відповідності до ч.7 ст.118 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Якименко Л.Г.