24 березня 2026 року м.Суми
Справа №592/15779/24
Номер провадження 22-ц/816/1686/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),
суддів - Сидоренко А. П. , Сізова Д. В.
за участі секретаря судового засідання Овчаренко М.В.
учасників справи:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки Казака М.В.,
відповідачки ОСОБА_2 ,
представника відповідачів Верещагіна Д.Б.,
третьої особи ОСОБА_3 ,
представника третьої особи адвоката Пось С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ПОСЬ Сергія Григоровича, апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвоката ВЕРЕЩАГІНА Дмитра Борисовичана рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 січня 2026 рокуу складі судді Ніколаєнко О.О., ухваленого в місті Суми, повний текст якого складений 07 січня 2026 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
треті особи: Міністерство оборони України, ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ СУМИ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, ОСОБА_9 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10 ,
про встановлення факту батьківства,
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У вересні 2024 року ОСОБА_11 звернулась з указаним позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_12 , в якому просить:
- установити факт батьківства ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо дитини - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився у Суми, зазначивши батьком дитини ОСОБА_13 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінивши по-батькові дитини з « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_15 » та видати нове свідоцтво про народження;
Свої вимоги позивачка мотивує тим, що під час спільного проживання з ОСОБА_13 у них народжився син - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки вона не перебувала з ОСОБА_13 у зареєстрованому шлюбі, відомості про батька дитини були записані зі слів матері в порядку, визначеному статтею 135 СК України. У подальшому шлюб так і не був зареєстрований, оскільки ОСОБА_13 залишив позивачку та дитину. За останні 5 років перед смертю ОСОБА_13 їх відносини покращились, про що свідчать факти перерахування ним коштів та перемовини щодо спільного проживання та одруження. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 помер. Його розтин проведено у КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи», були відібрані його біологічні зразки (нігтьова пластина), які зберігаються в архіві закладу, що є підставою для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи з метою доведення батьківства ОСОБА_13 .
Позивачка зазначає, що встановлення факту батьківства необхідне в інтересах її дитини, оскільки дасть їй можливість юридично закріпити відомості про його батька.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07 січня 2026 року позов задоволено. Установлено факт батьківства ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо дитини - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; внесено зміни до актового запису №1419 від 18.11.2014 про народження ОСОБА_12 , складеного Ковпаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції, зазначивши батьком дитини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, змінивши по-батькові дитини з « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_15 ».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт батьківства ОСОБА_13 щодо дитини - ОСОБА_12 підтверджується наданими позивачкою доказами у їх сукупності, зокрема, скріншотами листування, квитанціями про переказ коштів ОСОБА_13 за життя позивачці та висновком експерта, які не спростовані відповідачами. При цьому суд відхилив твердження відповідачів про недопустимість як доказу висновку експерта за результатами проведеного молекулярно-генетичного дослідження, зазначивши, що позивачка скористалась своїм правом, передбаченим частиною третьою статті 102 ЦПК України, уклавши договір та замовивши молекулярно-генетичне дослідження у тій експертній установі, де зберігався біологічний матеріал загиблого військовослужбовця.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційних скарг
Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_16 - адвокат Верещагін Д.Б. та представник третьої особи ОСОБА_3 адвокат Пось С.Г. у лютому 2026 року подали до Сумського апеляційного суду апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарги мотивовані аналогічними доводами про те, що позивачка не навела фактів, які б підтверджували її спільне проживання з ОСОБА_13 , ведення ними спільного господарства до народження дитини, спільного виховання та утримання дитини, а також доказів визнання ним свого батьківства. За змістом аналізу ДНК від 14.04.2025 № 149-МГ неможливе перевірити, які саме зразки були надані позивачкою, якій особі вони належать та чи дійсно ці зразки належать дитині - ОСОБА_12 . Жодних доказів присутності дитини при відборі зразків для дослідження матеріали справи не містять. Вважає результати аналізу ДНК на підтвердження кровної спорідненості між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не відповідає вимогам статей 77-80 ЦПК України, тому є неналежним та недопустимим доказом, оскільки відібрання зразків відбулося без дотримання процедури, без участі нейтральної сторони (батьків загиблого), а тому не може бути взятий судом до уваги.
Заявники апеляційної скарги посилаються на те, що в обґрунтування оскаржуваного рішення суд поклав лише один доказ - висновок експерта № 149-МГ від 14.04.2025, який був виготовлений на замовлення ОСОБА_11 та суперечить іншим встановленим судом обставинам. Відповідачі та третя особа ОСОБА_3 категорично заперечували, що загиблий ОСОБА_13 є батьком ОСОБА_12 , проте суд їх не допитав і відповідачі не мали можливості пояснити суду, що їх син ОСОБА_13 немає ніякого відношення до позивачки та її дитини.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник позивачки ОСОБА_11 - адвокат Казак М.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зазначає, що до суду першої інстанції відповідачі відзиви на позовну заяву, а третя особа ОСОБА_3 пояснень не подавали, проігнорували свої права на участь в судовому засіданні, заяви про призначення додаткової або повторної експертизи суду першої інстанції не подавали. Вважає подання відповідачами та третьою особою апеляційних скарг та заявлених клопотань свідченням їх недобросовісної поведінки. Твердження заявників апеляційних скарг про врахування судом в оскаржуваному рішенні єдиного доказу висновку експерта від 25.04.2025 не відповідає дійсності. Крім того, вони не зазначили, які норми були порушені експертом при проведенні експертизи через відсутність батьків померлого. Представник позивачки вважає висновок експерта належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом.
Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подали.
Від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява про розгляд справи без участі представника відділу.
Фактичні обставини, установлені судом першої та апеляційної інстанції
Позивачка є матір'ю ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9, том 1).
Відомості про батька дитини записані на підставі частини першої статті 135 СК України за вказівкою матері (а.с. 20, том 1).
ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 12, том 1).
Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть № 1670м/943л від 13.04.2024 та Довідки про причини смерті від ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_13 загинув від вибухової травми внаслідок воєнних дій (а.с. 18, 19, том 1).
Спадкова справа після смерті ОСОБА_13 не заводилась (а.с. 88-89, том 1).
Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 жовтня 2024 року, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_5 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_13 в розмірі частини 15 000 000 грн в сумі 3 750 000 грн 00 коп. (а.с.141, том 1).
На замовлення ОСОБА_11 відповідно до частини третьої статті 102 ЦПК України експертом ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» було проведено судово - медичну експертизу нігтьової пластини загиблого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зразків букального епітелію дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , щодо встановлення факту батьківства.
Відповідно до висновку №149-МГ від 25.04.2025 вірогідність того, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , може бути біологічним батьком ОСОБА_12 і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв'язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999%. У генотипі дитини присутні тільки такі алелі, які виявляються у біологічної матері та біологічного батька (а.с. 134-138, том 1).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства: 1) є запис про батька дитини у книзі записів народження за вказівкою матері, батьківство якого встановлюється; 2) смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
У справі, яка переглядається, установлено, що запис про батька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внесені за вказівкою його матері ОСОБА_11 на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Питання установлення факту батьківства ОСОБА_13 стосовно дитини ОСОБА_12 його мати ОСОБА_11 поставила після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Проте, як правильно зауважив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні суду, та обставина, що питання визначення батьківства ОСОБА_13 за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за його життя, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.
Тому посилання в апеляційних скаргах на те, що позивачка протягом 10 років до дня смерті ОСОБА_13 не зверталась з позовом до суду для підтвердження його батьківства стосовно її сина та стягнення аліментів на його утримання не має правового значення, оскільки не виключає підстав для установлення відповідного факту після смерті ОСОБА_13 в інтересах дитини.
Оскільки установлення факту батьківства ОСОБА_13 зачіпає інтереси його спадкоємців та осіб, які мають право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», справа розглядається в порядку позовного провадження.
Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
Тлумачення норм статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).
За приписами статей 12, 81, 89 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини третя, четверта статті 4 ЦПК України).
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Для з'ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема, призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі ЄСПЛ) на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року у справі «Kalacheva v. Russia» (заява №3451/05), зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
ЄСПЛ у рішенні від 14 березня 2024 року у справі «Moldovan v. Ukraine» (заява №62020/14) також вказав, що висновок експертизи ДНК у подібних правовідносинах не можна ігнорувати, оскільки він є чи не єдиним об'єктивним доказом, який може свідчити про факт батьківства однієї особи стосовно іншої.
Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У справі, яка переглядається, судово-біологічна експертиза була проведена на підставі договору на замовлення позивачки ОСОБА_11 від 14.04.2025 судово-медичним експертом ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Хотієнко І.В., що узгоджується із приписами частини третьої статті 102 ЦПК України та частини першої статті 106 ЦПК України, які передбачають, що висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи, який має право подати його до суду.
Задовольняючи позов ОСОБА_11 про встановлення факту батьківства ОСОБА_13 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо дитини - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд першої інстанції, врахував указаний висновок експерта № 149-МГ та оцінив його як належний та допустимий доказ походження дитини позивачки від ОСОБА_13 , оскільки проведене молекулярно-генетичне дослідження є науковим методом визначення батьківства, відповідно до якого вірогідність того, що ОСОБА_13 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_12 і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв'язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999%.
Апеляційний суд погоджується з позицією місцевого суду щодо оцінки указаного висновку експерта та відхиляє доводи заявників апеляційних скарг про те, що висновок експерта № 149-МГ є недопустимим доказом, зважаючи на такі мотиви.
Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз (частина друга статті 106 ЦПК України).
Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами.
При проведенні експертних досліджень застосовуються Методичні рекомендації «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей)», які розроблені фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.
Згідно з пунктом 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність становить не менше 99,99 %.
Викладені у Висновку експерта № 149-МГ відповіді на поставлене питання про те чи є ОСОБА_13 біологічним батьком дитини - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є повними, ясними, вичерпними стосовно поставленого питання.
У Висновку судового експерта від № 149-МГ вказано, що судовий експерт ОСОБА_17 обізнана із кримінальною відповідальністю за статтею 384 КК України за завідомо неправдивий висновок і що такий висновок підготовлено для подання до суду.
Судом першої інстанції була допитана судовий експерт ОСОБА_17 , яка у судовому засіданні пояснила, що в умовах воєнного стану на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Офісу Генерального прокурора від 09.03.2022 №177/450/46 про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров'я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України у тіл всіх військовослужбовців відбирається біологічний матеріал та зберігається в архіві бюро. При проведенні експертизи за заявою ОСОБА_11 в якості біологічного матеріалу ОСОБА_13 було використано саме нігтьову пластину, оскільки вона, на відміну від зразків крові загиблого, є більш схоронною, зразки крові можуть піддаватися гниттю.
Доводи апеляційних скарг стосовно сумнівів у належності використаних зразків саме дитині позивачки є припущеннями.
Експерт ОСОБА_17 пояснила, що не була присутня при відібранні зразків букального епітелію позивачки та її сина, відібрання зразків здійснювалось безпосередньо в експертній установі лаборантом установи.
За змістом Висновку судового експерта від № 149-МГ відбір зразків букального епітелію у позивачки та її сина ОСОБА_12 було здійснено 14 квітня 2025 року незаінтересованими особами у Відділенні судово-біологічних експертиз ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» лаборантом ОСОБА_18 у присутності судового експерта Івашини О.Х.
У висновку експертизи зазначені паспортні дані позивачки та дані свідоцтва про народження неповнолітнього ОСОБА_12 , стосовно якого установлювалось біологічне батьківство.
Ухвалою апеляційного суду від 23 березня 2026 року відмовлено у прийнятті і дослідженні як доказів поданих представником відповідачів ОСОБА_19 та представником третьої особи Пось С.Г. додаткових документів, отриманих на адвокатський запит та заяви адвоката Верещагіна Д.Б. після ухвалення оскаржуваного рішення стосовно перебування сина позивачки 14 квітня 2025 року на уроках у дистанційному режимі, його хворобу з 07 по 14 квітня 2025 року та щодо початку у березні 2026 року досудового розслідування за зверненням ОСОБА_2 за фактом надання позивачкою до суду нібито недостовірних документів щодо проведення експертизи зразків букального епітелію.
Указана ухвала апеляційного суду мотивована не доведенням заявниками апеляційних скарг виняткових підстав, визначених частиною третьою статті 367 ЦПК України для подання нових доказів до суду апеляційної інстанції та підстав ініціювання проведення на стадії апеляційного перегляду справи повторної судової біологічної експертизи.
Посилання на неможливість використання біологічних матеріалів померлої особи без рішення суду та необхідність отримання дозволу батьків апеляційний суд відхиляє як такі, що не впливають на достовірність самих зразків, які були використані експертом при дослідженні, а їх використання без відповідної згоди відповідачів у цій справі не може спотворити результати дослідження.
З огляду на викладене, апеляційний суд резюмує, що відсутні підстави для визнання Висновку експерта №149-МГ неналежним та недопустимим доказом походження сина позивачки від ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
При цьому судом першої інстанції правильно враховано також і інші докази, на які посилається позивачка, зокрема, скріншоти листування в месенджері 11.11.2023 у день народження ОСОБА_20 (а.с. 13, том 1) та квитанції про переказ Кухтіним М.О. за життя коштів позивачці 14.06.2023, 23.08.2023, 24.12.2023, 18.01.2024 на загальну суму 7000 грн 00 коп. (а.с.14-17, том 1), які в сукупності із висновком експерта також підтверджують позовні вимоги ОСОБА_11 .
Також апеляційний суд ураховує на підставі частини першої статті 82 ЦПК України визнані відповідачкою ОСОБА_2 обставини під час надання пояснень в засіданні апеляційного суду. Зокрема, ОСОБА_2 визнала, що позивачка та її син працювали ще до народження ОСОБА_12 на одному підприємстві і після припинення ОСОБА_13 шлюбних відносин із третьою особою ОСОБА_3 нетривалий час він проживав з позивачкою в орендованій квартирі, після чого остання завагітніла і народила сина. Отже, хоч відповідачка ОСОБА_2 і стверджувала, що за життя її сина ні він, ні позивачка не визнавали, що батьком народженої ОСОБА_11 у 2014 році дитини є саме ОСОБА_13 , проте факт їх знайомства та підтримання відносин до народження дитини, хоч і непрямо, але у сукупності з іншими доказами та висновком експерта доводить високу ймовірність батьківства ОСОБА_13 відносно ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Доказів, які б спростовували указаний висновок суду заявниками апеляційних скарг суду не надано.
Відповідно до статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
У зв'язку з цим правильними є також висновок суду першої інстанції про задоволення похідної вимоги позивачки щодо внесення змін до актового запису про народження дитини.
Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційних скарг за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ,доводи апеляційних скарг є необґрунтованими, тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Висновки суду щодо судових витрат
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України)
Оскільки апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення місцевого суду залишається без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених заявниками апеляційної скарги у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвоката ВЕРЕЩАГІНА Дмитра Борисовича, апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_4 - адвоката ПОСЬ Сергія Григоровича - залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 25 березня 2026 року.
Головуючий М. В. Щербаченко
Судді А. П. Сидоренко
Д. В. Сізов