Справа № 746/67/26
2/746/71/26
(заочне)
25 березня 2026 року
Срібнянський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Нагорної Н.Г.,
при секретарі судового засідання Сакун Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Срібнянського районного суду Чернігівської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
20 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 246771535 в сумі 21 375,00 грн, з яких 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 375,00 грн - заборгованість за відсотками, а також судових витрат.
Обґрунтовуючи позов, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначило, що 19 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 246771535.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строком до 28 листопада 2019 року.
31 грудня 2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 до договору, згідно з якою продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року. У цій додатковій угоді договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 викладено у новій редакції, проте дата його укладення та його номер залишились незмінними. 31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, при цьому інші умови договору факторингу залишилися в редакції цього договору від 31 грудня 2020 року. 31 грудня
2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року, при цьому інші умови договору факторингу залишилися в редакції договору від 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року, інші умови договору залишились у редакції договору від 31 грудня 2020 року.
За вказаним договором факторингу, зі змінами, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 11 125,00 грн, з яких 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 125,00 грн - заборгованість за відсотками.
27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу № 27/0225-01, строком до 31 грудня 2025 року, згідно з яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК « ЄАПБ» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21 375,00 грн, з яких 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 375,00 грн - заборгованість за відсотками.
Оскільки всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов'язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 246771535.
Ухвалою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Сторони повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, призначеної на 11 год. 00 хв. 25 березня 2026 року.
Представник позивача до суду не прибула, про причини неявки не повідомила. У прохальній частині позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» висловлено клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідач ОСОБА_1 також не прибула у судове засідання, про час і місце розгляду справи повідомлялася засобами поштового зв'язку (копію ухвали про відкриття провадження отримала мати відповідача 24 лютого 2026 року), а також шляхом опублікування оголошення на офіційному вебсайті «Судова влада України» в мережі Інтернет https://sr.cn.court.gov.ua/sud2521/gromadyanam/vukdocourt/. Відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до суду не подала, як не подала і будь-яких інших заяв чи клопотань.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
19 березня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 246771535, згідно з яким позичальнику надано кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 5 000,00 на умовах строковості, зворотності, платності (підпункт 2.1) шляхом перерахування на платіжну картку № 4149-49ХХ-ХХХХ-0120 (підпункти 5.1.1, 5.2 договору), строком до 18 квітня 2029 року (підпункт 7.3), зі сплатою за користування кредитними коштами 2,5 % на день від суми залишку кредиту під час дисконтного періоду (пункт 8.3 договору), зі сплатою за користування коштами 2,98 % на день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (пункт 8.3 договору), у разі погашення кредиту до закінчення дисконтного періоду кредитування позичальник сплачує за користування кредитними коштами 1,17 % від суми кредиту за кожен день фактичного користування коштами.
Укладення договору здійснено сторонами за допомогою ІТС ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», доступ до якої забезпечується клієнту через телекомунікаційний ресурс (пункт 4).
Позичальник через телекомунікаційний ресурс кредитодавця подав заявку на отримання кредиту в ІТС кредитодавця. Після обробки інформації, вказаної в заявці, збору та аналізу інформації про позичальника з інших джерел, в тому числі з бюро кредитних історій, проведення оцінки кредитспроможності та після проведення інших обов'язкових процедур ІТС кредитодавця прийняло рішення про надання позичальнику суми кредиту та про встановлення йому кредитного ліміту. ІТС кредитодавця, шляхом підстановки всієї необхідної інформації про кредитодавця в типову форму кредитного договору, згенерувало оферту, що містила усі істотні умови договору. Позичальник, ознайомившись з офертою в особистому кабінеті, підписав договір одноразовим ідентифікатором, згенерованим ІТС та направленим йому в смс-повідомлені та/або в повідомлені в месенджер та/або в електронному листі на електронну пошту та/або в особистому кабінеті, шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».
З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті неможливе. Отже, заповненням анкети-заяви та підписанням договору за допомогою одноразового ідентифікатора позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій
законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строком до 28 листопада 2019 року.
31 грудня 2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду від 31 грудня 2020 року № 26 до договору факторингу, згідно з якою продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року. У цій додатковій угоді договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 викладено у новій редакції, проте дата його укладення та його номер залишились незмінними. 31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, при цьому інші умови договору залишилися у редакції договору факторингу від 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року, при цьому інші умови договору залишилися в редакції договору факторингу від 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року, інші умови договору залишилися в редакції договору факторингу від 31 грудня 2020 року.
Пунктом 2.1. розділу 2 (предмет договору) договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 передбачено, що згідно з умовами договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 07 травня 2024 року № 283 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 11 125,00 грн, з яких 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 125,00 грн - заборгованість за відсотками.
27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ » (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу № 27/0225-01, строком до 31 грудня 2025 року, згідно з яким (витяг з реєстру прав вимоги № 3 від 04 серпня 2025 року до договору факторингу від 27 лютого 2025 року № 27/0225-01) від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21 375,00 грн, з яких 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 375,00 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до підпункту 5.3.3 договору факторингу фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Доказів виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 246771535 від 19 березня 2024 року, укладеного з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», матеріали справи не містять.
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Однак боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Відповідачем суду не надано та судом не здобуто доказів сплати кредитних коштів та нарахованих процентів за договором № 246771535 від 19 березня 2024 року, укладеним відповідачем із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов'язання.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами,
врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення договору позики).
Відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення договору позики) електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Відповідачем факт отримання коштів за договором про укладення кредитного договору № 246771535 від 19 березня 2024 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості ні первісним кредиторам, ні фактору суду не надано, власного розрахунку заборгованості за вказаними договорами відповідачем також не надано, заперечень стосовно заміни кредитора у зобов'язанні також не заявлено.
Як вже зазначалось, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договори відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року з урахуванням додаткових угод від 31 грудня 2020 року № 26, від 31 грудня 2021 року № 27, від 31 грудня 2022 року № 31, від 31 грудня 2023 року № 32 та від 27 лютого 2025 року № 27/0225-01 .
Тобто до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшли права та обов'язки за договором № 246771535 від 19 березня 2024 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Отже, суд установив, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 19 березня 2024 року укладено договір кредитної лінії № 246771535, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом у сумі 5 000,00 грн, перерахувавши кошти у вказаній сумі на банківську картку, реквізити якої вказала ОСОБА_1 у заявці на отримання коштів у кредит від 19 березня 2024 року, тобто у ОСОБА_1 виникло перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування такими коштами. Доказів виконання ОСОБА_1 зобов'язань за вказаним договором перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» матеріали справи не містять.
Також суд установив, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало право вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, з послідуючими додатковими угодами від 31 грудня 2020 року № 26, від 31 грудня 2021 року № 27, від 31 грудня 2022 року № 31, від 31 грудня 2023 року № 32 та від 27 лютого 2025 року № 27/0225-01 .
У свою чергу ТОВ «Таліон Плюс» передало право вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором факторингу від 27 лютого 2025 року № 27/0225-01, за яким до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21 375,00 грн, з яких 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 375,00 грн - заборгованість за відсотками.
Доказів виконання ОСОБА_1 зобов'язання щодо повернення кредитних коштів ТОВ «ФК «ЄАПБ» матеріали справи також не містять.
Врахувавши викладене, а також положення пункту 17 розділу IV Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість за договором від 19 березня 2024 року № 246771535 про надання кредитної лінії в сумі 16 600,00 грн, з яких 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 600,00 грн - заборгованість за відсотками.
Щодо розподілу судових витрат слід зазначити таке.
Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розподіл судових витрат суд здійснює в порядку, визначеному статтею 141 ЦПК України, частиною першою якої визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а пунктом 1 частини другої цієї статті визначено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково, на 77,66 %, судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача в сумі 2 067,62 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», частиною першою статті 526, частиною другою статті 1050, частиною другою статті 1054 ЦК України, статтями 2, 5, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором від 19 березня 2024 року № 246771535 у розмірі 16 600 (шістнадцять тисяч шістсот) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 067 (дві тисячі шістдесят сім) грн 62 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: вул. Лісова, 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.Г. Нагорна