Справа № 581/86/26
Провадження № 2/581/143/26
25 березня 2026 року селище Липова Долина
Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання Бочкун Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Липова Долина цивільну справу спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Сутність заявлених до суду вимог
У лютому 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося через систему «Електронний суд» до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 22 березня 2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено електронний кредитний договір (оферти) №22.03.2024-100001831, під час укладення якого останнім пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Під час ідентифікації позичальника ОСОБА_2 з документів, створених на матеріальних носіях, та або електронних даних забезпечено однозначне встановлення фізичної особи. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 3500 грн 00 коп, що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 22 березня 2024 року строком на 42 дні з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 02 травня 2024 року зі сплатою фіксованої незмінної процентної ставки «Економ» у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно, фіксованої незмінної процентної ставки «Стандарт» у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ» та неустойки - 87 грн 50 коп, що нараховується за кожен день не виконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. У наступному, кредитний договір (оферти) №22.03.2024-100001831 від 22 березня 2024 року продовжено шляхом укладення 07 квітня 2024 року додаткового договору до кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 . Відповідно до умов договору, за ініціативою та на підставі звернення позичальника внесені зміним в заявку та акцепт в наступній редакції: строк, на який надається кредит - 59 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 19 травня 2024 року, проценти, нараховані за користування кредитом станом на момент укладення даного додаткового договору, сплачуються позичальником в дату укладення даного додаткового договору не пізніше 23 год 59 хв дати укладення даного додаткового договору. Зазначав, що свої зобов'язання перед відповідачем позивач виконав шляхом надання останньому кредиту відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав у зв'язку з чим станом на 11 лютого 2026 утворилась заборгованість у розмірі 7210 грн 00 коп, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3500 грн 00 коп, по процентам у розмірі 3360 грн 00 коп, та неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання у розмірі 350 грн 00 коп. Позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №22.03.2024-100001831 від 22 березня 2024 року у розмірі 7210 грн 00 коп, а також судові витрати по справі.
Позиція позивача, відповідача по даній справі та процесуальні дії суду у даній справі
Ухвалою судді місцевого суду від 19 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався, судом вжито заходів для його повідомлення про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання з дотриманням вимог статей 128, 130 ЦПК України. Суду повернуто поштове повідомлення №R067109040565 з довідкою УДППЗ «Укрпошта» - «вищезазначене поштове відправлення, поштовий переказ отримано особисто 04 березня 2026 року».
Від сторін до суду не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Установлені судом фактичні обставини даної справи
22 березня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №22.03.2024-100001831 шляхом підписання пропозиції, заявки, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) та інформаційного повідомлення позичальника, відповідно до умов якого: сума кредиту складає 3500 грн 00 коп зі строком 42 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 02 травня 2024 року зі сплатою фіксованої незмінної процентної ставки «Економ» у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно, фіксованої незмінної процентної ставки «Стандарт» у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ» та неустойки - 87 грн 50 коп, що нараховується за кожен день не виконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання; розмір процентів відповідно до ст.625 ЦК України становить 912,5% річних (п.1-15 Заявка кредитного договору від 22 березня 2024 року, пропозиції про укладення кредитного договору та відповіді про прийняття пропозиції) (а.с.13-16,16-17,17,18,21 зворотна сторона).
Відповідно до квитанції, сформованої через систему платежів LiqPay на підставі договору про надання послуг в системі LiqPay від 01 листопада 2020 року, 22 березня 2024 року перераховано 3500 грн 00 коп на платіжну картку: № НОМЕР_1 із призначенням платежу: видача за договором кредиту №22.03.2024-100001831 (а.с.20,24-29).
07 квітня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено додатковий електронний кредитний договір до кредитного договору №22.03.2024-100001831 (кредитної лінії) (оферта) - звернення позичальника шляхом підписання пропозиції та відповіді кредитора про прийняття пропозиції, відповідно до умов якого, за ініціативою та на підставі звернення позичальника внесені зміним в заявку та акцепт в наступній редакції: строк, на який надається кредит - 59 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 19 травня 2024 року, первинний період користування кредитом - 14 днів з дня, наступного за днем укладення додаткового договору про продовження строку, на який надається кредит; проценти, нараховані за користування кредитом станом на момент укладення даного додаткового договору, сплачуються позичальником в дату укладення даного додаткового договору не пізніше 23 год 59 хв дати укладення даного додаткового договору; даний договір припиняється тав тачає чинність з дати, наступної за датою невиконання позичальником його обов'язку (а.с.19).
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №22.03.2024-100001831 від 22 березня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 складає 7210 грн 00 коп, з яких: 3500 грн 00 коп основного боргу, 3360 грн 00 коп проценти (нараховані за період з 02 травня 2024 року по 19 травня 2024 року), 350 грн 00 коп неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання (а.с.10).
Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.ст.526,530 ч.1 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п'ятою.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Висновки суду по суті заявлених вимог
1. За встановлених обставин справи суд уважає, що між сторонами виникли цивільні правовідносини, які врегульовані ст.ст.509, 526, 547, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України та нормами законодавства про електронну комерцію та споживче кредитування, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У разі прострочення відповідачем повернення чергової частини кредитних коштів позивач має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору. За невиконання зобов'язання може бути встановлена відповідальність у виді пені і штрафу.
Матеріалами справи підтверджується ініціювання ОСОБА_1 укладання кредитного договору та додаткового договору до кредитного договору, звернення до ТОВ «Споживчий центр», зазначаючи бажаний розмір позики, надання ним необхідних для укладення договору особистих даних, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, номер мобільного телефону (а.с.13-19).
Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення договору, інформаційне повідомлення позичальника, додатковий договір до кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) - звернення позичальника та відповідь кредитора про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору підписані електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, уклавши його відповідно до вимог закону, та довівши у доступній формі відповідачу умови кредитування.
Із наданої позивачем суду довідки-розрахунку вбачається повне неповернення відповідачем отриманих кредитних коштів, процентів за їх користування у строки визначені електронним кредитним договором та додатковим договором до нього. Розрахунок розміру заборгованості по тілу кредиту відповідає умовам кредитного договору, докази зворотнього у суду відсутні.
Із урахуванням цього, суд уважає, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту та правильно обрахованими процентами за користування коштами, розрахунок яких наведено нижче.
Разом із цим, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Даним законом передбачено зокрема, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Як вбачається зі змісту позовних вимог та розрахунку заборгованості (а.с.10) позивач, обраховуючи заборгованість за відсотками, починаючи з 02 травня 2024 року по 19 травня 2024 року не дотримався зазначених вище положень закону щодо розміру денної процентної ставки, нараховуючи стандартну процентну ставку «Стандарт» у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом.
Тому суд, застосовуючи у даному спорі принцип "суд знає закон" в межах наданих йому процесуальних повноважень та заявлених позовних вимог, надаючи самостійну кваліфікацію правової природи відносин між сторонами спору, уважає за необхідне самостійно обрахувати правильно визначений відповідно до норм закону розмір процентів за користування кредитними коштами протягом 59 днів строку дії договору. На думку суду, остаточно стягненню з відповідача підлягає 2065 грн процентів за користування кредитом відповідачем (розрахунок виглядає так: (3500,00 грн сума боргу ? 1% в день)/100% ? 59 днів).
Таким чином, вимога про стягнення процентів є частково обґрунтованою та підлягає задоволенню у вищеобрахованому судом розмірі.
2. Із приводу позовної вимоги про стягнення неустойки за неналежне виконання грошового зобов'язання у період воєнного стану, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1-3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом норм п.7.6., 9.1 кредитного договору та п.15 заявки нарахування неустойки є різновидом договірної відповідальності боржника за прострочення сплат чергових платежів по кредиту.
Ураховуючи те, що з 24 лютого 2022 року по теперішній час у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022» за №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року та Указу Президента України 14 липня 2025 року № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє станом на теперішній час.
Пунктом 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» не мав права нараховувати неустойку з 02 травня 2024 року і по 19 травня 2024 року у період дії в Україні воєнного стану ОСОБА_1 , який прострочив виконання грошового зобов'язання за кредитним договором від 22 березня 2024 року, оскільки за законом відповідач звільнений від такого виду договірної відповідальності, такі кошти в якості заходу цивільної відповідальності для нього не нараховуються та підлягають списанню позивачем. Тому у задоволенні заявленої вимоги слід також відмовити у зв'язку з тим, що вона не грунтується на законі, тобто у зв'язку з її безпідставністю. Аналогічні правові висновки узгоджуються із актуальною судовою практикою суду касаційної інстанції, викладену у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.
3. Також, суд уважає, що право позивача на майно у виді наданих у користування грошових коштів та правильно обрахованих процентів на них також захищається та практично гарантується ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі грошові кошти в автономному значенні є майном фінансової установи, яке добровільно та у визначені строки не повертається іншою особою, та підтверджуються укладеним між сторонами спору договору (відповідачем у даній справі) (п.27-35 рішення Європейського суду з прав людини від 05 жовтня 2011 року у справі від 11 липня 2017 року у справі «Moreira Ferreira v. Portugal»).
Розподіл судових витрат по справі
Із матеріалів справи убачається, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662 грн 40 коп. Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ураховуючи часткове задоволення заявленого позову (на 77 %), суд пропорційно стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2050 грн 05 коп.
Керуючись ст. 2,4,12,13,81,89,141,263-265,274-279 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №22.03.2024-100001831 від 22 березня 2024 року у розмірі 5565 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 00 копійок, із них: сума заборгованості по тілу кредиту - 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, сума заборгованості по процентам - 2065 (дві тисячі шістдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Відмовити у задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки та частини процентів за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2050 грн 05 коп повернення судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження юридичної особи: м.Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833).
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення суду складено 25 березня 2026 року.
Суддя Д. В. Бутенко