Справа № 522/681/16-к
Провадження по справі № 1-кп/522/144/26
24 березня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суду м.Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015160500008877 від 01.10.2015 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, маючого середню-спеціальну освіту, не одруженого, працюючого вантажником на заводі «Шустов», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 04.01.2005 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік;
- 15.09.2009 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень;
- 07.12.2010 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;
- 28.09.2011 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки в силу ст. 71 КК України позбавлення волі не відбутого строку по вироку Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2010 року та до відбування покарання нараховане 3 роки 1 місяць, який на момент скоєння кримінального правопорушення перебував під адміністративним наглядом ОВС,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 162 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
03.07.2018 після здійснення повторного автоматизованого розподілу справ в провадження судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160500008877 від 01.10.2015, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2025 кримінальне провадження зупинено, обвинуваченого ОСОБА_3 оголошено у розшук.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2025 клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено. Застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та визначено розмір застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 60560 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки є ризики, передбачені у п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обгрунтування продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 покладається те, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки ризики, вказані в клопотанні прокурора, не доведені, а тому просили змінити запобіжний захід на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що існують достатні підстави для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 199 КПК якими суд керується в силу положень ч. 2 ст. 331 КПК, суд може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Суд зауважує на тому, що ризик це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для судового розгляду подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству та КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Пунктом 9 рекомендацій, викладених у листі Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03.03.2022 №1/0/2-22 визначено, що при розгляді клопотань сторони обвинувачення, суд використовує всі наявні документи і матеріали, зокрема й судові рішення у формі, в якій їх внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (роздруківки з Реєстру). Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.
З огляду на наведене, суд розглядає клопотання прокурора в контексті наявності чи відсутності нових обставин, які могли би змінити підстави застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу порівняно з обставинами, які існують на теперішній час, а також з огляду на запровадження в Україні воєнного стану у зв'язку з військовою агресією РФ.
Суд вважає, що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 , так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого, а саме що обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, в тому числі які є тяжкими, офіційно не одружений, що свідчить про наявність в останнього посередніх соціальних зв'язків, дає суду достатні підстави вважати, що ймовірність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на даному етапі судового розгляду дуже висока.
При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на тому, що ризик по своїй правовій природі це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для судового розгляду подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.
Тобто, в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволяють стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Суд вважає, що за даних підстав необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Відтак, метою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого є запобігання спробам переховуватися від суду, враховуючи, що обвинувачений перебував у розшуку,а також можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення, враховуючи що обвинувачений неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень.
Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики, а обвинувачений раніше порушував запобіжні заходи, не пов'язанні з триманням під вартою.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину. Санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі до 6 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення ризику переховування від суду. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому суд, вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3 у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ, та наявність документів для виїзду закордон.
Отже, оцінюючи можливість обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.
Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до практики ЄСПЛ, якщо тримання під вартою триває тільки через побоювання, що обвинувачений буде переховуватись від правосуддя, проте його слід звільнити з-під варти, якщо він представить відповідні гарантії, що не переховуватиметься від суду, наприклад внесе заставу (правова позиція, викладена у п.46 рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції»).
Зважаючи на положення ч. 3 ст. 183 КПК України, приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину, який карається позбавленням волі на строк до 6 років, перебував у розшуку, до суду доставлений співробітниками поліції на підставі ухвали в порядку ст. 191 КПК України, враховуючи майновий стан обвинуваченого, а також враховуючи особу обвинуваченого, який раніше судимий, офіційно не працевлаштований, перебував у розшуку, беручи до увагу його хворобу, суд доходить висновку про відсутність міцних соціальних зв'язків, вважаю за доцільне визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, у мінімальному розмірі інкримінованої обвинуваченому статті, тобто - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно ЗУ «Про Державний Бюджет 2025 року» 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить - 3028 гривень, а тому саме з цього розрахунку буде визначена сума застави.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, враховуючи особу обвинуваченого, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинувального акту до судового розгляду та задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у максимальному розмірі для інкримінованої статті.
Керуючись ст. ст. 132, 176- 178, 183, 331, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Визначити до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 22.05.2026 включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого; провадження по справі 1-кп/522/144/26.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду, без поважних причин не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Строк дії запобіжного заходу становить 60 днів і обчислюється з моменту винесення ухвали суду, тобто з 24.03.2026.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_6
24.03.2026