Справа № 947/7485/26
Провадження № 1-кс/947/2818/26
19.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025162480001164, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025162480001164, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речових доказів, проведення необхідних слідчих розшукових дій проведення експертних досліджень запобіганню пошкодження, перетворення, відчуження - просить накласти арешт (із забороною відчуження. розпорядження та користування будь-якими особами) на речі, вилучені 24.02.2026 в ході обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні:
Слідчий ОСОБА_3 надав короткий виклад обставинам кримінального правопорушення, вимоги якого підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що вилучене в ході обшуку майно визнано речовим доказом та необхідне слідству з метою встановлення всіх обставин злочину.
Власник майна ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи на те, що мобільний телефон належить йому та не має відношення до обставин справи.
Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що слідчим відділом СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025162480001164 від 24.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону
Так, в ході здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, встановлено, що на території міста Одеси та Одеської області свою діяльність здійснює Громадська організації «Україна - це матір» (код ЄДРПОУ - 45391135), до складу якої входять особи чоловічої статі призовного віку.
Разом з тим, встановлено, що представники ГО «Україна - це матір», підшукують серед мешканців м. Одеса, платоспроможних чоловіків, які мають на меті уникнути призову на військову службу до лав ЗСУ та пропонують останнім за грошові кошти у розмірі 1000 доларів США членство в громадській організації, яке забезпечить «недоторканість» з боку представників ТЦК та СП.
Зокрема, під час ознайомчої бесіди представники ГО «Україна - це матір» зазначають, що вони постійно працюють спільно з ТЦК та СП (зі слів підпорядковуються їм), залучаються до піших патрулів та для несення служби на блокпостах на території м. Одеси та в Одеській області. У зв'язку з наявними серед керівництва ГО «УЦМ» знайомств з представниками ТЦК та СП, останні можуть вирішувати будь-які проблеми щодо уникнення призиву на військову службу.
Також, за наявною інформацією, представники громадської організації, повідомляють чоловіків призовного віку, що за грошові кошти в сумі 3000 доларів США, виготовляють та надають посвідчення учасника добровольчого батальйону «Україна - це матір», який функціонує в структур ГО «УЦМ» та додають до закритої групи у інтернет-мессенджері, що в свою чергу дає можливість особі володіти інформацією про місця розташування у м. Одеса всіх місць несення служби представників громадської організації спільно з ТЦК та СП. У разі зупинки та перевірки даних, представниками ТЦК та СП, особа повинна показати посвідчення організації та закриту групу, що надає гарантії не призиву на військову службу.
Якщо особа, що за грошову винагороду отримала посвідчення учасника ДБ «УЦМ» та доступ до їх групи, не бажає приймати участь у спільних патрулюваннях, вона повинна кожного місяця сплачувати представникам громадської організації грошові кошти в сумі 2000 гривень.
Керівництво ГО «Україна - це матір» запевняють, що вказані вище грошові кошти, які вони отримують від учасників ГО «УЦМ», вони передають керівництву ІНФОРМАЦІЯ_2 за сприяння у не призиві на військову службу учасників громадської організації.
Також, встановлено, що представники громадської організації постійно залучаються до патрулювання спільно з військовослужбовцями ТЦК та СП, де є можливість отримувати грошові кошти, шляхом виявлення осіб - «ухилянтів» та вимагання від них коштів за не доставляння до підрозділів ТЦК та СП з метою призову. Грошові кошти отримані вказаним шляхом, розподіляються між всіма особами порівно, які перебували у патрулі.
Так, 24.02.2026 року, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси здійснено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого, виявлено та вилучено:
- Посвідчення добровольчий батальйон № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , яке поміщено до сейф-пакету НПУ №NPU 5294500;
- Мобільний телефон марки OPPO Reno 12, IMEI 1: НОМЕР_2 . IMEI 2: НОМЕР_3 який поміщено до сейф-пакету NPU №5294499.
Поставною слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 24.02.2026 вилучений речі, предмети та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні відомості про яке 24.09.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480001164 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2, ч.3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до положень ст.170 КПК України майно, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину може бути арештоване на підставі рішення слідчого судді. Арешт майна може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться чи зберігаються в банках або інших фінансових установах. Арешт майна може бути застосований з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження, досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Долученими до клопотання матеріалами в сукупності в повній мірі підтверджується наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення в рамках кримінального провадження № 12024162480001164 від 24.09.2025 року кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України за фактом прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період та поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до вчинення вказаних злочинів може бути причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Імовірна причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень підтверджується, зокрема, повідомленням про виявлення ознак кримінального правопорушення, протоколом допиту свідка, рапортами з додатками о/у УСР в Одеській області ДСР Національної поліції України; матеріалами 7 управління Департаменту військової контррозвідки СБУ.
Слідчий суддя на підставі долучених до клопотання матеріалів прийшов до висновку, що вилучені під час обшуку документи відповідають критеріям речових доказів, оскільки належать особі, причетність до вчинення кримінального правопорушення якого перевіряється наразі органом досудового розслідування, у них можуть міститися відомості з приводу здійснення діяльності пов'язаної з обставинами кримінальних правопорушень, зокрема щодо діяльності ГО «Україна - це матір», а також можуть містити відомості про інших учасників даної організації.
В даному випадку слідчий суддя погоджується з доводами клопотання про те, вилучений мобільний телефон може містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, (дзвінки, листування, фото, номери телефонів осіб пов'язаних з вчиненням дій щодо вимагання неправомірної вигоди за формальне прийняття та оформлення членства у громадських формуваннях, що дає змогу військовозобов'язаним громадянам України уникнути призову до лав ЗСУ) в зв'язку з чим таке майно відповідає категорії, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від, а отже, воно потребує збереження, в цілях його подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.
Слідчий суддя не виключає факту того, що вказаний телефон використовувався при спілкуванні з особами, які перевіряються на причетність щодо вчинення злочинів у даному провадженні, зокрема через нього відбувався обмін повідомленнями за допомогою месенджерів, він може містити електронні файли та електронне листування, що стосується обставин вчинення злочину, відтак, дослідження його вмісту потрібно здійснювати із залученням спеціаліста, експерта, в умовах лабораторії, зокрема з метою відновлення видалених файлів.
Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання експертного дослідження вилученого телефону, а обов'язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронного пристрою, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.
При цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.
Враховуючи викладене, арешт на вилучене майно є необхідним, з метою подальшого детального огляду, використання в ході проведення необхідних судових експертних досліджень, в тому числі комп'ютерно-технічних експертиз, з метою виявлення та вилучення інформації (в тому числі видаленої), що зберігається в пам'яті мобільного телефону.
Слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру, однак дана обставина не спростовує той факт, що обставини даного провадження підлягають ретельній перевірці органом досудового розслідування. Тим більш досудове розслідування перебуває на початковій стаді в активній фазі.
Ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відтак, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Зв'язок вилученого в ході обшуку майна із вчиненням злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
Враховуючи викладене, арешт на вилучене майно є необхідним, з метою подальшого детального огляду, перевірки дійсності вилучених документів використання в ході проведення необхідних судових експертних досліджень.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя встановив відповідність вилученого майна ознакам речового доказу, оскільки за наявності достатніх підстав вважати, що могло бути вчинене кримінальне правопорушення, а вилучене за адресою: АДРЕСА_1 майно ймовірно містить відомості, що можуть мати значення для цього провадження, а тому є вагомі підстави вважати, що існує ризик приховування, пошкодження, псування, знищення, передання майна, на яке слідчий просить накласти арешт.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
Так, приймаючи до уваги викладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, даних про необхідність призначення відповідних судових експертиз, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вилучене майно .
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.
Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Додатково слідчий суддя акцентує, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального правопорушення майно, на яке накладено арешт , буде оглянуто та встановлено, що відпала необхідність в його подальшому арешті, власник такого майна має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, у відповідності до ст.. 174 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування будь-якими особами на речі вилучені в ході обшуку проведеного 24.02.2026 за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого, виявлено та вилучено:
- Посвідчення добровольчий батальйон № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , яке поміщено до сейф-пакету НПУ №NPU 5294500;
- Мобільний телефон марки OPPO Reno 12, IMEI 1: НОМЕР_2 . IMEI 2: НОМЕР_3 який поміщено до сейф-пакету NPU №5294499.
Виконання ухвали покласти на слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1