Справа № 601/3259/25Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М.
Провадження № 22-ц/817/413/26 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
24 березня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої Хома М.В.
суддів Костів О. З., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сабатюк Наталія Петрівна, на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 лютого 2026 року, постановлену суддею Мочальською В.М. у справі №601/3259/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Почаївської міської ради про про позбавлення батьківських прав,-
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Сабатюк Н.П., звернулася в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачки: служба у справах дітей Почаївської міської ради, про позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 лютого 2026 року за клопотанням відповідача провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на військовий стан.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду представниця ОСОБА_1 - адвокат Сабатюк Н.П. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу про зупинення провадження скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому проходить військову службу відповідач переведений на військовий стан та його працівники безпосередньо виконують бойові (спеціальні) завдання в районі проведення бойових дій.
Зазначає, що відповідач не позбавлений можливості реалізувати свої права в судовому процесі через представника або шляхом подання письмових пояснень, відзивів або заперечень.
Вважає, що поведінка відповідача спрямована на затягування судового процесу та ігнорування виконання батьківських обов'язків.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції судове рішення відповідає зазначеним вище вимогам.
Відповідно до довідки форми 5 за № 3/4123 від 17 грудня 2025 року та копії військового квитка серії НОМЕР_1 , відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем та з 21 листопада 2025 року проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Пунктом 12 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) визначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Отже, аналіз пункту 12 Положення № 1153/2008 дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, конструкція норми пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України носить імперативний характер та покладає на суд саме обов'язок зупинити провадження у справі за цією підставою, при цьому, незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників.
Також норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
До вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22.
Висновки щодо застосування норми права до спірних правовідносин відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов'язковими для суду при виборі і застосуванні норми права.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу як солдат у ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Таким чином, враховуючи факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об'єктивною обставиною, що перешкоджає його участі у розгляді справи колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів безпосередньої участі ОСОБА_2 у бойових завданнях в районах проведення бойових дій оцінюються колегією суддів критично, оскільки виконання службових (військових) обов'язків у період дії воєнного стану саме по собі є формою участі у забезпеченні оборони держави, інформація про характер виконуваних завдань може містити відомості з обмеженим доступом, а тому не завжди підлягає розголошенню чи долученню до матеріалів справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права через представника або шляхом подання письмових пояснень, є безпідставними, оскільки підставою для обов'язкового зупинення провадження у справі є факт перебування сторони у складі Збройних Сил України, а не наявність чи відсутність у неї представника або можливість подання письмових документів. Крім того, участь представника не є тотожною особистій участі сторони, особливо в межах даної категорії справи, що стосуються сімейних правовідносин, де має значення безпосереднє з'ясування позиції особи та оцінка її поведінки.
Твердження апеляційної скарги про спрямованість дій відповідача на затягування розгляду справи є оціночним судженням та не підтверджене жодними належними і допустимими доказами. Подання заяви про зупинення провадження у справі є реалізацією передбаченого законом процесуального права та саме по собі не може свідчити про зловживання.
Обставини, пов'язані з виконанням відповідачем батьківських обов'язків, підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті та не мають правового значення для вирішення питання про зупинення провадження у справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сабатюк Н.П. підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 лютого 2026 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сабатюк Наталія Петрівна - залишити без задоволення.
Ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 24 березня 2026 року.
Головуюча М.В. Хома
Судді О.З. Костів
Н.М. Храпак