Номер провадження: 11-сс/813/384/26
Справа № 947/44646/25 1-кс/947/18605/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2025 рокупро арешт майна в межах кримінального провадження № 72025161030000015 від 22.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України
установив
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах кримінального провадження № 72025161030000015 від 22.05.2025 року було задоволено клопотання органу досудового розслідування та накладений арешт із забороною користування та розпорядження на майно, вилучене в ході обшуку транспортного засобу марки BMW 530I, державний номер НОМЕР_1 ,(VIN: НОМЕР_2 ), а саме на:
1. транспортний засіб: марки BMW 530I, державний номер НОМЕР_1 , (VIN: НОМЕР_2 ),
2. конверт транспортної компанії Нова Пошта на ім'я ОСОБА_9 ,
3. фрагмент коробки з написом Hocus ,
4. ключ від транспортного засобу,
5. свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить її скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:
-клопотання слідчого необґрунтоване та подане до слідчого судді поза межами строків, визначеними КПК України;
-вилучене майно не відповідає критеріям ст.98 КПК України;
-відсутні правові підстави для накладення арешту на майно, оскільки в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження факту відношення вилученого майна до вчинення злочину.
Крім того, в апеляційній скарзі адвокат порушує питання про поновлення їй строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, яке обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 та його представник до суду першої інстанції не викликались, а про існування оскаржуваної ухвали та накладення арешту на майно дізнались лише 19.01.2026 року.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді розглянуто в судовому засіданні апеляційного суду, визнане вмотивованим, задоволено та продовжений апеляційний розгляд.
В судовому засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 підтримав, просив задовольнити,
В судове засідання апеляційного суду прокурор не з'явився, повідомлений належним чином про місце та час апеляційного розгляду, проте його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, на підставі чого розгляд справи проведений за відсутності прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
Аналіз змісту клопотання слідчого та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах, дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону, та доведено, що вилучений автомобіль, а також інші речі є речовими доказами у кримінальному провадженні.
Так, у клопотанні слідчого зазначено, що Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №72025161030000015 від 22.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 204 КК України.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється детективами Підрозділу Територіального управління БЕБ у Одеській області.
Як вбачається з клопотання, під час досудового розслідування, встановлено осіб, які організували схему виготовлення, зберігання, фасування та подальшого збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, а саме тютюну, на ринках міста Одеси («Новий ринок», «Київський ринок») та в мережі «Інтернет» через сайт «https://belyipepel.com.ua/», а саме; ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено та допитано в якості свідка, з обставин незаконної діяльності вказаних осіб, та надав медичну документацію про отруєння придбаним у вказаних осіб тютюном.
24.07.2025 року після проведення слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у вигляді контрольованої закупки, ОСОБА_17 , добровільно надав співробітникам поліції тютюн в поліетиленовому пакеті, якій він придбав на ринку «Новий» в м. Одесі у незнайомої жінки на ім'я ОСОБА_18 за 480 гривен України.
12.08.2025 року після проведення слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у вигляді контрольованої закупки, ОСОБА_17 , добровільно надав співробітникам поліції тютюн в поліетиленовому пакеті, якій він придбав на ринку «Київський» в м. Одесі у незнайомої жінки на ім'я ОСОБА_19 за 500 гривен України та решту 4 гривні України.
04.12.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 02.12.2025 року проведено обшук транспортного засобу: марки BMW 530I, державний номер НОМЕР_1 ,(VIN: НОМЕР_2 ), в ході якого виявлено та вилучено:
1.транспортний засіб: марки BMW 530I, державний номер НОМЕР_1 , (VIN: НОМЕР_2 ),
2.конверт транспортної компанії Нова Пошта на ім'я ОСОБА_9 ,
3.фрагмент коробки з написом Hocus ,
4.ключ від транспортного засобу,
5.свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
В подальшому, детективом 04.12.2025 року винесено постанову про визнання вказаного майна речовими доказами.
Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Мотивуючи необхідність задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя, пославшись на його зміст та на положення ст. 170 КПК України зазначив, що вилучене майно, в тому числі автомобіль відповідає вимогам ст. 98 КПК України, а враховуючи мету арешту, а саме збереження речових доказів - прийняв обґрунтоване рішення щодо накладення арешту на вищезазначений автомобіль.
Приписами ч. 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Вилучений під час обшуку транспортний засіб BMW 530I, державний номер НОМЕР_1 відповідно до реєстраційної картки ТЗ належить ОСОБА_20 .
При цьому, органом досудового розслідування було встановлено, що фактичним володільцем вказаного транспортного засобу є ОСОБА_9 .
Так, відповідно до рапорту старшого о/у 5-го відділу УСР в Одеській області ДСР НП України (а.к. 48-49), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 можуть бути причетні до організації схеми виготовлення, зберігання, фасування та подальшого збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, а саме тютюну. Крім того, зі вказаного рапорту вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_7 користуються автомобілем марки BMW 530I, державний номер НОМЕР_1 .
Крім того, зі змісту протоколу обшуку від 04.12.2025 (а.с.67-70) вбачається, що під час обшуку вказаного транспортного засобу був присутній ОСОБА_7 .
Вищевказане у сукупності, підтверджує перебування транспортного засобу у фактичному користуванні ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .
У зв'язку з чим, на даній стадії досудового розслідування, колегія суддів вважає обґрунтованим накладення арешту на автомобіль, оскільки він має безпосереднє відношення до кримінального провадження, крім того в матеріалах провадження містяться відомості, які свідчать, що вказаний автомобіль BMW 530I, державний номер НОМЕР_1 використовувався для перевезення підакцизних товарів та визнаний речовим доказом на підставі постанови детектива від 04.12.2025 року.
Таким чином, оскільки, під час апеляційного розгляду на підставі аналізу матеріалів провадження встановлено, що на вказаному автомобілі здійснювалось перевезення підакцизних товарів, тому даній стадії досудового розслідування, є об'єктивні підстави вважати, що він відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, тому в цій частині доводи апеляційної скарги про те, що транспортний засіб не може бути визнаний речовим доказом, є необґрунтованими.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що автомобіль марки BMW 530I, державний номер НОМЕР_1 , на який слідчим суддею накладено арешт, може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні, а також, колегія суддів враховує, що санкція ч.3 ст. 204 КК України передбачає конфіскацію майна, що є додатковою підставою для арешту майна.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що прокурор із клопотанням про арешт майна звернувся поза межами процесуального строку, передбаченого для звернення із клопотанням після його повернення для усунення недоліків, апеляційний суд їх відхиляє, адже такі доводи є хибними, з огляду на наступне.
Так, на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 02.12.2025 року 04.12.2025 року було проведено обшук транспортного засобу марки BMW 530I, державний номер НОМЕР_1 ,(VIN: НОМЕР_2 ).
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України встановлено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Клопотання прокурора направлено до суду кур'єрською поштою 05.12.2025 року та зареєстровано в суді 08.12.2025 року (а.с. 75-76). Таким чином строк передбачений п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, стороною обвинувачення порушено не було.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Всупереч доводам апеляційної скарги про те, що вилучене майно формально визнано детективом речовими доказами в рамках кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що на момент його арешту існував ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Апеляційним судом встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
При цьому, апеляційний суд акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлена особа в порядку ст. 174 КПК України має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності. Доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності особи завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, обґрунтованих доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.
Приписами ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню з мотивів, наведених в мотивувальній частині ухвали, а судове рішення - підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 171-174, 370, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2025 рокупро арешт майна в межах кримінального провадження № 72025161030000015 від 22.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4