Номер провадження: 11-кп/813/522/26
Справа № 483/43/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника потерпілих - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги представника потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - ОСОБА_7 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.08.2024 у кримінальному провадженні №12022150000000197 внесеного до ЄРДР 14.08.2022 відносно:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кам'янка Очаківського району Миколаївської області, є громадянином України, з базовою загальною середньою освітою, одружений, має на утриманні малолітнього сина, на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді навідника взводу охорони та оборони роти охорони та оборони батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 (умовна позначка) у військовому званні старший матрос, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_9 , у виді тримання під вартою, до набрання вироком суду законної сили - залишено без змін.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 відраховувати з моменту його затримання, тобто з 14 серпня 2022 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_12 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 14 серпня 2022 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину 1000000 (один мільйон) гривень.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданих внаслідок вчинення злочину - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину 28700 (двадцять вісім тисяч сімсот) гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень.
Вироком також вирішено питання щодо процесуальних витрат та долі речових доказів.
Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнано винним у тому, що він будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та проходячи військову службу за контрактом на посаді навідника взводу охорони та оборони роти охорони та оборони батальйону охорони військової частині НОМЕР_1 (умовна позначка), відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІУ, був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
Відповідно до ст. 68 Конституції України ОСОБА_9 , зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Однак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення проти життя, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_9 14 серпня 2022 року приблизно о 00 год. 50 хв. (більш точного часу не встановлено), перебуваючи на території приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де в цей час знаходилась ОСОБА_13 з якою він вживав спиртні напої. В указаному місці та час у ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виник злочинний умисел, направлений на вчинення умисного вбивства ОСОБА_13 . З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на вчинення вбивства ОСОБА_13 , ОСОБА_9 взяв зі столу побутовий ніж з руків'ям з полімерного матеріалу чорного та коричневого кольору, який він вважав зручним знаряддям вчинення злочину - вбивства, утримуючи його в правій руці та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, підійшов до останньої та умисно завдав їй удар клинком зазначеного побутового ножа, в ліву черевну порожнину, тобто у місце розташування життєво-важливих органів, спричинивши ОСОБА_13 колото-різане поранення черевної та лівої плевральної порожнини з пошкодженням діафрагми. Від отриманого поранення, що супроводжувалось зовнішньою кровотечею, та фізичним болем, ОСОБА_13 впала на поверхню подвір'я, обличчям донизу. Проте ОСОБА_9 не припинив свої протиправні дії, а продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_13 , схилившись до останньої, будучи оберненим обличчям до неї, та продовжуючи утримувати в правій руці вказаний вище побутовий ніж, наніс їй повторно два удари клинком ножа в ліву частину черевної порожнини, в локацію першого поранення, спричинивши повторно два колото-різані поранення черевної та лівої плевральної порожнини з пошкодженням діафрагми, які супроводжувались зовнішньою кровотечою від яких настала смерть останньої на місці події.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оспорюючи доведеність та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 , представник потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - ОСОБА_7 подала апеляційні скарги, оскільки вважає, що вирок в частині призначення покарання ОСОБА_9 підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Доводи обґрунтовує тим, що як вбачається з матеріалів кримінального провадження, показів обвинуваченого ОСОБА_9 як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду, а саме невизнання ним вини та намагання перекласти вину на загиблу ОСОБА_13 , не свідчить про наявність щирого каяття.
ОСОБА_9 протягом всього судового слідства не визнавав своєї вини, оспорював наявні докази сторони обвинувачення, і тільки в передостанньому судовому засіданні, перед судовими дебатами визнав свою вину та встановленні органом досудового розслідування обставини.
За весь судовий розгляд справи ОСОБА_9 не продемонстрував учасникам процесу та суду свого критичного особистого ставлення до вчиненого ним злочину, який останній вчинив в стані алкогольного сп?яніння. Слід також зазначити, що дії ОСОБА_9 після вчинення ним злочину були дуже зухвалими, оскільки останній не викликав швидку допомоги та поліцію, а втік з місце вчинення злочину, не маючи жодного наміру надати допомогу загиблій ОСОБА_13 .
Протягом судового розгляду ОСОБА_9 неодноразово змінював свої покази та обставин вчинення ним злочину, наполягав, що загибла ОСОБА_13 самостійно нанесла собі три ножових удари, які спричинили її смерть, оскільки ніж нібито перебував і її руках.
Просить вирок районного суду скасувати в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_9 та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років.
Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участі не надходили до суду апеляційної інстанції.
За таких обставин апеляційний суд заслухавши думку представника потерпілих, прокурора, обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти розгляду апеляційної скарги за відсутності потерпілих, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України вважав за можливе провести судовий розгляд за відсутності потерпілих.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, представника потерпілих, яка підтримала апеляційні скарни, прокурора, обвинуваченого та захисника, які заперечували проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги, але положеннями ч. 2 цієї ж статті передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до кримінального провадження та оскаржуваного вироку обвинувачений ОСОБА_9 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України визнав у повному обсязі та підтвердив обставини вчиненого злочину.
У апеляційних скаргах представника потерпілих не оспорюються фактичні обставини вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, встановлених судом першої інстанції та доведеність його вини у вчинені злочину, у зв'язку з чим апеляційний суд не переглядає вирок у цій частині.
Таким чином, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за встановлених районним судом та викладених у вироку обставин.
Щодо доводів представника потерпілих про необхідність призначення обвинуваченому більш тяжкого покарання, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Колегія суддів вважає, що апелянт фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання, які пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.
Апеляційним судом не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання обвинуваченому призначено із порушенням визначених у законі загальних засад.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 виду і розміру покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_9 , згідно ст. 66 КК України, районний суд визнав визнання вини, щире каяття у вчиненому.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, суд першої інстанції відніс - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Також районним судом враховано що ОСОБА_9 вчинив особливо тяжкий злочин, його характер направлений на позбавлення життя потерпілої, обстановку, спосіб, місце і час його вчинення, форму, вид, ступінь вини, мотив і мету кримінального правопорушення, обставини, що безпосередньо пов'язані із вчиненням обвинуваченим кримінального правопорушення і характеризують поведінку останнього після вчинення злочину, особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні малолітнього сина, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є учасником бойових дій.
З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, враховуючи те, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що мета кари - виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, що уособлює основний принцип кримінального судочинства - не тяжкість покарання, а його невідворотність, буде досягнута у разі призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції передбаченої ч. 1 ст. 115 КК України, а саме призначення покарання у виді позбавлення волі строком на десять років.
Приймаючи це рішення суд першої інстанції в повному обсязі врахував ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, характеризуючі дані про обвинуваченого, його поведінку та відношення до скоєного, який, як наведено вище, вину у вчиненому визнав повністю та щиро розкаявся.
Врахувавши всі обставини, які за законом мають правове значення, суд першої інстанції, дотримуючись принципу індивідуалізації та, виходячи з особливостей конкретного кримінального правопорушення, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, всупереч доводів представника потерпілих, призначив справедливе покарання по справі.
Крім того, колегія суддів зауважує, що у суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_9 вибачився перед потерпілими та зазначив, що цивільні позови він визнає у повному обсязі, він є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України та безпосередньо приймав участь у заходах із захисту держави від збройної агресії РФ, забезпечуючи оборону, суверенітет та територіальну цілісність України.
Таким чином, колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону під час розгляду справи та постановлення вироку суду, а тому вважає, що ухвалений по справі вирок відносно ОСОБА_9 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни за результатами апеляційного розгляду не встановлено.
Аналізуючи сукупність усіх обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції слід залишити без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційні скарги представника потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.08.2024 у кримінальному провадженні №12022150000000197 внесеного до ЄРДР 14.08.2022, яким ОСОБА_9 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк, з моменту отримання її копії.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4