Дата документу 25.03.2026 Справа № 337/5036/25
Єдиний унікальний № 337/5036/25 Головуючий в 1-й інстанції - Салтан Л.Г.
Провадження №22-ц/807/913/26 Суддя доповідач Кочеткова І.В.
25 березня 2026 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Кочеткової І.В.
суддів: Кухаря С.В., Полякова О.З.,Полякова О.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Мунтяну Ігор Іванович, на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2026 року,
У вересні 2025 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за договором №100499947 від 30.07.2021 на загальну суму 41 888,75 грн., судових витрати, понесених при сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.
В обґрунтування зазначало, що 30.07.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_3 укладено Договір № 100499947, відповідно до умов якого сума кредиту становила 5000 грн, проценти за користування кредитом - 2 250 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день. Крім того, сторонами узгоджені умови пролонгації строку користування кредитом та повернення кредиту. Укладаючи електронний договір, позичальник підтвердив, що вся інформація надана Товариством, в тому числі під час заповнення та відправлення Заяви, є повною, актуальною та достовірною.
Свої зобов'язання за кредитним договором ТОВ «МІЛОАН» виконало належним чином, перерахувавши відповідачці кредитні кошти, якими остання активно користувалася, однак належними чином узяті на себе зобов'язання з повернення боргу виконувала неналежним чином, що привело до утворення заборгованості за укладеним кредитним договором.
Право вимоги за кредитним договором № 100499947 до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло за договорами факторингу, укладеними 30.11.2021 за № 30-11-65 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та 10.01.2023 за № 10-01/2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Загальний розмір заборгованості за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на день подачі позову становить 41 888.75 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4 750.00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 36138.75 грн.; заборгованість за комісіями - 1 000.00 грн
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 100499947 від 30.07.2021 у розмірі 41 888,75 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн., а всього 52311,15 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Мунтяну І.І., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просиву скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному та неупередженому її розгляду. Скаржник вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Надані ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» розрахунки заборгованості не можна вважати доказами заборгованості, в матеріалах справи відсутні докази перерахування кредитних коштів на банківський рахунок. Не повідомлялась про те, що між кредитором і ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладались договори факторингу. Надані копії вказаних договорів апелянта також ставить під сумнів. Отже скаржник вважає, що у задоволені позовних вимог слід відмовити з підстав недоведеності та необґрунтованості. Також просить стягнути витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України.
У відзиви на апеляційну скаргу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Крім того просять стягнути з відповідача на їх користь понесені витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн. (3328,00 грн. Х 30 = 99840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.
Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив із того, що позичальником порушено умови кредитного договору та не виконані зобов'язання, які останній взяв на себе при підписанні кредитного договору. Факт укладення договору і розмір заборгованості підтверджується належними і допустимими доказами. Вимоги позивача про компенсацію за рахунок відповідачки витрат на правову допомогу суд задовольнив частково, визнавши визначену судом суму пропорційною та справедливою.
Колегія суддів із вказаним висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитись не може з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Встановлено, що 8 травня 2022 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 ». Чоловік відповідачки ОСОБА_4 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 з 23 липня 2021 року на час видачі довідки від 10.10.2025 року (а.с.81-82).
До укладення відповідачкою шлюбу - 30.07.2021 між відповідачкою та ТОВ «МІЛОАН» було укладено договір №100499947 (а.с.15-17).
Зазначений договір укладено в електронній формі та підписаний ОСОБА_3 одноразовим ідентифікатором (а.с.24).
За умовами укладеного Договору № 100499947 від 30.07.2021 кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 5 000.00 грн. строком на 30 днів з 30.07.2021 по 29.08.2021; загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3 250.00 грн. в грошовому виразі та 44,164.00 відсотків річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 8 250.00 гривень. Комісія за надання кредиту: 1000.00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 2250.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Перед підписання кредитного договору 30.07.2021 від імені відповідачки була оформлена Анкета-заява на кредит, із зазначенням анкетних даних та засобів зв'язку та погоджено умови кредитування: сума кредиту 5000.00 грн., строк кредитування 30 днів, комісія за надання кредиту 20.00 % одноразово, ставка процентів: 1.50 % за кожен день користування кредитними коштами) (а.с.20).
Відповідно до Довідки про ідентифікацію за підписом генерального директора ТОВ «МІЛОАН» Вініченко О.В. підтверджено, що клієнт ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 100499947 від 30.07.2021 ідентифікований ТОВ «МІЛОАН», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора L19373, відправленого 30.07.2021 на номер телефону НОМЕР_3 (а.с.24).
Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції АТ КБ «Приватбанк», 30.07.2021 об 16:46, що відповідає даті та часу укладеного між сторонами електронного договору, було перераховано грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн на картку № НОМЕР_4 за призначенням: кошти згідно договору № 100499947 (а.с. 198).
Відповідно до інформації, отриманої від АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду на ім'я ОСОБА_2 імітовано банківську картку № НОМЕР_4 , фінансовий номер НОМЕР_5 , 30.07.2021 на зазначений рахунок відбулося зарахування 5000 грн. (а.с.199).
Відповідачка, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, активно користувалася отриманими грошовими коштами, однак свої зобов'язання виконував неналежним чином, що привело до утворення заборгованості.
30.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 30-11-65, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100499947.
10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100499947.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 100499947.
Відповідно до розрахунку розмір заборгованості відповідачки за вищевказаним кредитним договором становить 41 888,75 грн., із яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 4 750,00 грн., за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 36 138,75 грн., за комісіями - 1000 грн.
Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов'язань.
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).
Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).
Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла-шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Наведені приписи дають підстави виснувати, що ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Отже, звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.
Апеляційний суд звертає увагу, що в оферті на укладання угоди про надання кредиту № 100499947 від 30.07.2021 вказано, що цей кредит є споживчим. Паспорт споживчого кредиту, підписаний сторонами, також містить інформацію про те, що тип кредиту - споживчий кредит (а.с.19).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що кредитні правовідносини, які виникли між сторонами, мають споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідачкою будь-яких виплат на погашення кредиту за вищевказаним кредитним договором не здійснено (а.с.28)
Правовідносини, які виникли між сторонами по справі, регулюються нормами ЦК України, Закону України «Про споживчий кредит», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Частиною 1ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 12 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).
При цьому, на виконання вимог ч.1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв'язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Із вказаних норм права та із аналізу письмових доказів вказаної цивільної справи можна дійти висновку, що сторони погодили умови кредитування.
Кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 був укладений у електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч.1 ст. 205, ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України.
Втім, стягуючи проценти за користування кредитом в сумі 36 138,75 грн., суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вказані проценти були нараховані позивачем на дату відступлення права вимоги. При цьому строк дії договору становив 30 днів, тобто до 29.08.2021.
Доказів, які свідчать про подальше узгодження сторонами істотних умов кредитування, матеріали справи не містять, тому висновки суду про доведеність позову в цій частині є помилковими.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 0814/6450/2012, провадження № 61-18489св21: «Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) визначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував вказані висновки Верховного Суду.
Відповідно до висновку Великої Палати у справі №910/4518/16 від 05 квітня 2023року, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.
Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Кредитний договір укладений 30.07.2021 строком на 30 днів, тобто до 29.08.2021. Отже нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України.
Із розрахунку заборгованості видно, що станом на 29.08.2021 - дату закінчення строку кредитування заборгованість по процентам за користування кредитом становить 2250,00 гривень, а тому саме вказана сума підлягає стягненню з відповідачки.
Аналіз викладеного свідчить про те, що суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, тому в цій частині прийшов до помилкових висновків та порушив норми матеріального права. За вказаних підстав та у відповідності до норм ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» відсотків у сумі 36 138,75 грн та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» відсотків за користування кредитом в сумі 2250,00 грн.
Відтак загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 8 000 грн., із яких 4750 грн. - тіло кредиту, 2250 грн. - відсотки за весь час кредитування, 1 000 грн. - комісія.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог, не отримання повідомлення про зміну кредитора, не заслуговують на увагу.
Факт укладення кредитного договору, розмір визначеної апеляційним судом суми заборгованості, факт набуття новим кредитором права вимоги підтверджується зібраними у справі доказами.
Неповідомлення кредитором позичальника про уступку права вимоги не звільняє останнього від обов'язку виконувати кредитні зобов'язання. Доказів сплати передбачених умовами кредитного договору платежів первісному кредитору відповідачка суду не надала, відтак відсутні підстави для звільнення її від обов'язку виконати кредитний договір у відповідності з його умовами.
Згідно з ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Як видно із матеріалів справи, апелянт ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 3633,60 грн., проте її апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, тому компенсація сплаченого судового збору апелянтом має бути частковою.
З урахуванням взаєморозрахунку сплаченого судового збору позивачем в суді першої інстанції та апелянтом в суді апеляційної інстанції, стягненню підлягає судовий збір з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 в сумі 231,32 грн.
Витрати на правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції підлягають відшкодуванню з боку відповідача у розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам, 3000 грн.
У зв'язку з частковим задоволення апеляційної скарги відповідача, витрати на правничу допомогу, понесені позивачем при розгляді справи апеляційним судом, підлягають частковій компенсації у розмірі 1000 гривень.
Понесені витрати відповідачем по справі під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, які підлягають відшкодуванню з боку позивача, у розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам - 4000 грн.
Враховуючи принцип взаємозаліку та визначений судом апеляційної інстанції розмір компенсації витрат на правничу допомогу, у відповідності до ч.10 ст.141 ЦПК України звільнити сторони від обов'язку сплачувати одна одній компенсацію витрат на правничу допомогу у розмірі по 4 000 грн. кожній.
Керуючись ст.ст. 268, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Мунтяну Ігор Іванович задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2025 року у цій справі скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 36138.75 грн. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 100499947 від 30.07.2021 за відсотками у розмірі 2250 гривень (дві тисячі двісті п'ятдесят гривень).
В іншій частині рішення суду першої інстанції змінити та вважати стягнутим з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306): заборгованість за Договором № 100499947 від 30.07.2021 у загальному розмірі 8000 гривень (вісім тисяч гривень), із яких: 4750 гривень - тіло кредиту, 2250 гривень - відсотки за весь час кредитування, 1 000 грн. - комісія.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), витрати за сплату судового збору у розмірі 231,32 гривень ( двісті тридцять одна гривня 32 коп).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуюча І.В. Кочеткова
Судді: С.В. Кухар
О. З. Поляков