Справа № 148/621/24
Провадження № 1-кп/135/13/26
іменем України
24.03.2026 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши в режимі відео конференції у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ладижин Вінницької області клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 22.01.2024, заставу внесено 22.01.2024) у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022020000000159 від 15.04.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_4 ,
1. Історія провадження
У провадженні Ладижинського міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
17 березня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження на два місяці строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 22.01.2024.
2. Питання, що вирішуються та позиції учасників кримінального провадження
2.1. Обґрунтування клопотання прокурора
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам.
Прокурор вказує, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 січня 2024 року (справа № 127/1695/24, провадження № 1-кс/127/701/24) застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 800 000 грн, яку внесено 22 січня 2024 року, у зв'язку з чим на обвинуваченого покладено наступні обов'язки: не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; утримуватись від спілкування з особами, які є свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Надалі строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, продовжувався неодноразово. Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 грудня 2024 року обов'язок не відлучатись з населеного пункту було змінено на обов'язок письмово повідомляти прокурора чи суд про кожен виїзд за межі населеного пункту, де він проживає, із зазначенням місця, мети, строку та способу пересування не пізніше ніж за 24 години до виїзду та протягом 24 годин після повернення. Останній раз ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року строк дії обов'язків продовжено до 03 квітня 2026 року включно.
Прокурор посилається на фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, згідно з якими на виконання вимог Закону України № 1423-ІХ від 28 квітня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» 19 серпня 2021 року земельна ділянка загальною площею 68,7289 га (кадастровий номер 0524382200:01:001:0298) зареєстрована як комунальна власність Тульчинської міської ради.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 12 серпня 2021 року до Тульчинської міської ради надійшла заява директора ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» ОСОБА_6 про укладення угод про добровільну сплату за використання земельних ділянок. На цій заяві Тульчинським міським головою ОСОБА_4 накладено резолюцію про передання матеріалів на розгляд постійної комісії міської ради з земельних питань.
Проте 01 вересня 2021 року ОСОБА_4 , як розпорядник земель та голова органу місцевого самоврядування, умисно діючи всупереч вимогам статей 122-124 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України «Про оренду землі», статей 5, 20 Закону України «Про оцінку земель» та статей 224, 225 Господарського кодексу України, підписав угоду про добровільну сплату за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності з ТОВ «Кирнасівський цукровий завод», незважаючи на те, що на момент підписання угоди постійною комісією з земельних відносин та сесією Тульчинської міської ради така заява не розглядалася, а відповідне рішення сесії, яким він був би наділений правом на підписання такої угоди, відсутнє.
Внаслідок зазначених умисних протиправних дій бюджету Тульчинської міської територіальної громади заподіяно матеріальний збиток у формі недоотриманого прибутку у сумі 2 803 603,04 грн за період 2021-2022 років, що відповідно до висновку експерта за результатами судової економічної експертизи № 4336/22-21 від 25 червня 2022 року становить 2444,29 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення діяння і являє собою тяжкі наслідки у розумінні примітки 4 до ст. 364 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: угодою від 01 вересня 2021 року про добровільну сплату за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності; протоколами допитів свідків ОСОБА_7 від 02 травня 2022 року, ОСОБА_8 від 19 вересня 2022 року, ОСОБА_9 від 22 червня 2022 року; висновком експерта за результатами судової економічної експертизи № 4336/22-21 від 25 червня 2022 року; висновком експерта за результатами судової почеркознавчої експертизи № 2/24-21 від 02 січня 2024 року; інформацією ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 20 червня 2022 року № 263 щодо розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 95 321 761,00 грн; інформацією Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 22 червня 2022 року № 0-2-0.6-2014/2-22 щодо розрахунку орендної плати; іншими матеріалами кримінального провадження.
Прокурор стверджує, що на даний час продовжують існувати ризики, встановлені попередніми ухвалами суду, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують необхідність збереження раніше покладених на обвинуваченого обов'язків.
Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Загроза суворого покарання, пов'язаного з позбавленням волі та втратою права обіймати посаду міського голови, створює об'єктивний мотив для ухилення від суду. Окрім того, ОСОБА_4 , 1956 року народження, на час розгляду клопотання досяг віку 68 років, що виключає його з категорії осіб, на яких поширюються обмеження щодо перетину державного кордону, встановлені для військовозобов'язаних чоловіків віком від 18 до 60 років під час воєнного стану.
Ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , будучи Тульчинським міським головою і продовжуючи обіймати цю посаду на даний час, в силу наданих йому повноважень має реальну можливість доступу до всіх документів, які перебувають у володінні Тульчинської міської ради та її виконавчих органів, що створює ризик знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Ризик незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що значна кількість свідків кримінального правопорушення є працівниками Тульчинської міської ради та її виконавчих органів. Займана ОСОБА_4 посада та налагоджені службові зв'язки створюють можливість впливу на свідків, у тому числі шляхом використання психологічного тиску або іншим чином незаконно впливати на їхню процесуальну поведінку з метою зміни чи відмови від раніше наданих показань.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що на даний час аналогічним за змістом діям ОСОБА_4 надається правова оцінка в інших кримінальних провадженнях, що, на думку прокурора, вказує на потенційну систематичність протиправної діяльності обвинуваченого.
Прокурор зазначає, що з часу попереднього продовження строку дії обов'язків (ухвала суду від 03 лютого 2026 року) встановлені судом ризики не зменшились. Будь-які відомості про те, що у зв'язку зі зміною обставин відпала необхідність у збереженні раніше покладених на обвинуваченого обов'язків, відсутні.
Метою продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 , є забезпечення його належної процесуальної поведінки, запобігання спробам переховуватись від суду, знищувати, приховувати або спотворювати документи та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також гарантування виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків до завершення судового розгляду.
З огляду на викладене, прокурор просить суд продовжити на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, визначених ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 січня 2024 року в редакції ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 грудня 2024 року.
2.2 Позиція сторони обвинувачення в суді
У судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків, посилаючись на викладені в ньому обставини, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а також на продовження існування ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування ОСОБА_4 від суду, знищення, приховування або спотворення документів, що перебувають у розпорядженні Тульчинської міської ради та її виконавчих органів, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення.
2.3 Позиція сторони захисту в суді
Обвинувачений ОСОБА_4 в цілому не заперечував щодо задоволення клопотання. Також зазначив, що в межах розгляду даного клопотання свій захист буде здійснювати самостійно без участі захисника ОСОБА_10 .
3. Обставини, встановлені судом
Як вбачається з клопотання прокурора та матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.01.2024 у справі № 127/1695/24, провадження № 1-кс/127/701/24, до підозрюваного, а нині обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 800 000 грн та покладено такі обов'язки: не відлучатися з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; утримуватися від спілкування із особами, які є свідками у даному кримінальному провадженні; здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Згідно з матеріалами справи, за ОСОБА_4 22.01.2024 внесено заставу у визначеному судом розмірі, у зв'язку з чим він утримується не під вартою, а під дією покладених на нього процесуальних обов'язків. Ухвалою Вінницького міського суду від 08.05.2024 продовжено строк дії обов'язків у межах запобіжного заходу у вигляді застави з 08.05.2024 до 06.07.2024.
Після надходження обвинувального акта до Ладижинського міського суду Вінницької області, ухвалами цього суду неодноразово продовжувався строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків у межах запобіжного заходу у вигляді застави: ухвалою від 26.06.2024 - до 24.08.2024 включно, ухвалою від 22.08.2024 - до 20.10.2024 включно, ухвалою від 16.10.2024 - до 16.12.2024 включно, ухвалою від 12.12.2024 - до 12.02.2025 включно, ухвалою від 06.02.2025 - до 06.04.2025 включно, ухвалою від 31.03.2025 - до 31.05.2025 включно, ухвалою від 26.05.2025 - до 26.07.2025 включно, ухвалою від 23.06.2025 до 23.08.2025 включно, ухвалою від 21.08.2025 - до 21.10.2025, включно, ухвалою від 20.10.2025 - до 20.12.2025 включно, ухвалою від 11.12.2025 - до 11.02.2026 включно, а останньою ухвалою від 03.02.2026 - до 03.04.2026 включно.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 12.12.2024, з урахуванням клопотання сторони захисту та позиції прокурора, який не заперечував проти пом'якшення окремих обов'язків, змінено один із покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків: замість обов'язку «не відлучатися з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду» на нього було покладено обов'язок письмово повідомляти прокурора чи суд про кожен виїзд за межі населеного пункту, де він проживає, із зазначенням місця, мети, строку та способу пересування не пізніше ніж за 24 години до виїзду та протягом 24 годин після повернення, при збереженні інших раніше визначених обов'язків.
Отже, на час розгляду поданого клопотання обвинувачений ОСОБА_4 перебуває під запобіжним заходом у вигляді застави із покладеними на нього обов'язками, визначеними ухвалою Вінницького міського суду від 22.01.2024 в редакції ухвали Ладижинського міського суду від 12.12.2024, строк дії яких останній раз продовжено до 03.04.2026 включно.
4. Оцінка судом доводів сторони обвинувачення щодо клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зі змісту ч. 6 ст. 182 КПК України слідує, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу.
Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Враховуючи положення частин 3, 4 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов'язків.
ОСОБА_4 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, оскільки ця обставина вже встановлена ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 22.01.2024 та підтверджена фактом направлення обвинувального акта до суду.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на наразі продовжують існувати такі визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України ризики: ризик переховування ОСОБА_4 від суду; ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» (заява № 34620/04, від 03 грудня 2009 року, п. 66) наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
4.1. Ризик переховування обвинуваченого від суду
В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду прокурор послався на тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, та невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі. Також зазначив, що ОСОБА_4 , 1956 року народження, на час розгляду клопотання досяг віку 68 років, що виключає його з категорії осіб, на яких поширюються обмеження щодо перетину державного кордону, встановлені для військовозобов'язаних чоловіків віком від 18 до 60 років під час воєнного стану.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яке відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.
Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з можливим позбавленням права обіймати посаду, що утворює об'єктивне обґрунтування мотиву переховування.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні тяжкого корупційного злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема те, що ОСОБА_4 , 1956 року народження, на час розгляду клопотання досяг віку, що виключає його з категорії осіб, на яких поширюються обмеження щодо перетину державного кордону, встановлені для військовозобов'язаних чоловіків віком від 18 до 60 років під час воєнного стану.
Також варто враховувати, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України № 2402-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який надалі неодноразово продовжувався і діє дотепер. В умовах воєнного стану державні органи об'єктивно мають обмежені можливості щодо здійснення контролю за поведінкою осіб, які перебувають на території України, що значно підвищує можливості для переховування від правосуддя.
Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним і обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді подальшої кримінальної відповідальності та можливого ув'язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у вигляді позбавлення волі, позбавлення права обіймати посаду та в'їзду до України у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.
Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість корупційного злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та вік особи, є вагомими доводами, що підтверджують існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
4.2. Ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів
Враховуючи обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак оцінює його з урахуванням уже зібраної доказової бази та наявних механізмів контролю.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на час розгляду клопотання продовжує обіймати посаду Тульчинського міського голови, що надає йому організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські повноваження щодо діяльності виконавчих органів міської ради та порядку зберігання службової документації (ч. 3 ст. 12, ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). У володінні Тульчинської міської ради та її виконавчих органів перебуває службова документація, безпосередньо пов'язана з інкримінованими обвинуваченому діями (заява ТОВ, внутрішні службові листи, журнали реєстрації, протоколи або відомості про їх відсутність, чернетки та проєкти рішень, електронні записи руху документів).
Зі змістом статей 84, 91, 92 КПК України такі документи є джерелами доказів і можуть мати істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема для перевірки доводів сторін щодо дотримання процедури розгляду заяви, наявності чи відсутності відповідного рішення ради, послідовності та змісту управлінських рішень. З огляду на службове становище ОСОБА_4 , його повноваження щодо організації роботи апарату ради, а також підпорядкованість йому відповідних служб та працівників, суд вважає доведеним, що обвинувачений має реальну можливість впливати на збереження, зміст та доступність зазначеної документації, у тому числі шляхом надання незаконних вказівок щодо її знищення, приховування, неповного надання або внесення до неї неправдивих відомостей.
Водночас суд враховує, що основні документи, які становлять основу обвинувачення (оригінал оспорюваної угоди, висновки експертиз, офіційні відповіді спеціалізованих органів), були зібрані під час досудового розслідування, вилучені та долучені до матеріалів кримінального провадження, а тому недоступні для їх фізичного знищення чи заміни обвинуваченим, що зменшує, але не усуває повністю ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України. З урахуванням положень статей 177, 178, 194 КПК України суд приходить до висновку, що встановлені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність реальної можливості обвинуваченого вплинути на службові документи, які перебувають у сфері його організаційного контролю та можуть бути використані як докази у цьому кримінальному провадженні, у зв'язку з чим ризик їх знищення, приховування або спотворення продовжує існувати і підлягає врахуванню при вирішенні питання про продовження строку дії покладених на нього обов'язків.
4.3. Ризик незаконного впливу на свідків
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наразі триває судовий розгляд кримінального провадження, у зв'язку з чим на даному етапі провадження визначальним є створення умов, за яких показання свідків під час судового розгляду будуть повними, всебічними та достовірними. Враховуючи обізнаність обвинуваченого ОСОБА_4 про те, які особи є свідками в межах цього кримінального провадження, про зміст їх показань, наданих на стадії досудового розслідування, та їхні персональні дані, суд приходить до висновку, що ризик впливу обвинуваченого на свідків є реальним та продовжує існувати.
Зокрема, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що у вказаній справі свідками є особи, які безпосередньо контактували з ОСОБА_4 та були очевидцями обставин, що інкримінуються обвинуваченому, зокрема: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та інші працівники Тульчинської міської ради та її виконавчих органів.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 , будучи Тульчинським міським головою та продовжуючи обіймати цю посаду на даний час, перебуває у трудових та службових відносинах з більшістю осіб, які є свідками у цьому кримінальному провадженні. Враховуючи службову залежність цих осіб від обвинуваченого, наявність у нього організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень щодо працівників Тульчинської міської ради, існує реальна можливість для ОСОБА_4 підтримувати з ними контакти і таким чином впливати на них з метою надання ними недостовірних показань чи відмови від раніше наданих показань.
Суд враховує, що на час розгляду клопотання судом не допитано всіх свідків у цьому кримінальному провадженні. Фактів порушення обов'язку утримуватись від спілкування зі свідками не зафіксовано.
Крім того, суд враховує передбачену КПК України можливість повторного та одночасного допиту вже допитаних судом свідків, що зумовлює необхідність збереження обов'язку, спрямованого на запобігання ризику впливу на свідків, протягом усього судового розгляду.
За таких обставин, суд доходить висновку про продовження існування ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на свідків у цьому кримінальному провадженні.
4.4. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення
На обґрунтування наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначає, що на даний час аналогічним за змістом діям ОСОБА_4 надається правова оцінка в інших кримінальних провадженнях, що, на думку прокурора, вказує на потенційну систематичність протиправної діяльності обвинуваченого та свідчить про наявність зазначеного ризику.
Однак, під час судового розгляду прокурор не надав належних, конкретних та переконливих доказів на підтвердження своїх обґрунтувань щодо наявності вказаного ризику. Зокрема, прокурор не навів посилань на конкретні номери інших кримінальних проваджень, у яких розглядаються аналогічні за змістом діям обвинуваченого правопорушення, не надав доказів щодо наявності обґрунтованої підозри або обвинувачення у вчиненні таких правопорушень, не представив матеріалів, що підтверджували б систематичність або повторюваність таких дій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» (заява № 34620/04, від 03 грудня 2009 року), наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Прокурор не виконав цієї вимоги, обмежившись загальними твердженнями про «аналогічні діяння» без будь-яких конкретних деталей.
Враховуючи зазначене, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом не визнається встановленим через відсутність належних доказів.
Отже, з часу останнього продовження строку покладених на обвинуваченого обов'язків ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 03.02.2026, встановлені судом ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховування від суду, ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, ризик впливу на свідків) не зменшилися та продовжують існувати. Протилежного судом не встановлено.
5. Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого, крім встановлення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд, на підставі наданих сторонами матеріалів та матеріалів кримінального провадження, оцінює в сукупності інші обставини, визначені ст. 178 КПК України.
Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за який у разі визнання його винуватим може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначене кримінальне правопорушення згідно зі ст. 12 КК України є тяжким, а відповідно до ст. 45 КК України належить до корупційних злочинів, що об'єктивно посилює вагу можливих для обвинуваченого наслідків у разі ухвалення обвинувального вироку та створює для нього мотив уникати правосуддя.
Обвинуваченому інкримінується зловживання службовим становищем, вчинене ним як міським головою, при цьому на час розгляду клопотання він продовжує обіймати посаду міського голови в органах місцевого самоврядування. Займана посада наділяє ОСОБА_4 істотними організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, у тому числі щодо доступу до документів та впливу на працівників органу місцевого самоврядування, що, у поєднанні з характером пред'явленого обвинувачення, підсилює встановлені судом ризики незаконного впливу на свідків та знищення, приховування або спотворення документів.
Водночас суд враховує й позитивні дані про особу обвинуваченого. Матеріалами кримінального провадження не підтверджено жодного факту неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_4 ані під час досудового розслідування, ані в ході судового розгляду. Обвинувачений своєчасно з'являється за викликами до суду, виконує покладені на нього обов'язки, у тому числі завчасно письмово повідомляє суд про випадки виїзду за межі населеного пункту, де він проживає, із зазначенням місця, мети, строку та способу пересування, а також інформує про своє повернення.
Крім того, суд бере до уваги наявність у обвинуваченого стійких соціальних зв'язків: ОСОБА_4 має родину (проживає разом із дружиною), постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має, негативних характеристик чи компрометуючих даних за місцем проживання до суду не надходило. Зазначені обставини свідчать про його вкоріненість у місцевій громаді та в цілому позитивно характеризують особу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати кримінальному провадженню або створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза розумним сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Оцінюючи в сукупності характер і тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 корупційного злочину, його службове становище, яке створює додаткові можливості для впливу на хід провадження, а також наявні позитивні характеристики особи, стійкі соціальні зв'язки та відсутність фактів неналежної процесуальної поведінки, суд доходить висновку, що збереження запобіжного заходу у вигляді застави саме в поєднанні з покладенням на нього визначених обов'язків є необхідним та достатнім засобом мінімізації встановлених ризиків.
На переконання суду, застосування до ОСОБА_4 застави у поєднанні з покладеними на нього обов'язками, визначеними ч. 5 ст. 194 КПК України (в редакції ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 12.12.2024), є суттєвим фактором, який сприятиме тому, що обвинувачений і надалі дотримуватиметься належної процесуальної поведінки та стане дієвим запобіжником вчинення ним дій, спрямованих на переховування від суду, знищення, приховування або спотворення речей чи документів, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
За таких обставин суд доходить висновку про необхідність продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення у розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
6. Щодо строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків та суб'єктів контролю за їх виконанням
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців, після спливу якого вони припиняють свою дію, якщо не були продовжені в порядку, визначеному ст. 199 КПК України. З урахуванням того, що ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 03.02.2026 строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків визначено до 03.04.2026 включно, а клопотання прокурора подано до закінчення цього строку, суд зобов'язаний вирішити питання про їх подальше продовження або скасування з дотриманням вказаних вимог закону.
Вирішуючи питання про тривалість продовження обов'язків, суд виходить зі стадії судового розгляду, обсягу ще не досліджених доказів, наявності ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, та принципу розумності строків кримінального провадження (статті 28, 331 КПК України). На час розгляду клопотання судовий розгляд триває, допит усіх свідків та дослідження всіх доказів ще не завершено, а встановлені судом ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та знищення чи спотворення документів не відпали та потребують подальшого запобігання шляхом збереження покладених на нього обов'язків.
З огляду на це, а також беручи до уваги, що ч. 7 ст. 194 КПК України передбачає максимальний строк продовження відповідних обов'язків у межах двох місяців, суд вважає обґрунтованим продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , саме на цей строк, тобто до 24 травня 2026 року включно, як такого, що відповідає потребам забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та є пропорційним характеру і ступеню виявлених ризиків.
Контроль за виконанням покладених на обвинуваченого обов'язків здійснюють: прокурор у цьому кримінальному провадженні - щодо своєчасності повідомлення про зміну місця проживання та виїзди за межі населеного пункту, а також дотримання обмежень у спілкуванні зі свідками; відповідні органи державної влади, яким передано на зберігання паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну, - щодо недопущення їх повернення обвинуваченому без рішення суду. У разі встановлення фактів невиконання обов'язків прокурор вправі ініціювати перед судом питання про зміну запобіжного заходу на більш суворий або застосування інших заходів процесуального примусу відповідно до вимог КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176, 177, 179, 194, 199, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого під час застосування запобіжного заходу у вигляді застави задовольнити.
Продовжити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.01.2024 (справа № 127/1695/24), про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на два місяці, а саме:
- зобов'язати письмово повідомляти прокурора чи суд про кожен випадок виїзду за межі населеного пункту, де він проживає, із зазначенням місця, мети, строку та способу пересування, не пізніше ніж за 24 години до виїзду, а також протягом 24 годин після повернення;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утриматись від спілкування із особами, які є свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , визначити до 24 травня 2026 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя