Справа № 128/396/26
Іменем України
25 березня 2026 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, обґрунтовуючи її тим, що «з 26.07.2019 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За час шлюбу у них народилися дитина - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спільного проживання у них постійно виникали сварки, оскільки кожен із них має різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. Вони втратили почуття любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки. Шлюбні відносини між ними фактично припинені з листопада 2025 року. За спільною домовленістю малолітня дочка ОСОБА_3 залишається проживати із нею. Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання спільної дитини. Самостійно вона не може забезпечити належний рівень життя своїй дитині, тому батько, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти на рівні 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), оскільки працює в АТ «Укрзалізниця» та має стабільний щомісячний дохід. Тому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 , стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви до суду та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а також судові витрати, понесені на сплату судового збору та на правничу допомогу».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 09.02.2026 відкрив провадження у даній справі та призначив судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання 23.03.2026 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Антонюк Ю.М. попередньо подала до суду заяву, у якій просить провести розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просить не брати до уваги подану відповідачем заяву щодо зменшення судових витрат, оскільки ним не доведено, що він не може компенсувати витрати позивача.
Відповідач ОСОБА_2 попередньо подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі, не заперечує щодо їхнього задоволення, не заперечує щодо стягнення з нього судового збору, просить зменшити витрати, понесені на правничу допомогу, до 2 000,00 грн, оскільки такі витрати не є співмірними зі складністю справи, у нього на утриманні також перебуває неповнолітній син, якому він сплачує аліменти.
У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 23.03.2026 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 26 липня 2019 року зареєстрували шлюб у Виконавчому комітеті Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області, актовий запис №40, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.07.2019 (а.с. 7).
Від даного шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14.01.2020 (а.с. 12).
Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що під час спільного проживання у них постійно виникали сварки, вони втратили почуття любові та поваги, шлюбні відносини між ними фактично припинені.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнає, не оспорює обставини, зазначені у позовній заяві.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
У частині четвертій статті 206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно зі ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
З'ясувавши фактичні взаємовідносини подружжя, обставини, викладені у позові, суд вважає, що спільне життя подружжя та подальше збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, тому шлюб необхідно розірвати, у зв'язку з чим позовні вимоги у частині розірвання шлюбу слід задовольнити.
Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У статті 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У частинах першій та другій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 і набула чинності для України 27.09.1991, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина друга статті 6 цієї Конвенції).
Також у частинах першій та другій статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Так, при визначенні розміру аліментів, відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, яка є здоровою; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який працездатного віку. Будь-які докази, що за станом здоров'я відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, відсутні.
Суд враховує те, що відповідач визнає позовні вимоги та не заперечує щодо сплати аліментів на дочку у визначеному позивачем розмірі однієї чверті його заробітку (доходу), що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси відповідача та інших осіб.
Таким чином, аналізуючи вищезазначені обставини та факти, відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, враховуючи принципи об'єктивності та справедливості, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів 02.02.2026.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне з метою забезпечення інтересів дитини допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені останньою судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1 331,20 грн.
У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У статті 59 Конституції України закріпила право кожної людини на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом установлено, що 29.01.2026 між адвокатом Антонюк Ю.М. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги.
Згідно з копією попереднього розрахунку судових витрат від 29.01.2026, до сплати підлягає гонорар у фіксованому розмірі в сумі 10 000,00 грн.
На підтвердження оплати за договором про надання правничої допомоги від 29.01.2026 до позову долучено платіжну інструкцію №223171452 від 29.01.2026.
Отже, стороною позивача подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» указано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зважаючи на умови договору про надання правничої допомоги, виконані адвокатом роботи та надані послуги, враховуючи повне задоволення вимог позивача, визнання відповідачем позовних вимог, а також те, що справа є незначної складності, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд вважає, що заявлений розмір витрат сторони позивача не є співмірним зі складністю справи та виконаній адвокатом роботі, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати, понесені останнім на правничу допомогу, в сумі 8 000,00 грн.
Керуючись статтями 24, 104, 105, 110, 180-183, 191 СК України, статтями 4, 12, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 206, 211, 247, 259, 263-265, 267, 268, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини- задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , укладений 26 липня 2019 року у Виконавчому комітеті Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області, актовий запис №40, - розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 02 лютого 2026 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. та на правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Дата складення повного судового рішення - 25.03.2026.