печерський районний суд міста києва
Справа № 757/16969/16-ц
пр. 2-1358/25
06 березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Остапчук Т.В.,
при секретарі судового засідання - Погребняк В.Д.,
за участю позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВДВС Броварського міськрайоного управління юстиції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по аліментах та додаткових витрат, -
У квітні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по аліментах та додаткових витрат.Позовні вимоги були мотивовані тим, що рішенням суду від 22 лютого 2012 року стягнуто з відповідача 2 ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на його утримання в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28.03.2011 р. За вказаним рішенням видано виконавчий лист, який знаходиться на виконанні у ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції. Разом з тим, відповідач аліменти на користь позивача не сплачує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 1.09.2015 року складає 292 037 грн. 44 коп. Тому, позивач звернувся з цим позовом до суду та просив стягнути заборгованість по аліментах та з ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції понесені ним додаткові витрати . 18 квітня 2016 року подав заяву про збільшення позовних вимог, а саме про стягнення заборгованості по аліментах 292 037 грн. 44 коп. з урахуванням пені та неустойки у розмірі 671 686 грн. 11 коп., а також додаткових витрат на підтримання здоров'я, ортопедичні протезні вироби, стоматологічне хірургічне встановлення імплантів у верхню та нижню щелепу з метою їх протезування . ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 є його спадкоємцями , тому вважає що повинні відшкодувати йому заборгованість по аліментам і пеню.В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив стягнути з ОСОБА_6 50% , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 по ? частині від 50% заборгованості по аліментам та пеню на день проголошення рішення, розраховану судом. Вимоги до ВДВС обґрунтовував щодо несвоєчасного примусового виконання рішення суду.
Представник відповідача ВДВС Броварського міськрайоного управління юстиції подав відзив, просив розглядати в відсутність.
Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 відзив не надали, в судове засідання повторно не з'явились, повідомлені за відомою адресою реєстрації. Судом визнано можливим розгляд справи в їх відсутність.
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 24 квітня 2019 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам станом на 1.01.2015 року у розмірі 292 037 грн. 44 коп., пеню по аліментам у розмірі 117 237 грн. 73 коп., а всього 409 275 грн. 17 коп. Постановою Верховного Суду України від 26 жовтня 2020 року рішення Рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 13.11.2020р. прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до ВДВС Броварського міськрайоного управління юстиції, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по аліментах та додаткових витрат та відкрито провадження у цивільній справі №757/16969/16-ц в порядку загального провадження.
Ухвалою суду від 2.06.2021р. закрито підготовче засідання та призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 23.12.2021р зупинено провадження у цивільній справі до вступу у справу правонаступників після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 20.06.23ррн. витребувано матеріали спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у Броварської міської Державної нотаріальної контори Київської області .
Ухвалою суду від 12 березня 2024 року поновлено провадження в справі .
Ухвалою суду від 19.06.2024р. позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху .
Ухвалою суду від 17.09.2024р. залучено до участі у справі правонаступників померлого відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Суд, заслухавши позивача , дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку..
Судом встановлено, що ОСОБА_5 є рідним батьком позивача ОСОБА_1 . Мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказані обставини встановлені рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 2-1961/11 від 22 лютого 2012 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2012 року .
Відповідно до пенсійного посвідчення ОСОБА_1 встановлено 2 група інвалідності загального захворювання довічно . Позивач ОСОБА_1 є непрацездатним, оскільки встановлена група інвалідності не дозволяє йому працювати.
Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 2-1961/11 від 22 лютого 2012 року, котре залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2012 року позов заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного сина задоволено та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28.03.2011р.
На підставі рішення суду видано виконавчий лист, який позивачем пред'явлено до виконання до ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції (т. 1 а.с. 8-9) та по ньому здійснюються виконавчі дії у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_11 .
Встановлено , що ОСОБА_5 не виконував рішення суду та не сплачував позивачу ОСОБА_1 аліменти.
У зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в примусовому порядку ст. 201, 194, 195 Сімейного кодексу України.
Статтею 74 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.
Згідно із частиною третьою статті 74 цього Закону розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення в порядку, встановленому Сімейного кодексу України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейного кодексу України.
У частині дев'ятій цієї статті зазначено, що спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.
Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 74 згаданого Закону, відповідно до частини дев'ятої якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір.
Так, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 7 жовтня 2015 року встановлено, що відповідно до листа начальника управління ДВС ГТУЮ у Київській області № 2501-2-8/02.2 від 7.08.2015 року Шевченко О.В. станом на 1.09.2015 року за відповідачем ОСОБА_5 перед ОСОБА_1 рахується заборгованість по аліментам у розмірі 292 037 грн. 44 коп.
Вказаний розмір заборгованості стверджується і ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року.
Оскільки за життя ОСОБА_5 аліменти на утримання позивача не сплачував, тому утворилась заборгованість по аліментам в розмірі 292 037 грн. 44 коп. на день смерті відповідно до ст. 201, 194, 195 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено , що спадкоємцями ОСОБА_5 за заповітом є його дружина ОСОБА_2 , діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Про стягнення заборгованості по аліментах зі спадкоємців позивач заявив відповідною заявою про залучення їх відповідачами по справі.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
Виходячи зі змісту указаної норми це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування. Для всіх спадкоємців існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця, зокрема, часткова відповідальність.
Позивач має обов'язкову частку у спадщині на підставі статті 1241 Цивільного кодексу України на 1/12 частку .
За змістом статті 194 СК України від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов'язані погасити заборгованість за аліментами на дитину. Обов'язок платника аліментів по їх сплаті після його смерті припиняється як нерозривно пов'язаний з його особою батька і не може бути виконаний іншою особою (стаття 608 ЦК України).
Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення боргу спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, а не його обов'язок зі сплати аліментів суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів, які є спадкоємцем майна померлого заборгованості за аліментами.
Вищенаведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 161/11682/15-ц (провадження № 61-3563св18). Борг спадкодавця за аліментами стягується за рахунок активів спадкової маси і не є таким зобов'язанням, яке нерозривно пов'язане із особою боржника
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі N 567/3/22 (провадження N 61-5252сво23))
Згідно з частинами першою, третьою, четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (частина перша стаття 1282 ЦК України).
Згідно зі статтею 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі N 607/98/17, вказано:"правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у справі N 521/10631/20, вказано, що "до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі N 372/504/17 (провадження N 14-325цс18), зроблено висновок, що "у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі N 523/3522/16-ц, зроблено висновок про те, що "законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права".
Отже, спадкоємець, який прийняв спадщину та набув у власність спадкове майно, зобов'язаний погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Саме суд при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника встановлює необхідні для цього обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у встановлені строки; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; дійсний розмір вимог кредитора; частки спадкоємців у спадщині; обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця. До обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника. Якщо спадкоємець (спадкоємці) заперечує проти вимог кредитора спадкодавця щодо меж його відповідальності за зобов'язаннями спадкодавця, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен такий спадкоємець, оскільки, з огляду на характер спірних правовідносин, кредитор не завжди може визначити яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна. Тому не допускається відмова в позові з тих підстав, що позивачем не надано відповідних доказів. В такій ситуації, задовольняючи позов кредитора до спадкоємця, суд в резолютивній частині рішення зазначає дійсний розмір заборгованості, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та встановлює, що її належить стягнути у межах вартості майна, одержаного ним у спадщину. Цим суд встановлює порядок виконання рішення про стягнення заборгованості спадкодавця (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2025 року у справі N 201/8538/16-ц).
Судом встановлено , що видане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом 16.09.2022р. державним нотаріусом Першої Броварської державної нотаріальної контори Журавською В.В., посвідчено, що на підставі заповіту, посвідченого Кутовою Т.А., приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області 15 червня 2015 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1031, спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 , 1937 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на спадщину 5/36 часток грошових вкладів видано ОСОБА_2 . Свідоцтво про право на спадщину 5/36 часток грошових вкладів видано ОСОБА_3 . Свідоцтво про право власності на 1/2 частку указаних грошових вкладів видано ОСОБА_2 16 вересня 2022 року
Свідоцтво про право на спадщину на 5/36 часток грошових вкладів ще не видано.
Свідоцтво про право на обов'язкову частку у спадщині на підставі статті 1241 Цивільного кодексу України на 1/12 частку указаних грошових вкладів не видано.
Спадщина, на яку в указаній частині видані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 свідоцтва, не видано свідоцтво ОСОБА_4 складається з 5/12 часток грошових вкладів:
1) в Акціонерному Товаристві «Райффайзен Банк», які знаходяться на дату
пред'явлення свідоцтва на рахунках:
• картковий № НОМЕР_1 (відкритий 25.01.2002) - залишок 7068 грн. 71 коп., що
в еквіваленті на дату видачу свідоцтва за курсом Національного банку України
становить 193,30 доларів США, з відповідними відсотками та компенсаціями;
• депозитний № НОМЕР_2 (відкритий 09.12.2017)
залишок 71083 грн. 51 коп., що в еквіваленті на дату видачу свідоцтва за курсом
Національного банку України становить 1943,84 доларів США, з відповідними
відсотками та компенсаціями;
• поточний рахунок для виплат № НОМЕР_3 (відкритий
08.06.2005) залишок 0 грн. 00 коп., з відповідними відсотками та компенсаціями;
• депозитний № НОМЕР_12 (відкритий 09.12.2017)
залишок 26195 грн. 12 коп., з відповідними відсотками та компенсаціями;
• поточний рахунок для виплат № НОМЕР_4 (відкритий
08.06.2005) залишок 0 грн. 00 коп., з відповідними відсотками та компенсаціями, що
належали померлому ОСОБА_9 на підставі відповідних
договорів банківського вкладу;
2) у ТВБВ № 10026/0741 філії - Головного управління по м. Києву та Київській
області Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», які на дату
пред'явлення свідоцтва знаходяться на рахунках:
• № НОМЕР_5 (відкритий 20.03.2015) - залишок 8300
грн. 00 коп. без урахування відповідних відсотків, які будуть нараховані відповідно
договору та виплачені на момент отримання коштів;
• № НОМЕР_13 (відкритий 10.02.2014) - залишок 0 грн.
00 коп. з відповідними відсотками та компенсаціями;
• № НОМЕР_6 (відкритий 21.08.2014) - залишок 0 грн. 00
коп. з відповідними відсотками та компенсаціями;
• № НОМЕР_7 (відкритий 19.03.2015) - залишок 3206
грн. 25 коп. з відповідними відсотками та компенсаціями, що належали померлому
ОСОБА_9 на підставі відповідних договорів
банківського вкладу;
3) у ТВБВ № 10026/0741 філії - Головного управління по м. Києву та Київській
області Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», які на дату
пред'явлення свідоцтва знаходяться на рахунку:
• № НОМЕР_8 (відкритий 12.03.2012) - залишок 14829
грн. 14 кой. з відповідними відсотками га компенсаціями, що належали ФОН
ОСОБА_10 на підставі відповідних договорів банківського вкладу;
4) в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПРИВАТБАНК», які
знаходяться на дату пред'явлення свідоцтва на рахунках:
• картка № НОМЕР_9 - залишок 3739 грн. 24 коп. з
відповідними відсотками та компенсаціями, що належали померлому
ОСОБА_9 на підставі договору SAMDNWFC00030611984 від
26.10.2016.
Залишок суми грошових вкладів вказаний згідно з довідками, виданими: AT
«Райффайзен Банк» від 15.12.2021 № 81-15-9/13883-БТ; AT «Ощадбанк» від 30.11.2021
№46/12-05/ НОМЕР_10 , AT КБ «Приватбанк» від 08.12.2021 № 20.1.0.0.0/7-211201/11771.
Судом встановлено , що 5/36 грошових вкладів становить 18669,72 грн. , з загальної суми спадкової маси 134 421,97 грн. , що отримані відповідачами в спадщину після смерті ОСОБА_5 та позивачем не оспорюється. Свого розрахунку позивачем не надано.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд звернув уваги на те, що до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, коло спадкоємців боржника, яка прийняли спадщину, звернення з вимогою до спадкоємців боржника з дотриманням строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, а обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити (або спростувати) спадкоємець (спадкоємці), який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна, а кредитор не завжди може визначити яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна.
За таких обставин суд зробив висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову , про відповідальність спадкоємців між собою, кожен із яких зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Тому борг спадкодавця по аліментах підлягає стягненню з кожного спадкоємця в рівних частках по 18669,72 грн.
Щодо вимог про стягнення пені.
Борг спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, входить до складу спадщини. Водночас зобов'язання з відшкодування пені за прострочення сплати аліментів не входить до складу спадщини.
Відповідно до ч.2 ст.1230 ЦК до спадкоємця переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя.
Дана позиція суду узгоджується з Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року (справа № 199/5826/16-ц)
В частині позовних вимог до відповідача ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції суд вважає їх безпідставними не обґрунтованими , тому не підлягають задоволенню.
При таких обставинах суд прийшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до ст..141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі по 186,70 грн. з кожного.
Керуючись ст..1282 ЦК України ,ст.ст. 12,13,82,133,137,141,259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції, , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по аліментах та додаткових витрат задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 18669,72 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 18669,72 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 18669,72 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі по 186,70 грн. з кожного.
В іншій частині позовних вимог - відмовити
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1
Відповідач : ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції: 07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 39
Відповідач: ОСОБА_2 АДРЕСА_2
Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2
Відповідач: ОСОБА_4 АДРЕСА_2
Дата складання повного тексту рішення 20.03.2026р.
Суддя Т.В.Остапчук