печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39084/25-к
пр. № 1-кс-6085/26
16 березня 2026 року суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні у залі суду заяву слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду скарги за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність уповновжених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою про вчинення кримінального правопорушення,
У провадження судді надійшла заява слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповновжених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 оскаржує бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінального правопорушення, як зазначає заявник суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 .
Вивчивши заяву про відвід, суд приходить наступного висновку.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні «Фей проти Австрії» Європейський суд з прав людини вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об?єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Відповідно до висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 року, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.
При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі».
Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Згідно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією N? 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Підстави для відводу слідчого судді визначені у ст. 75, 76 КПК України.
Суд, вивчивши зміст заяви про самовідвід та наявні в матеріалах справи відомості, встановив, що викладені у ній обставини стосуються можливих протиправних дій (бездіяльності) судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 , в якому суддя ОСОБА_3 здійснює повноваження.
З огляду на зазначене, а також з метою забезпечення об'єктивного та неупередженого розгляду скарги, усунення підстав для виникнення сумнівів у безсторонності суду та дотримання принципів справедливого судового розгляду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про самовідвід слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_3 від розгляду справи № 757/39084/25-к.
Враховуючи викладені обставини та вимоги ст.76 КПК України, вважаю за належне заявлений самовідвід задовольнити.
Враховуючи викладене, на підставі ст. 75, 76, 80, 81, 94, 370 КПК України суд
Заяву про самовідвід слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 - задовольнити.
Відвести слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від участі у розгляді провадження за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність уповновжених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1