Справа № 756/1869/26
Провадження № 2-з/756/21/26
18 березня 2026 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ковриженко О.О. звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна, залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження.Призначено підготовче судове засідання.
14.03.2026 до суду представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Ковриженко О.О. надіслано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне нерухоме та рухоме майно, яке зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), а саме: 1) накласти арешт на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки, загальною площею 0,07 га (у тому числі за земельними угіддями: рілля- 0,07 га), розташованої по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5322487001:01:002:0091; 2)накласти арешт на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки, загальною площею 0,2541 га (у тому числі за земельними угіддями: під житловою забудовою одно - та двоповерховою - 0,2541 га), розташованої по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5322487001:01:002:0090; 3) накласти арешт на 1/2 (одну другу) частину Житлового будинку, з господарськими будівлями, загальною площею 107,3 кв. м, житловою площею 61,7 кв. м, що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 897904153104); 4) накласти арешт на 1/2 (одну другу) частину Двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; 5) накласти арешт на 1/2 (одну другу) частину Автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, чорного кольору, 2015 року випуску, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Заборонити органам реєстрації, а також Відповідачу ОСОБА_2 (Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та третім особам вчиняти дії щодо зняття з реєстрації місця проживання позивачки ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та її дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 897904153104).
В обґрунтування заяви зазначено, що у сторони позивача є наявні підстави вважати, що відповідач у будь-який момент може здійснити відчуження спірного майна, для уникнення його поділу. Відповідач як титульний володілець майна в будь-який момент може розпорядитися ним, що призведе до неможливості виконання рішення у суду в цій справі, а також до застосування судом завищеного або заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушить баланс інтересів сторін. Також, зазначається, що існує реальна загроза, що Відповідач може вчинити дії, спрямовані на примусове зняття Позивачки з реєстрації місця проживання до закінчення розгляду справи по суті. Оскільки реєстрація за цією адресою триває безперервно з 28.11.2016, її скасування призведе до втрати позивачкою доступу до соціальних, медичних та адміністративних послуг у Піщанській територіальній громаді. Також у разі зняття позивачки з реєстраційного обліку до винесення рішення суду, що значно ускладнить захист її майнових та житлових прав. Відтак, з метою запобігання порушенню прав позивачки, слід вжити заходи забезпечення позову шляхом також заборони органам реєстрації, відповідачу та третім особам вчиняти дії щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того не вжиття зазначених заходів призведе до фактичного виселення із житла неповнолітньої дитини, право користування на яке офіційно зареєстровано за останньою.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.03.2026 вищезазначену заяву розподілено судді Ткач М.М.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України) сторони в судове засідання не викликались.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову, відповідно до якого позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Слід зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.
Обсяг позовних вимог має відповідати виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Зі змісту позовних вимог, убачається, що земельна ділянка, загальною площею 0,07 га (у тому числі за земельними угіддями: рілля - 0,07 га), яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5322487001:01:002:0091; земельна ділянка, загальною площею 0,2541 га (у тому числі за земельними угіддями: під житловою забудовою одно - та двоповерховою - 0,2541 га), розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5322487001:01:002:0090; житловий будинок, з господарськими будівлями, загальною площею 107,3 кв. м, житловою площею 61,7 кв. м, що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 897904153104); двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на які представник позивача просить накласти арешт, є спірним майном, яке входить до предмету поданого позову.
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна № 456704756 від 16.12.2025, відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить вищезазначене нерухоме майно.
Оскільки право власності на вказане майно зареєстровано за ОСОБА_2 , останній може вчинити дії щодо відчуження зазначеного майна на користь третіх осіб, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 20 березня 2019 року у справі № 759/3390/18 вказав, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Ураховуючи вищенаведене, суд звертає увагу на те, що позивач звернувся із позовом до відповідача про поділ спільного майна, при цьому існує імовірність в будь-який момент розпорядження спірним нерухомим майном відповідачем, у тому числі шляхом відчуження, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача.
Разом із цим, суд звертає увагу на наступне.
Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).
Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги також й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
При обранні заходу забезпечення позову суд бере до уваги, що заборона користування даним майном, є неспівмірним з заявленими позовними вимогами. Разом з тим, така правомочність власника не може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а ефективно захистити права позивача зможе саме заборона його відчуження.
Таким чином, враховуючи те, що між сторонами дійсно виник спір, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, беручи до уваги, що подальше відчуження вказаного майна призведе до ускладнення захисту прав позивача, суд вважає, що заяву у цій частині слід задовольнити частково, накласти арешт шляхом заборони відчуження 1/2 земельної ділянки, загальною площею 0,07 га (у тому числі за земельними угіддями: рілля - 0,07 га), розташованої по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5322487001:01:002:0091; 1/2 земельної ділянки, загальною площею 0,2541 га (у тому числі за земельними угіддями: під житловою забудовою одно - та двоповерховою - 0,2541 га), розташованої по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5322487001:01:002:0090; 1/2 житлового будинку, з господарськими будівлями, загальною площею 107,3 кв. м, житловою площею 61,7 кв. м, що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 897904153104); 1/2 двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_2 , оскільки невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження нерухомого майна будь-яким способом, не забороненим законом, що у разі задоволення позову призведе до утруднення виконання рішення.
Також, зі змісту поданої заяви вбачається, що представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, чорного кольору, 2015 року випуску, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 11.12.2025 автомобіль, марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2015 року випуску, об'єм двигуна 2967 см.куб. на підставі договору купівлі-продажу укладеному в ТСЦ №8044/2024/4791584 від 30.07.2024 перебуває у власності ОСОБА_2 .
Однак, у отриманій інформації відсутні індивідуально визначені ознаки транспортного засобу, а саме: реєстраційний номер транспортного засобу, тощо.
Вказане позбавляє суд вирішити питання щодо можливості накладення арешту на вказаний транспортний засіб, про який ідеться у заяві.
Суд наголошує, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно може бути забезпечено тільки за наявності ідентифікуючих ознак цього майна.
Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить позивач, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Зважаючи на наведене, суд позбавлений можливості перевірити обставини, на які позивач посилається, обґрунтовуючи свої вимоги у цій частині, відтак суд не вбачає підстав для накладення арешту на автомобіль, оскільки суду не надано доказів належності відповідачу транспортного засобу з реєстраційним номером, на який позивач просить накласти арешт.
Слід також зазначити, що позивач не претендує на визнання за ним права власності на автомобіль, а позовні вимоги в цій частині стосуються стягнення 1/2 грошової компенсації вартості частини транспортного засобу. Відтак, позивачем не доведено, що невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.
Крім того, зі змісту поданої заяви вбачається, що представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам реєстрації, а також відповідачу ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та третім особам вчиняти дії щодо зняття з реєстрації місця проживання позивачки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та її дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 897904153104).
Водночас, позивачем не доведено, що невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.
З огляду на вказане, заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, слід задовольнити частково.
Підстав для зустрічного забезпечення позову, судом не встановлено.
Керуючись статтями 149, 150-153, 157, 260-261, 353, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна - задовольнити частково.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження на 1/2 земельної ділянки, загальною площею 0,07 га (у тому числі за земельними угіддями: рілля - 0,07 га), розташованої по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5322487001:01:002:0091; 1/2 земельної ділянки, загальною площею 0,2541 га (у тому числі за земельними угіддями: під житловою забудовою одно - та двоповерховою - 0,2541 га), розташованої по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5322487001:01:002:0090; 1/2 житлового будинку, з господарськими будівлями, загальною площею 107,3 кв. м, житловою площею 61,7 кв. м, що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 897904153104); 1/2 двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , у будь-який спосіб, які на праві власності належать ОСОБА_2 .
У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );
Боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 );
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом.
Копію ухвали направити учасникам справи для відома та відповідному державному органу для відома та виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя М. М. Ткач