Справа № 568/131/26
Провадження № 1-кс/568/68/26
24 березня 2026 р. м.Радивилів
Слідчий суддя Радивилівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю слідчого ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Радивилівського відділу Дубенської окружної прокуратури ОСОБА_4 за матеріалами досудового розслідування №12026181210000016 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.01.2026 р., про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Червоноград, Львівської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із вищою освітою, пенсіонера, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немає, маючого на утримання непацездатну особу, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,
До слідчого судді Радивилівського районного суду надійшло клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 до 29 квітня 2026 року.
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні слідчого відділу відділення поліції №2 Дубенського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026181210000016 від 29.01.2026 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у вечірню пору 28 січня 2026 року, точного часу на даний час досудовими розслідуванням не встановлено, але не пізніше 23 год., ОСОБА_5 прибув до житлового господарства за місцем проживання ОСОБА_7 , що в АДРЕСА_3 , де вони вдвох вживали спиртні напої.
Так, приблизно о 23 год. перебуваючи в кухні житлового будинку, ОСОБА_7 під час розмови висловив ОСОБА_5 прохання покинути його житло, яке останній проігнорував та таким чином між ними раптово виник словесний конфлікт, при якому ОСОБА_5 , отримавши зауваження щодо свого стану, раптово вирішив умисно позбавити життя ОСОБА_7 .
Тоді ж, ОСОБА_5 , маючи намір на умисне протиправне позбавлення життя іншої людини, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що нанесення удару ножем в область шиї є життєво-небезпечним для життя людини, оскільки там сконцентровані життєво-важливі органи життєзабезпечення людини, бажаючи настання невідворотного наслідку у вигляді смерті людини, посягаючи на найвищу соціальну цінність життя людини, в ході словесного конфлікту, кухонним ножем, якого взяв зі стоку кухні, раптово наніс один удар в ліву частину шиї ОСОБА_7 , спричинивши проникаюче поранення трахеї.
Відразу після отримання тілесного ушкодження ОСОБА_7 зумів втекти з приміщення кухні житлового будинку, тим самим перешкодив досягненню ОСОБА_5 своєї злочинної мети, тобто злочин не було закінчено з причин, що не залежали від волі.
Відповідно до п.п. «а» п. 2.1.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. N 6, ознакою тяжкого тілесного ушкодження є небезпека для життя.
Згідно з п.п «і» п. 2.1.3 вказаних правил, до ушкоджень, що небезпечні для життя, належать: ушкодження з повним (усіх шарів) порушенням цілості стінки глотки, гортані, трахеї, головних бронхів, стравоходу, незалежно від того збоку шкіряних покривів чи з боку слизової оболонки (просвіту органа) вони заподіяні.
29.01.2026 о 00 годині 55 хвилин, безпосередньо після скоєння зазначеного вище кримінального правопорушення та в самому приміщенні, де мала місце подія злочину ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.
29.01.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині, яке не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
30.01.2026 слідчим суддею Радивилівського районного суду Рівненської області підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб по 29.03.2026 включно.
Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026181210000016 від 29 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України закінчується 29.03.2026.
Згідно постанови керівника Дубенської окружної прокуратури від 23.03.2026 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026181210000016 від 29 січня 2026 року продовжено до трьох місяців, тобто до 29.04.2026 р..
Відтак, виникла необхідність у продовженні строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 до 29.04.2026 року.
Слідчий в клопотанні вказує, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, не зменшилися. Метою продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам реалізації ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Утримати підозрюваного від вчинення перешкод у кримінальному провадженні, а саме: переховування від органів досудового розслідування або суду; незаконного впливу на свідків; перешкоджання кримінальному провадженні іншим чином, тобто ухиленню від виконання процесуальних рішень та вчинити інше кримінальне правопорушення, може лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Просить слідчого суддю продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 до 29 квітня 2026 року.
У судовому засіданні слідча ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_4 підтримали клопотання та просили продовжити підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти продовження строку дії запобіжного заходу, вказавши при цьому, що він визнає факт спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, однак заперечує наявність в його діях умислу на заподіяння смерті останньому.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного та заперечив проти задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 . Захисник наголошує на ту обставину, що під час досудового розслідування не зібрано переконливих доказів для обгрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч 1 ст.115 КК України. Зокрема просить звернути увагу слідчого судді на ту обставину, що під час слідчого експерименту, проведеного 04.03.2026 з потерпілим ОСОБА_7 , останній вказав, що першим взяв до рук ніж, а в руках ОСОБА_5 він ножа не бачив. Також просить слідчого суддю звернути увагу, що відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема щодо впливу на свідків та потерпілих, з огляду на те, що свідки вчинення кримінального провопорушення ОСОБА_5 відсутні, а потерпілий подав заяву, в якій вказує на відсутність претензій до підозрюваного, а також підтверджує свої покази, надані під слідчого експерименту 04.03.2026 щодо отримання ним тілесних ушкоджень. Також просить врахувати міцність соціальних звязків ОСОБА_5 , який має місце проживання, одружений, та має на утриманні матір похилого віку.
Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, якими слідчий обґрунтовує клопотання, оцінивши надані докази у сукупності, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Статті 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини вказують на необхідність дотримання розумних строків тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину є необхідною умовою для законності подальшого тримання її під вартою, але з часом існування лише цієї умови вже є недостатнім обґрунтуванням для продовження тримання особи під вартою.
Крім цього, підхід Європейського суду з прав людини до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду - ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою, а також необхідність тримання особи під вартою в ході судового розгляду справи має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу.
Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен заарештований або затриманий має право на звільнення. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями явки до суду.
Згідно вимог ч. 2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно вимог ч. 1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Мамедова проти Росії» вказав, що, хоча, суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Продовження строку тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.
У рішенні ЄСПЛ "В. проти Швейцарії" зазначено, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання" її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти ("В. проти Швейцарії" (W. v Switzerland), 14379/88, 26.01.93).
В своєму рішенні у справі "Адамяк проти Польщі" (Adamiak v Poland), 20758/03, 19.12.2006) Суд нагадує, що в світлі вже встановленої практики Європейського суду наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення.
Крім того, положення ст.199 КПК України регулюють порядок продовження строку тримання під вартою, зокрема, відповідно до ч. 5 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ч. 3 ст.199 КПК України зазначені обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Проте ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
Слідчий суддя враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, одружений, у нього на утриманні перебуває матір ОСОБА_8 , 1942 року народження, яка з огляду на стан здоров'я потребує постійного догляду, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2
Слідчий судд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
З урахуванням викладеного слідчий суддя вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час, заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України, зменшилися та не виправдовують тримання особи під вартою.
Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та його належну поведінку.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до висновку, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 та запобігти заявленим прокурором ризиків.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 314-316 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м.Червоноград, Львівської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із вищою освітою, пенсіонера, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немає, маючого на утримання непацездатну особу, раніше не судимого, запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло, що за адресою: АДРЕСА_2 в межах строку досудового розслідування до 29.04.2026 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за першою вимогою до суду, слідчого та прокурора, у встановлений ними час;
- не залишати житло за адресою АДРЕСА_2 цілодобово, окрім випадків необхідної евакуації або з метою запобігти загрозі життю чи здоров'ю, а також випадків, пов'язаних з необхідністю надання невідкладної та швидкої допомоги у разі обґрунтованого погіршення стану здоров'я та необхідності прослідувати до місця укриття чи бомбосховища під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до визначеного цією ухвалою місця домашнього арешту після сигналу «Відбій повітряної тривоги».;
- утримуватися від спілкування (будь-яким чином, в тому числі за допомогою телефонних та електронних засобів зв'язку) з потерпілим ОСОБА_7 ;
- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт для виїзду за кордон, та у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали та покладених обов'язків встановити в межах строку досудового розслідування, а саме до 29 квітня 2026 року.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, та те, що у разі невиконання кримінальних процесуальних обов'язків, які покладаються на нього під час застосування неізоляційного запобіжного заходу, може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Обвинуваченого ОСОБА_5 негайно доставити до місця проживання АДРЕСА_2 та звільнити з-під варти.
Контроль за виконанням ухвали щодо організації виконання запобіжного заходу у вигляд цілодобового домашнього арешту покласти на відділення поліції №2 Дубенського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області.
Доручити начальнику ВП №2 Дубенського РВП ГУНП України у Рівненській області поставити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на облік, як особу щодо якої застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Копію ухвали направити до ВП №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області - для виконання, Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор» для відому, прокурору для контролю.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1