24 березня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5815/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 241670087868 від 06.08.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з Дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.07.2006, а саме період з 30.06.1982 року по 15.05.2002 року, призначити, провести нарахування і виплату пенсії за віком з дати звернення, тобто з 29.07.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення відповідача про відмову зарахуванні періодів роботи, згідно дублікату трудової книжки, до страхового стажу є протиправним та таким, що порушують право позивача на належний соціальних захист та справедливий рівень грошового забезпечення.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що за результатом розгляду наданих документів, страховий стаж позивача складає 19 років 5 місяців 21 день, що є не достатнім для призначення пенсії за віком. При цьому зазначає що періоди роботи з 01.07.1982 по 03.12.1983, з 04.12.1983 по 20.11.1985, з 29.12.1985 по 31.08.1992, з 15.01.1993 по 15.03.1993, з 01.04.2002 по 31.12.2002 враховано до страхового стажу
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
29.07.2025 р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернівецькій області з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювало ГУ ПФУ в Донецькій області Рішенням від 06.08.2025 №241670087868 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При обчисленні страхового стажу не враховано дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.07.2006 оскільки періоди роботи передують даті заповнення трудової книжки.
Згідно форми РС-право про стаж для розрахунку позивача до страхового стажу зараховано періоди з 01.07.1982 по 03.12.1983, з 04.12.1983 по 20.11.1985, з 29.12.1985 по 31.08.1992, з 15.01.1993 по 15.03.1993, з 01.04.2002 по 31.12.2002.
Водночас, згідно дублікату трудової книжки, до страхового стажу не враховано періоди 30.06.1982, з 04.12.1982 по 05.12.1982, 01.09.1992 по 14.01.1993, з 16.03.1993 р. по 15.05.2002.
Не погоджуючись з рішенням відповідача позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Суд зазначає, що Закон України №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі Закон №1058-IV).
Так, згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Приписами статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За ст. 62 Закону № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637). Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно п. 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, надання уточнюючих довідок та інших документів підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, що узгоджується з правовою позицією Верховним Судом в постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.
Системний аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Відмовляючи у зарахуванні періодів роботи позивача з 30.06.1982 по 15.05.2002, відповідач зазначив про те, що дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.07.2006 виданий пізніше періодів зазначеної роботи.
Тобто, відповідачем по справі не заперечується, що позивачем був наданий відповідачу дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.07.2006, в якому зазначені відомості про спірний період роботи позивача.
Суд звертає увагу на те, що розділом 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 визначено порядок оформлення дублікатів трудових книжок працівникам.
Так, приписами п. 5.1. Інструкції № 58 передбачено, що особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Натомість, згідно з пунктом 5.2 Інструкції № 58 дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Враховуючи викладене, суд звертає увагу на те, що оформлення дубліката трудової книжки та належність оформлення таких документів здійснює підприємство за останнім місцем роботи працівника, яке оформлює дублікат трудової книжки. Наявність чи відсутність належно оформлених документів впливає на повноту записів про стаж роботи по окремих періодах роботи. Інструкція не містить будь-яких положень щодо здійснення такої перевірки іншими особами, відмінними від підприємства, яке оформлює дублікат трудової книжки, зокрема пенсійними органами. А належним чином оформлений дублікат трудової книжки має юридичну силу самої трудової книжки.
Також, системний аналіз вищевикладених положень Інструкції № 58 дозволяє встановити, що перевірку наявності первинних документів для внесення записів про роботу у період до дати оформлення дубліката трудової книжки та належність оформлення таких документів здійснює підприємство за останнім місцем роботи працівника, яке оформлює дублікат трудової книжки. Наявність чи відсутність належно оформлених документів впливає на повноту записів про стаж роботи по окремих періодах роботи. Інструкція не містить будь-яких положень щодо здійснення такої перевірки іншими особами, відмінними від підприємства, яке оформлює дублікат трудової книжки, зокрема пенсійними органами.
Згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей.
Судом встановлено, що згідно форми РС-право про стаж для розрахунку позивача до страхового стажу зараховано періоди з 01.07.1982 по 03.12.1983, з 04.12.1983 по 20.11.1985, з 29.12.1985 по 31.08.1992, з 15.01.1993 по 15.03.1993, з 01.04.2002 по 31.12.2002.
Водночас, згідно дублікату трудової книжки, до страхового стажу не враховано періоди 30.06.1982, з 04.12.1982 по 05.12.1982, 01.09.1992 по 14.01.1993, з 16.03.1993 р. по 15.05.2002.
У трудовій книжці позивачки міститься інформація про трудовий стаж з відповідними записами про роботу, а також містяться посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. В графі щодо оспорюваних періодів записи не містять помилок, виправлень чи неточностей.
Посилання відповідача на той факт, що записи про трудову діяльність позивача зроблені до дати видачі дублікату трудової книжки не може бути підставою незарахування трудового стажу, оскільки такий факт не може нівелювати чи піддати сумніву трудовий стаж позивача, позбавивши її права на належне, гарантоване державою, пенсійне забезпечення, враховуючи набутий протягом життя стаж.
Так, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Разом з тим, трудова книжка позивача містить записи про періоди роботи на відповідних посадах і у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача.
Отже періоди роботи 30.06.1982, з 04.12.1982 по 05.12.1982, 01.09.1992 по 14.01.1993, з 16.03.1993 р. по 15.05.2002 підлягають зарахуванню до страхового стажу.
При цьому не підлягають до зарахування періоди роботи з 01.07.1982 по 03.12.1983, з 04.12.1983 по 20.11.1985, з 29.12.1985 по 31.08.1992, з 15.01.1993 по 15.03.1993, оскільки, як вже зазначалось вказані періоди зараховано до страхового стажу, що зокрема підтверджується формою РС-право про стаж для розрахунку позивача страхового стажу
З огляду на встановлені судом обставини, на переконання суду, відповідач приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, суд зобов'язує відповідача зарахувати до страхового стажу роботи позивача період роботи 30.06.1982, з 04.12.1982 по 05.12.1982, з 01.09.1992 по 14.01.1993, з 16.03.1993 р. по 15.05.2002.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком з дати виникнення права суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення ст. 9 КАС України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
При цьому, суд зауважує, що статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії або рішення про відмову у призначенні пенсії, суд дійшов висновку, що в даному випадку, необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку № 22-1 з урахуванням висновків суду.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З метою ефективного захисту порушеного права, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд у цій справі вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.07.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 8 ст. 139 КАС України).
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню в сумі 968,96 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 241670087868 від 06.08.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи : 30.06.1982, з 04.12.1982 по 05.12.1982, з 01.09.1992 по 14.01.1993, з 16.03.1993 р. по 15.05.2002.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.07.2025 року про призначення пенсії за віком із прийняттям відповідного рішення з урахуванням висновків суду.
5 Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 968,96 грн.
6. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка, 8, м. Слов'янськ, Донецька область, 84100, Код ЄДРПОУ 13486010).
Суддя І.В. Маренич