Справа № 562/183/26
"23" березня 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Ковалика Ю.А., секретаря судових засідань Щербак В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , просило ухвалити рішення про стягнення з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору, всього в сумі 122 168 грн. 00 коп., понесених судових витрат по справі на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. та витрати по сплаті судового збору 2 662 грн. 40 коп.
Обгрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що03.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 572224090 у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти у розмірі 40000 грн. 00 коп. Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов'язків власноручно заповнила заявку на отримання кредитних коштів з використанням мережі Інтернет, а саме в своєму особистому кабінеті на сайті Товариства, зазначивши свої персональні дані, в тому числі: паспортні дані, дані про електронну пошту та абонентський номер, реквізити банківської картки, на рахунок якої бажала отримати кредит. 03 червня 2026 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило права вимоги за договором до ТОВ "Таліон плюс" за договором факторингу № МВ-ТП/38.
ОСОБА_1 зобов'язання за договором кредиту належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість. Загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 122 168 грн. 00 коп., з них: заборгованість по кредиту 40 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом 79 768 грн. 00 коп., заборгованість за комісією 2 400 грн. 00 коп.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 січня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
10.03.2026 до Здолбунівського районного суду Рівненської області надійшли письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, відповідно до яких він заперечує проти позову, просить відмовити в його задоволені. В обґрунтування зазначає, що правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Таліон Плюс» не має. Суд може стягнути виключно грошові кошти в розмірі 42 400 грн., з яких 40 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 2400 грн. - відсотки за 30 днів кредитування (дисконтний період). Вимога про стягнення комісії є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Нарахування процентів після відступлення права вимоги суперечить вимогам законодавства та умовам договору факторингу. Вказує, що не надано належних доказів про перерахування грошових коштів.
У запереченнях на письмові пояснення представник позивача Дорошенко О.В. зазначила, що додані до позовної заяви докази належним чином підтверджують факт укладання Договору кредитної лінії № 572224090 від 03.04.2025 року з ОСОБА_1 в електронній формі та обґрунтовано підтверджують законні вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості за вказаним Договором та понесених судових витрат, а Відповідач зловживає своїми процесуальними правами, намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитних коштів та процентів за користування ними, передбачених Договором, чим перешкоджає правосуддю та порушує основні засади цивільного судочинства.
Представник позивача Дорошенко О.В. в судове засідання не з'явилася. Подала клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить поштове повідомлення.
Оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, 03 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії № 572224090, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.2.1 кредитного договору, за цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно з п.2.2 кредитного договору, загальний розмір кредиту за цим договором становить 40 000 грн.
Відповідно до п.5.1 кредитного договору, кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_2, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника договором не передбачено (п.8.1 кредитного договору). Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних ( п.8.3 кредитного договору).
Відповідно до п.9.1.1.7 кредитного договору, у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення відповідача про дострокове припинення/розірвання договору.
Пунктами 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вказаний кредитний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Переказ ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" 03 квітня 2025 року коштів в сумі 40 000 грн. на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 згідно договору № 572224090 від 03 квітня 2025 року підтверджується довідкою ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" від 06 січня 2026 року та платіжним дорученням наданим АТ КБ «Приватбанк» 22 грудня 2025 року.
03 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» укладений договір факторингу № МВ-ТП/38, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до, серед інших, боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 572224090 від 03 квітня 2025 року, що підтверджується договором факторингу № МВ-ТП/38 від 03 червня 2025 року, реєстром прав вимоги від 03 червня 2025 року, платіжною інструкцією №1497 від 12 червня 2025 року про плату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № МВ-ТП/38 від 03 червня 2025 року.
Про відступлення права вимоги позивач повідомив відповідача шляхом направлення відповідачу повідомлення від 03.06.20925 на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30 жовтня 2025 року позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору шляхом направлення листа на електронну адресу відповідача.
Станом на 29.10.2025 заборгованість становить всього 122 168 грн. 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 40 000 грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам 79 768 грн. 00 коп., заборгованість за комісією 2 400 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідач не виконала свої зобов'язання за кредитним договором, а тому позов підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., на підтвердження яких надані наступні докази: копія договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року, копія додаткової угоди №2313 від 16.12.2025 до договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року, копія акту приймання - передачі наданих послуг від 16.12.2025 відповідно до договору надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року, копію платіжної інструкції №161 від 16.12.2025.
Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2622 грн. 40 коп.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 625, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" заборгованість по кредитному договору № 572224090 від 03.04.2025 на загальну суму 122 168 (сто дванадцять дві тисячі сто шістдесят вісім) грн. 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам 79 768 (сімдесят дев'ять тисяч шістдесят вісім) грн. 00 коп., заборгованість за комісією 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп., крім того витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., крім того витрати по сплаті судового збору в сумі 2 622 (дві тисячі шістсот двадцять два) грн. 40 коп., а всього на загальну суму 129 790 (сто двадцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс", місцезнаходження: м.Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 39700642.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Суддя: Ю.А. Ковалик