Провадження № 11-кп/803/1241/26 Справа № 201/10632/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
18 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 22025000000000939 від 22 вересня 2025 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 на вирок Соборного районного суду м. Дніпра від 06 січня 2026 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Гадяч, Полтавської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
Вироком Соборного районного суду м. Дніпра від 06 січня 2026 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, від відбування якого останнього звільнено на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, встановивши іспитовий строк та поклавши на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Судом встановлено, що згідно з положеннями ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Положенням про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 (далі - Положення № 576), Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку перевезення та використання вогнепальної пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, визначений порядок обігу боєприпасів в Україні.
Пунктами 1-4, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолодженої зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, передбачено, що придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї, бойових припасів до зброї та вибухових матеріалів здійснюється лише на підставі спеціальних дозволів.
ОСОБА_7 , будучи обізнаним про встановлений законодавством України особливий порядок поводження зі зброєю та бойовими припасами, маючи умисел на придбання, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, у травні 2025 року у невстановлений точно час, знаходячись у місті Дніпро поблизу кафе «Фантазія», по вулиці Володимира Антоновича, придбав у невстановленої органом досудового розслідування особи 27 револьверних патронів з кулею зі свинцевим осередям, калібру 7,62 мм (7,62 Х 34R).
Після цього, ОСОБА_7 без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, у травні 2025 року перемістив 27 револьверних патронів калібру 7,62 до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав їх.
У червні 2025 року, точної дати досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_9 досяг домовленості з громадянином України ОСОБА_10 , щодо збуту останньому, через оператора поштового зв'язку ТОВ «НОВА ПОШТА», 27 револьверних патронів з кулею зі свинцевим осередям, калібру 7,62 мм (7,62 Х 34R).
На виконання досягнутою домовленості 24 червня 2025 року, ОСОБА_7 , діючи умисно, самостійно прибув на відділення № 87 оператора поштового зв'язку ТОВ «НОВА ПОШТА», за адресою: проспект Героїв, буд. 50, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49100 та оформив поштову накладну на поштове відправлення за ТН № 59 0014 00252 9161, адреса доставки відділення ТОВ «НОВА ПОШТА» № 9, вказавши отримувачем дружину ОСОБА_10 , - ОСОБА_11 .
Після чого, того ж дня ОСОБА_7 доводячи свій злочинний умисел до кінця, через відділення № 87 оператора поштового зв'язку ТОВ «НОВА ПОШТА», за адресою: проспект Героїв, 50, Дніпро, Дніпропетровська область, 49100, відправив на ім'я ОСОБА_11 поштове відправлення № 59 0014 00252 9161 у якому містились 27 револьверних патронів з кулею зі свинцевим осередям, калібру 7,62 мм (7,62 Х 34R), які є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї та придатні до стрільби на ураження цілі.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити обвинуваченому у відповідності з вимогами ст. 69 КК України більш м'яке покарання - у виді штрафу.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги адвокат посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та його особі, внаслідок суворості. Захисник зазначає, що обвинувачений визнав свою вину, підтвердив всі фактичні обставини провадження та сприяв розкриттю кримінального правопорушення, в той час як прокурор просив призначити останньому покарання у виді штрафу. Поряд із цим, захисник зауважує, що ОСОБА_7 судимостей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утримання двох малолітніх дітей, є інвалідом ІІ групи, займається суспільно корисною працею і є особою, яка не становить загрози для суспільства. З урахуванням наведених обставин, на переконання адвоката, призначене покарання не відповідає принципу справедливості та є суворим по відношенню до обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за встановлених судом обставин, а також кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого ОСОБА_7 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції призначено відповідно до вказаних вимог закону України про кримінальну відповідальність.
Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання та звільняючи останнього від його відбування на підставі ст. 75 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, займається суспільно корисною працею, має на утриманні малолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, свою вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся.
В якості обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, суд врахував визнання обвинуваченим своєї вини і щире каяття, та не встановив таких, які б в силу вимог ст. 67 КК України його обтяжували.
З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе за умови звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Надавши оцінку зазначеним судом відомостям та доказам на їх підтвердження, що містяться в матеріалах кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
З висновками суду першої інстанції про можливість виправлення останнього без ізоляції від суспільства протягом визначеного судом іспитового строку колегія суддів погоджується.
Доводи захисника обвинуваченого про те, що суд не надав належної оцінки даним про особу обвинуваченого колегія суддів розцінює критично,
Згідно з вимогами ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) особливої частини КК України за цей злочин.
На переконання колегії суддів, відомості про те, що обвинувачений раніше не судимий, свою вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся, хоча і мають місце, проте не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин проти громадської безпеки, що в умовах оголошеного на території України воєнного стану підвищує його суспільну небезпечність.
За вказаних умов, саме здійснення постійного контролю з боку держави за поведінкою обвинуваченого сприятиме його виправленню та попередженню вчинення ним нових злочинів, натомість покарання у виді штрафу не буде дієвим заходом для забезпечення належної поведінки обвинуваченого.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який скасуванню з викладених в апеляційній скарзі мотивів не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Соборного районного суду м. Дніпра від 06 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4