Справа № 362/5662/25
Провадження № 2/638/3273/26
Іменем України
24 березня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Щепіхіної В. В.,
за участю секретаря судового засіданя - Старини С. К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 014-RO-82-77263726 від 06.02.2021 рокув розмірі 30 916,75 грн, з яких: 19 659,77 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 256,98 грн - сума заборгованості за відсотками та судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.02.2021 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014-RO-82-77263726. 24.07.2024 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 114/2/72, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а ТОВ «ФК «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрах боржників. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Однак, відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий кредит в строки, передбачені кредитним договором. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.10.2025 року відкрито провадження в цивільній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, в позовній заяві зазначив про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не заперечує проти заочного розгляду справи, а також просить розглянути справу без його участі на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання не з'явився, про наявність поважних причин своєї неявки в суд не повідомив, заяви про відкладення судового засідання відповідач не надав, відзиву на позов не направив.
Оскільки позивач не заперечував проти заочного вирішення справи, а відповідач по справі був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився до суду та не повідомив про поважність такої неявки, відзиву на позов не направив, суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).
06.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Райффайзен Банк Аваль» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 109373 підписав Заяву-Договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-77263726 (надалі - Заява-Договір).
У пункті 1.1. Заяви-Договору зазначено, що банк відкриває поточний рахунок «Для виплат» № __________/IBAN _________ в гривнях на ім'я клієнта та здійснює його розрахункове-касовеобслуговування у відповідності до Правил та Тарифів на ведення та обслуговування поточних рахунків фізичних осіб.
Поточний рахунок призначений для зарахування коштів кредиту згідно цієї Заяви-Договору, а також внесення клієнтом готівкових та безготівкових коштів на поточний рахунок виключно з метою погашення кредиту, будь-які інші, не передбачені цим пунктом Заяви-Договору, операції за поточним рахунком не здійснюються та банк відмовляє в прийнятті документів на їх виконання.
На умовах цієї Заяви-Договору, з дати надання кредиту, банк зобов'язаний надати клієнту кредит в сумі 14 418,81 грн, а клієнт зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на поточний рахунок клієнта, зазначений у п. 1.1. Заяви-Договору, клієнт доручає банку здійснити в дату надання кредиту договірне списання коштів з поточного рахунку у визначений підпунктом 1.2.1.1. підпункту 1.2.1. пункту 1.2. Заяви-Договору на картковий рахунок № 1388326600/IBAN _________.
Відповідно до п. 2.1. Заяви-Договору кредит надається з метою придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого прцівника в розмірі 13 000,00 грн; оплати клієнтом страхового платежу в розмірі 1 418,81 грн на користь ПрАТ «Страхова компанія «Уніка Життя», страховим посередником якого виступає банк.
Згідно з п. 2.2. Заяви-Договору строк кредиту - 72 місяці, з 06.02.2021 року по визначену Графіком дату останнього щомісячного ануїтетного платежу.
У п. 2.3. Заяви-Договору вказано, що процентна ставка фіксована і становить 49,90 % річних (може бути змінена за згодою Сторін шляхом укладання додаткової заяви до цієї Заяви-Договору або в порядку та на умовах, передбачених цією Заявою-Договором).
Пунктом 4.2. Заяви-Договору зазначено, що клієнт підтверджує, що перед підписанням Заяви-Договору він повідомлений в письмовій формі про всі умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтверджується підписом клієнта про ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту «Кредит готівкою», та не має зауважень, претензій щодо інформації. Надана клієнту інформація.
Матеріали справи містять Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки (з урахуванням вартості всіх супутніх послуг), який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 109373 (Додаток № 1).
Також, 06.02.2021 року ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 109373 підписав Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», який містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції чинній на момент укладення кредитного договору) оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Матеріали справи містять докази того, що при підписанні кредитного договору ОСОБА_1 було використано підпис одноразовим ідентифікатором.
Разом з тим, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надало суду належних та допустимих доказів надсилання відповідачу електронного повідомлення на укладання електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В матеріалах справи відсутні докази підтвердження відкриття поточного рахунку «Для виплат» на ім'я ОСОБА_1 та зарахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 .
Суд також зазначає, що у пункті 1.1. Заяви-Договору взагалі не зазначено номер поточного рахунку «Для виплат» та IBAN, який АТ «Райффайзен Банк Аваль» повинен був відкрити на ім'я клієнта.
За правилами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з пунктом 62 розділу IV Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, касаційний суд зазначив, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Позивачем не надано до суду банківської виписки з рахунку позичальника, що підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а отже не є належним доказом існування боргу.
З урахуванням того, що у наданих до позовної заяви матеріалах відсутні виписки з особового рахунку відповідача та про рух коштів суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт наявності у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку, як про це зазначає позивач. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц.
Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
24.07.2024 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-72, відповідно до п. 2.1. якого на умовах, встановлених цим Договором та відповідно до ст.ст. 512-519 ЦК України первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймаєналежні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі боржників (Портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання Договору зазначені в Додатку 1 до Договору (Попередній реєстр боржників), що є його невід'ємною частиною.
У п. 2.2. Договору зазначено, що відступлення новому кредитору зазначених в Попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до Договору) прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.2. Договору, та з моменту підписання сторонами Реєстру боржників, складеного за формою, наведеною у Додатку № 2 до Договору.
Відповідно до п. 3.2. Договору загальна вартість прав вимоги за Договором становить 9 954 359,21 грн.
Згідно з п. 3.2. Договору новий кредитор здійснює оплату загальної вартості шляхом безготівкового переказу на рахунок первісного кредитора № НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк» ротягом 2 робочих днів з моменту укладення цього Договору.
Відповідно до копії платіжної інструкції № 372 від 24.07.2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило на рахунок АТ «Райффайзен Банк» 9 954 359,21 грн за відступлення прав вимоги згідно Договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 року.
Частиною 1 статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зроблено висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12.
Позивачем надано копію Реєстру боржників № 1 від 25.07.2024 року. Проте, копії Реєстру боржників, складених за формою, наведеною у Додатку № 2 до Договору, як і самого Додатку № 2 суду не надано. За таких умов, суд позбавлений можливості встановити факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-77263726 від 06.02.2021 року.
Отже, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надало суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження відкриття АТ «Райффайзен Банк Аваль» поточного рахунку «Для виплат» ОСОБА_1 та переказу коштів на його рахунок на підставі кредитного договору № 014-RO-82-77263726 від 06.02.2021 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу. Також, з клопотаннями про витребування доказів позивач до суду не звертався. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора за кредитним договором № 014-RO-82-77263726 від 06.02.2021 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором не доведені та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
В позовній заяві відсутнє зазначення про неможливість надання будь-якого доказу під час подання позовної заяви.
За вимогами статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду.
Частиною 8 статті 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного та того, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог в частині виникнення обов'язку у ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи, немає.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 81, 83, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення відповідачу необхідно подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя В. В. Щепіхіна