Справа №403/665/25 провадження № 2/403/170/26
17 березня 2026 року с-ще Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Атаманової С.Ю.,
при секретарі судового засідання Могиленко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту рішення - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 17380 грн. 00 коп..
Позов обгрунтовується тим, що 28 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (далі по тексту рішення - ТОВ «1 БАНК»), як первісним кредитором, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір надання коштів у кредит №73831369, за умовами якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики, а також комісію за надання кредиту. Зазначений договір позики був укладений у вигляді електронного документа з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, а також заміну в порядку укладення договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року сторони кредитора у договорі позики з ТОВ «1 БАНК» на ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позивач прохав стягнути із відповідача на його користь заборгованість за основною сумою боргу 9625 грн. 00 коп., заборгованість за процентами - 660 грн. 00 коп., за процентами за понадстрокове користування кредитом - 5445 грн. 00 коп. та за комісією за надання кредиту в сумі 1650,00 грн., а всього 17380 грн. 00 коп..
З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі понесені судові витрати, в тому числі і сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 3028,00 грн..
Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подав.
ІІ. Заяви та клопотання.
Представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» згідно письмових клопотань, викладених в прохальній частині позовної заяви, прохав розглянути справу за його відсутності та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у разі неявки відповідача в судове засідання (а.с.5).
Згідно письмового клопотання представник позивача прохав суд витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про: наявність у відповідача картки (рахунку) банку, відкритого станом на 28 листопада 2024 року; належність відповідачу ОСОБА_1 картки банку № НОМЕР_1 ; надходження на вказаний картковий рахунок грошових коштів в сумі 11000,00 грн.; виписку про картці (рахунку) банку № НОМЕР_1 в період 28 листопада по 28 грудня 2024 року (а.с.77-80).
Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 19 грудня 2025 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.81-82).
Ухвалою суду від 10 лютого 2026 року клопотання представника позивача про витребування письмових доказів задоволено частково та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 , який був відкритий для обслуговування банківської картки відповідача ОСОБА_1 за період з 28 листопада по 28 грудня 2024 року включно. В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовлено (а.с.99-100).
В зв'язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзиву на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 17 березня 2026 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
28 листопада 2024 року між ТОВ «1 БАНК», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір надання коштів у кредит (із комісією за надання кредиту) №73831369 (далі - Договір, кредитний договір), який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця, шляхом підписання Договору відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 31138, надісланого Товариством електронним повідомленням на вказану ним електронну адресу (пункти 5, 12 «Юридичні адреси та реквізити сторін» Договору) (а.с.6-12).
Згідно з пунктами 2.1, 2.2.1 укладеного Договору «1 БАНК» зобов'язується передати відповідачу у власність грошові кошти в сумі 11000,00 грн. на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми кредиту, та комісію за надання кредиту.
За змістом пунктів 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.5 Договору: строк позики (строк договору) складає 30 днів; процентна ставка (базова в день), яка є фіксованою, становить 0,200% в день; датою повернення позики (останній день) є 27 грудня 2024 року; процентна ставка за понаднормове користування позикою - 4,00% (за день); денна процентна ставка - 0,700%; проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом.
Крім того, сторонами Договору також було погоджено, що позикодавець має право у випадку невиконання позичальником умов цього Договору нараховувати процентну ставку за понадстрокове користування кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п.2.2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (пункт 10.5.1).
28 листопада 2024 року ТОВ «1 БАНК» на виконання умов кредитного було здійснено переказ грошових коштів в сумі 11000 грн. 00 коп. на картковий рахунок відповідача, спеціальним платіжним засобом до якого є картка за № НОМЕР_2 , що відповідає сумі кредиту та номеру його карткового рахунку, зазначених в пунктах 2.2.1, 12 Договору, та підтверджується випискою по картковому рахунку відповідача ОСОБА_1 , наданою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.114, 115-116).
27 березня 2025 року між ТОВ «1 БАНК» (клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) було укладено договір факторингу №27/03/25, за яким клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату у передбачений цим договором спосіб. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (пункти 1.1, 1.2 договору факторингу) (а.с.16-17).
Судом встановлено, що Акт прийому-передачі Реєстру боржників №4 за договором факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року був підписаний сторонами цього договору 23 квітня 2025 року (а.с.19).
Як вбачається із витягу з Реєстру боржників №4 від 23 квітня 2025 року до договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року, ТОВ «1 БАНК» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №73831369 від 28 листопада 2024 року на суму заборгованості 17380,00 грн., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу складає 9625,00 грн., заборгованість за процентами - 660,00 грн., заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом - 5445,00 грн., заборгованість за комісією за надання кредиту - 1650,00 грн. (а.с.21).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договоромвід 28 листопада 2024 року, наданого позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», загальна сума заборгованості відповідача за період з 28 листопада 2024 року по 10 січня 2025 року складає: за тілом кредиту - 9625,00 грн., за нарахованими процентами - 660,00 грн., за процентами за понадстрокове користування кредитом - 5445,00 грн., за комісією за надання кредиту - 1650,00 грн.. Здійснена відповідачем оплата за кредитним договором становить 1375,00 грн.(погашення основної суми боргу) (а.с.22-23).
Під час судового розгляду справи відповідачем з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 28 листопада 2024 року кредитного договору та отримання за ним грошових коштів у зазначеному вище розмірі.
Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі відповідачем під час судового розгляду також надано не було.
Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості за кредитом раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.
Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що договір надання коштів у кредит №73831369 від 28 листопада 2024 року був підписаний відповідачем по справі після його ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі позикодавця ТОВ «1 БАНК»» за допомогою одноразового ідентифікатора 31138, надісланого йому Товариством, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.
В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт позикодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді електронного повідомлення, укладення договору позики було б технічно неможливим.
Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.
Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» щодо здійснення саме відповідачем електронного підпису договору надання коштів у кредит №73831369 за допомогою одноразового ідентифікатора 31138 суду надано не було.
Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» н, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, з урахуванням викладеного, включення позивачем до суми заборгованості відповідача за кредитним договором заборгованості по комісії за надання кредиту - 1650 грн. 00 коп., нарахування якої кредитодавцем відповідає положенням ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», є правомірним.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором від 28 листопада 2024 року, вбачається, що сума заборгованості за основною сумою кредиту складає 9625,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 660,00 грн. та заборгованість за процентами за понадстрокове користування позикою - 5445,00 грн. та за комісією за надання кредиту - 1650,00 грн..
Наведений позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» розрахунок заборгованості ОСОБА_1 відповідає умовам кредитного договору щодо розміру та строку сплати відповідачем передбачених ним платежів, в тому числі і щодо: 1) нарахування процентів в межах строку кредитування (30 днів) за користування кредитом в сумі 660,00 грн. (22,00 грн. х 30 днів, де 22,00 грн. це 0,200% від 11000,00 грн., що відповідає пункту 2.2.3 Договору; 2) нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом з 28 грудня 2024 року по 10 січня 2025 року (всього 14 днів) за процентною ставкою 4,00% в день, що становить за 28 грудня 2024 року - 440,00 грн. (4.00 від 11000,00 грн.) та за інші 13 днів - по 385,00 грн. з урахуванням здійсненої відповідачем проплати в сумі 1375,00 грн. на погашення заборгованості за тілом кредиту, що складає суму 5005,00 грн. (385,00 грн. х 13 днів, де 385,00 грн. це 4,00% від 9625,00 грн.); 3) загальна сума процентів за понадстрокове користування кредитом 5445,00 грн. (440,00 грн. + 5005,00 грн.); 4) комісія в сумі 1650,00 грн., що становить 15% від суми кредиту 11000,00 грн. та відповідає п.2.2.4 Договору.
При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, приходить до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією.
Відповідно до правового висновку, сформульованого в наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч.2 ст.625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
З урахуванням наведеного судом встановлено, що пунктом 10.5.1 п.10 «Відповідальність сторін, порядок вирішення спорів» кредитного договору передбачено право позикодавця нараховувати проценти поза межами строку позики в розмірі, визначеному пунктом 2.2 Договору, у випадку порушення позичальником строків повернення кредиту, тобто як міру відповідальності, за порушення договірного зобов'язання, а тому нарахування позикодавцем ТОВ «1 БАНК» процентів поза межами строку позики не суперечить нормам чинного законодавства та є правомірним.
Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» становить 17380,00 грн. (9625,00 грн. (сума кредиту) + 660,00 грн. (проценти за користування позикою) + 5445,00 грн. (проценти за понадстрокове користування позикою) + 1650,00 грн. (комісія за надання кредиту)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності кредитного договору, укладеного між ним та позикодавцем ТОВ «1 БАНК», а також договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року, укладеного між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.
Отже, набуття позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги заборгованості за договором надання коштів у кредит №73831369 від 28 листопада 2024 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.
На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов'язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов'язань за договором надання коштів у кредит №73831369 від 28 листопада 2024 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом, комісії) у розмірах та строки, передбачені цим договором, та приходить до висновку про задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за: основною сумою кредиту в розмірі 9625 грн. 00 коп., процентами за користування кредитом в сумі 660 грн. 00 коп., процентами за порушення строку повернення кредиту в сумі 5445 грн. 00 коп. та комісії за надання кредиту - 1650,00 грн., а всього в загальному розмірі 17380 грн. 00 коп..
VI. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом майнового характеру, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп. (а.с.1).
З огляду на викладене, враховуючи задоволення судом позовних вимог в повному обсязі, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн., які були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.
Вказані представником позивача в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, крім судового збору, - витрати, пов'язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в сумі 1514,00 грн. (0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на ненадання позивачем належних письмових доказів на підтвердження понесення ним даних витрат у зазначеному розмірі.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором надання коштів у кредит №73831369 від 28 листопада 2024 року в загальній сумі 17380 грн. 00 коп. (сімнадцять тисяч триста вісімдесят гривень 00 копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 3028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Повне ім'я та найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: вул.Симона Петлюри, буд.№30, м.Київ, поштовий індекс 01032, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса останнього відомого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 23 березня 2026 року.
Суддя С.Ю.Атаманова