Справа № 216/7540/25
провадження 2/216/1073/26
іменем України
23 березня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Скиби М.М.,
за участю секретаря судового засідання Агурейчевої А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позивач) через підсистему «Електронний суд» звернувся з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) в якому просив стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №7365968 від 10.02.2023 року у розмірі 37600 гривень, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень та з витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 гривень.
В обґрунтування позову зазначив, що 10.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - Товариство) та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) укладено Договір про споживчий кредит №7365968 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти (далі - кредит) у розмірі 10000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором.
29.05.2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №97-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу належне йому право вимоги до відповідача - коштів, право на одержання яких належить ТОВ «Мілоан», а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача за вказаним вище договором.
У зв'язку з невиконання умов договору відповідачем, останній має заборгованість, що становить 37600 гривень, яку просять стягнути, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз'яснено учасникам справ щодо строків подання письмових заяв по суті справи. Окрім того, ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк».
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві та в окремо поданому клопотанні просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України, відзив на позов до суду не подав, будь-яких клопотань або заяв до суду не надходило.
Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Суд встановив, що 10.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , на підставі Анкети-заяви на кредит, укладений Договір про споживчий кредит №7365968.
Договір укладений з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також підписаний паспорт споживчого кредиту, який містить у собі основні умови кредитування.
Згідно довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 7365968від 10.02.2023, ідентифікований ТОВ «Мілоан», Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором - W70599.
Згідно п. 2.1 кредитного договору, Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .
ТОВ «Мілоан» виконав умови договору та перерахував шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача, зазначеної останнім у договорі, кошти в розмірі 10000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням 93318688 від 10.02.2023, де у призначенні платежу вказано: кошти згідно договору 7365968.
Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк», наданого на виконання ухвали суду, на платіжну картку № НОМЕР_2 , яка відкрита на ім'я? ОСОБА_1 , 10.0.2023 були зараховані кошти у сумі 10000,00 грн.
29.05.2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №97-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу належне йому право вимоги до відповідача - коштів, право на одержання яких належить ТОВ «Мілоан», а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача за Договором № 7365968від 10.02.2023 року.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог №97-МЛ від 29.05.2023 р., позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору № 7365968від 10.02.2023 в сумі 37600 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10000 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 27100 гривень, заборгованості за комісією у розмірі 500 гривень.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій та з розрахунку заборгованості (виписки з особового рахунка), який перевірений судом, вбачається, що відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 7365968від 10.02.2023 року у загальному розмірі 37600 гривень, з яких: 10000 гривень -заборгованість за сумою кредиту; 27100 грн -заборгованість за процентами; 500 гривень - заборгованість за комісією.
Позивачем з метою урегулювання спору у позасудовому порядку на адресу відповідача направлено письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості за Вих. № 22736402 від 12.09.2025 року, однак що було проігноровано.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України, Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №7365968 від 10.02.2023 року у розмірі 37600 гривень.
Щодо розподілу судових витрат суд вказує.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На виконання вказаних вимог закону позивачем надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного позивачем з Адвокатським об'єднанням «Апологет»; Акт №1625 наданих послуг від 05.09.2025 року з детальним описом наданих послуг, згідно якого сума відповідних послуг складає 8000,00 гривень.
Чинне процесуальне законодавство встановило такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19 вказано, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд вважає, що фактично наданий обсяг юридичної допомоги, є неспіввісним з заявленою сумою судових витрат, а тому підлягають стягненню судові витрати, пов'язанні з отриманням професійної правничої допомоги в сумі 5000 грн., вважаючи суму в 8000 грн., яку зазначає представник позивача, завищеною.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 гривень. Таким чином, з відповідача підлягають стягненню судові витрати у сумі 7422,40 гривень (5000,00+2422,40).
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд -
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №7365968 від 10.02.2023 року в загальному розмірі 37600 (тридцять сім тисяч шістсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати в сумі 7422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому законом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Дніпровського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя М.М.СКИБА