Справа № 196/416/26
№ провадження 1-кс/196/60/2026
23 березня 2026 року с-ще Царичанка
Слідчий? ? суддя? ? Царичанського? ? районного? ? суду? ? Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання слідчої СВ ВП №4 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаді номера обслуги зенітно артилерійського відділення зенітного ракетно - артилерійського взводу військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст.89 КК України не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
Слідча СВ ВП №4 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області? ? ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 та в обґрунтування зазначила, що слідчим відділенням відділення поліції № 4 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування, за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. У зв'язку з триваючою повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб - до 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року введений воєнний стан, який продовжений, а востаннє - Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.01.2026 р. №40/2026, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 р. № 4759-ІХ, з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року на 90 діб. Відповідно до витягу з наказу №42 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.06.2022, солдата ОСОБА_6 , стрільця- регулювальника 1 комендантського відділення 3 комендантського взводу комендантської роти військової частини НОМЕР_1 , переміщено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19.06.2022 року № 74-рс на посаду номера обслуги зенітного артилерійського відділення військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, солдат ОСОБА_6 в розумінні вимог ст.ст.18, 19, 22, 401 КК України, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, а отже суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про особливості несення військової служби у час воєнного стану. Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства. Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців. Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а згідно ст. 14 Статуту - із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями тощо. Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стан, збереження виданого йому майна. Стаття 128 Статуту, зокрема, покладає на солдата обов'язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття. За приписами ст. ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника). Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника). Проте, солдат ОСОБА_6 достовірно знаючи свої обов'язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин. Так, солдат ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу в підрозділі зенітно ракетно-артилерійського взводу військової частини НОМЕР_1 , за місцем розташування підрозділу, яке розташоване в АДРЕСА_2 /більш точна адреса не розголошується в умовах воєнного стану/, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), без поважних причин, 11 грудня 2023 року, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не вдалося можливим, але не пізніше 08 годин 00 хвилин, самовільно залишив місце служби - місце тимчасового розташування підрозділу зенітно ракетно-артилерійського взводу військової частини НОМЕР_1 , який на той час знаходився в АДРЕСА_2 /більш точна адреса не розголошується в умовах воєнного стану/, звідки прибув до місця свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням службових обов'язків військової служби ввірених йому за посадою, заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 не вживав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, хоча мав можливість для цього, та був незаконно відсутній на військовій службі з 11.12.2023 до 23.03.2026, коли ОСОБА_6 було виявлено працівниками поліції ВП №4 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання останнього, що за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином,? ОСОБА_6 підозрюється у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, яке передбачено ч.5 ст.407 КК України.
23.03.2026 ОСОБА_6 затримано у порядку ст.ст.208, 615 КПК України.
23.03.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачено ч.5 ст.407 КК України.
Підозра, оголошена ОСОБА_6 обґрунтовується матеріалами кримінального провадження.
Вказані обставини дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого, відповідно до ч.5 ст.407 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність, передбачених п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
В обґрунтування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та суду) вказує, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності та враховуючи тягар суворості можливого призначеного покарання, відсутність міцних соціальних зв'язків, тривалість часу переховування від співслужбовців та командування військової частини НОМЕР_1 , дає підстави вважати, що останній може не виконувати покладені на нього обов'язки, передбачені КПК України та може в подальшому ухилятись від органу досудового розслідування та суду.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні) зазначає, що підозрюваному ОСОБА_6 особисто відомі допитані в ході проведення досудового розслідування свідки, які є його співслужбовцями, а тому може незаконно впливати на останніх шляхом вмовляння чи підкупу, з метою зміни ними раніше наданих свідчень на свою користь.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється) зазначає, що ОСОБА_6 як військовослужбовець, який не виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та не увільнений із займаної посади, в умовах воєнного стану, має можливість, самостійно прибути як до цієї ж військової частини, так і обрати іншу, де продовжити проходити військову службу, проте тривалий період жодних заходів до цього не вживає, що дає підстави вважати, що останній може продовжити вчинення злочину, у якому він підозрюється.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та начальник СВ ВП №4 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , який входить до групи слідчих по даному кримінальному провадженню, підтримали клопотання та просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що дійсно залишив службу два роки тому та прохав застосувати до нього домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію підозрюваного.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділенням ВП № 4 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню за №12026042260000051 від 10.03.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, відносно ОСОБА_6 .
Згідно копії протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_6 в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України було затримано 23 березня 2026 року.
23 березня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
? ? 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
? ? 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
? ? 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, наявність чи відсутність в її діях складу злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Поміж тим, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 857-А від 17.12.2023 про призначення службового розслідування відносно солдата ОСОБА_6 ; актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , проведеного за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцем ОСОБА_6 , вчиненого в умовах воєнного стану; поясненнями військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо відсутності за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 ; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 257-Д від 27.12.2023 про результати службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_6 .
Оцінюючи наявність ризиків, на які посилається у своєму клопотанні слідчий та прокурор, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, має не зняту та непогашену судимість, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, зареєстрований та фактично проживає в с-щі Царичанка Дніпровського району Дніпропетровської області, не одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше в силу ст.89 КК України не судимий.
Судом оцінено в сукупності вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим; вік та стан здоров'я підозрюваного; соціальні зв'язки підозрюваного.
З урахуванням вищевказаного суд вважає, що існує достатньо підстав вважати, що з урахуванням слабких соціальних зв'язків, відсутності постійного місця роботи та офіційного джерела існування підозрюваного, вчинення кримінального правопорушення у період воєнного стану та з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_6 є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти дане кримінальне правопорушення, а також незаконно впливати на свідків.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного, виконання ним процесуальних обов'язків та не забезпечить запобіганню ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, враховуючи вищевикладені обставини на підставі абз.8 ч.4 ст.183 КПК України суд вважає доцільним не визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 186, 193-194, 196-197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчої СВ ВП №4 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, а саме з 23 березня 2026 року.
Строк дії ухвали встановити до 21 травня 2026 року включно, якщо строк тримання під вартою не буде продовжено.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» Міністерства юстиції України.
Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 24.03.2026 року.
? ? ? ? ? ? Слідчий суддя:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ОСОБА_1