Іменем України
24 березня 2026 року
м. Київ
справа №990/391/24
адміністративне провадження № П/990/391/24
Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі відповідач, Комісія або ВККС), в якому просив:
визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з відновлення процедури оцінювання відповідності судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді, яка щодо нього є завершеною прийняттям Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі колегії рішення від 24.05.2019 № 310/ко-19;
визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18.11.2024 № 204/ко-24 про визнання судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 18.12.2024) для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Чиркін С.М., судді: Бевзенко В.М., Берназюк Я.О., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2025 відкрито провадження у цій справі.
Позивач вважає протиправним прийняте у пленарному складі рішення ВККС від 18.11.2024 № 204/ко-24, яким його визнано таким, що не відповідає займаній посаді судді Оболонського районного суду міста Києва із внесенням подання до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про звільнення його з посади.
Наголошує, що ВККС у складі колегії за результатами проведення співбесіди та дослідження суддівського досьє, у тому числі висновку Громадської ради доброчесності (далі також ГРД) від 09.04.2019, було прийнято рішення від 24.05.2019 № 310/ко-19 (далі також рішення № 310/ко-19), яким визнано суддю Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді.
Зауважує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 640/22448/19, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано висновок ГРД від 09.04.2019 про невідповідність судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
З цих підстав вважає, що прийняттям рішення № 310/ко-19 було завершено його кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді.
Звертає увагу, що 11.01.2024 до Комісії надійшов затверджений 10.01.2024 ГРД висновок у новій редакції про невідповідність судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Також ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребувала, на думку ГРД, пояснень судді.
Вважає, що рішення Комісії від 18.11.2024 № 204/ко-24, прийняте у процедурі оцінювання відповідності судді займаній посаді, є протиправним, зокрема, в зв'язку із врахуванням нового висновку ГРД та повторного проведення співбесіди із суддею.
Також позивач вважає безпідставним покликання відповідача на відповідний Регламент Комісії, оскільки на момент прийняття рішення від 24.05.2019 № 310/ко-19 пленарний розгляд питання щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді не передбачався.
Позивач стверджує, що у відповідача не було визначених підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідних положень» Конституції України та пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі також Закон № 1402-VIII) підстав та повноважень для прийняття оскарженого рішення.
Із покликанням на положення пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII у редакції, чинній до 30.12.2023, стверджує, що єдиною організаційною формою діяльності Комісії, яка уповноважена здійснювати оцінювання відповідності судді займаній посаді та приймати за результатами такого оцінювання рішення про відповідність або ж невідповідність судді займаній посаді у період була виключно колегія ВККС.
Також вважає, що Закон № 1402-VIII в редакції, чинній на момент прийняття колегією ВККС рішення від 24.05.2019 № 310/ко-19, не передбачав можливості перегляду рішення колегії Комісії про відповідність палатою Комісії або ж її пленарним складом.
На думку позивача, відповідач діяв поза межами повноважень, наданих йому Законом № 1402-VIII, здійснюючи оцінювання судді відповідності займаній посаді на пленарному засіданні Комісії 18.11.2024.
Наголосив, що в мотивувальній частині оскарженого рішення Комісії від 18.11.2024 № 204/ко-24 відповідач безпідставно покликається на положення абзацу третього рішення Комісії від 24.05.2019 № 310/ко-19, згідно з яким вказане рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС.
Позивач зауважив на відмінності процедур оцінювання відповідності судді займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання з метою підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді та, як наслідок, відсутності підстав для застосування у період до 30.12.2023 положень абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII до процедури оцінювання відповідності судді займаній посаді.
На підтвердження своєї позиції покликався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.06.2024 у справі № 9901/198/20.
Стверджує, що до 30.12.2023 (дата набрання чинності Законом № 3511-ІХ) оцінювання відповідності судді займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККС, рішення якої за результатами оцінювання відповідності судді займаній посаді є остаточним.
Відповідач надав відзив, у якому наголосив, що позов не визнає з огляду на таке.
Так, на думку відповідача, у зв'язку із прийняттям рішення від 24.05.2019 № 310/ко-19 у складі колегії процедура оцінювання позивача не була завершена, оскільки в рішенні № 310/ко-19 було вказано, що воно набирає чинності відповідно до підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення Комісії від 24.05.2019 № 310/ко-19).
Стверджує, що такі правила передбачені, зокрема, і положеннями Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19.10.2023 № 119/зп-23), (далі - Регламент).
Втім, із прийняттям Верховною Радою України від 16.10.2019 Закону України № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 193-IX), який набрав чинності 07.11.2019, повноваження членів ВККС було припинено, що унеможливило завершення процедури кваліфікаційного оцінювання стосовно позивача.
Так, лише 01.06.2023 сформовано повноважний склад Комісії.
З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання, передбачених Законом, рішенням Комісії від 20.07.2023 № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зокрема, стосовно осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями Комісії визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Комісії у пленарному складі через надходження висновку ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.
На підставі вищенаведеного, Комісія продовжила процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема, стосовно ОСОБА_1 із стадії підтримки рішення колегії пленарним складом Комісії.
Відповідач наголосив, що 18.11.2024 Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії від 24.05.2019 № 310/ко-19, висновок ГРД від 22.06.2024 у новій редакції та інформацію ГРД, пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали, дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 не надав чітких і переконливих пояснень та доказів, якими спростував би сумніви в його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності, що викладені у висновку ГРД у новій редакції.
У зв'язку з чим під час вирішення питання в порядку абзацу другого частини першої статті 88 Закону лише двоє членів Комісії ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) проголосували за відповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді, а 12 членів Комісії - проти ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ), що відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону має наслідком визнання його таким, що не відповідає займаній посаді.
Ураховуючи наведене, Комісія у пленарному складі дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності позивача критеріям доброчесності та професійної етики. За результатом такого засідання 18.11.2024 Комісією ухвалено рішення № 204/ко-24, яким суддю Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає займаній посаді та внесено подання до ВРП про звільнення з посади.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідач покликається на судову практику у справах, у яких існував висновок ГРД.
Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, у зв'язку із наданням сторонами додаткових доказів та пояснень.
В судових засіданнях сторони підтримали доводи, викладені в позовній заяві, відзиві та додаткових поясненнях.
Додатково представник позивача просила звернути увагу на ту обставину, що предметом дослідження і оцінки на пленарному засіданні 18.11.2024 був новий висновок ГРД затверджений 22.06.2024, який, зокрема, містив обставини, які не були предметом дослідження у попередньому висновку ГРД, а саме щодо перевищення видатків дружини судді над її доходами.
Наголошує, що при зазначені цих обставин ГРД зовсім ігнорує попереднє життя дружини судді, в тому числі кошти, які були у неї на зберіганні, кошти отримані від розлучення.
Вважає, що період, який досліджував ГРД у своєму висновку, був звужений, що не може свідчити про обґрунтованість такої позиції ГРД.
Стверджує, що нові обставини, які виникли після 2019 року, не можуть враховуватись при завершеному оцінюванні та до них мають застосовуватись інші процедури, оскільки рішення в 2019 році приймалось за результатами певних етапів оцінювання під час яких були встановлені обставини на час прийняття рішення. Також була визначена процедура прийняття такого рішення, яка не могла змінюватись.
У додаткових поясненнях, із покликанням на практику Великої Палати Верховного Суду, зауважує, що позивач був позбавлений можливості оскаржити рішення Комісії 2019 року в частині порядку набрання таким чинності.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи, викладені у відзиві, та з урахуванням пояснень сторони позивача стверджувала, що оцінювання не було завершене у зв'язку із прийняттям рішення від 24.05.2019 № 310/ко-19, оскільки остаточне рішення мало бути прийнято Комісією у пленарному складі.
Зауважує на тому, що у зв'язку із незавершенням процедури оцінювання, Комісія приймала до уваги та досліджувала також висновки ГРД в новій та старій редакціях, в їх сукупності та актуальності на час прийняття оскарженого рішення. Зокрема, приймали до уваги та оцінювали висновки ГРД та пояснення позивача щодо майна дружини останнього.
За результатами такого оцінювання Комісія дійшла висновку, що позивач не спростував, викладені у пункті 3 висновку ГРД, обґрунтовані сумніви щодо джерел походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ судді та його дружини і легальності доходів, що, на думку розсудливого спостерігача, викликає сумніви щодо набуття такого майна, здійснення витрат та отримання відповідно благ.
Стверджує, що висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у постанові від 13.06.2024 у справі № 9901/198/20, не є релевантними до цього спору, оскільки предмети спору у цих справах є відмінними. З урахуванням пояснень та клопотань учасників, сторонам надавався час для надання додаткових пояснень та доказів.
Після надання учасниками пояснень та дослідження матеріалів справи, з урахуванням позиції сторін, подальший розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.
Водночас сторонам надана можливість надати додаткові письмові пояснення.
Отже, судом були вжиті заходи щодо повного, об'єктивного розгляду, встановлення обставин справи, зокрема, суд витребував докази, надавав сторонам час для надання додаткових доказів та пояснень.
ОСОБА_1 Указом Президента України від 27.03.1998 № 227/98 призначений на посаду судді Мінського районного суду міста Києва строком на п'ять років.
Указом Президента України від 23.10.2001 № 1004/2001 переведений на посаду судді Оболонського районного суду міста Києва.
Постановою Верховної Ради України від 20.02.2003 № 570-IV обраний на посаду судді місцевого Оболонського районного суду міста Києва безстроково.
Рішенням ВККС від 01.02.2018 № 8/зп-18 призначене кваліфікаційне оцінювання 1 790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
Рішенням Комісії від 23.04.2018 № 93/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 23.03.2018; суддю Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Суддя ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 68,625 балів. За результатами виконаного практичного завдання суддя ОСОБА_1 набрав 102 бали. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 170,625 балів.
Рішенням Комісії від 25.05.2018 № 118/зп-18 призначено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
Позивач пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
11.04.2019 Комісією отриманий висновок ГРД, затверджений 09.04.2019, про невідповідність судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
24.05.2019 за результатами проведення співбесіди та дослідження суддівського досьє, у тому числі висновку Громадської ради доброчесності від 09.04.2019, Комісія у складі колегії рішенням № 310/ко-19 визначила, що суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 710,625 балів, та визнала суддю Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді.
Абзацом третім рішення Комісії від 24.05.2019 № 310/ко-19 встановлено, що рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Рішення Комісії від 24.05.2019 № 310/ко-19 позивачем не оскаржувалось.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 640/22448/19, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано висновок про невідповідність судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений рішенням Громадської ради доброчесності від 09.04.2019 у вигляді протоколу електронного голосування.
З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання, передбачених Законом № 1402-VIII, рішенням Комісії від 20.07.2023 № 34/зп-23 здійснений повторний автоматизований розподіл справ між членами ВККС, зокрема, стосовно осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями Комісії визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Комісії у пленарному складі через надходження висновку ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Рішення Комісії від 20.07.2023 № 34/зп-23 позивачем не оскаржувалось.
11.01.2024 до Комісії надійшов затверджений 10.01.2024 ГРД висновок у новій редакції про невідповідність судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Також ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребувала, на думку ГРД, пояснень судді.
Вищенаведені обставини визнаються сторонами щодо їх фактичного змісту, проте між сторонами існує протиріччя щодо їх правового регулювання.
Розгляд питання про підтримку рішень колегій Комісії, ухвалених у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, щодо судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 згідно з опублікованим проєктом порядку денного засідання пленарного складу Комісії був призначений на 18.01.2024.
Позивачем на адресу Комісії була скерована заява про відкладення призначеного до розгляду на 18.01.2024 питання у зв'язку з перебуванням судді у стані тимчасової непрацездатності, зумовленої наслідками перенесеного у 2023 гострого порушення мозкового кровообігу (ГПМК) за ішемічним типом (інсульту).
За результатами розгляду заяви судді розгляд питання, призначеного на 18.01.2024, було відкладено.
Листом від 09.05.2024 Комісія повідомила позивача про те, що 20.05.2024 відбудеться засідання Комісії у пленарному складі, в якому розглядатиметься питання про відповідність суддів місцевих та апеляційних судів займаній посаді. Також Комісією було зазначено про обов'язкову участь судді у засіданні.
15.05.2024 суддею ОСОБА_1 подана заява про відкладення розгляду призначеного питання, оскільки позивач знаходився у стані тимчасової непрацездатності відповідно до плану відновлення після перенесеного ГПМК за ішемічним типом.
За результатами розгляду заяви судді Комісія відклала розгляд питання, включеного до порядку денного засідання пленарного складу Комісії.
Листом від 21.06.2024 Комісія повідомила позивача про призначення розгляду питання про відповідність судді займаній посаді на 01.07.2024 та зазначила про обов'язкову участь судді у засіданні.
22.06.2024 ГРД затвердила висновок про невідповідність судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики у новій редакції.
26.06.2024 суддею ОСОБА_1 до Комісії подана заява про перенесення розгляду питання, оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні у межах програми реабілітації та все ще перебував у стані відновлення після перенесеного інсульту.
На засіданні 01.07.2024 Комісією відмовлено у задоволенні клопотання судді про відкладення засідання та розпочато обговорення обставин, викладених у висновку ГРД в редакції, затвердженій 22.06.2024.
За результатами засідання 01.07.2024 Комісією було оголошено перерву.
18.11.2024 за участі судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 відбулось засідання Комісії, за результатами якого відповідачем було прийнято оскаржуване рішення № 204/ко-24.
Рішенням Комісії у пленарному складі від 18.11.2024 № 204/ко-24 суддю Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає займаній посаді; Комісією вирішено внести подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади.
Фактичною підставою для прийняття вказаного рішення згідно з його мотивувальною частиною стало те, що суддя ОСОБА_1 , за посиланням Комісії, не надав чітких і переконливих пояснень та доказів, якими спростував би сумніви в його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності, що викладені у висновку ГРД у новій редакції.
В якості правових підстав для прийняття рішення від 18.11.2024 № 204/ко-24 Комісія покликалась на абзац другий частини першої статті 88 Закону України 1402-VIII та положення Регламенту ВККС, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16.
Рішення Комісії від 18.11.2024 № 204/ко-24 є предметом спору, оскільки позивач вважає, що оцінювання щодо нього є завершеним прийняттям Комісією у складі колегії рішення від 24.05.2019 № 310/ко-19 про відповідність його займаній посаді.
ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА, ОЦІНКА ДОКАЗІВ ТА МОТИВИ УХВАЛЕНОГО РІШЕННЯ
Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначено статтею 266 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно із статтею 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Колегія суддів також враховує, що за вимогою процесуального Закону та сталою судовою практикою підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Предметом спору у справі є дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з відновлення процедури оцінювання відповідності судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді, яка щодо нього є завершеною прийняттям Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі колегії рішення від 24.05.2019 № 310/ко-19, та рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18.11.2024 № 204/ко-24 про визнання судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади.
Отже, в межах спірних правовідносин Судом надається оцінка рішенню Комісії, прийнятому у процедурі оцінювання відповідності судді займаній посаді з підстав, які не можуть бути предметом перевірки Вищою радою правосуддя у вказаній процедурі, зокрема, з підстав відсутності у пленарного складу Комісії повноважень на розгляд питання про відповідність судді займаній посаді.
Відповідно до частини першої статті 98 Закону № 1402-VIII (в редакції від 01.01.2024) організаційними формами діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є засідання у пленарному складі Комісії, у складі її палат та колегій залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
За приписами частини першої статті 101 Закону № 1402-VIII (в редакції від 01.01.2024) рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, та інших осіб, які не є членами Комісії.
Згідно з частинами першою-другою статті 88 Закону № 1402-VIII (в редакції від 01.01.2024) Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев'ятьма голосами.
Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
За приписами частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2026 у справі № 990/62/24 дійшла такого висновку:
"52. … коли межі ініційованого оскарження рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, не торкаються питання надання оцінки мотивам ухваленого рішення, то ВРП позбавлена повноважень надавати оцінку таким підставам.
53. Аналіз наведених правових норм крізь призму сталої практики Верховного Суду щодо оскарження рішень ВККС, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, з урахуванням меж оскарження відповідного рішення, що є предметом розгляду в цій справі, дає підстави для висновку про можливість здійснення судового контролю щодо рішень ВККС за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання в частині перевірки цих рішень на наявність наведених в законі процесуальних порушень, перевірка яких не входить до повноважень ВРП.
54. Іншими словами, ВРП уповноважена оцінювати обґрунтованість рішення ВККС з відповідною рекомендацією для прийняття на її основі свого кінцевого рішення, однак не перевіряє дотримання ВККС процедури прийняття рішень. Отже, учасник кваліфікаційного оцінювання може оскаржити такі порушення в судовому порядку".
Колегія суддів вважає такі висновки Великої Палата Верховного Суду застосовними до цієї справи. Спірне рішення ВККС України оскаржується, серед іншого, і з мотивів дотримання процедури його ухвалення (зокрема, щодо повноважності пленарного складу ВККС України), а тому воно може бути предметом судового контролю.
Суд бере до уваги, що 02.06.2016 прийнято Закон України № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401- VIII). В цей же день було прийнято Закон України № 1402- VIII. Закони № 1401- VIII та № 1402- VIII набрали чинності 30.09.2016.
У зв'язку з цим розділ XV «Перехідні положення» Конституції України було доповнено пунктом 16-1, підпункт 2 якого визначає, що повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.
Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом;
Згідно з частинами першою, третьою статті 92 Закону № 1402-VІІІ (в редакції від 05.08.2018) Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим Законом.
Статтею 98 Закону №1402-VІІІ (в редакції від 05.08.2018) встановлено, що Вищу кваліфікаційну комісію суддів України очолює Голова, який обирається пленарним складом таємним голосуванням більшістю голосів від загального складу Комісії.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VІІІ (в редакції від 05.08.2018) Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить кваліфікаційне оцінювання.
Згідно із пунктом 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII (в редакції від 05.08.2018) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Законом України від 09.12.2023 № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 3511-IX) та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри», серед іншого, пункт 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII викладено в новій редакції.
Відповідно до пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII (в редакції Закону № 3511-IX) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри", та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, - пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.
Факт відмови судді від проходження оцінювання на відповідність займаній посаді встановлюється рішенням Комісії у пленарному складі. Під час ухвалення такого рішення у засіданні Комісії може брати участь представник Громадської ради доброчесності.
У разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія може розглянути питання щодо відповідності такого судді займаній посаді за його відсутності.
Згідно зі статтею 94 Закону № 1402-VIII (в редакції від 05.08.2018) організаційними формами діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі Комісії - залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Комісії.
Відповідно до частини четвертої статті 101 Закону № 1402-VIII (в редакції від 05.08.2018) палати та колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюють свої рішення від імені Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу. Вища кваліфікаційна комісія суддів України може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо допуску до конкурсу або добору.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1.3 розділу І Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16 (далі - Регламент) (редакції від 13.10.2016) Комісія виконує функції та здійснює повноваження у складі колегії з питань:
оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»;
розгляду дисциплінарних справ, якщо на день набрання чинності Законом Комісією прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи;
з інших питань за рішенням Комісії.
Суд звертає увагу, що стаття 88 Закону № 1402-VIII (в редакції від 05.08.2018, тобто в редакції на момент прийняття першого рішення ВККС України від 24.05.2019 № 310/ко-19) містила такі приписи:
Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Судом було встановлено, що в рішенні ВККС України від 24.05.2019 № 310/ко-19 зазначено таке:
«визначити, що суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 710,625 бала.
Визнати суддю Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді.
Рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України».
Зазначене рішення в частині щодо порядку набрання ним чинності позивачем не оскаржувалося.
Відповідно до підпункту 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту в разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку Комісією у складі колегії ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону.
Отже, процедура подолання негативного висновку ГРД була прямо передбачена самим рішенням ВККС України від 24.05.2019 № 310/ко-19.
З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання, передбачених Законом № 1402-VIII, рішенням Комісії від 20.07.2023 № 34/зп-23 здійснений повторний автоматизований розподіл справ між членами ВККС, зокрема, стосовно осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями Комісії визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Комісії у пленарному складі через надходження висновку ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.
11.01.2024 до Комісії надійшов затверджений 10.01.2024 ГРД висновок у новій редакції про невідповідність судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Також ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребувала, на думку ГРД, пояснень судді.
Вищенаведені обставини визнаються сторонами щодо їх фактичного змісту, проте між сторонами існує протиріччя щодо їх правового регулювання.
22.06.2024 ГРД затвердила висновок про невідповідність судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики у новій редакції.
На засіданні 01.07.2024 Комісією відмовлено у задоволенні клопотання судді про відкладення засідання та розпочато обговорення обставин, викладених у висновку ГРД в редакції, затвердженій 22.06.2024.
18.11.2024 за участі судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 відбулось засідання Комісії, за результатами якого відповідачем було прийнято оскаржуване рішення № 204/ко-24.
Отже, відповідачем дотримана процедура розгляду питання щодо відповідності судді займаній посаді та забезпечено право судді взяти участь в засіданні Комісії.
Рішенням Комісії у пленарному складі від 18.11.2024 № 204/ко-24 суддю Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає займаній посаді; Комісією вирішено внести подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади.
Колегія суддів враховує, що в постанові від 15.01.2026 у справі № 990/62/24, предметом розгляду в якій також було питання подолання негативного висновку ГРД, Велика Палата Верховного Суду сформувала такий правний висновок:
« 61. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що пункт 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) містив відсильні приписи про здійснення оцінювання у «порядку, визначеному цим Законом», що таким чином дає достатню нормативну основу, аби застосувати до правовідносин, що стосуються оцінювання суддів, які були призначені на посаду строком на п'ять років або обрані суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII («діючих» суддів), приписи, які регламентують процедуру кваліфікаційного оцінювання на предмет здатності здійснювати правосуддя, зокрема й положення, які стосуються участі в цій процедурі ГРД і підходу, за якого ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності судді (чи кандидата на цю посаду) здійснювати правосуддя за наявності негативного висновку ГРД (частина перша статті 88 Закону № 1402-VIIІ).
62. Приписи пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у частині складу ВККС, який компетентний ухвалити рішення за наслідками оцінювання «діючого» судді, не можна інтерпретувати безвідносно до інших положень цього Закону, які містяться в основному тексті цього нормативного акта та регламентують, по суті, ті самі питання - установлення відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики і доброчесності.
63. Та обставина, що оцінювання, передбачене пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), стосується суддів, призначених / обраних до набрання чинності Законом № 1401-VIII («діючих» суддів), не наділяє цю процедуру оцінювання настільки іншими якісними властивостями (характеристиками), щоб нівелювати юридичні наслідки надання під час оцінювання негативного висновку ГРД.
64. Оскільки приписи абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у цьому контексті передбачали, що ВККС ухвалює рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді у пленарному складі, то аналогічним чином ВККС зобов'язана діяти й під час оцінювання судді з підстави, встановленої пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
65. У цьому зв'язку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частина перша статті 88 Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яка підлягала застосуванню як під час оцінювання здатності здійснювати правосуддя, так і при підтвердженні відповідності займаній посаді, не наділяє ВККС свободою розсуду (дискрецією) у ситуації, за якої ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
66. Закон установив, що в такій ситуації ВККС не інакше як у пленарному складі може (компетентна) ухвалити рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя, а у випадку з «діючим» суддею, оцінювання якого проводиться за тими самими критеріями, - про підтвердження відповідності займаній посаді, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма членами ВККС.
67. Про таке нормативне регулювання процедури оцінювання судді та порядок ухвалення рішення ВККС у ситуації, коли ГРД надає негативний висновок, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала у своїх постановах від 01 липня 2020 року у справі № 9901/489/19 (провадження № 11-1221заі19), від 27 січня 2021 року у справі № 9901/556/19 (провадження № 11-364заі20), від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/243/20 (провадження № 11-323заі20), від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/416/19 (провадження № 11-338заі20), від 17 лютого 2021 року у справі № 9901/18/20 (провадження № 11-423заі20), від 24 лютого 2021 року у справі № 9901/605/19 (провадження № 11-381заі20), від 24 березня 2021 року у справі № 9901/547/19 (провадження № 11-348заі20), від 01 вересня 2021 року у справі № 9901/474/19 (провадження № 11-183заі21), від 08 червня 2022 року у справі № 9901/84/21 (провадження № 11-523заі21), від 19 жовтня 2023 року у справі № 9901/57/20 (провадження № 11-143заі23).
68. Відтак процедура оцінювання судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, у разі коли ГРД надала висновок, що суддя не відповідає критеріям професійної етики та/або доброчесності, закінчується не висновком колегії ВККС про відповідність судді займаній посаді у відповідному судді, а передбачає ухвалення рішення ВККС у пленарному складі з подоланням негативного висновку ГРД не менше ніж одинадцятьма членами Комісії.
З огляду на наведене для забезпечення передбачуваності правозастосовчої практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від попереднього висновку, викладеного у її постанові від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 (провадження № 11-5заі24)».
Суд вважає цей висновок застосовним і до справи, що розглядається, а тому, з огляду на практику Великої Палати Верховного Суду та відступ від викладеного у її постанові від 13.06.2024 у справі № 9901/198/20 висновку, вважає, що рішення ВККС України від 18.11.2024 № 204/ко-24 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2026 у справі № 990/62/24 встановила, що процедура оцінювання судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, у разі коли ГРД надала негативний висновок, закінчується ухваленням рішення ВККС у пленарному складі з подоланням негативного висновку ГРД не менше ніж одинадцятьма членами Комісії. ВККС України дотрималася цієї процедури.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Враховуючи викладене вище, доводи позивача щодо протиправності дій з відновлення процедури оцінювання та рішення відповідача від 18.11.2024 № 204/ко-24 не знайшли свого підтвердження, а тому, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Водночас колегія суддів зауважує, що підстави прийняття оскаржуваного рішення Судом у цій справі не розглядається, оскільки звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП, і у межах «кваліфікаційного» провадження саме ВРП перевіряє вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС України.
За правилами статті 139 КАС понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 22, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 266, 295, 297 КАС України, Суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: С.М. Чиркін
Судді: В.М. Бевзенко
Я.О. Берназюк
А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко