24 березня 2026 року
м. Київ
справа № 340/5619/24
адміністративне провадження № К/990/10484/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі №340/5619/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- № 0000/11851/24-04 від 06 серпня 2024 року щодо завищення витрат (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей реалізованих або використаних у виробництві продукції) на загальну суму 2 606 789,69 грн, в т.ч. за 2020 рік у сумі 1 126 435,12 грн та за 2023 рік у сумі 1 480 354,57 грн та заниження витрат за рахунок вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3 294 587,88 грн, у т.ч. за 2021 рік у сумі 834 899,03 грн та за 2022 рік у сумі 24 59 688,85 грн, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 387 670,47 грн;
- № 0000/11852/24-04 від 06 серпня 2024 року щодо завищення витрат (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей реалізованих або використаних у виробництві продукції) на загальну суму 2 606 789,69 грн, в т.ч. за 2020 рік у сумі 1 126 435,12 грн та за 2023 рік у сумі 1 480 354,57 грн та заниження витрат за рахунок вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3 294 587,88 грн, у т.ч. за 2021 рік у сумі 834 899,03 грн та за 2022 рік у сумі 2 459 688,85 грн, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 32 305,87 грн;
- № 0000/11853/24-04 від 06 серпня 2024 року щодо відображення не в повному обсязі відомостей виплачених сум поворотної фінансової допомоги фізичним особам (ознака доходу 153) за формою 1ДФ у І ІІІ кварталі 2019 року, І кварталі 2020 року, І-ІІ кварталі 2022 року, ІІІ кварталі 2023 року, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1 020,00 грн;
- № 0000/11854/24-04 від 06 серпня 2024 року щодо надання на перевірку контролюючому органу книги обліку доходів і витрат, яким відповідачем застосовані штрафні санкції за порушення законодавства у розмірі 1 020,00 грн;
- № 0000/11855/24-04 від 06 серпня 2024 року щодо нестачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3 294 587,88 грн, в т.ч. станом на 31 грудня 2021 року на загальну суму 834 899,03 грн, станом на 31 грудня 2022 року на загальну суму 2 459 688,85 грн, які використані в операціях, що не є господарською діяльністю, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 823 642,50 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0000/11851/24-04 від 06 серпня 2024 року, № 0000/11852/24-04 від 06 серпня 2024 року, № 0000/11853/24-04 від 06 серпня 2024 року та № 0000/11855/24-04 від 06 серпня 2024 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У касаційній скарзі скаржник формально покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до відомостей комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник уже реалізував своє право на касаційне оскарження у цій справі. Водночас ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2026 року його касаційну скаргу було повернуто як таку, що не містить підстав для касаційного оскарження.
У зазначеній ухвалі надано вичерпні роз'яснення щодо вимог до форми та змісту касаційної скарги, зокрема в частині визначення підстав касаційного оскарження.
Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі №340/5619/24 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов