24 березня 2026 року
м. Київ
справа № 826/3993/16
адміністративне провадження № К/9901/42349/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2017 (суддя: Григорович П.О.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 (судді: Василенко Я.М., Файдюк В.В., Чаку Є.В.)
у справі № 826/3993/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт»
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт» (далі - позивач, ТОВ «Пакпрінт») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.02.2016 № 0002771306.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач невірно визначив дату надходження імпортного товару за контрактами № 91 від 22.02.2012 та № 104 від 08.04.2014 помилково вважаючи такою датою дату вантажної митної декларації, а не фактичне надходження товару на митну територію України, що засвідчується штампом «під митним контролем». Позивач також додав, що в акті перевірки відповідач необґрунтовано посилається на законодавство, яке не набрало чинності станом на дату здійснення попередньої оплати за контрактом № 91 від 22.02.2012, що свідчить про протиправність спірного податкового рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві № 0002771306 від 29.02.2016 в частині нарахування пені у розмірі 959,32 грн. В решті позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем» з відповідною датою, яка засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
Суди зазначили, що товар за контрактом № 91, оплачений 19.11.2014 надійшов на територію України 25.02.2015, тобто з порушенням граничного терміну на 8 календарних днів; товар за контрактом № 104, оплачений 03.12.2014 надійшов на територію України 26.03.2015, тобто з порушенням граничного терміну на 23 календарних дня, а не 9 та 24 календарних дні, як зазначив відповідач, а відтак оскільки кількість днів порушення граничного строку надходження товару відрізняється від кількості днів, за які відповідачем нарахована пеня у податковому повідомленні-рішенні від 29.02.2016 № 0002771306, то останнє підлягає скасуванню в частині нарахування пені на суму 959,32 грн., в тому числі за один календарний день по контракту № 104 - 427,88 грн. та один календарний день по контракту № 91 - 531,44 грн.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (т. 1 а.с. 184-189), в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В доводах касаційної скарги скаржник, посилається на порушення судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права, а також на порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Скаржник стверджує, що для висновків під час проведення позапланової документально перевірки позивача відповідач посилається на нормативно-правові акти, які не були дійсні, зокрема, постанову НБУ від 20.11.2014 № 734, оскільки відповідно до контракту від 22.02.2012 № 91, укладеного між ТОВ «Пакпрінт» (Покупець) та фірмою «SHANGHAI YONGGUAN ADHESIVE PRODUCTS CO.,LTD» (Китай) (Продавець) 19.11.2014 була проведена попередня оплата замовленого товару із граничним терміном надходження товару 17.02.2015. ТОВ «Пакпрінт» товар отримало 26.02.2015. Затримка вантажу 9 календарних днів, чим перевищено 90 календарних днів надходження товару, тоді як на момент проведення оплати постанова НБУ від 20.11.2014 № 734 не була чинною, зважаючи на набрання її чинності лише з 22.11.2014, тобто після початку відліку законодавчо встановлено строку надходження товару - 180 календарних днів.
Крім того, скаржник наголошує, що податковий орган при визначені дати імпорту товару до уваги взяв тільки один вид документу, а саме: ВМД, однак до уваги не бралися інші товаросупровідні документи, такі як екологічна декларація та документи з відміткою (відтиском) «Під митним контролем».
Додає, що аналогічна ситуація склалася з контрактом від 08.04.2014 № 104, укладеного між ТОВ «Пакпрінт» (Покупець) та компанією «SIDIKE NEW MATERIALS (JIANGSU) CO.,LTD» (Китай) (Продавець), оскільки ТОВ «Пакпрінт», на виконання вказаного контракту, 03.12.2014 здійснило попередню оплату, а відтак граничний термін надходження товару 03.03.2015. Однак такий вантаж отримано лише 27.03.2015 згідно ВМД із затримкою 24 календарних дні, тоді як податковим органом при застосуванні штрафної санкції не взято до уваги екологічну декларацію та інші товаросупровідні документи з відміткою (відтиском) «Під митним контролем».
Позивач також зазначає, що посилання суддів попередніх інстанцій на не зазначення в акті перевірки нормативно-правових документів, які порушено позивачем суперечить п. 4 п/п. 2 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами, та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну України від 20.08.2015 № 727 та зареєстрованого в Мінюсті України 26.10.2015за № 1300/27745, відповідно до якого в акті перевірки необхідно викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів. Також додає, що в податковому повідомленні-рішенні також відсутнє посилання на норми законодавства, які встановлюють інші строки, ніж ті, що визначені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94, оскільки міститься лише посилання на вказаний Закон, без зазначення будь-яких постанов НБУ, які встановлюють інші строки надходження товару.
Податковий орган надіслав відзив на касаційну скаргу (т. 1 а.с. 204-207), в якому просить у задоволені касаційної скарги відмовити, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, з тих підстав, що в ході перевірки встановлено надходження товару на територію України з пропущенням законодавчо встановлених строків, зокрема, порушено вимоги постанови Правління НБУ від 20.08.2014 № 515, від 20.11.2014 № 734, від 01.12.2014 № 758, від 03.03.2015 № 160 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України». Додає, що станом 19.11.2014 (дата оплати товару за контрактом № 91) та станом на 03.12.2014 (дата оплати товару за контрактом № 104) діяли постанови Правління НБУ від 20.08.2014 № 515, від 20.11.2014 № 734 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України», якими встановлено строк для імпортних операцій 90 календарних днів, який порушено позивачем. Тоді як не зазначення в акті перевірки таких постанов не може бути підставою для застосування строку для імпортних операцій 180 календарних днів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на адресу відповідача надійшли листи ПАТ «ПриватБанк» від 04.03.2015 № Г-31.0.0.0/1-1519 та від 03.04.2015 № Г-31.0.0.0/1-2449 про виявлені факти порушення ТОВ «Пакпрінт» валютного законодавства (т. 1 а.с. 76-77).
На підставі вказаних листів податковим органом проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Пакпрінт» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними імпортними контрактами від 08.04.2014 № 104 та від 22.02.2012 № 91, за результатами якої складено акт від 12.02.2016 №43/26-15-13-06-03/34343964 (т. 1 а.с. 10-14), яким встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження товару на суму 6000,00 дол. США за імпортним контрактом від 08.04.2014 № 104 та несвоєчасне надходження товару на суму 6610,00 дол. США за імпортним контрактом від 22.02.2012 № 91.
На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.02.2016 № 0002771306 (т. 1 а.с. 20), яким позивачу нарахована пеня за порушення терміну розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 15 052,12 грн.
Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Так, у відповідності до частини 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (частина 4 цієї статті).
На виконання вимог вказаної норми Правлінням Національного банку України 16.11.2012 прийнято постанову № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», якою встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Аналогічні положення містяться також в постановах Правління Національного банку України від 20.08.2014 № 515, від 20.11.2014 № 734, від 01.12.2014 № 758, від 03.03.2015 № 160 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України».
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
В контексті наведеного судами попередніх інстанцій встановлено, що не заперечується сторонами, що між ТОВ «Пакпрінт» (Покупець) та компанією «SHANGHAI YONGGUAN ADHESIVE PRODUCTS CO.,LTD» (Китай) (Продавець) укладено імпортний контракт від 22.02.2012 № 91 (далі - контракт № 91).
На виконання вказаного контракту, ТОВ «Пакпрінт» 19.11.2014 здійснило попередню оплату на загальну суму 73 600,80 дол. США, граничний термін надходження товару на суму 6610,00 дол. США - 17.02.2015.
Також, між ТОВ «Пакпрінт» (Покупець) та компанією «SIDIKE NEW MATERIALS (JIANGSU) CO.,LTD» (Китай) (Продавець) укладено імпортний контракт від 08.04.2014 № 104 (далі - контракт № 104).
На виконання вказаного контракту, ТОВ «Пакпрінт» 03.12.2014 здійснило попередню оплату на загальну суму 45 002,55 дол. США, граничний термін надходження товару на суму 6000,00 дол. США - 03.03.2015.
Відповідно до абзацу 14 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України розташованими за її межами.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (у редакції. чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 Митного кодексу України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури;
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Відповідно частини 1 статті 322 цього ж Кодексу товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби комерційного призначення, якими вони переміщуються через митний кордон України, пред'являються у незмінному стані для митного контролю, а документи на ці товари, транспортні засоби подаються органам доходів і зборів у пунктах пропуску через державний кордон України та в інших місцях на митній території України, встановлених органами доходів і зборів для здійснення митного контролю та митного оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів у пункт пропуску через державний кордон України або інше визначене органами доходів і зборів місце
Проаналізувавши зазначені вище норми колегія суддів зазначає, що оформлена МД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дату фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, що містить відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України і засвідчує наявність у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим; підтверджує, а не встановлює права і обов'язки зазначених у МД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій, тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну. При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), наявність на якому запису митного органу «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України. Тобто датою імпорту (надходження на митну територію України) є не дата оформлення МД, а дата фактичного перетину митного кордону.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 822/3242/14 та у постанові від 08.07.2022 у справі № 810/1660/16.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що імпортований за контрактом № 91 товар надійшов на територію України 25.02.2015, що підтверджується відтиском штампа «Під митним контролем» Південної митниці на товаросупровідних документах (коносамент від 03.01.2015) (т. 1 а.с. 27), тоді як імпортований за контрактом № 104 товар надійшов на територію України 26.03.2015, що підтверджується відтиском штампа «Під митним контролем» Південної митниці на товаросупровідних документах (міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 3128/1 та коносамент) (т. 1 а.с. 29, 30), у зв'язку з чим визначені відповідачем дати імпорту товару за контрактом № 91 та № 104 на підставі дати вантажної митної декларації від 26.02.2015 та 27.03.2015 відповідно, є помилковими, що свідчить про те, що товар за контрактом № 91, оплачений 19.11.2014 надійшов на територію України 25.02.2015, тобто з порушенням граничного терміну на 8 календарних днів; товар за контрактом № 104, оплачений 03.12.2014 надійшов на територію України 26.03.2015, тобто з порушенням граничного терміну на 23 календарних дня.
Зазначене свідчить про те, що оскільки кількість днів порушення граничного строку надходження товару відрізняється від кількості днів, за які відповідачем нарахована пеня у податковому повідомленні-рішенні від 29.02.2016 № 0002771306, то суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків щодо скасування вказаного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування пені на суму 959,32 грн., в тому числі за один календарний день по контракту № 104 на суму 427,88 грн. та один календарний день по контракту № 91 на суму 531,44 грн.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що відповідач в акті перевірки посилається на нормативно-правові акти, які не були дійсні, зокрема, постанову Правління НБУ від 20.11.2014 № 734, яка набрала законної сили з 22.11.2014, тоді як за контрактом від 22.02.2012 № 91 попередня оплата була проведена 19.11.2014, то колегія суддів вважає вказані доводи слушними, однак такі доводи не є достатніми для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, зважаючи на те, що на момент здійснення позивачем попередньої оплати 19.11.2014 за контрактом від 22.02.2012 № 91 діяла постанова Правління Національного банку України від 20.08.2014 № 515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» пунктом 1 якої установлено строк розрахунків в іноземній валюті що не перевищує 90 календарних днів.
Разом з тим, помилково не зазначення податковим органом в акті перевірки посилання на вказану постанову Правління Національного банку України від 20.08.2014 № 515 не змінює обрахунку надходження 25.02.2015 товару за контрактом № 91, з порушенням граничного терміну на 8 календарних днів.
При цьому, Суд звертає увагу заявника на те, що посилання податкового органу в акті перевірки на постанову Правління НБУ від 20.11.2014 № 734, якою також установлено строк розрахунків в іноземній валюті що не перевищує 90 календарних днів, яку позивач вважає такою що не набрала законної сили, то вказана постанова відноситься до проведеної позивачем 03.12.2014 попередньої оплати за контрактом від 08.04.2014 № 104, за яким товар надійшов 26.03.2015, тобто з порушенням граничного терміну на 23 календарних дні.
Відносно посилання позивача у касаційній скарзі на те, що не зазначення в акті перевірки нормативно-правових документів, які порушено позивачем, що суперечить п. 4 п/п. 2 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами, та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну України від 20.08.2015 № 727 та зареєстрованого в Мінюсті України 26.10.2015за № 1300/27745, то Суд вважає вказані доводи безпідставними, оскільки в описовій частині акту перевірки, зокрема, передостанньому абзаці 4 сторінки (т. 1 а.с. 13) та останньому абзаці 5 сторінки (т. 1 а.с. 14) податковий орган посилається на пункти 1 постанов Правління НБУ від 20.11.2014 № 734, від 01.12.2014 № 758, від 03.03.2015 № 160 від 03.06.2015 № 354 та від 03.09.2015 № 581 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України», якими встановлено строк для імпортних операцій 90 календарних днів.
Щодо посилання позивача на те, що у податковому повідомленні-рішенні також відсутнє посилання на норми законодавства, які встановлюють інші строки, ніж ті, що визначені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94, оскільки міститься лише посилання на вказаний Закон, без зазначення будь-яких постанов НБУ, які встановлюють інші строки надходження товару, то Суд вважає вказані доводи необґрунтованими, оскільки, по-перше, такі доводи не були підставами позову, по-друге, не зазначення в податковому повідомленні-рішенні постанов правління НБУ, які порушено позивачем, не звільняє останнього від відповідальності за несвоєчасне надходження товару за контрактами № 91 та № 104.
Відтак, доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди попередніх інстанції допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт» залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 у справі № 826/3993/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Cудді В.П. Юрченко
В.В. Хохуляк