23 березня 2026 року
м. Київ
справа № 826/1779/18
адміністративне провадження № К/9901/66216/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»
на рішення Окружного адміністративного суду від 27.06.2018 (суддя: Кузьменко А.І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 (судді: Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Сорочко Є.О.)
у справі № 826/1779/18
за позовом Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»
до Офісу великих платників податків ДФС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - позивач, ПАТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія») звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, ОВПП ДФС, податковий/контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2017 № 0009621402.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виходячи з розрахунку пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності за результатами перевірки останнього, що є додатком до акту, відповідач виходив з іншого - меншого строку, що є порушенням статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з боку фіскальної служби.
На думку позивача, відповідачем при перевірці залишено поза увагою обставину, що позивачем вжито всіх передбачених законодавством заходів для повернення валютної виручки контрагентом ADELIS TRADE LLP та Lincoln Electric France, шляхом пред'явлення в силу, частини 3 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України позову, що, в свою чергу, виключає можливість існування будь-яких порушень валютного законодавства у відносинах з ADELIS TRADE LLP згідно контрактів, що перевірялись.
Позивач додав, що до пені за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД не може бути застосовано право податкової застави. Пеня за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД не є грошовим зобов'язанням, яке самостійно визначається платником податків у податковій декларації, а отже ця підстава застосування податкової застави не є дотриманою. Пеня за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД не є податковим платежем, до неї не розповсюджуються строки сплати, передбачені Податковим кодексом України, відтак це виключає застосування в даному випадку положень статті 126 Податкового кодексу України та пункту 1.7 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 572.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018, у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з несвоєчасного надходження валютної виручки за зовнішньоекономічними експортними контрактами від нерезидентів позивачу.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (т. 1 а.с. 185-190), в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В доводах касаційної скарги скаржник, посилається на порушення судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права, а також на порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
В касаційній скарзі скаржник також акцентує увагу на тому, що судами попередніх інстанцій встановлено низку обставин, що мають значення для справи без підтвердження їх належними і допустимими доказами, дослідженими під час розгляду справи. Судами належним чином не перевірено якими доказами підтверджується обґрунтування відповідача у запереченнях на позов та відзиві на апеляційну скаргу, зокрема щодо наявності направлення та наказу на перевірку позивача, як на підставу її проведення.
Позивач додає, що на підтвердження наявного, на думку відповідача, податкового правопорушення до суду надано лише акт перевірки від 30.11.2017 № 4558/28-10-14-02/36716128, однак судами, в порядку ст.ст. 72-80 КАС України, не перевірено належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки обставин та факти порушення позивачем вимог закону, а відтак не надано належної правової оцінки щодо недоведеності матеріалами справи висновків та фактів, викладених в акті перевірки щодо порушень позивача. Зауважує, що аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № П/811/1786/17.
Відтак, на думку скаржника, оскільки наданий до суду відповідачем акт перевірки є службовим документом, тобто містить інформацію виключно для потреб відповідача, не підтверджену для суду у встановленому законом порядку, останній не може вважатися достовірним, допустимим та безперечним доказом викладених в ньому обставин, як на підставу доведеності наявності порушень закону позивачем.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, зважаючи на їх правомірність.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 22.11.2017 по 23.11.2017 працівниками Офісу великих платників податків ДФС проведена виїзна документальна позапланова перевірка ПАТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 21.01.2015 № 02/15-1, від 04.01.2017 № 004/1-17, від 03.01.2017 № 002/1-17, від 30.06.2016 № 089/16-1, від 10.01.2017 № 040/1-17, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 30.11.2017 № 4558/28-10-14-02/36716128 (т. 1 а.с. 56-69), яким встановлено порушення ПАТ «ОГХК» статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994, а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки за зовнішньоекономічними експортними контрактами.
В ході перевірки встановлено, що між позивачем та компанією «ADELIS TRADE LLP» (Велика Британія) укладено договір від 03.01.2017 № 002/1-17, предметом якого є ільменітовий концентрат, виробництва філії «Іршавський гірничо-збагачувальний комбінат» ДП «ОГХК».
При проведенні розрахунків по вказаному контракту позивачем виписано митну декларацію від 11.01.2017 № 00019 на суму 109 224,00 дол. США з граничним терміном надходження валютної виручки 11.05.2017, однак вказана сума надійшла на рахунок позивача у повному обсязі від нерезидента лише 16.05.2017.
Також, ПАТ «ОГХК» на користь нерезидента виписано митну декларацію від 12.01.2017 № 000175 на суму 59 100,00 дол. США з граничним терміном надходження валютної виручки 12.05.2017. Водночас, від нерезидента сума валютної виручки у розмірі 59 100,00 дол. США була зарахована на валютний рахунок позивача лише 16.05.2017.
Крім того, на користь нерезидента позивачем виписано митну декларацію від 14.01.2017 № 000256 на суму 117204,00 дол. США з граничним терміном надходження валютної виручки 14.05.2017. Однак, вказана сума валютної виручки надійшла на рахунок позивача від нерезидента у сумі 7 404,00 дол. США 16.05.2017 та у розмірі 109 800 дол. США 19.05.2017.
ПАТ «ОГХК» на користь нерезидента виписано митну декларацію від 16.01.2017 № 000274 на загальну суму 58 524,00 дол. США з граничним терміном надходження валютної виручки 16.05.2017, однак на рахунок позивача валютна виручка у сумі 58 449,76 дол. США була зарахована лише 19.05.2017.
Крім того, в ході перевірки також встановлено, що у зв'язку з невиконанням нерезидентом своїх зобов'язань ПАТ «ОГКХ» 07.07.2017 звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовною заявою про стягнення з нерезидента «ADELIS TRADE LLP» (Велика Британія) заборгованості у загальній сумі 126 302,24 дол. США за поставлений товар згідно умов договору від 03.01.2017 № 002/1-17, а саме: відповідно до митних декларацій від 16.01.2017 № 000274 на суму 74,24 дол. США; від 03.02.2017 № 000928 на суму 25 212,00 дол. США; від 06.02.2017 № 001022 на суму 16 956,00 дол. США; від 06.02.2017 № 001020 на суму 84 060,00 дол. США.
Постановою Голови МКАС при ТПП України від 07.07.2017 справу прийнято до провадження за № 205в/2017.
Також, в ході перевірки встановлено, що між ПАТ «ОГХК» та компанією «ADELIS TRADE LLP» (Велика Британія) укладено договір від 10.01.2017 № 040/1-17, предметом якого є продукція виробництва філії «Вільногірського гірничо-збагачувальний комбінат» ДП «ОГХК».
При проведенні розрахунків по вказаному контракту позивачем виписано нерезиденту митну декларацію від 24.01.2017 № 015189 на суму 207 200,00 дол. США з граничним терміном надходження валютної виручки 24.05.2017, однак станом на 25.05.2017 валютна виручка від резидента не надійшла.
Також, позивачем виписано митну декларацію від 25.01.2017 № 015216 на суму 71 040,00 дол. США з граничним терміном надходження валютної виручки 25.05.2017. Водночас, станом на 26.05.2017 валютна виручка не надійшла і за розрахунками по вказаному контракту виникла прострочена дебіторська заборгованість у сумі 71 040,00 дол. США.
Зважаючи на невиконання нерезидентом своїх зобов'язань ПАТ «ОГХК» 07.07.2017 звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовною заявою про стягнення з нерезидента «ADELIS TRADE LLP» (Велика Британія) заборгованості у загальній сумі 248 240,00 дол. США за поставлений товар згідно умов договору від 10.01.2017 № 040/1-17.
Постановою Голови МКАС при ТПП України від 07.07.2017 справу прийнято до провадження за № 203в/2017.
Також, згідно наданих до перевірки документів податковим органом встановлено, що між ПАТ «ОГХК» та компанією «Lincoln Electric, S.A.» (Франція) укладено договір №004/1-17 від 04.01.2017, предметом якого є продукція виробництва філії «Вільногірського гірничо-збагачувальний комбінат» ДП «ОГХК».
При цьому, при проведенні розрахунків по контракту від 04.01.2017 № 004/1-17 позивачем на користь нерезидента виписано митну декларацію від 05.01.2017 № 015019 на суму 17 535,00 дол. США з граничним терміном валютної виручки 05.05.2017, однак станом на 06.05.2017 вказана сума на рахунок позивача від резидента не надійшла.
Зазначена сума у розмірі 17 535,00 дол. США була зарахована на валютний рахунок ПАТ «ОГХК» лише 24.05.2017.
Крім того, в ході здійснення розрахунків за вказаним контрактом позивачем виписано митну декларацію від 13.01.2017 № 015083 на суму 17 535,00 дол. США з граничним терміном надходження валютної виручки 13.05.2017, однак зазначена сума валютної виручки надійшла на рахунок позивача від нерезидента лише 20.06.2017.
Також, згідно митної декларації від 19.01.2017 № 015138 на загальну суму 20 475,00 дол. США граничним терміном надходження валютної виручки є 19.05.2017. При цьому, зазначена сума від нерезидента на рахунок позивача була зарахована лише 20.06.2017.
Відтак, в акті перевірки зроблено висновок, що має місце прострочення граничних термінів надходження валютної виручки за зовнішньоекономічними експортними контрактами: від 03.01.2017 № 002/1-17 з «ADELIS TRADE LLP» (Велика Британія); від 10.01.2017 № 040/1-17 з «ADELIS TRADE LLP» (Велика Британія); від 04.01.2017 № 004/1-17 з «Lincoln Electric France, S.A.» (Франція).
На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2017 № 0009621402 (т. 1 а.с. 12), яким до ПАТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1189599,03 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду щодо його оскарження.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон України від 23.09.1994 № 185/94-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, ст. 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Так, п. 1 постанови Правління Національного Банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 13.12.2016 № 410 визначено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.
Відповідно до ст. 4 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
У разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов'язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов'язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення).
Суди попередніх інстанцій вірно зауважили, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов'язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що б зумовило призупинення перебігу строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону.
Разом з тим, ч. 3 ст. 4 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР у разі прийняття судом рішення про задоволення позову, пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Як видно з матеріалів справи до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України позивач звернувся лише 07.07.2017 (т. 1 а.с. 24-26), що також свідчить про наявність простроченої дебіторської заборгованості, тоді як граничним строкам надходження валютної виручки за зовнішньоекономічними експортними контрактами: від 03.01.2017 № 002/1-17 з «ADELIS TRADE LLP» (Велика Британія); від 10.01.2017 № 040/1-17 з «ADELIS TRADE LLP» (Велика Британія); від 04.01.2017 № 004/1-17 з «Lincoln Electric France, S.A.» (Франція), зважаючи на виписані у січні 2017 року митні декларації був травень 2017 року, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом правомірно визначено розмір пені за порушення строків надходження валютної виручки за експортними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а дні такої прострочки підтверджуються наявними матеріалами справи, що не заперечується позивачем та свідчить про правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.
При цьому, щодо застосування до пені за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД податкової застави, то суди попередніх інстанцій вірно зауважили, що наявність відомостей у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні щодо можливості застосування права податкової застави не порушує, станом на момент розгляду даної справи, прав та законних інтересів позивача, оскільки такий спосіб забезпечення сплати платником податків суми грошового зобов'язання та пені можливий лише в разі несплати суми податкового боргу в добровільному порядку.
Щодо посилання позивача у касаційній скарзі на те, що акт перевірки є службовим документом та містить інформацію виключно для потреб відповідача, та не є для суду достовірним, допустимим та безперечним доказом викладених в ньому обставин, як на підставу доведеності наявності порушень закону позивачем, то колегія суддів зауважу, що позивачем не заперечується сам факт прострочення сплати нерезидентом зобов'язання за вказаними вище контрактами, тоді як таке прострочення підтверджується постановами про прийняття справи до провадження Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України (т. 1 а.с. 24-26) за зверненням позивача, що також свідчить про безпідставність посилання позивача на позицію Верховного Суду, викладену у справі № П/811/1786/17.
Більш того, матеріали справи не містять жодних заперечень позивача, поданих до податкового органу на акт перевірки, у тому числі щодо використаних податковим органом під час перевірки неналежних первинних документів позивача, як-то: зовнішньоекономічних контрактів, митних декларацій, виписок банку за зовнішньоекономічними контрактами, перелік яких наведено в пункті 2.6 акту перевірки (т. 1 а.с. 59 або 4 сторінка акту перевірки).
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд також зауважує, що доводи позивача, що викладені в касаційній скарзі не були підставами позову.
Отже, доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди попередніх інстанції допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду від 27.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі № 826/1779/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Cудді В.П. Юрченко
В.В. Хохуляк