Справа № 283/3101/25
Провадження №2/283/324/2026
24 березня 2026 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В., розглянувши відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Реус Денис Сергійович, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
У провадженні Малинського районного суду Житомирської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Реус Денис Сергійович, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Ухвалою від 08.12.2025 було відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 09 годину 03.02.2026, яке за клопотанням відповідача було відкладено на 14 годину 03.03.2026, а потім на 24.03.2026.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою, в якій просив проводити розгляд справи без його участі та позивача.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, 10.02.2026 до суду надійшов відзив на позов та заява про зупинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що він перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 .
06.03.2026 на запит суду від ВЧ НОМЕР_1 надійшла підтверджуюча інформація про перебування відповідача на військовій службі.
Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, суд зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
Ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
На думку Великої Палати Верховного Суду,під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, судам потрібно виходити, зокрема, з такого: якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 є стороною у справі та призваний на військову службу до лав ЗСУ, в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі, а ст. 251 ЦПК України визначає обов'язок суду при наявності таких обставин зупинити провадження у справі, суд вбачає підстави для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 251, п.2 ч.1 ст. 253, 260, 353 ЦПК України, суд
Зупинити провадження у цивільній справі № 283/3101/25 (провадження №2/283/324/2026) за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Реус Денис Сергійович, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України - до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Зобов'язати відповідача повідомити суд про припинення обставини, яка стала підставою для зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її складення.
Повний текст ухвали складено та підписано 24.03.2026.
Суддя В. М. Хомич