Справа № 524/20/26 Номер провадження 11-сс/814/231/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
18 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчук від 06 січня 2026 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 грудня 2025 року за №12025170500002568, задоволено частково клопотання слідчого ВРЗСТ СВ Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 , та накладено арешт на напівпричіп «System Trailers ZA 18», н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_7 .
Постановлено:
передати напівпричіп «System Trailers ZA 18», н.з. НОМЕР_1 , на відповідне зберігання власнику ОСОБА_7 , під зберігальну розписку з позбавленням права відчуження, розпорядження, використання та проведення будь-яких ремонтних робіт до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку;
власнику ОСОБА_7 до скасування арешту майна забезпечити належне зберігання напівпричепа «System Trailers ZA 18», н.з. НОМЕР_1 , із безперешкодним доступом до нього представників ВРЗСТ СВ Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області для проведення слідчих дій та перевірки стану збереження майна, на яке накладено арешт.
Постановлення рішення слідчий суддя мотивував: наявністю достатніх підстав уважати, що вказане вище майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України; вимоги клопотання на цьому етапі досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника/ володільця майна з метою забезпечення кримінального провадження, а також проведення транспортно-трасологічної експертизи та експертизи визначення технічного стану вилученого майна, постанови щодо яких скеровані для організації та виконання до Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України; вилучене майно має бути досліджене під час досудового розслідування та може бути доказом по справі, зокрема, для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, об'єктивної істини в кримінальному провадженні.
Урахувавши обставини провадження, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання з передачею транспортного засобу на відповідальне зберігання власнику під зберігальну розписку з позбавленням права відчуження, розпорядження, використання та проведення будь-яких ремонтних робіт до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_10 , просить скасувати ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчук від 06 січня 2026 року про накладення арешту на транспортний засіб «System Trailers ZA 18», н.з. НОМЕР_1 , у частині заборони використання та проведення будь-якого ремонту цього напівпричепа, мотивуючи тим, що: мету арешту - збереження майна як речового доказу, можливо досягнути лише забороною його відчуження; ОСОБА_10 є власником ТОВ «АЛЬЯНС-78», господарська діяльність якого нерозривно пов'язана з використанням транспортних засобів і напівпричепів/причепів (вантажні перевезення), зазначений вище транспортний засіб є основним засобом підприємства, без якого функціонування бізнесу є неможливим, і заборона ним користуватися, проводити його ремонт має негативні наслідки для господарської діяльності ОСОБА_10 , виконання ним договірних зобов'язань; хоча сам напівпричіп не перебуває в лізингу він експлуатується у зчепленні з транспортним засобом, який є предметом лізингу та за який ОСОБА_10 має сплачувати щомісячні платежі; стороною обвинувачення не надано належних і допустимих доказів того, що експлуатація напівпричепу за його цільовим призначенням може перешкодити кримінальному провадженню; всі сліди, які могли мати значення для розслідування ДТП вже були зафіксовані під час огляду місця події та огляду транспортного засобу й подальше перебування напівпричепа під арештом не додає нової інформації для слідства; тривале перебування майна під впливом атмосферних опадів та низьких температур, за відсутності належного догляду, неминуче призводить до критичних технічних несправностей, а тому процесуальна заборона ремонту майна призводить до фізичного псування транспортного засобу; проведення відновлення бортів та інших елементів напівпричепу не впливає на незмінність вузлів та агрегатів, що містять ідентифікаційні номери, не призводить до приховування, знищення або спотворення речових доказів і не перешкоджає встановленню істини у справі; накладення арешту на напівпричіп із забороною його ремонту та використання не виправдовується потребами кримінального провадження.
Учасникам провадження було належним чином повідомлено про місце, дату, час апеляційного розгляду та в судове засідання вони не з'явились. До апеляційного суду надійшли клопотання:
адвоката ОСОБА_6 , в яких вона просила здійснювати апеляційний розгляд без її та ОСОБА_10 участі, навела позицію на підтримку апеляційної скарги;
прокурора ОСОБА_11 , у яких він не заперечував проти задоволення апеляційної скарги в частині позбавлення права використання та проведення будь-яких ремонтних робіт напівпричепа «System Trailers ZA 18», н.з. НОМЕР_1 , долучив супровідний лист про закінчення досудового розслідування та направлення обвинувального акту до Кременчуцького районного суду Полтавської області в даному кримінальному провадженні, просив здійснювати апеляційний розгляд без його участі.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, вивчила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень.
Заходами ж процесуального примусу, пов'язаними із обмеженням особистих або майнових прав особи, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, до яких, зокрема, віднесено арешт майна (абз.1 п.7 ч.2 ст.131 КПК України).
За змістом приписів ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
На підставі ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні ;розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що Кременчуцьким РУП ГУНП у Полтавській області здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 грудня 2025 року за №12025170500002568, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Подаючи клопотання про арешт майна, органом досудового розслідування було встановлено, що 30 грудня 2025 року о 13 годині 40 хвилин на 98 км автодороги Полтава-Кременчук-Олександрія біля с. Соснівка Кременчуцького р-ну Полтавської обл. водій вантажного автомобіля "MAN TGX 26.470", н.з. НОМЕР_2 , із напівпричепом "System Trailers ZA 18", н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_12 , рухаючись зі сторони с. Соснівка Кременчуцького р-ну Полтавської обл. у напрямку вказаної автодороги, виїжджаючи з другорядної дороги, виконуючи маневр лівого повороту, не надав переваги в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, вчинивши зіткнення з вантажним автомобілем "ГАЗ 66", н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_13 . Унаслідок ДТП водієві ОСОБА_13 і пасажиру ОСОБА_14 було спричинено тілесні ушкодження.
Згідно з даними довідок КНМП «Лікарня інтенсивного лікування Кременчуцька» від 31 грудня 2025 року ОСОБА_13 і ОСОБА_14 було госпіталізовано до травматологічного й хірургічного відділень медичного закладу 30 грудня 2025 року з діагнозами: політравма, травматична ампутація лівої гомілки, відкритий скалковий перелом правої п'ясткової кістки з відривом ахілового сухожилка, відкритий двохкісточковий перелом правої гомілки, численні садна верхніх та нижніх кінцівок (у ОСОБА_13 ); ЗТГК, закритий перелом ІІІ-ІV-V-VI ребер справа, ЗЧМТ, струс головного мозку, забита рана тім'яної ділянки голови, 30 грудня 2025 року проведено операцію (у ОСОБА_14 ) (а.п.27-28).
Факт же зіткнення зазначених вище транспортних засобів підтверджується, зокрема, даними протоколу огляду місця ДТП, показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (а.п.5-13, 19-22).
При цьому, в протоколі огляду місця ДТП зафіксовано те, що внаслідок зіткнення механічні пошкодження будо спричинено, в тому числі й напівпричепу «System Trailers ZA 18», н.з. НОМЕР_1 , який було вилучено в ході даної слідчої дії (а.п.5-13).
Згідно з даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 напівпричіп «System Trailers ZA 18», н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_7 (а.п.16). На підставі договору оренди №4/25-Т від 17 грудня 2025 року цей напівпричіп перебуває в користуванні ОСОБА_10
30 грудня 2025 року слідчим визнано речовим доказом, зокрема, зазначений вище напівпричіп з огляду на його відповідність критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, про що прийнято постанову (а.п.14).
За змістом оскаржуваної ухвали слідчий суддя, вивчивши клопотання органу досудового розслідування та дослідивши додані до нього матеріали, встановив, що воно містить відповідне обґрунтування підстав і мети накладення арешту на вилучений транспортний засіб «System Trailers ZA 18», н.з. НОМЕР_1 , виходив із того, що застосування цього засобу забезпечення кримінального провадження необхідне з метою збереження речового доказу та проведення з ним необхідних процесуальних, слідчих дій, зокрема, транспортно-трасологічної експертизи та експертизи визначення технічного стану вилученого майна, постанови щодо яких скеровані для організації та виконання до Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Аналізуючи наведені вище обставини, колегія суддів уважає, що слідчий суддя правильно встановив наявність достатніх підстав уважати, що вилучений напівпричіп «System Trailers ZA 18», н.з. НОМЕР_1 , який був безпосереднім учасником ДТП, об'єктом контактування в ході зіткнення та отримав механічні пошкодження, відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, та обґрунтовано на цій стадії кримінального провадження визнаний речовим доказом за критеріями збереження на собі слідів кримінального правопорушення, того, що він містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Колегія суддів наголошує, що в ході вирішення питання про арешт майна слід ураховувати стадію кримінального провадження. На стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів кримінально-протиправного діяння.
Системний аналіз норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що КПК України оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання):стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. Вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (ст.ст.157, 163, ч.5 ст.234, 260 КПК України та інші), так і слідчими, прокурорами (ст.ст.134, 271, 276 КПК України та інші).
Таким чином, арешт майна на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу в кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Наведеного вище стандрату стороною обвинувачення було дотримано при зверненні з клопотанням про арешт майна.
Окрім того, до завдань слідчого судді/суду при вирішення клопотання про арешт майна під час досудового розслідування не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного вище кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані слідчому судді/суду матеріали є достатніми для застосування в рамках кримінального провадження заходів його забезпечення, та не має права вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду по суті, а саме питання, пов'язані з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Арешт майна ж із підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.170 КПК України, являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна, й на відміну від останніх підстав не вимагає обов'язкового оголошення підозри в кримінальному провадженні, не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Значення має те, що речові докази є незамінними, оскільки створюються самою подією й обстановкою вчиненого кримінального правопорушення, а тому їх втрата або суттєве пошкодження призводить до неможливості відтворення речового доказу, адже неможливим є повернення в минуле, коли він формувався.
Зважаючи на викладене вище, вид речового доказу, у зв'язку із обставинами, характером розслідуваного кримінального правопорушення проти безпеки руху, та наявністю визначених у абз.2 ч.1 ст.170 КПК України ризиків пошкодження, знищення, приховування, відчуження названого вище матеріального об'єкта (напівпричепа «System Trailers ZA 18», н.з. НОМЕР_1 ), який був безпосереднім учасником ДТП, об'єктом контактування в ході зіткнення, отримав механічні пошкодження і мав бути збережений без зміни попереднього стану, те, що внаслідок ДТП двоє осіб отримали тяжкі травмування, то слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, правильно вважав, що зберігання вказаного напівпричепа на відповідній стадії провадження в ході досудового розслідування не у визначений в оскаржуваній ухвалі спосіб і ненакладення на нього арешту з позбавленням права відчуження, розпорядження, використання та проведення будь-яких робіт не гарантуватиме в повній мірі збереження доказових властивостей і достовірність даних, що містить цей матеріальних об'єкт. На переконання апеляційного суду, слідчий суддя мав достатні підстави для висновку, що ненакладення таким чином арешту на вилучене майно може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню в частині необхідності проведення з ним ряду слідчих, процесуальних дій, у тому числі експертного дослідження для виконання органом досудового розслідування завдань, передбачених ст.2 КПК України, з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню в розслідуваній справі. Тому мотиви апелянта про безпідставність застосування слідчим суддею заборони використання та проведення ремонту вилученого напівпричепа позбавлені підстав.
Колегія суддів ураховує наслідки арешту майна для його власника та користувача, те, що ОСОБА_7 є власником ТОВ «АЛЬЯНС-78», здійснює діяльність, пов'язану із вантажними перевезеннями автотранспортними засобами, й водночас те, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав. Разом з тим, із огляду на те, що такий захід є тимчасовим, наведені вище обмеження є розумними і співмірними, зважаючи на завдання кримінального провадження і його конкретні обставини. А, отже, слідчий суддя при розгляді клопотання обгрунтовано врахував те, що в даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження з урахуванням зібраного доказового матеріалу й характеру розслідуваного кримінального правопорушення, а ініційований стороною обвинувачення захід забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним.
Окрім того, посилання апелянта на умови зберігання транспортного засобу є неспроможними, оскільки слідчий суддя частково задовольнив клопотання слідчого та визначив місцем зберігання напівпричепа не територію відділу поліції, про що порушувалось питання в клопотанні слідчого, а передав напівпричіп на відповідальне зберігання його власнику - ОСОБА_7 . Відповідно визначення належного способу зберігання транспортного засобу здійснюється ОСОБА_7 .
При цьому, колегія суддів наголошує, що апеляційним судом здійснюється перегляд ухвали слідчого судді про арешт майна в обсязі порушених питань щодо застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а не в контексті обставин, передбачених ст.174 КПК України, щодо актуальності арешту майна.
Як убачається з даних ЄДРСР, офіційного сайту «Судова влада України» та долученого прокурором супровідного листа, наразі дане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 грудня 2025 року за №12025170500002568, направлено до Кременчуцького районного суду Полтавської області з обвинувальним актом і перебуває на стадії судового провадження.
Водночас слід зазначити, що судове рішення слідчого судді про арешт майна не перешкоджає його власнику, володільцю чи їх представнику, в тому числі у випадку надмірного за тривалістю утримання їх майна, звернутись до суду з клопотанням про скасування арешту майна за правилами ст.174 КПК України, навівши обставини, які змінились після застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Тому зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчук від 06 січня 2026 року про арешт майна - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4