Справа № 532/591/25 Номер провадження 22-ц/814/1723/26Головуючий у 1-й інстанції Макарчук С. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
23 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвокатки Момот К.Е., представниці АТ «Українська залізниця», на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 грудня 2025 року (час ухвалення рішення з 14:10:06 (28.11.2025) до 09:00 (05.12.2025), дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена) у справі за позовом адвоката Таргонія Вадима Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У березні 2025 року адвокат Таргоній В.М., представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 250 000 грн та на користь ОСОБА_2 - 300 000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на такі обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Писарівка Полтавського району Полтавської області потяг скоїв наїзд на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який від отриманих травм помер.
Смертю ОСОБА_3 його матері ОСОБА_1 та сину ОСОБА_2 було завдано моральну шкоду.
Враховуючи, що шкоду було завдано поїздом, тобто джерелом підвищеної небезпеки, така шкода підлягає відшкодуванню незалежно від наявності вини. Сам факт загибелі людини під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань його рідних. Сталий життєвий устрій позивачів непоправно змінено з незалежних від них обставин. Позивачі втратили можливість тривалого життєвого зв'язку з сином та батьком, який відновлений бути не може. ОСОБА_1 проживала разом з сином після того, як він розлучився з дружиною, а оскільки її чоловік помер, то їй допомагав лише син. Позивачка ОСОБА_1 є пенсіонером та потребує підтримки і допомоги, а тому мала правомірні сподівання отримувати від свого сина допомогу. Попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 грудня 2025 року позов адвоката Таргонія В.М. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю, задоволений частково.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень.
В апеляційній скарзі адвокатка Момот К.Е., представниця АТ «Українська залізниця», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку встановленим фактичним обставинам, а тому зробив помилковий висновок про грубу необережність потерпілого.
Зокрема, суд не дав вмотивованої оцінки доводам відзиву на позов про те, що кримінальне провадження за фактом смерті потерпілого не завершене, у межах кримінального провадження проводиться залізнично-транспортна експертиза, яка досліджує обставини пригоди, тобто висновки експертизи є необхідними для встановлення причинного зв?язку між шкодою і діяннями самого потерпілого.
Отже, суд за відсутності матеріалів закінченого досудового розслідування не встановив ступінь вини потерпілого, що є істотною обставиною для правильного вирішення спору.
Суд залишив поза увагою ту обставину, що син потерпілого після досягнення 16-річного віку не мав бажання залишати собі прізвище батька та змінив його прізвище матері і це викликає обгрунтований сумнів про приязнені чи близькі стосунки між сином і батьком.
Суд не врахував у достатній мірі встановлені у цій справі істотні обставини про те, що потерпілий, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, порушив правила поведінки громадян на залізничному транспорті, як і не врахував, що позивачі не надали суду належних і допустимих доказів щодо заявленого розміру моральної шкоди, та у своєму рішенні не обґрунтував присуджений розмір моральної шкоди.
Наголошується, що законом не передбачена презумпція наявності моральної шкоди, тобто закон не звільняє особу від обов?язку доводити як факт моральної шкоди, так і її розмір.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження від 19.11.1976, серія НОМЕР_1 (а.с.20).
ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження від 20.11.2007, серія НОМЕР_2 , та свідоцтвом про зміну імені від 09.12.2023, серія НОМЕР_3 (а.с.15,16)
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Головач Полтавського району Полтавської області, у віці 47 років, що підтверджено свідоцтвом про смерть від 20.12.2023, серія НОМЕР_4 (а.с. 13).
Відповідно до висновку експерта № 905-а при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження, які утворилися незадовго до настання смерті від дії тупих предметів, які діяли зі значною силою та могли утворитися у пішохода в результаті його травматизації залізничним складом, стосовно до живої особи носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя особи в момент їх спричинення. Між тілесними ушкодженням та безпосередньою причиною смерті вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок. Смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті травми голови з переломом кісток черепу, зруйнуванням головного мозку. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупу ОСОБА_3 встановлено, що в крові виявлено етиловий спирт в концентрації 3,4 проміле, що стосовно живої особи відповідає сильного ступеню алкогольного сп'яніння.
З відповіді АТ "Укрзалізниця" вбачається, що електровоз ВЛ-80К № 723 перебуває на балансі виробничого підрозділу "Локомотивне депо Полтава" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця". ОСОБА_5 працює у виробничому підрозділі "Локомотивне депо Полтава" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" на посаді машиніста електровоза з 25.02.2013 до цього часу (а.с. 12).
З акту службового розслідування аварії, складеного 21.12.2023, вбачається, що 14.12.2023 поїзд № 1911 вагою 4859 т, осей - 220, слідував з електровозом ВЛ80к № 723 під управлінням локомотивної бригади виробничого підрозділу "Локомотивне депо Полтава" в складі машиніста ОСОБА_5 та помічника машиніста ОСОБА_6 на дільниць обслуговування Полтава Південна - Кременчук. При слідуванні по перегону Полтава Південна - М.Перещепинська локомотивна бригада побачила сторонню особу, яка рухалася в середині колії спиною до локомотива, та не реагувала на сигнали електровоза великої та малої гучності. У відповідності до вимог п.10.1.21 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України ЦТ-ЦВ-ЦЛ-0015 машиність при швидкості рузу 70 км/год (максимально допустима швидкість руху на цій ділянці 80 км/год) для запобігання наїзду виконав гальмування з переведенням ручки крана машиніста ум № 394 та ум № 254 в положення "екстренне гальмування" з постійною подачею звукових сигналів та застосуванням системи піскоподачі. Фактичний гальмівний шлях склав 620 м при розрахунковому 632 м, наїзд попередити не вдалося. Поїзд № 1911 зупинився о 19 год. 40 хв. по 158 км пк 6 на перегоні Проиава Південна - Мала Перещепинська. При огляді локомотивною бригадою виявлено біля 51-го вагона з правої сторони тіло сторонньої особи, про що машиніст ОСОБА_5 повідомив ДСП станції Мала Перещепинська Доля А.Д. та про необхідність виклику працівників поліції та швидкої медичної допомоги. При огляді локомотива виявив рюкзак потерпілого на крані рукава питомої магістралі. О 19:48 викликана поліція. О 19:50 викликана швидка медична допомога. О 20:25 прибула слідча оперативна група ВП №2 ПРУП ГУНП. О 22:15 прибули працівники швидкої допомоги, які оглянувши потепрілого о 22:25 констатували смерть. Оглядом колії з 157 км ПК1 пл 158 км ПК10 сторонніх предметів не виявлено, стан колії відповідає встановленій швидкості руху. Висновок комісії: стан та утримання залізничної колії та рухомого складу відповідає встановленим вимогам; потерпілий порушив п.2.5, п.2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті; вини залізниці в транспортній події не вбачається (а.с. 65-68).
У протоколі № 05/2170 оперативної наради при начальнику виробничого підрозділу "Локомотивне депо Полтава" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" від 15.12.2023 в частині, що стосується пояснення локомотивної бригади та розшифрування швидкостремірної стрічки, зазначено аналогічні відомості (а.с. 69-70).
У протоколі № 15-02/12-2023 засідання комісії з розслідування випадку транспортної події (травмування сторонньої особи) від 15.12.2023 містяться аналогічні відомості (а.с. 71-72).
З відповідей Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 18.09.2024 № 9204-2024, від 14.07.2025 № 148047-2025, від 02.09.2025 № 190458-2025 вбачається, що відділенням розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023170420003162, внесеного до ЄРДР 15.12.2023 з правовою кваліфікацією за ч.3 ст. 276 КК України за фактом пригоди, що мала місце 14.12.2023 на перегоні Мала Перещепинська неподалік с. Писарівка Полтавського району Полтавської області. 19.02.2024 у проавдженні призначено судову залізнично-транспортну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, яка на момент надання відповідей не проведена. Кримінальне провадження не закрите, триває досудове розслідування (а.с. 8, 108, 113, 130).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, що свідчить про грубу необережність потерпілого.
Відповідачем не доведено факту існування непереборної сили, внаслідок якої настала залізнично-транспортна пригода та загибель ОСОБА_3 .
Доказів існування умислу загиблого на спричинення йому смерті не було встановлено.
Визначаючи розмір моральної шкоди, керувався тим, що позивачі у справі, як мати та син особи, яка загинула, в розумінні ст.1168 ЦК України є потерпілими та мають право на відшкодування моральної шкоди.
Смерть рідного сина та батька безумовно заподіяла позивачам моральну шкоду, спричинила та буде спричиняти протягом усього життя позивача душевні страждання. Раптова смерть особи істотно змінює життя її рідних, оскільки відновити становище, яке існувало до смерті є неможливим.
Суд визнав слушними доводи представника відповідача, що істотний емоційний зв'язок між потерпілим та його сином, на якому наполягає сторона позивача, достатньою мірою не доведена, оскільки надані суду докази свідчать про намагання позивача ОСОБА_2 дистанціюватися від його батька - ОСОБА_3 . Також позивачами не доведено, що ОСОБА_3 проживав з позивачкою ОСОБА_1 та утримував останню.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно ч.1 та 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно ч.4 та 5 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням наведених вимог процесуального закону.
Відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.
Непереборна сила - це подія, об'єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.
У відповідності до частини другої статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
У цивільному законодавсті відсутнє визначення грубої необережності, тому питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Про наявність у діях потерпілого грубої необережності можуть свідчити перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху, тощо, а не проста необачність (див. постанову ВС від 21 серпня 2019 року, справа № 712/14046/18).
Суд першої інстанції обгрунтовано врахував той факт, що потерпілий на час пригоди перебував у стані алкогольного сп?яніння і зробив правильний висновок про доведеність факту грубої необережності потерпілого, що є підставою для зменшення розміру відшкодування.
У справі № 357/2446/21 з практично ідентичними обставинами і спірними правовідносинами Верховний Суд (постанова від 05 жовтня 2022 року), залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, зробив такий висновок: «Судами попередніх інстанцій встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала від тяжких тілесних ушкоджень, отриманих при зіткненні з джерелом підвищеної небезпеки - електровозом, належним позивачу, вина та протиправність дій АТ «Українська залізниця» відсутні, а смерті потерпілого, який знаходився у стані алкогольного сп'ягніння середнього ступеня, сприяла його власна груба необережність».
Отже, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що шкода спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови в захисті порушеного права, оскільки за змістом вищезазначених норм матеріального права власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, та може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непереборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.
Посилання апеляційної скарги на недослідження судом матеріалів кримінального провадження, яке не завершене, не є обгрнутованим, адже відповідно до приписів ст.82 ЦПК України судове рішення у кримінальному провадженні є обов?язковим для суду у цьому спорі лише у частині чи мали місце певні події та чи вчинені ці дії певними особами.
У межах цієї справи фактичні обставини - смерть потерпілого внаслідок наїзду на нього потягу, перебування потерпілого у стані сп?яніння, учасниками справи визнаються.
З врахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив та дав оцінку доводам сторін в частині відсутності доказів на підтвердження того факту, що у потерпілого був наявний умисел на позбавлення себе життя та дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, на якого покладено обов'язок доведення підстав звільнення від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, не довів належними, переконливими та достатніми доказами те, що смерть потерпілого сталася через наявність у нього умислу на позбавлення себе життя чи внаслідок непереборної сили.
Стосовно доводів апеляційної скарги про розмір моральної шкоди та ненадання позивачами доказів на підтвердження спричинення їм такої шкоди, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що моральна шкода позивачам завдана смертю їхнього сина і батька, спричинила та буде спричиняти протягом усього життя позивачам душевні страждання. Відновити становище, яке існувало до смерті потерпілого у житті позивачів, неможливо. Тобто, сам факт загибелі потерпілого є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивачів.
Такий висновок відповідає правовий позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2021 року (справа № 545/3210/18).
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам, суд першої інстанції врахував глибину та тривалість моральних страждань позивачів, яких вони зазнали внаслідок смерті батька і сина, грубу необережність потерпілого, що сприяла виникненню шкоди, та із застосуванням принципів розумності і справедливості визначив розумну суму відшкодування.
Отже, рішення суду першої є законними і обґрунтованим.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвокатки Момот К.Е., представниці АТ «Українська залізниця», залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 23 березня 2026 року.
Головуючий суддя О. А.Лобов
Судді А.І.Дорош
В.М. Триголов