Справа № 552/7738/25 Номер провадження 11-кп/814/1033/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
18 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021170420000578, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2025 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Обухівка Миргородського району Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера за віком, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Початок строку відбування основного покарання встановлено обчислювати з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_7 під варту у порядку виконання вироку.
До набрання вироком законної сили залишено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, із забороною йому залишати місце свого проживання у період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. за адресою: м. Полтава, вул. Набережна, 11, за виключенням надання останньому невідкладної медичної допомоги та прослідування до приміщення цивільного захисту населення.
Скасовано накладений арешт на майно та вирішено порядок стягнення судових витрат.
Згідно з вироком суду, 04 червня 2021 року близько 05 год. 50 хв. ОСОБА_7 , керуючи автомобілем ЗАЗ 110207, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в м. Полтава по вулиці Чумацький Шлях (Половка) в напрямку до вулиці О. Гончара. В салоні разом з ним в цей час перебували пасажири ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Наближаючись до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг з головною дорогою вулиці Великотирнівська, не переконався в безпеці руху, виїхав на головну дорогу, не дав дорогу автомобілю Nissan Primera, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , який в цей час рухався по головній дорозі вулиці Великотирнівська в напрямку вулиці Маршала Бірюзова, виїхав на його смугу для руху та допустив з ним зіткнення.
Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля ЗАЗ 110207, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_13 , 1974 р. н., отримала тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів над твердою мозковою оболонкою в центральній частині тім'яної ділянки, крововиливи під тверду мозкову оболонку в проекції передніх, задніх черепно-мозкових ямок, крововилив під м'яку оболонку в лобно-тім'яно-скронево-потиличній долях правої та лівої півкуль по конвекситальних поверхнях, забій речовини головного мозку по базальній поверхні в лобно-скронево-потиличній долях обох півкуль, перелом кісток черепа, садна тулубу, кінцівок та носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх спричинення, від яких в подальшому померла, перебуваючи у реанімаційному відділенні КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР».
Окрім цього, внаслідок дорожньо-транспортної пасажир автомобіля ЗАЗ 110207, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_11 , 1986 р. н., отримав тілесні ушкодження у вигляді: закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, забій м'яких тканин, дрібні множинні рани лобної області праворуч, дрібні рани на спинці носа; закрита травма грудей, живота і тазу: перелом передніх відрізків 3-5 ребер праворуч, 4-6 ребер ліворуч, задніх відрізків 12 ребра праворуч, 10-12 ребер ліворуч, верхньої гілки правої лобкової та гілки правої сідничної кісток, крововиливи в жирову клітковину: селезінки - навколо судинної ніжки, навколо правої нирки, крововиливи у м'які тканини: навколо переломів, поперековій ділянці праворуч і ліворуч, у стінку живота праворуч (з синцем), синці, садна тазової ділянки живота; травми кінцівок: рана по передній поверхні лівої гомілки, синці по передній поверхні обох стегон, правої гомілки та по внутрішній поверхні лівої гомілки, які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеню тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я і оцінюються лише у своїй сукупності. В подальшому, 16.06.2021, ОСОБА_11 , перебуваючи на лікуванні у КП «1 МКЛ ПМР» помер внаслідок серцево-легеневої недостатності внаслідок тромбоемболії легеневих артерій.
За вищевказаних обставин, причиною дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків стало порушення водієм автомобіля ЗАЗ 110207, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , вимог п. п. 16.11, 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;
2.1 «Дати дорогу» розділу 33. Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.
Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням ДТП, водій ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути ДТП, шляхом виконання вимог п. п. 16.11, 2.1 Розділу 33 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить змінити вирок суду та призначити більш м'яке покарання, шляхом застосування положень ст. 75 КК України.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що не оспорюючи фактичних обставин справи та правової кваліфікації своїх дій, вважає призначене йому покарання занадто суворим.
Вважає, що місцевий суд не врахував конкретних обставин кримінального провадження, даних про його особу, стан здоров'я та обставини, які пом'якшують покарання.
Позиції учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений та його захисник підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити. Прокурор та потерпіла заперечили проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просили вирок суду залишити без змін.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , у повній мірі дотримався вказаних вимог Кримінально-процесуального законодавства.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, є правильним і в апеляційній скарзі не оскаржується. Через це колегія суддів не переглядає вирок щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого.
Доводи обвинуваченого про безпідставне незастосування судом першої інстанції при призначенні йому покарання положень ст.ст. 75, 76 КК України, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд у повній мірі дотримався вказаних вимог закону, врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке є тяжким необережним злочином, обставини скоєння ДТП через грубе порушення вимог ПДР внаслідок чого настала смерть людини, особу винного, який раніше не судимий, має похилий вік, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно, поведінку обвинуваченого, який розкаявся у скоєному, вибачився перед потерпілим, думку потерпілої ОСОБА_9 про необхідність призначення мінімального покарання з реальним його відбуванням.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд визнав щире каяття.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлені.
За змістом ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Загальною підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням є результат об'єктивної можливості досягнення мети покарання без його реального виконання. Наявність цієї підстави підтверджується сукупністю обставин кримінального провадження, що передусім характеризують вчинений злочин і особу винного.
Ознаками, які характеризують особу винного та впливають на визначення загальної підстави звільнення від відбування покарання з випробуванням, є: вік; соціальний та професійний статус, робота або навчання; сімейний стан, діти; стан здоров'я, зловживання алкогольними напоями; щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, визнання вини; поведінка у побуті і на роботі чи за місцем навчання; відносини винного із потерпілим. Також до вказаних обставин провадження, що зумовлюють рішення суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, належить: примирення з потерпілим, відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, тощо.
Суд першої інстанції ретельно та детально дослідив всі обставини кримінального провадження, з'ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого, справедливого судового рішення і саме в частині призначення покарання. Зокрема, у повній мірі врахував виключно позитивні характеристики обвинуваченого, відсутність судимостей, щире каяття, про які у своїй апеляційній скарзі зазначає обвинувачений. Поряд з цим судом правильно враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та наслідки у вигляді смерті особи.
У зв'язку з цим, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_7 покарання, визначеного ч. 2 ст. 286 КК України у мінімальному розмірі.
Нових обставин, які б переконали колегію суддів у протилежному висновку ніж той, до якого дійшов суд першої інстанції, в ході апеляційного розгляду колегії суддів наведено не було.
З огляду на викладене вище, підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_7 , як про це ставиться питання в скарзі обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
У зв'язку із набранням вироком законної сили, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взяти під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з 18.03.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, з часу отримання її копії.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4