Житомирський апеляційний суд
Справа №295/3954/25 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В.
Категорія 60 Доповідач Борисюк Р. М.
24 березня 2026 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Лугини О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 295/3954/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення невиплачених коштів,
за апеляційною скаргою представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 19 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Стрілецької О.В. у місті Житомирі,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з даним позовом, в якому просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач, Управління) на її користь в порядку спадкування за заповітом недоотриману за життя її брата, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , доплату до пенсії в розмірі 453 228,03 грн.
Позовні вимоги мотивувались тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 240/20666/20 задоволено позов ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Житомирській області про зобов'язання провести донарахування та виплату коштів відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам. По рішенню суду утворилась заборгованість, розмір якої становить 453 228,03 грн.
Вказувала, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті брата. До складу спадщини входять нараховані, але не одержані за життя спадкодавцем кошти в розмірі 453 228,03 грн, присуджені відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року (справа № 240/20666/20). Отже, вона має право на їх отримання.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 19 листопада 2025 року позов задоволено та вирішено питання судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі представник ГУ ПФУ в Житомирській області просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що у відповідності до частини другої статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо рішення суду, зазначене в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців із дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Із змісту наведених норм вбачається, що законодавець передбачає проведення зміни способу та порядку виконання судового рішення виключно за діючим на момент звернення до суду виконавчим провадженням.
Представник зазначає, що присуджуючи стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796) виключно з ГУПФУ (без покладання відповідного обов'язку на органи Державної казначейської служби України) суд порушив норми матеріального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно з частиною другою статті 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Відповідно до ст. 63Закону №786, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Вказує, що Пенсійний фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України реалізує бюджетну програму КПКВК 2506020 «Дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програми», згідно з якою Пенсійному фонду виділені бюджетні асигнування для виплати пенсій у розмірах, визначених законодавством.
Стверджує, що головним розпорядником коштів за вказаною програмою є Міністерство праці та соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня Пенсійний фонд України.
Вказує, що рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
Виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, може бути здійснена виключно за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
З 01 січня 2013 року набув чинності Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (надалі Закон № 4901). Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 4901, виконання рішень суду про стягнення коштів, 3 боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Крім цього, згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Вищенаведені норми чітко кореспондуються із положеннями частини 1 статті 25 БК України, згідно якої безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ» затверджений ПКМУ від 03.08.2011 року № 845 (в редакції ПКМУ від 30.01.2011 року № 45) надалі Порядок.
Згідно з Постановою КМУ від 3 вересня 2014 року затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок № 440) рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
Рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання копії відповідного рішення та повідомлення від управління ДВС орган ПФУ має надіслати на адресу відповідного управління ДВС довідку про здійснення нарахування на виконання рішення суду. Погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.
Тобто, Законами України «Про виконавче провадження» (частина 2 статті 3 Закону №606) та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (частина 1 статті 3 Закону № 4901) передбачено, що виконавчі документи про стягнення коштів, боржником за якими є територіальний орган Фонду, тобто державний орган, пред'являються на примусове виконання виключно до органів Державної казначейської служби України.
Зазначає, що виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, може бути здійснена виключно за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Звертає увагу на те, що питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду здійснюється у порядку передбаченому постановою КМУ від 22 серпня 2018 року №649 «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат на виконання судових рішень», за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.
Звертає увагу, що обрахування на виконання рішення суду суми заборгованості у розмірі 412 428,03 грн належить до виключних повноважень Головного управління, а не позивачці.
Розрахунок же заборгованості зазначений позивачкою у позовній заяві про стягнення коштів за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду по справі №240/20666/20 визначений нею самостійно, та не може бути взятий до уваги, оскільки він здійснений без застосування чинного законодавства, в довільній формі.
Сума 453 228,03 грн, яку позивачка зазначає для стягнення, представник відповідача вважає її необґрунтованою та безпідставною.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності належними доказами.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками місцевого суду з огляду на таке.
Судом встановлено, що згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року, ухваленого в справі №240/20666/20, визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17 липня 2018 року нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбаченестаттею 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб.
Із матеріалів справи убачається, що на виконання вище зазначеного судового рішення 24 травня 2022 року був виданий виконавчий лист (а.с.3).
У матеріалах справи відсутні відомості про виконання судового рішення.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Овруцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 30 квітня 2024 року.(а.с. 4).
ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , що підтверджується змістом копій свідоцтв про їх народження (а.с. 5, 6).
Прізвище позивачки із « ОСОБА_3 » змінено на « ОСОБА_4 » у зв'язку із одруженням (а.с. 7).
Із копій матеріалів спадкової справи № 654/2024, яка надійшла з Овруцької державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), вбачається, що позивач є спадкоємицею за заповітом після смерті брата ОСОБА_2 (а.с. 11, 46-55).
Листом від 16 грудня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 на її звернення від 08.11.2024, що на підставі рішення суду проведений перерахунок пенсії, яка підлягала виплаті ОСОБА_2 за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 у справі №240/20666/20, сума заборгованості становить 453 228,03 грн (а.с. 13).
За приписами частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним отримані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зазначена стаття регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є суворо особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, у даній статті визначається подальша доля тільки тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Відповідно до статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі Закону) суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Статтею 52 Закону передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій статті 52 цього Закону, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини 3 статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1277 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 липня 2020 року по справі №750/8819/19 та від 23 вересня 2020 року по справі №428/6685/19.
Відповідно до довідки державного нотаріуса Овруцької державної нотаріальної контори Кулініч О.Д. від 08.11.2024 №2099/02-14 ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 рідного брата ОСОБА_2 .
Відтак, прийнявши спадщину в установленому законом порядку, ОСОБА_1 , як спадкоємець набула право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України вона має право на отримання нарахованої, але не отриманої останнім неодержаної за життя пенсії.
Таку ж правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі №220/30/21 та від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20.
Оскільки ОСОБА_2 за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі судового рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка, як спадкоємець за законом після смерті брата набула право на отримання нарахованої останньому пенсії.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 14 лютого 2022 року в справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
«- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Вказані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до ст. 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (ст. 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (ст. 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (ст. 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом….»
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, за життя спадкодавця, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 січня 2024 року в справі №295/4158/23.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії після померлого ОСОБА_2 .
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивачки заявленої суми заборгованості по невиплаченій ОСОБА_2 пенсії, суд першої інстанції не врахував, що за період із 01 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року розмір пенсії фактично був виплачений і становив 15 061,21 грн, при призначеному розмірі пенсії 4861,21; з 01 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року - 15 259,33 грн, при призначеному розмірі 5 059,33 грн.
Відтак, за результатами проведеного перерахунку з урахуванням вже виплаченої суми пенсії нарахована доплата на виконання рішення суду у справі № 240/20666/20 становить 412 428, 03 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом зменшення розміру невиплаченої пенсії з 453 228,03 грн до 412 428,03 грн.
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Встановлено, що за подання позову ОСОБА_1 сплачено 1 211,20 грн судового збору, позовні вимоги задоволено на 90,99%, то відповідно із відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 1 102,07 грн.
За подання апеляційної скарги ГУ ПФУ в Житомирській області сплачено 5 438,73 грн. Приймаючи до уваги, що апеляційну скаргу задоволено на 9,01%, то із позивачки на користь відповідача необхідно стягнути 490 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 19 листопада 2025 року змінити.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 у порядку спадкування не отримані за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійні виплати, згідно із перерахунком, здійсненим на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року в справі №240/20666/20, в розмірі 412 428,03 грн.
Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 1102,07 грн судового збору.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 490 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді