24 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/4407/25 пров. № А/857/51978/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Затолочного В.С.,Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , представника ОСОБА_1 - адвоката Горлова Артема Миколайовича рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року, ухвалене суддею Гомельчуком С.В. у м. Івано-Франківську у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №300/4407/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
24 червня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:
-визнати протиправними дії щодо не виплати в повному обсязі премії, яка входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 за січень 2025 року, який відповідно до облікових даних особового складу, які відображають службове становище військовослужбовця уважається таким, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати виплатити ОСОБА_1 премію за січень 2025 року, що входить до складу грошового забезпечення ОСОБА_2 в повному обсязі за період з 01.01.2025 по 31.01.2025 у розмірі 17 864,00 грн;
- визнати протиправними дії щодо ненарахування ОСОБА_2 та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року N 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100 000 грн, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на період дії воєнного стану за січень 2025 року;
- зобов'язати виплатити ОСОБА_1 недоотриману додаткову винагороду ОСОБА_2 в повному обсязі, з урахуванням виплачених сум, в розмірі 71 404,00 грн за період з 01.01.2025 по 31.01.2025;
- визнати протиправними дії щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань ОСОБА_2 в розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік, у розмірі 25 298, 74 грн;
- зобов'язати виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік- 25 298 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань ОСОБА_2 ОСОБА_1 в розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач через свого представника та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Представник позивача просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове про задоволення позову в цій частині.
Відповідач за наслідком скасування судового рішення просить ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити, а апеляційну скаргу представника позивача - задовольнити частково з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Відповідно до повідомлення про смерть від 04.02.2025 №1/110 старший солдат ОСОБА_2 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 24.01.2023, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок гострої серцево-судинної недостатності в районі н.п. Шевченкове Шосткінського району Сумської області (а.с.11).
На звернення позивача від 23.05.2025, НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України листом від 26.05.2025 повідомив, що належні виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток у зв'язку із смертю ОСОБА_2 будуть виплачені в найкоротші терміни з урахуванням термінів фінансування встановленим порядком на додані до заяви банківські реквізити (а.с.7).
Також листом від 26.05.2025 НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України листом від 26.05.2025 повідомив, що грошове забезпечення у зв'язку із смертю ОСОБА_2 будуть виплачені в найкоротші терміни з урахуванням термінів фінансування встановленим порядком на додані до заяви банківські реквізити (а.с.15).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №260 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому відповідними Законами України неодноразово продовжувався та на час розгляду цієї справи триває.
Також у зв'язку з військовою агресією росії проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголосив загальну мобілізацію упродовж 90 діб.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання названих указів Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року видав Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
Відповідно до пунктів 1 та 2-1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44 (набрав чинності 31 січня 2023 року) відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" внесено зміни до Порядку №260.
Так, у абзаці шістнадцятому пункту 2 розділу І Порядку №260 (у редакції згідно з наказом Міністерства оборони від 25 січня 2023 року №44) визначено, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить, зокрема, додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
Крім того, наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44 Порядок №260 доповнено розділом XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану", яким передбачено, що:
« 2. На період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.
3. Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
4. Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
5. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
6. Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
Особливості підтвердження участі військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 та підпорядкованих їй військових частин у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління визначаються командиром військової частини НОМЕР_3 .
7. Керівниками пунктів управління, управлінь (штабів) угруповань військ (сил), командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил) (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць.
Підтвердження виконання військовослужбовцями завдань на розгорнутих пунктах управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснюється на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України про включення до складу відповідного пункту управління.
8. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
9. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
10. У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини),- виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер);
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
11. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
12. Керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
13. У період дії воєнного стану в разі смерті військовослужбовця (крім випадків, передбачених пунктами 10 та 14 цього Порядку) додаткова винагорода, встановлена військовослужбовцю на день смерті, виплачується у повному розмірі за весь місяць, в якому військовослужбовець помер.
14. До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які:
самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);
усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);
відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією,- за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;
добровільно здалися в полон,- з дня з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника);
навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом),- за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство;
Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених в абзацах другому - шостому цього пункту, які протягом поточного місяця:
захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні;
загинули (померли) внаслідок отриманих поранень, травм або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.
15. Підготовка проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу.
16. Порядок та умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 та підпорядкованих їй військових частин визначається командиром цієї частини з урахуванням цього наказу.».
З наведеного правового регулювання слідує, що на період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 названого Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки особи у сфері публічно-правових відносин.
Отже, обов'язковими умовами для набуття особою права на судовий захист є: 1) безпосередня участь цієї особи (позивача у справі) в переданих на вирішення до адміністративного суду публічно-правових відносинах; 2) володіння позивачем у цих відносинах певним обсягом прав чи прагнення особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення своїх інтересів; 3) вчинення неправомірного зазіхання державою на ці права чи створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага у спірних правовідносинах, внаслідок чого належні позивачеві права чи охоронювані законом інтереси набувають ознак порушених.
Наявність цих ознак є необхідною передумовою для одержання особою правового захисту та можливого застосування в подальшому державою заходів примусу на поновлення порушеного права чи інтересу шляхом прийняття адміністративним судом відповідного рішення.
У випадку ж коли рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень в цих відносинах не створюють для особи адміністративно-правових наслідків, то фактично позов спрямований не на відновлення порушених прав чи інтересів, а на досягнення інших цілей, забезпечення яких не відповідає встановленому статтею 2 КАС України завданню адміністративного судочинства.
Таким чином, особа може отримати захист своїх прав та інтересів у судовому порядку лише в тому випадку, якщо вона є учасником відповідних відносин і в цих відносинах певним чином були порушені, невизнані або оспорювані її права та інтереси. В іншому випадку така особа не може бути носієм порушеного права (інтересу).
У постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 802/2678/15-а вказано, що вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, що стосуються виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, суд першої інстанції виходив із ненадання позивачем доказів загибелі ОСОБА_2 внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини. Також суд вказав на те, що відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №15 від 03.02.2025 причиною смерті ОСОБА_2 зазначено гостра серцево-судинна недостатність, гостра ішемічна хвороба серця (а.с.61); доказів виконання безпосередніх бойових дій чи заходів з безпосередньої відсічі і стримуванні збройної агресії в період перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій, з якими чинне законодавство передбачало виплату доплати у підвищеному розмірі до 100 тис. грн, щодо ОСОБА_2 судом першої інстанції не встановлено.
Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об'єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин, пов'язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв'язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.
При цьому обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов'язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Однак, суд обмежився поверхневим дослідженням наявних у матеріалах справи доказів, не вживши заходів для самостійного витребування доказів з метою встановлення всіх обставин у справі, вказавши лише на їх відсутність.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку дій суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
Так, на розгляд суду апеляційної інстанції представником позивача подано ряд доказів, якими спростовуються висновки суду про не підтвердження обставин наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, збільшеної до 100000 грн.
04.12.2025 в межах розгляду адвокатського запиту, який був направлений в інтересах скаржника - ОСОБА_1 з метою збору документів для виплати одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, було отримано лист на електрону пошту від ІНФОРМАЦІЯ_4 №03.5/18253-25 від 04.12.2025. Додатками до вищезазначеного листа ІНФОРМАЦІЯ_5 було надіслано матеріали розслідування по факту смерті ОСОБА_2 , в яких містяться зокрема: інформаційна довідка (витяг з журналу бойових дій) та пояснення військовослужбовців, які разом з ОСОБА_2 виконували бойові (спеціальні) завдання в районі ведення бойових (воєнних) дій. Так, зокрема із змісту довідки вбачається, що ОСОБА_2 був задіяний у районі ведення бойових (воєнних) дій, міститься підстава застосування: бойове розпорядження від 26.11.2024, зазначена мета застосування: виконання бойових (спеціальних) завдань із захисту національних інтересів і територіальної цілісності, відсіч та стримування збройної агресії рф проти України в районах ведення оборонної операції сил оборони у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », зазначено період з 01.01.2025 - 31.01.2025. Окрім цього, також були надані пояснення військовослужбовців: зокрема поясненнями ОСОБА_3 підтверджується, що ОСОБА_2 ніс службу на спостережному пості разом із ним.
Ба більше, відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №15 від 03.02.2025 зафіксовані місце та дата смерті ОСОБА_2 співпадають із ділянкою та періодом застосування бойового розпорядження згідно витягу з журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_7 швидкого реагування НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу із наказу від 08.02.2025 №156-ОС за виконання бойових (спеціальних) завдань у складі: ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », УВ «Курськ», ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » наказано виплатити додаткову винагороду із розрахунку 30000 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових завдань (спеціальних) завдань згідно додатку 1, зокрема ОСОБА_2 за період з 01.01.2025 по 30.01.2025 (а.с.55-56). Вказана винагорода виплачена дружині ОСОБА_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою від 03.11.2025 №1369 (а.с. 60).
У постановах від 28.05.2024 у справі № 120/5170/23, від 08.08.2024 у справі №280/2754/23, від 17.01.2025 у справі № 120/7513/23, від 30.01.2025 у справі №120/7088/23 Верховний Суд наголосив на тому, що надсилання списків за формою згідно з додатком 2 до Наказу № 164-АГ є елементом процедури виплати додаткової винагороди, зокрема механізмом повідомлення органів, в яких військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць, тоді як підтвердження такого факту здійснюється на підставі конкретно визначених документів, таких як довідка, бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій; рапорт начальника, а відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь цього військовослужбовця у бойових діях або заходах. Отже, відсутність згадки позивача в таких списках не може виключати можливість підтвердження його участі в бойових діях іншими доказами.
Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам для проведення таких виплат.
Слід також зазначити, що представник позивача обґрунтував неможливість подання згаданих документів до суду першої інстанції, як це передбачено процесуальним законом.
Відтак, наданими представником позивача доказами підтверджується, що ОСОБА_2 виконував саме бойові (спеціальні) завдання із захисту національних інтересів і територіальної цілісності, відсічі та стримування збройної агресії рф проти України - тобто безпосередньо приймав участь у таких заходах, а не лише виконував завдання в період здійснення таких заходів, як на цьому наголошує відповідач.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для нарахування та виплати позивачу недоотриманої ОСОБА_2 додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 у розмірі, збільшеному до 100000 грн.
Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до ухвалення незаконного рішення у цій частині позовних вимог, що має наслідком його скасування (у відповідній частині).
Досліджуючи питання наявності підстав для виплати премії за січень 2025 року, яка входить до складу грошового забезпечення ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до довідки про нараховано та виплачене грошове забезпечення за період з січня 2024 року по лютий 2025 року від 03.06.2025 №678 ОСОБА_2 за січень 2025 року нараховано: посадовий оклад у сумі 3080 грн, оклад за військовим званням -600 грн, надбавку за вислугу років - 920грн, надбавку за особливості проходження служби - 3220 грн, додаткову винагороду - 30000 грн,в графі премія від окладу вказано «- 17864 грн», перерахована на картковий рахунок сума становить 19656,66 грн (а.с. 57).
Главою 14 розділу ІІІ Інструкції №558 визначено порядок преміювання осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.
Зокрема, начальники (командири) органів Держприкордонслужби мають право преміювати військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів з числа осіб, які не проходили до зарахування на навчання військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.
Розміри премії для відповідних категорій військовослужбовців органів Держприкордонслужби щороку встановлюються Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі.
Виплата премій здійснюється щомісяця за місцем штатної служби військовослужбовця або органом, у якому він перебуває на фінансовому забезпеченні, одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Розмір премії у відсотках посадового окладу установлюється наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) - наказами вищих начальників.
Військовослужбовці преміюються за всі періоди служби, за які їм виплачується грошове забезпечення, у тому числі під час перебування на лікуванні, у відпустці (крім відпусток, під час перебування в яких грошове забезпечення не виплачується згідно із законодавством), у відрядженні, у розпорядженні чи на навчанні.
Начальники (командири) органів Держприкордонслужби в межах економії фонду грошового забезпечення можуть преміювати військовослужбовців, які перебувають у їх розпорядженні.
Начальник (командир) органу Держприкордонслужби може позбавляти військовослужбовців премії частково (від установленого Адміністрацією Держприкордонслужби розміру) у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана» або «сувора догана».
Начальник (командир) органу Держприкордонслужби позбавляє премії частково за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до органу Держприкордонслужби надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим начальником (командиром).
Згідно з пунктом 6 глави 14 розділу ІІІ Інструкції №558 начальник (командир) органу Держприкордонслужби позбавляє військовослужбовців премії повністю, зокрема за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території органу Держприкордонслужби як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) (за місяць, у якому здійснено таке порушення).
Військовослужбовці не преміюються за той місяць, у якому вони допустили порушення чи проступок (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці), а в разі проведення службового розслідування - за місяць, у якому підтверджено факт правопорушення. Якщо порушення виявлено (або за результатами службового розслідування підтверджено факт порушення) після виплати премії, позбавлення премії проводиться в наступному місяці (пункт 7 глави 14 розділу ІІІ Інструкції №558).
Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби із зазначенням причин позбавлення на підставі поданих за командою клопотань безпосередніх начальників (командирів) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим військовослужбовцям.
У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.
Забороняється позбавляти премії військовослужбовців протягом кількох місяців за одне допущене порушення.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 31.10.2024 по справі №749/1442/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 ст.172-20 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн (а.с.95-96).
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 18.12.2024 №1720-ОС «Про позбавлення премії військовослужбовців» інспектора прикордонної служби 3 категорії-номера обслуги першої групи протитанкових ракетних комплексів третього протитанкового відділення прикордонної протитанкової застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування старшого солдата ОСОБА_2 , на підставі рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 31.10.2024 по справі №749/1442/24 позбавлено премії у розмірі 100% від нарахованої суми за листопад 2024 року.
Пунктом 3 вищезазначеного наказу визначено провести відрахування премії військовослужбовців визначених в пункті 1 даного наказу головному бухгалтеру - начальнику фінансово - економічного відділу у січні 2025 року (а.с.98).
Відтак, начальник ІНФОРМАЦІЯ_9 , з урахуванням вимог до військової дисципліни, винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, правомірно та у межах повноважень наказав позбавити премії повністю ОСОБА_2 у січні 2025 року за листопад 2024 року.
Аналіз наведених положень та обставини справи свідчать на корись висновку, що в діях відповідача відсутні ознаки невідповідності критеріям неправомірності, визначених ч.2 ст. 2 КАС України, а відтак в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Як наслідок, позовна вимога ОСОБА_1 про визначення відповідачу зобов'язання виплатити їй премію за січень 2025 року, що входить до складу грошового забезпечення ОСОБА_2 - в повному обсязі за період з 01.01.2025 по 31.01.2025 у розмірі 17 864,00 грн не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.
Щодо решти позовних вимог слід зазначити таке.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб" №3379-IX від 06.09.2023 статтю 10-1 Закону № 2011-XII було доповнено пунктом (частиною) 22, та зазначено, що "у разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі не використані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, зазначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 цього Закону, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини".
Відповідно до п. 1 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Згідно з п. 2 розділу ХХХ Порядку №260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Пунктом 6 глави 5 розділу V наказу МВС України №558 від 25.06.2018 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» передбачено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, в якому військовослужбовець помер) виплачуються сім'ї померлого, а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям.
Пунктом 6 глави 6 розділу V Інструкції №558 унормовано, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їхнього віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від отримання грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Заява про відмову від отримання грошового забезпечення має бути нотаріально засвідчена в установленому законодавством порядку.
Отже, відповідно до наведених вище норм права, належне, але не отримане військовослужбовцем до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення виплачується рівними частками:
1) дружині, а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку);
2) особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців або батькам військовослужбовців, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу ІV Інструкції №558 Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 глави 6 Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань розділу IV Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення Інструкції №558 матеріальна допомога надається військовослужбовцю на підставі рапорту, який подається за командою. Питання щодо виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям розглядаються комісією, склад якої затверджується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансово-економічного підрозділу для виплати матеріальної допомоги. Матеріальна допомога військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби або органом, у якому військовослужбовець перебуває на фінансовому забезпеченні.
Розмір матеріальної допомоги визначається на день затвердження протоколу (пункт 3 глави 6 Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань розділу IV Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення) Інструкції № 558.
Пунктом 9 глави 6 розділу ІV Інструкції №558 визначено, що у разі смерті військовослужбовця сума матеріальної допомоги (якщо матеріальна допомога не надавалась військовослужбовцю в рік його смерті) виплачується сім'ї померлого, а у разі її відсутності - його батькам та утриманцям на підставі їх звернення та наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби.
Згідно з довідкою від 03.11.2025 №1369, судом встановлено, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_2 не проводилася в зв'язку із відсутнім фінансуванням, проте така буде проведена до кінця року (а.с.60).
Тобто право позивача на отримання спірних виплат - матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік відповідачем не заперечується.
Однак, відсутність коштів для виплати матеріальної допомоги не позбавляють відповідача обов'язку провести нарахування та випл позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного, що позовні вимоги у цій частині належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань ОСОБА_2 ОСОБА_1 в розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік та зобов'язання відповідача виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань ОСОБА_2 ОСОБА_1 в розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік.
Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, які підлягають скасуванню у відповідній частині.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання розподілу судових витрат регламентоване статтею 139 КАС України, частина 6 якої вказує, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративну справу на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України).
Відповідно до ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений за подання позовної заяви, апеляційної скарги розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у сумі 2422,40 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горлова Артема Миколайовича задовольнити частково, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі №300/4407/25 - скасувати в частині відмовлених позовних вимог.
Адміністративний позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_2 та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100 000 грн, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на період дії воєнного стану за січень 2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) недоотриману додаткову винагороду ОСОБА_2 , передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року N 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", збільшену до 100 000 грн за період з 01.01.2025 по 31.01.2025 з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати у розмірі у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
Н. М. Судова-Хомюк