Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1793/25 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.
Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С.
23 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №285/1793/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (збільшення) розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Літвин О.О.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила змінити розмір аліментів, присуджених за рішенням Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2023 року та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
На обґрунтування позову зазначала, що рішенням Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 3000,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття.
З часу ухвалення у 2023 році судового рішення змінився матеріальний стан відповідача, він є військовослужбовцем, у зв'язку з чим рішення суду не забезпечує якнайкращих інтересів дитини.
Заочним рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Змінено розмір аліментів, присуджених відповідно до рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду №285/2384/23 від 23.05.2023, та ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/7 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано положення ст. 183 Сімейного кодексу України, відповідно до яких той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
На думку скаржника, суд першої інстанції за відсутності заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, безпідставно зменшив розмір аліментів із заявленого позивачем до 1/7 частини заробітку (доходу) відповідача, фактично вийшовши за межі позовних вимог та самостійно змінивши їх зміст. Такі дії суду призвели до погіршення становища позивача як законного представника дитини та не відповідають принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.
Разом з тим вважає, що суд першої інстанції не врахував, що виховання та утримання дитини одним із батьків, за умови окремого проживання іншого з батьків, об'єктивно створює додаткове навантаження на того з батьків, з ким проживає дитина. У такому випадку фактичний тягар забезпечення належних умов життя, розвитку та виховання дитини покладається переважно на одного з батьків, що призводить до дисбалансу у виконанні батьківських обов'язків.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові у справі № 565/2071/19 від 16 вересня 2020 року, відповідно до яких суд при визначенні розміру аліментів повинен враховувати реальний обсяг участі кожного з батьків у забезпеченні дитини.
Крім того, висновок суду про те, що заявлений розмір аліментів є завищеним, вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає інтересам дитини. Дитина має право на належний рівень життя, який включає не лише базові потреби, але й можливість гармонійного розвитку, належного харчування, забезпечення одягом відповідно до віку, стану здоров'я та соціального середовища, а також доступ до відпочинку та дозвілля.
Також вказує, що вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце, як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання у стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024/25 рік» установлено що у 2025 році прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років становить - 3 196,00 гривень.
За таких умов, зважаючи на законодавчо змінений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, а також збільшення вікових потреб дитини з часу присудження аліментів у 2019 році, їх розмір, визначений рішенням суду від 17 грудня 2019 року, не може задовольнити необхідні потреби дитини, та не повністю відповідає вимогам ст. 141 Сімейного кодексу України стосовно рівності обов'язків батьків щодо дитини.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 липня 2025 року - без змін.
На обґрунтування відзиву зазначає, що аліменти він сплачує регулярно, заборгованості не має, а також утримує і забезпечує дитину всім необхідним (купує речі, іграшки, шкільне приладдя та все необхідне для повноцінного розвитку дитини).
Крім того, відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи позивача ОСОБА_1 , вона також щомісячно отримує дохід у вигляді виплат військовослужбовцям, який за 5 місяців 2025 року становить 107 622,50 грн, тобто більше, ніж відповідач. Отримуючи визначені у 2023 році судом аліменти в розмірі, наближеному до прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, зокрема 3 000,00 грн, позивач не обґрунтувала недостатності цієї суми для утримання дитини, що разом із її обов'язком утримувати дитину становить на місяць 6000,00 грн.
Звертає увагу, що метою стягнення аліментів не може бути безпідставне збагачення іншого з батьків за рахунок аліментних виплат.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 16.03.2026 року, є дата складення повного судового рішення 23.03.2026 року.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що з 19.11.2016 сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якої відповідач сплачує на користь позивача аліменти відповідно до рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду №285/2384/23 від 23.05.2023 в твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно (а.с. 8, 9, 10-11).
З 03.03.2025 місце реєстрації відповідача с. Рихальське, тобто відмінне від місця проживання позивача і доньки (а.с. 20).
З податкової декларації про майновий стан і доходи відповідача слідує, що йому з січня 2025 року нараховується дохід у вигляді виплат військовослужбовцям, який за 5 місяців становить 100 228,29 грн, тобто його матеріальний стан покращився (а.с. 25)
Згідно податкової декларації про майновий стан і доходи позивача ОСОБА_1 вона також щомісячно отримує дохід у вигляді виплат військовослужбовцям, який за 5 місяців 2025 року становить 107 622,50 грн (а.с. 26).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з позиції якнайкращого забезпечення інтересів спільної дитини сторін, та, враховуючи визначений розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та доходи обох батьків, прийшов до висновку, що відповідач в змозі сплачувати аліменти в розмірі 1/7 частини від усіх видів його доходу. Такий розмір буде реальним, не поставить жодну із сторін у фінансове становище значно гірше один від одного, відповідатиме, як інтересам ОСОБА_4 , так і інтересам платника та отримувача аліментів, а також засадам розумності, виваженості і справедливості.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також роз'яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 367/10126/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що стягнутий судом з відповідача у 2023 році розмір аліментів у твердій грошовій сумі - 3 000,00 грн є недостатнім для утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тоді як відповідач є військовослужбовцем і змінився його матеріальний стан.
Відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи відповідача, йому з січня 2025 року нараховується дохід у вигляді виплат військовослужбовцям, який за 5 місяців становить 100 228,29 грн, тобто його матеріальний стан покращився.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» збільшено прожитковий мінімум на дітей від 6 до 18 років та встановлено його у розмірі 3 196,00 грн.
Отже, враховуючи положення частини другої статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину від 6 до 18 років становить 1 598,00 грн.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів у частці 1/7 від усіх видів доходу відповідача є недостатнім та таким, що фактично призводить до зменшення раніше встановленого рішенням суду розміру аліментів у твердій грошовій сумі 3 000,00 грн, виходячи з його середньомісячного доходу, який складає 20 045,66 грн. Такий підхід суперечить положенням Сімейного кодексу України та не забезпечує належного рівня утримання дитини, оскільки при зміні способу стягнення аліментів не допускається звуження змісту та обсягу права дитини на достатнє матеріальне забезпечення.
Апеляційний суд зауважує, що у цій справі, змінюючи спосіб стягнення аліментів, суд першої інстанції безпідставно не врахував покращення матеріального становища відповідача та його реальну спроможність сплачувати аліменти у більшому розмірі. Натомість встановлені обставини свідчать про наявність підстав для визначення аліментів у більшій частці від доходу.
Враховуючи, що донька відповідача є малолітньою та потребує належного матеріального забезпечення, беручи до уваги спроможність відповідача надавати таку допомогу, а також з огляду на те, що відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо дитини, колегія суддів зазначає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів не в повній мірі забезпечує належний рівень утримання дитини.
Призначення аліментів у розмірі 1/7 частини заробітку (доходу) не відповідає реальним потребам малолітньої дитини, не забезпечує її гармонійного розвитку та є недостатнім з урахуванням сучасних соціально-економічних умов.
Водночас відповідач є працездатним та має можливість надавати більшу матеріальну допомогу, що узгоджується з принципом рівності обов'язків батьків щодо утримання дитини.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими, а аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно є достатніми для забезпечення потреб дитини, відповідають реаліям сьогодення та забезпечують справедливий баланс інтересів як дитини, так і платника аліментів, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог не відповідають вимогам закону.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України та враховуючи те, що позивач звільнений від справи судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн за подання позовної заяви та 1 816,80 грн за подання апеляційної скарги, на загальну суму 3 028,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 липня 2025 року задовольнити.
Заочне рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовуОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (збільшення) розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Змінити розмір аліментів, присуджених відповідно до рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду №285/2384/23 від 23.05.2023, та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 3 028,00 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді