Справа № 600/1398/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір Віталіна Олександрівна
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
23 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона звернулась із заявою до Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі смерті її чоловіка ОСОБА_2 через захворювання, що пов'язане з захистом Батьківщини. Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №284 від 09.12.2022 року про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2023 №975 позивачу призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022) в сумі 1860750грн. Позивач не погоджується із вказаним рішенням комісії, оскільки вважає, що одноразова грошова допомога, як члену сім'ї загиблого має бути призначена їй згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 15000000 грн.
3. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено.
3.1. Визнано протиправним та скасовано пункт 8 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 грудня 2022 року №284 про призначення дружині померлого чоловіка ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в сумі 1860750 грн.
3.2. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як члену сім'ї загиблого молодшого сержанта ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті, пов'язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 15000000 грн та здійснити виплату ОСОБА_1 такої одноразової грошової допомоги з урахуванням проведених раніше виплат.
3.3. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
4. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, зокрема в частині висновків щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове про залишення позову без розгляду.
5. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що істотним порушенням норм процесуального права є безпідставне поновлення судом першої інстанції строку звернення до адміністративного суду. На думку апелянта висновок суду першої інстанції про відсутність у матеріалах відзиву підтвердження факту нарахування (перерахування) коштів позивачу не відповідає фактичним обставинам справи та змісту наявних доказів.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 (далі - Позивач) перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.06.1988 року (а.с.10 зворот).
7. ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 .
8. Згідно з довідкою №787 від 01.06.2022 року молодший сержант ОСОБА_2 , приймав безпосередню участь в операції об'єднаних сил, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях з 27 лютого до 14 липня 2021 року, з 29 липня по 26 серпня 2021 року (а.с.11).
9. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області від 14 червня 2022 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10)
10. Згідно з довідкою про причину смерті від 11.06.2022, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 через інтоксикацію внаслідок злоякісного захворювання. Злоякісне захворювання прямої кишки (а.с.12 зворот).
11. Вказана причина смерті ОСОБА_2 також підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть (остаточного) від 11.06.2022 №50, виданого Берегометською амбулаторією загальної практики сімейної медицини КНП «Берегометський центр первинної медико-санітраної допомоги» Берегометської селищної ради (а.с.11 зворот).
12. Відповідно до витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця виданого на підставі протоколу № 985 від 02 вересня 2022 року захворювання громадянина ОСОБА_2 , 1966 року народження, «Рубці передньої черевної стінки після операції... з приводу синхронного раку: високодиференційована аденокарцинома прямої кишки T2N0M1 стадія IV клінічна група IV та помірнодиференційована аденокарцинома товстої кишки кишки Т3NаМ1 стадія IV клінічна група IV...», підтверджене свідоцтвом про хворобу №473 від 08.06.2022 ВЛК військової частини НОМЕР_4 , яке призвело до «Інтоксикації внаслідок злоякісного захворювання», що згідно довідки про причину смерті №50 від 11.06.2022, виданої Берегометською амбулаторією загальної практики сімейної медицини КНП «Берегометський центр первинної медико-санітраної допомоги» Берегометської селищної ради та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 14.06.2022, виданого виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - ЗАХВОРЮВАННЯ І ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ (а.с.13).
13. 29.09.2022 позивач звернулась до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю, ІНФОРМАЦІЯ_3 , її чоловіка, молодшого сержанта ОСОБА_2 (а.с.55).
14. Вказану заяву разом із відповідним пакетом документів ІНФОРМАЦІЯ_5 04.10.2022 направлено до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України для прийняття висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_2 (а.с.51-52).
15. Відповідно до пункту 8 Витягу з протоколу №284 від 9 грудня 2022 року, розглянувши подані документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2023 №975 дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, молодшого сержанта ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 14.06.2022 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022) в сумі 1860750 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п'ятдесят) грн (а.с.65).
16. У відповідь на адвокатський запит представника позивача Головне управління соціальної підтримки Міністерства оборони України 21.03.2025 направило копію витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 09.12.2022 №284 про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (а.с.45 зворот).
17. Вважаючи, протиправними дії відповідача щодо призначення їй одноразової грошової допомоги у зв 'язку зі смертю чоловіка відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, а не згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», позивач звернулась до суду із даним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
18. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.02.1993 (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
20. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
21. Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
22. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
23. Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
24. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
25. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
26. Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
27. Абзацами 2 - 4 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами. Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
28. Крім того, на виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
29. Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
30. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29.07.2022 № 2489-IX (далі - Закон № 2489-IX) статтю 16-2 Закону № 2011-XII доповнено частиною 3 такого змісту: «Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України».
31. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №2489-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п.3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24 лютого 2022 року.
32. Отже, норма частини третьої статті 16-2 Закону №2011-XII, яка передбачає, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України, підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
33. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
34. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів зазначає, що у апеляційній скарзі відповідач просить залишити позов без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
35. Відтак, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до питання порушення позивачем строку звернення до суду.
36. Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
37. Абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
38. Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
39. Згідно ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
40. Аналіз зазначених норм показав, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
41. Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
42. Предметом даного позову є, зокрема, оскарження пункту 8 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 грудня 2022 року №284.
43. Судом встановлено, що позивач звернулася до суду з цим позовом 28.03.2025. У поданій 11.04.2025 року до суду першої інстанції заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду представник позивача вказує, що до моменту отримання від відповідача відповіді на адвокатський запит 21.03.2025 року позивач не знала, що відносно її заяви прийнято рішення, оформлене пунктом 8 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.12.2022 року №284.
44. Крім того, як вказує представник позивача, до моменту ознайомлення з текстом витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.12.2022 року №284 та безпосередньо зі змістом пункту 8, що стосується її прав, позивач не могла знати про те, що відповідачем допущено порушення її прав і якщо було допущено - то в чому полягає таке порушення.
45. Аналіз наведених положень вказує на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
46. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду, необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів
47. Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про наявність оскаржуваного рішення відносно її заяви, раніше ніж до моменту отримання такого рішення у відповідь на адвокатський запит, а саме 21.03.2025 року.
48. Щодо доводів апеляційної скарги, що кошти в сумі 1860750,00 грн були перераховані позивачу - 31.12.2022 року, початок перебігу шестимісячного строку для звернення до суду слід обчислювати з дати отримання коштів на підставі оскаржуваного рішення Комісії.
49. Дослідивши наявні матеріали справи колегія суддів встановила, що підтвердження факту нарахування коштів позивачу, а відтак і встановлення моменту з якого позивач мала, на думку відповідача, дізнатися про порушення своїх прав, до матеріалів відзиву на позов не додано. Крім того, зазначені докази не були долучені і до матеріалів апеляційної скарги.
50. Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що моментом з якого обчислюється строк звернення до суду з даним позовом є одержання відповіді на адвокатський запит разом із копією оскаржуваного рішення комісії Міністерства оборони України 21.03.2025, про що і вказано в ухвалі суду про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 02.05.2025.
51. Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
52. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
53. У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
54. ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).
55. Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
56. В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
57. Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
58 У рішенні Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)/2020 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що гарантування приписом частини другої статті 55 Конституції України кожному права на доступ до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень є вимогою принципу верховенства права. Такий доступ не означає автоматичної незаконності цих рішень, дій або бездіяльності, а спрямований на перевірку у судовому порядку їх законності та правомірності, що не лише забезпечує ефективний захист прав, свобод кожної особи, якої стосується неправомірна діяльність суб'єктів владних повноважень, а й сприяє підтримці законності та правопорядку в цілому шляхом виявлення та усунення нелегітимних проявів у такій діяльності.
59. Суд зазначає, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
60. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
61. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
62. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
63. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
64. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
65. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
66. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Міністерства оборони України слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.