Справа № 308/4275/26
24 березня 2026 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про оголошення фізичної особи померлою, -
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою, у якій просить оголосити громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ), померлим під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.
Ознайомившись із матеріалами заяви приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 3 та 4 ст. 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає з участю заявника так заінтересованих осіб.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України.
Підставою оголошення фізичної особи померлою є презумпція її смерті.
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті (ч.1 ст.47 ЦК України).
Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Визнання особи померлою є крайньою мірою та потребує встановлення всіх об'єктивних обставин, що стали передумовою для такого звернення, з метою уникнення в подальшому негативних наслідків щодо переходу майнових прав особи, оголошеної померлою, у разі її появи. Обов'язок щодо доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою, у місці її постійного проживання протягом трьох років, покладається чинним законодавством України саме на заявника. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі № 638/18251/16-ц).
Особливістю розгляду справ про оголошення особи померлою є те, що суд за наявності достатніх доказів робить юридичне припущення про смерть особи.
Водночас, відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження таких обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
Оскільки заявниця просить оголосити фізичну особу померлою, то заява повинна містити, у тому числі, обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
При цьому, за правовими наслідками оголошення фізичної особи померлою прирівнюється до правових наслідків, які настають у разі смерті фізичної особи, а саме: на майно такої особи відкривається спадщина. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини (ч.2 ст.47 ЦК України).
Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.
Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження (ст. 47 Цивільного кодексу України).
Відповідно до роз'яснень які містяться в п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суддя при проведенні підготовчих дій зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи та підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог.
Згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
З урахування викладеного, заявниця має визначитись, чи є у справі інші, не відомі для суду заінтересовані особи (стосовно яких судове рішення може вплинути на її права, свободи чи інтереси), та аргументовано зазначити їх у своїй заяві у якості заінтересованих осіб, або ж вказати у своїй заяві про відсутність таких.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказується, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, зокрема, з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
У постанові КЦС ВС від 10.07.2024 року (справа № 686/11198/22) зроблено висновок, що: «залежно від установлених обставин, необхідно залучати до участі у таких справах Міністерство оборони України або відповідні військові частини з метою захисту інтересів держави, оскільки визнання у судовому порядку військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим є підставою для виключення його зі списків особового складу військової частини та припинення виплати членам його сім'ї грошового забезпечення».
Враховуючи правову природу вимог про оголошення фізичної особи померлою, а також їх правові наслідки, які прирівнюються до наслідків смерті фізичної особи, зокрема відкриття спадщини, припинення прав та обов'язків, а також можливість виникнення у членів сім'ї права на отримання одноразової грошової допомоги та інших соціальних виплат, суд приходить до висновку про необхідність участі у справі всіх осіб, права та обов'язки яких можуть бути порушені або змінені внаслідок ухвалення судового рішення.
Водночас заявником не залучено до участі у справі як заінтересованих осіб Міністерство оборони України, відповідну військову частину, в якій проходив службу ОСОБА_2 .
Ненаведення відомостей про заінтересованих осіб та неподання відповідних доказів унеможливлює встановлення повного кола учасників справи, що перешкоджає всебічному, повному й об'єктивному розгляду заяви.
Окрім цього, відповідно до ст. 307 ЦПК України, суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме. Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено.
У зв'язку з цим, суддя пропонує заявнику надати всі відомі відомості для можливості виконання вимог ст. 307 ЦПК України, зокрема відомості про осіб, які можуть дати свідчення про фізичну особу, про оголошення померлої якої просить заявниця, його останнє місце роботи тощо.
У відповідності до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк, п'ять днів, з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для їх усунення.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про оголошення фізичної особи померлою, - залишити без руху.
Заявник має право протягом строку, трьох днів, з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху усунути вказані недоліки. Якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Н.Б.Шумило