Справа № 120/1975/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
23 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
18.09.2024 ОСОБА_1 вперше вернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, який працював у зоні відчуження з моменту аварії з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та 26.09.2024 прийнято рішення № 262940019879 про відмову у призначенні пенсії.
Відмова пенсійного органу у призначенні дострокової пенсії за віком згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обґрунтована тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: Період військової служби згідно військово-облікового документа та записів трудової книжки з 01.12.1987 р. по 21.12.1989 р., оскільки відсутній військовий квиток або довідка територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ Системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС.
Вказано, що заявником надана довідка № 1-1-36/334, яка видана АСК «УКРРІЧФЛОТ» про періоди перебування в зоні відчуження в порту Чорнобиль. Дана довідка потребує перевірки, оскільки відсутня інформація про період роботи/служби заявника в АСК УКРРІЧФЛОТ», окрім цього відсутні відомості про даний період роботи в записах трудової книжки. Довідки про заробітну плату № 1-1-36/326 від 12.12.2023 р., № 1-1-36/324 від 12.12.2023 р., № 1-1-36/325 від 12.12.2023 р. в населених пунктах зони відчуження потребують перевірки заробітної плати.
Також вказано, що страховий стаж особи становить 24 роки 1 місяць 2 дні.
26.12.2024 ОСОБА_1 вдруге звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та 31.12.2024 прийнято рішення № 262940005541 про відмову у призначенні пенсії.
В даному рішенні, підставою для відмови вказано, що для визначення права на призначення за віком зі зменшенням пенсійного віку не взято до уваги довідку за формою 122 про перебування в зоні відчуження в порту Чорнобиль з 17.09.1986 по 17.09.1986, з 25.09.1986 по 25.09.1986, з 17.10.1986 по 18.10.1986, з 02.11.1986 по 02.11.1986 від 27.12.2023 № 1.1.36/334, видану АСК «Укррічфлот» та акт перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії від 01.11.2024 № 2600-1003-1/6679, зроблений ГУ ПФУ в м. Києві, оскільки не підтверджено факт роботи (служби) заявника на зазначеному підприємстві, з якого було відправлено його у відрядження, а саме відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи та зазначений період не підтверджений записами в трудовій книжці.
Також вказав, що страховий стаж особи становить - 26 років 01 місяць 23 дні. За доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди роботи згідно наданих документів.
Позивач, не погоджуючись із вказаними рішеннями, звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За правилами ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, зменшення віку - 5 років.
Приписами статті 9 Закону № 796-XII встановлено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до ч. 1 статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
1) з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 10 років;
2) які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 8 років;
3) які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році мають право на зниження пенсійного віку на 5 років.
З аналізу викладеного вбачається, що обов'язковою умовою для призначення пільгової пенсії відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є факт роботи в зоні відчуження протягом певного часу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 280/1162/16-а.
Згідно із ч. 1, 4 ст.15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Абзацом дев'ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
При цьому, з аналізу норм ч. 3 ст. 65 Закону № 796-XII встановлено що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 344/9789/17, від 28.03.2018 року у справі № 333/2072/17, від 08.05.2018 року у справі № 708/1022/17 та від 24.07.2018 року у справі № 524/2062/17.
Отже, для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII до заяви необхідно подати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідку про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідку військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідку архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Водночас, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Крім того, при вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, у постановах від 21.11.2006 № 21-1048 та від 04.09.2015 №690/23/15, відповідно до якої, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
З матеріалів справи слідує, що до заяви про призначення пенсії позивачем надано довідку від 27.12.2023 № 1-1-36-334, видану ПрАТ «СК «Укррічфлот», згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був безпосередньо зайнятий на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29 грудня 1987 року № 1497-878 та постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06 червня 1986 року № 665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку № 1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173: з «17» вересня 1986 р. по « 17» вересня 1986 р., з « 25» вересня 1986 р. по « 26» вересня 1986 р., з « 17» жовтня 1986 р. по « 18» жовтня 1986 р., з « 02» листопада 1986 по « 02» листопада 1986.
Крім того, ПрАТ «СК «Укррічфлот» було надано ряд довідок про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 12.12.2023 № 1-1-36/324, 1-1-36/325, 1-1-36/326, які підтверджені табелями обліку робочого часу та розрахунковими відомостями на заробітну плату.
Також, відповідно до виписки із наказу директора Київського суднобудівного- судноремонтного заводу від 10.09.1986 № 365 (копія виписки із наказу міститься у матеріалах справи), ОСОБА_1 був призначений матросом на теплохід «Васильків» з 11.09.1986.
Згідно виписки із наказу директора Київського суднобудівного-судноремонтного заводу від 19.11.1986 № 461 365, позивач призначений мотористом-матросом та звільнений з посади боцмана теплоходу « ОСОБА_2 ».
Відповідно до довідок, про перебування т/х «Васильків» у зоні Чорнобильській АЕС, ОСОБА_1 перебував у даній зоні: з 01.09.1986 по 01.09.1986, з 03.09.1986 по 05.09.1986, з 16.09.1986 по 18.09.1986, з 25.09.1986 по 26.09.1986, з 17.10.1986 по 18.10.1986 та з 02.11.1986 по 03.11.1986.
Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_2 з 25.11.1987 по 21.12.1989 позивач служив в рядах Радянської армії, де в графі "підстави внесення записів" зазначено: військовий квиток НОМЕР_3 .
Відповідно до копії диплому серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 в 1983 році поступив на навчання в Київське річкове училище з присвоєнням кваліфікації техніка-судноводіння.
Більше того, в матеріалах справи наявні Акти перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії №6680, №6681, №6682 для підтвердження довідки від 12.12.2023 №1-1-36/324, №1-1-36/326, №1-136/325.
Зі змісту акту №6680 слідує, що з 17.09.1986 по 17.09.1986, з 25.09.1986 по 26.09.1986 (табель обліку робочого часу в зоні ЧАЕС за вересень 1986, розрахункова відомість по заробітній платі за вересень 1986 №5750, довідка капітана про перебування теплохода « ОСОБА_2 ») - на посаді боцмана теплохода « ОСОБА_2 ». ОСОБА_1 за роботу в населених пунктах зони відчуження: порт Чорнобиль з 17.09.1986 по 17.09.1986, з 25.09.1986 по 26.09.1986 за місцем роботи т/з « ОСОБА_2 » на посаді боцмана, мав тарифну ставку 100 крб. по відомості за вересень 1986 №5750 виплачена заробітна плата в сумі 63,25 крб. з урахуванням коефіцієнта 2 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища».
Вказано, що заробітної плати, вказані у довідці №1-1-36/324 за період з 17.09.1986 по 17.09.1986, з 25.09.1986 по 26.09.1986, виданої ПрАТ «СК «Укррічфлот» відповідають даним оригіналів первинних документів наданих організацією для перевірки.
Зі змісту акту №6681 слідує, що з 17.10.1986 по 18.10.1986 (табель обліку робочого часу в зоні ЧАЕС за вересень 1986, розрахункова відомість по заробітній платі за жовтень 1986 №6051, довідка капітана про перебування теплохода « ОСОБА_2 ») - на посаді боцмана теплохода « ОСОБА_2 ». ОСОБА_1 за роботу в населених пунктах зони відчуження: порт Чорнобиль з 17.10.1986 по 17.10.1986 за місцем роботи т/з « ОСОБА_2 » на посаді боцмана, мав тарифну ставку 100 крб. по відомості за жовтень 1986 №6051 виплачена заробітна плата в сумі 44,41 крб. з урахуванням коефіцієнта 2 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища».
Вказано, що заробітної плати, вказані у довідці №1-1-36/326 за період з 17.10.1986 по 18.10.1986 виданої ПрАТ «СК «Укррічфлот» відповідають даним оригіналів первинних документів наданих організацією для перевірки.
Зі змісту акту №6682 слідує, що з 02.11.1986 по 02.11.1986 (табель обліку робочого часу в зоні ЧАЕС за вересень 1986, розрахункова відомість по заробітній платі за листопад 1986 №6602, довідка капітана про перебування теплохода « ОСОБА_2 ») - на посаді боцмана теплохода « ОСОБА_2 ». ОСОБА_1 за роботу в населених пунктах зони відчуження: порт Чорнобиль з 02.11.1986 по 02.11.1986 за місцем роботи т/з «Васильков» на посаді боцмана, мав тарифну ставку 100 крб. по відомості за листопад 1986 №6602 виплачена заробітна плата в сумі 43,21 крб. з урахуванням коефіцієнта 2 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища».
Вказано, що заробітної плати, вказані у довідці №1-1-36/325 за період з 02.11.1986 по 02.11.1986 виданої ПрАТ «СК «Укррічфлот» відповідають даним оригіналів первинних документів наданих організацією для перевірки.
Всі акти підписані уповноваженими особами та завірені печатками.
Як було зазначено судом вище, відповідно до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986, ОСОБА_1 віднесений до категорії 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Варто зауважити, що посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.
Отже, у суду немає підстав ставити під сумнів законність отримання позивачем посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А, а відтак і ставити під сумнів обставину його роботи у зоні відчуження у 1986 році.
При цьому відповідачами не надано жодних доказів визнання недійсним або анулювання цього посвідчення в установленому законом порядку.
При цьому, суд наголошує, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії з 1 липня до 31 грудня 1986 року не менше 5 робочих днів мають право на 10 років зменшення віку (пункту 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ).
Факт зайнятості позивача на територіях радіоактивного забруднення підтверджується, зокрема, копією довідки ПрАТ «СК «Укррічфлот» від 27.12.2023 № 1-1-36-334, де вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був безпосередньо зайнятий на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29 грудня 1987 року № 1497-878 та постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06 червня 1986 року № 665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку № 1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173: з «17» вересня 1986 р. по « 17» вересня 1986 р. з « 25» вересня 1986 р. по « 26» вересня 1986 р. з « 17» жовтня 1986 р. по « 18» жовтня 1986 р. з « 02» листопада 1986 р. по « 02» листопада 1986 р., довідками про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 12.12.2023 № 1-1-36/324, 1-1-36/325, 1-1-36/326, які підтверджені табелями обліку робочого часу та розрахунковими відомостями на заробітну плату, посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.
Крім того, відповідачем не надано належного обґрунтування наявності у нього повноважень встановлювати факт участі особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Поміж тим, на нього покладено винятково обов'язок у спірних правовідносинах встановлювати наявність або відсутність підстав для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Таким чином, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.
Суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність документів, які підтверджують період перебування позивача в зоні відчуження, є безпідставним, оскільки встановлені судом обставини та їх оцінка свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Позивачем при подачі заяви про призначення пенсії як вперше, так і вдруге було надано відповідачам усі необхідні документи для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, однак відповідачі двічі відмовили позивачу у призначенні пенсії, не здійснивши повну перевірку поданих позивачем документів і безпідставно відмовивши у призначенні пенсії.
Відтак суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №262940019879 від 26.09.2024 та рішення Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області №262940005541 від 31.12.2024 є протиправними, а тому такі рішення належить скасувати.
З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо протиправності рішень про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, а також встановивши наявність усіх передумов для призначення позивачу пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому задоволенню підлягає і похідна від основної вимоги щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з пунктом 1 частини 1статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Суд встановив, що із заявою про призначення пенсії вперше позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України 18.09.2024.
Таким чином, з урахуванням наведених вище положень законодавства, право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку виникло у позивача 18.09.2024.
При цьому, територіально позивач відноситься до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, та саме до цього органу звертався із заявою про призначення пенсії. Отже, зобов'язання, зокрема, щодо нарахування та виплати позивачу пенсії відноситься до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.