Справа №127/8778/26
Провадження №1-кс/127/3543/26
18 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42026020000000024 від 17.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,-
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026020000000024 від 17.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом в.о. начальника Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області № 30 о/с від 24.02.2026, ОСОБА_6 призначено на посаду старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_6 являється працівником правоохоронного органу.
Однак, ОСОБА_6 будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції службової особи правоохоронного органу, наділеною правом у межах своєї компетенції пред'являти вимоги та приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними і юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, діючи умисно, вчинив корупційне кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 17.02.2026, у ОСОБА_6 виник умисел на вимагання від громадян призовного віку та отримання від них неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, шляхом здійснення впливу на посадових осіб закладів МОЗ України та Експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи, які є уповноваженими особами на виконання функцій держави та місцевого самоврядування для оформлення вказаним особам фіктивної групи інвалідності.
У подальшому, з метою реалізації вищезазначеного злочинного умислу, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, будучи працівником правоохоронного органу, ОСОБА_6 почав підшукувати осіб призовного віку які б для оформлення фіктивної групи інвалідності погодились на вимоги щодо надання їм неправомірної вигоди. Встановлено, що виконання злочинного умислу полягало у здійсненні впливу на знайомих посадових осіб закладів охорони здоров'я та Експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи з метою оформлення фіктивних документів щодо перебування осіб на стаціонарному лікуванні, проходження медичних досліджень та документального підтвердження відповідного стану здоров'я для подальшого оформлення групи інвалідності.
Надалі, реалізуючи вищезазначений злочинний умисел, ОСОБА_6 зустрівся з раніше знайомим ОСОБА_7 .
Так, у ході особистої зустрічі із ОСОБА_7 , запропонував останньому ухилитись від проходження військової служби шляхом оформлення групи інвалідності. З цією метою ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7 , що у нього є знайомі в закладах охорони здоров'я, які зможуть посприяти в оформленні йому фіктивної групи інвалідності, що дозволить йому ухилятись від військової служби та мобілізації.
Разом з цим, ОСОБА_6 висунув неправомірну вимогу ОСОБА_7 , щодо передачі 1000 доларів США в якості частини неправомірної вигоди за вищевказане сприяння в оформленні групи інвалідності. Окрім цього, ОСОБА_6 чітко дав зрозуміти ОСОБА_7 , що в разі його відмови від вказаної вимоги, останній не зможе оформити необхідні медичні документи, які у подальшому будуть необхідною підставою для подальшого оформлення фіктивної групи інвалідності, в чому ОСОБА_6 посприяє, шляхом впливу на уповноважених осіб закладів МОЗ України та Експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи. На вищевказану вимогу ОСОБА_8 вимушено погодився.
Після цього, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на вимагання неправомірної вигоди в ОСОБА_7 за вплив на прийняття рішення співробітниками закладів МОЗ України та Експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи, які є уповноваженими особами на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, з метою оформлення останньому фіктивної групи інвалідності, 16.03.2026, перебуваючи на пасажирському сидінні автомобіля марки Tesla model 3, державний номерний знак НОМЕР_1 , припаркованої на дорозі біля приміщення Літинської ЦРЛ по вул. Пирогова, 17, у м. Літин Вінницької області, ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_7 частину раніше обумовленої неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США (що згідно курсу встановленого НБУ на 16.03.2026, складає 44 138 грн) за здійснення впливу на завідувача хірургічного відділення Літинської ЦРЛ ОСОБА_9 , з метою оформлення медичних документів ОСОБА_10 які будуть необхідні для подальшого процесу оформлення йому фіктивної групи інвалідності, після чого ОСОБА_6 був затриманий співробітниками правоохоронних органів.
ОСОБА_6 17.03.2026, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто у в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто він підозрюється у вчинені тяжкого злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Причетність підозрюваного ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
?повідомленням про виявлення вказаного кримінального правопорушення від 17.02.2026, згідно якого виявлено протиправний механізм злочинної діяльності;
?протоколом прийняття заяви про вчинення злочину від ОСОБА_7 від 17.02.2026;
?витяг з наказу № 30 о/с від 24.02.2026 про призначення на посаду ОСОБА_6 ;
?відповідь УСБУ про виконання доручення від 18.02.2026 про встановлення даних ОСОБА_6 ;
?відповідь УСБУ про виконання доручення від 25.02.2026 про встановлення даних ОСОБА_9 ;
?протокол затримання та особистого обшуку ОСОБА_6 від 16.02.2026, у ході якого у останнього вилучено частину неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США;
?протокол обшуку у приміщенні Літинсьокої ЦРЛ у ході якого в підсобному приміщенні вилучено частину неправомірної вигоди яку ОСОБА_6 намагався передати ОСОБА_9 в сумі 500 доларів США;
?протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 16.03.2026, де останній підтверджує факт передачі ОСОБА_6 неправомірної вигоди;
?протокол огляду, ідентифікації та вручення ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 1000 доларів США перед зустріччю із ОСОБА_6 , які в подальшому було вилучено в останнього та в приміщення Літинської ЦРЛ.
?іншими доказами у їх сукупності.
На даний час в органу досудового розслідування наявні підстави у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності, шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване правопорушення останній може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними показань, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також ОСОБА_6 , може мати необхідні та достатні знання, що стосуються проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, тактикою проведення слідчих дій, може перешкоджати встановленню істини у провадженні, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які є свідками, надавати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин кримінального провадження, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованих йому правопорушень, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню.
Без застосування вказаного запобіжного заходу запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливо. При цьому, більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому прокурор просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підтримав та просив застосувати домашній арешт у нічну пору доби, оскільки підозрюваний співпрацює зі слідством.
Захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечували щодо застосування домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні по суті клопотання підтримав думку захисників.
Слідчий суддя, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані підозрюваного, прийшов до наступного висновку.
Слідчими четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницький, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026020000000024 від 17.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
В рамках вказаного провадження, ОСОБА_6 17.03.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що органом досудового розслідування підтверджено причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органу досудового розслідування або суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та впливати на свідків, оскільки наразі не всі свідки допитані.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, обставини його вчинення, особу підозрюваного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на виклики з'являється, він надання пояснень не відмовляється.
За змістом ст. 131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження. Дослідивши матеріали кримінального провадження, враховуючи відомості встановлені в судовому засіданні, а саме позицію прокурора, який фактично відмовився від підтримання попередньо поданого клопотання та просив застосувати домашній арешт у нічну пору доби, характеризуючих даних підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування на даному етапі досудового розслідування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, з покладенням обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 22-00 год по 06-00 год., за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 місяці.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
?прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
?не відлучатись із населеного пункту в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
?утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
?здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Ухвала про застосування домашнього арешту стосовно ОСОБА_6 діє в межах строку досудового розслідування, але не більше 60 днів, починаючи з 18.03.2026 року.
Копію ухвали суду для організації виконання направити органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя