Справа № 320/27023/24
24 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста» про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Віста» (далі - позивач, ТОВ «Віста») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №052896 від 28 травня 2024 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року адміністративний позов - задоволено.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року заяву задоволено та стягнуто з відповідача судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову у розмірі 908,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2026 року апеляційну скаргу Укртрансбезпеки залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 22 жовтня 2024 року - без змін.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2026 року апеляційну скаргу Укртрансбезпеки задоволено частково - додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року змінено у мотивувальній частині та викладено абзац другий його резолютивної частини у такій редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста» витрати із сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.». В іншій частині додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року залишено без змін.
До суду апеляційної інстанції 11 березня 2026 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив:
- стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з переглядом в суді апеляційної інстанції рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року - розміром 21 000 грн;
- стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з переглядом в суді апеляційної інстанції додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року - розміром 8 400 грн
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року указану заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 24 березня 2026 року.
Розглянувши подану заяву, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 10 березня 2026 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат. При цьому у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Віста» зазначило, що докази на підтвердження понесених судових витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що обов'язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Крім того, колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 120/3929/19-а.
Цим правом, як свідчать матеріали справи, відповідач скористався, подавши до суду апеляційної інстанції заперечення на клопотання (заяву), в якій зазначив, що витрати можуть бути присуджені за рахунок іншої сторони лише у випадку їх реального понесення, сума зобов'язання, що склалася між адвокатом і клієнтом, не обов'язковою для суду у контексті розподілу судових витрат.
Відтак, перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача були подані:
- копія договору від 03 листопада 2021 року №87 про надання професійної правничої допомоги, пунктом 4.3 якого передбачено, що порядок та строки виплати гонорару за надану правничу допомогу визначаються сторонами у додатках до договору для кожної справи;
- копія додатку №1-АП до згаданого договору (щодо рішення суду від 22 жовтня 2024 року), пунктом 2.1 якого передбачено, що за правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, включаючи підготовку до судового розгляду справи, збір доказів, підготовку та подання до суду заяв по суті справи, а також заяв/клопотань з процесуальних питань, участь в судових засіданнях, отримання копій судових рішень, клієнт сплачує адвокатові фіксовану суму в розмірі 21 000 грн;
- копія акта приймання-передача наданих послуг від 10 березня 2026 року на суму 21 000 грн;
- копія рахунку на оплату від 10 березня 2026 року №2 на суму 21 000 грн;
- копія додатку №2-АП до згаданого договору (щодо додаткового рішення суду від 04 лютого 2025 року), пунктом 2.1 якого передбачено, що за правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, включаючи підготовку до судового розгляду справи, збір доказів, підготовку та подання до суду заяв по суті справи, а також заяв/клопотань з процесуальних питань, участь в судових засіданнях, отримання копій судових рішень, клієнт сплачує адвокатові фіксовану суму в розмірі 8 400 грн;
- копія акта приймання-передача наданих послуг від 10 березня 2026 року на суму 8 400 грн;
- копія рахунку на оплату від 10 березня 2026 року №3 на суму 8 400 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відтак, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Судовою колегією враховується, що ця справа належить до справ незначної складності, її розгляд здійснювався судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження, а щодо спірних правовідносин склалася усталена судова практика. При розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанціях брав участь однин і той ж самий адвокат, що свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. На користь цього свідчить й те, що доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися, а мотиви відзиву на апеляційну скаргу за своєю аргументацією не відрізняється від підстав позову окрім доводів щодо посилання на відповідача на нерелевантну практику Верховного Суду.
Аналогічний за змістом висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 160/17139/20.
Викладене, на переконання судової колегії, свідчить, що розмір заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21 000 грн, до якої включені також й більшість послуг, які не надавалися позивачу, є явно завищеним, а відтак не відповідає критерію обґрунтованості.
Таким чином, враховуючи категорію складності цієї справи (малозначна), ціну позову, ненадання доказів виняткового значення цієї справи для позивача та обґрунтувань неминучості і обов'язковості понесених останнім витрат саме у такому розмірі, колегія суддів приходить до висновку, що останні з огляду на співрозмірність та пропорційність до предмету спору підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки на користь ТОВ «Віста» у розмірі 4 000,00 грн у частині, що стосується апеляційного перегляду рішення суду від 22 жовтня 2024 року.
З приводу заявлених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 400 грн при перегляді в апеляційному порядку додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, колегія суддів зазначає, що аналіз змісту відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду, мотиви якого фактично зводяться до цитування двох постанов Верховного Суду, ненадання доказів вчинення адвокатом інших дій, пов'язаних з розглядом справи судом апеляційної інстанції, а також часткове задоволення апеляційної скарги відповідача за наслідками апеляційного перегляду додаткового рішення свідчать, що сума заявлених до відшкодування витрат є очевидно завищеною пропорційно до наданих адвокатом послуг, а відтак підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки у розмірі 1 000 грн.
Щодо аргументів відповідача про відсутність доказів оплати правової допомоги в якості підстави для відмови в її присудженні колегія суддів зазначає, що умовами додатків до договору №1-АП та №2-АП передбачено, що суму гонорару клієнт сплачує упродовж тридцяти днів від дня ухвалення рішення судом апеляційної інстанції незалежно від його оскарження в суді касаційної інстанції.
У свою чергу, за позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Керуючись ст. ст. 132, 135, 139, 241, 242, 252, 325, 329 КАС України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста» (08296, Київська обл., Бучанський р-н., с-ще Ворзель, вул. Кленова, 31; код ЄДРПОУ 13734034) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року.