Справа № 620/8186/25 Суддя першої інстанції: Дар'я ВИНОГРАДОВА
24 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії, -
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФ в м. Києві), в якому просив:
1) визнати протиправними дії (бездіяльність) ГУ ПФ в м. Києві щодо:
- нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023 та з 01.02.2024 на підставі нових довідок №15/2477/с (станом на 01.01.2020), №15/2478/с (станом на 01.01.2021, №15/2479/с (станом на 01.01.2022), №15/2480/с (станом на 01.01.2023), №15/2481/с (станом на та 01.01.2024) від 21.02.2025 про розмір грошового забезпечення, сформованих ІНФОРМАЦІЯ_1 та надісланих відповідачу листом від 21.02.2025 № 13/2482/с;
- обмеження виплати ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром під час перерахунків здійснених з 01.04.2019, з 01.12.2019, з 01.12.2020, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025 при здійсненні виплати доплати до пенсії та проведенні індексації пенсії на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та від 25 лютого 2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;
2) зобов'язати ГУ ПФ в м. Києві здійснити:
- перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023 та з 01.02.2024 на підставі нових довідок №15/2477/с (станом на 01.01.2020), №15/2478/с (станом на 01.01.2021, №15/2479/с (станом на 01.01.2022), №15/2480/с (станом на 01.01.2023), №15/2481/с (станом на та 01.01.2024) від 21.02.2025 про розмір грошового забезпечення, сформованих ІНФОРМАЦІЯ_1 та надісланих відповідачу листом від 21.02.2025 № 13/2482/с, з урахуванням раніше виплачених коштів;
- перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2019, з 01.12.2019, з 01.12.2020, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025 з врахуванням доплати до пенсії та проведенні індексації пенсії на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та від 25 лютого 2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.02.2020 на підставі оновленої довідки від 21.02.2025 № 15/2477/с про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 29.01.2020, з 01.02.2021 на підставі оновленої довідки від 21.02.2025 № 15/2478/с про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2021, з 01.02.2022 на підставі оновленої довідки від 21.02.2025 № 15/2479/с про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2022, з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки від 21.02.2025 № 15/2480/с про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023, з 01.01.2024 на підставі оновленої довідки від 21.02.2025 № 15/2481/с про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2024, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2020 на підставі оновленої довідки від 21.02.2025 № 15/2477/с про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 29.01.2020, з 01.02.2021 на підставі оновленої довідки від 21.02.2025 № 15/2478/с про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2021, з 01.02.2022 на підставі оновленої довідки від 21.02.2025 № 15/2479/с про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2022, з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки від 21.02.2025 № 15/2480/с про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023, з 01.01.2024 на підставі оновленої довідки від 21.02.2025 № 15/2481/с про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2024, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 та з 01.01.2024 у позивача виникли правові підстави для перерахунку пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023 та з 01.02.2024 на підставі відповідних довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що питання нарахування та виплати індексації, а також нарахування та виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром є похідним і повинно вирішуватися після вирішення питання про наявність у позивача права на перерахунок пенсії. Крім того, суд підкреслив, що за правилами адміністративного судочинства захисту підлягають лише порушені права.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині позовних вимог, у задоволені яких було відмовлено, та прийняти у цій частині нове судове рішення, яким:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) ГУ ПФ в м. Києві обмеженні виплати ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром під час перерахунків, здійснених з 01.04.2019, з 01.12.2019, з 01.12.2020, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025;
- зобов'язати ГУ ПФ в м. Києві здійснити виплату без обмеження ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром під час перерахунків здійснених з 01.04.2019, з 01.12.2019, з 01.12.2020, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025.
Свою позицію обґрунтовує тим, що судом залишено поза увагою, що факт обмеження пенсії позивача максимальним розміром підтверджено доданими до позовної заяви документами, а відтак заявлені позовні вимоги всупереч висновків суду першої інстанції не є вимогами, заявленими на майбутнє.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 24.03.2026.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №320/26391/24 ІНФОРМАЦІЯ_1 були складені та направлені до ГУ ПФ в м. Києві листом від 07.03.2025 №15/3244/с довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, від 21.02.2025 №15/2477/с станом на 29.01.2020, від 21.02.2025 №15/2478/с станом на 01.01.2021, від 21.02.2025 №15/2479/с станом на 01.01.2022, від 21.02.2025 №15/2480/с станом на 01.01.2023, від 23.02.2025 №15/2481/с станом на 01.01.2024.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення суду конституційної юрисдикції передбачено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, починаючи з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 300/633/19 та від 21.09.2021 у справі № 370/2610/17.
До того ж, в указаних постановах суд касаційної інстанції підкреслив, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, а тому внесені у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
У цьому контексті Верховний Суд зауважив, що буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що наразі стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Колегія суддів звертає увагу, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом про реформування пенсійної системи, який набрав законної сили 01.10.2011.
Цим Законом внесено зміни у статтю 43 Закону шляхом викладення її в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон про реформування пенсійної системи).
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону та положення частини першої статті 2 Закону про реформування пенсійної системи (у частині поширення її дії на Закон), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону.
Водночас положення статті 2 Закону про реформування пенсійної системи (у частині поширення її дії на Закон), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом про реформування пенсійної системи - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону про реформування пенсійної системи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 у справі №240/7087/20, від 18.05.2022 у справі №380/12337/20, від 09.02.2023 у справі №620/4148/20.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Матеріали справи свідчать, що ГУ ПФ в м. Києві на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі № 320/20414/24 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.04.2024 № 13/2787/с про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Після проведення такого перерахунку пенсія позивача обчислена у розмірі 18 199,03 грн, однак її обмежено максимальним розміром з 01.04.2019.
Аналогічно, як свідчить розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № ФА 134752, проведений за дорученням № Д ФА134752/15, а також додані до апеляційної скарги розрахунки пенсії станом на 01.04.2019, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025, її розмір був обмежений максимальним й у подальшому. Указані обставини підтверджуються також й розрахунком пенсії станом на 01.06.2025, наданим ОСОБА_1 до позовної заяви.
Відтак, за наведеного вище правового регулювання та застосування норм права, що знайшло своє відображення у ряді постанов Верховного Суду, дії ГУ ПФ в м. Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, починаючи з 01.04.2019 є протиправними, а відтак відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФ в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 з обмеженням максимального розміру та зобов'язання ГУ ПФ в м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому у контексті встановлених вище обставин суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про передчасність заявлених позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, у повному обсязі з огляду на таке.
Як було встановлено раніше, наявними у матеріалах справи документами підтверджується обмеження пенсії позивача максимальним розміром, починаючи з 01.04.2019, а тому на момент звернення до суду із вказаним позовом права ОСОБА_1 вже були порушені, що свідчить про виникнення спору та необхідність вирішення його судом.
Водночас, що стосується вимог про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2019, з 01.12.2019, з 01.12.2020, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025 з врахуванням доплати до пенсії та проведенні індексації пенсії на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та від 25 лютого 2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
За узагальненим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 13.03.2025 у зразковій справі №400/6254/24, перерахунок пенсії військовослужбовця на підставі рішення суду з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», є таким перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до абзацу третього пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» є правомірною підставою для невиплати доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн та індексації за 2022, 2023 роки.
Цей висновок Великої Палати Верховного Суду, з огляду на подібність правового регулювання виплати індексації у постановах Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», на переконання колегії суддів, поширюється й на індексацію, що проводилася з 01.03.2024 та з 01.03.2025.
З урахуванням наведеного, оскільки до виключної компетенції територіального управління Пенсійного фонду України належить питання обчислення перерахованої (у тому числі на виконання рішення суду) пенсії, а право на такий перерахунок визнано за позивачем на підставі рішення суду у цій справі, яке наразі не набрало законної сили, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про передчасність заявлених позовних вимог в частині перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 з урахуванням доплати до пенсії та її індексації, оскільки відповідне право ОСОБА_1 на момент звернення до суду із вказаним позовом ГУ ПФ в м. Києві порушене не було.
Аналогічна за змістом правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 18.06.2025 у справі №380/29410/23, де суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що задоволення таких вимог означало б фактичне вирішення спору, який наразі не виник, тобто спору про право, яке може виникнути у майбутньому внаслідок гіпотетичних дій відповідача. Такий підхід суперечить засадам адміністративного судочинства, а також положенням ч. 2 ст. 2 КАС України, яка встановлює, що завданням адміністративного судочинства є захист вже порушених прав, свобод чи інтересів особи, а не ймовірних або гіпотетичних.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в частині перерахунку та виплати пенсії з урахуванням доплати до пенсії та індексації.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини наявності у позивача права на виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, однак передчасності його вимог про перерахунок та виплату такої пенсії з урахуванням доплати та індексації з огляду на загальний предмет спору, судова колегія приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у ній нове про часткове задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також до спірних правовідносин не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню, що у своїй сукупності стало підставою для неправильного вирішення справи в частині. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року з обмеженням максимального розміру.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2019 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 24 березня 2026 року.