Справа № 127/32338/25
Провадження № 1-кп/127/1076/25
19 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
при розгляді у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.08.2025 за № 12025020010001206, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,-
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
Вінницьким міським судом Вінницької області здійснюється судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявила клопотання про продовження строку застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, так як обвинувачена непрацевлаштована, не має постійного джерела доходу, а отже може переховуватися від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вважає, що запобіжний захід до обвинуваченої застосований вірно, підстав для його зміни немає, а тому просить продовжити строк застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважає, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, окрім виняткового, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої та запобігти вказаним ризикам. Заперечувала проти клопотання захисника обвинуваченої про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід. В задоволенні заяви ОСОБА_6 про взяття обвинуваченої на поруки просила відмовити, оскільки заява не відповідає вимогам КПК України.
В судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 , позицію якого підтримала обвинувачена, заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки прокурором не доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Обвинувачена має постійне місце проживання, одружена, а отже має міцні соціальні зв'язки. Обвинувачена немає наміру переховуватися від суду, впливати на свідків, вчиняти інше кримінальне правопорушення, для виконання нею своїх процесуальних обов'язків буде достатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу. Також просив задовольнити заяву ОСОБА_6 про взяття обвинуваченої на поруки.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).
В судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2025 до обвинуваченої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19.10.2025 включно, з одночасним визначенням розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2025 продовжено строк застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 14.12.2025 включно, з одночасним визначенням розміру застави.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.11.2025 року продовжено строк застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 24.01.2026 включно, з одночасним визначенням розміру застави.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.01.2026 року продовжено строк застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22.03.2026 включно, з одночасним визначенням розміру застави.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, раніше судима, непрацевлаштована, постійного джерела доходу не мала та хоча і має постійне місце проживання, однак стримуючі фактори у обвинуваченої відсутні. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що соціальні зв'язки обвинуваченої не можна визнати стійкими.
При цьому суд зазначає, що тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими обставинами.
Однак, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше судима, непрацююча, стримуючих факторів немає, що в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не тримаючи особу під вартою.
Стосовно ризику переховування від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
В разі переховування обвинуваченої, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченої.
Що стосується ризику незаконно впливати на свідків, суд, оцінюючи наявність такого ризику, враховує, що свідки на даний час судом не допитані, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до дослідження показань свідків безпосередньо судом під час судового розгляду. Суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженою у спілкуванні із свідками, обвинувачена може здійснювати на них незаконний вплив.
Що стосується ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд, враховуючи, що обвинувачена офіційно не працевлаштована, не мала постійного джерела доходу, раніше судима за вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, вважає такі ризики доведеними.
Суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачена та свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися.
При цьому суд, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою злочину, особу обвинуваченої у їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі, зокрема, що обвинувачена може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, розмір застави суд визначає при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Підстав для зменшення розміру застави суд не вбачає.
Що стосується заяви ОСОБА_6 про взяття обвинуваченої на поруки, суд зазначає таке.
Суд зазначає, що особиста порука як запобіжний захід застосовується з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його своєчасної участі в кримінальному провадженні. Вона обирається за наявності загальних підстав (ст. 177 КПК), і, крім того, особливих підстав. Особиста порука основана на довірі до поручителя з боку суду, яка, в свою чергу, ґрунтується на особливих моральних якостях поручителя, його авторитеті, зокрема, для обвинуваченого, що робить можливим для поручителя забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та у разі потреби - доставку його до органу розслідування чи в суд на першу вимогу. Тобто, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку обвинуваченого, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.
Як вбачається з пояснень в судовому засіданні обвинуваченої, із ОСОБА_6 вона знайома.
Суд, визначаючи поручителя - особу, яка заслуговує на особливу довіру, повинен встановити чи заслуговує поручитель на його довіру, чи здатний поручитель (в силу особливих моральних якостей, авторитету, фізичного і психічного стану здоров'я тощо) достатньо впливати на обвинуваченого, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку. Авторитет поручителя визначається його службовим становищем, поведінкою в колективі, побуті, його особистими якостями.
Разом з тим, до суду не було надано достатньої інформації, з якої би суд міг встановити, ким саме є дана особа, чи здатен поручитель достатньо впливати на обвинувачену, щоб забезпечити її належну процесуальну поведінку та реально забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків, з врахуванням даних про особу обвинуваченої, обставин інкримінованого злочину, тяжкості злочину та суворості можливого покарання за його вчинення.
Враховуючи викладене вище, з метою забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої з одночасним визначенням розміру застави.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176, 177, 181, 183, 194, 217, 314-316 КПК України,
Клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження строку застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 ,. про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід - відмовити.
В задоволенні заяви ОСОБА_6 про взяття обвинуваченої на поруки - відмовити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченої ОСОБА_3 - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, починаючи з 19.03.2026 до 17.05.2026 включно.
Одночасно визначити розмір застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самою обвинуваченою так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на обвинувачену у разі внесення застави такі обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, а саме: міста Вінниці, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, утримуватися від спілкування з особами, які є свідками у кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
У разі невиконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченою, її захисником, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя