"24" березня 2026 р. Справа153/285/26
Провадження2/153/132/26-ц
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Швеця Р.В.
за участю секретаря судового засідання Сарафімовської Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за кредитним договором №2167271 від 20.03.2020 в сумі 21876 грн., судові витрати в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 20.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2167271. Згідно з умовами вказаного договору, відповідачу надано грошові кошти в розмірі 6700 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені договором. Вказаний договір було укладено у електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Авентус Україна» умови договору про надання споживчого кредиту виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору. 30.04.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30042021. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №2167271 від 20.03.2020, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем. Станом на дату подання позову сума заборгованості відповідача становить 21876 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6700 грн., заборгованість за процентами - 15176 грн. Всупереч умовам договору позики відповідач не виконав свого зобов'язання. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за договором про надання споживчого кредиту №2167271 від 20.03.2020 в сумі 21876 грн. Тому позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 24.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін, витребувано докази.
Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з'явився. В прохальній частині позовної заяви позивач просив справу розглянути без участі його представника. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином через оголошення, розміщене 24.02.2026 на офіційному веб-сайті Ямпільського районного суду Вінницької області, тобто не пізніше ніж за десять днів до судового засідання, а також судовою повісткою із рекомендованим поштовим повідомленням, яка направлялася за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив суду не подав, клопотань про відкладення судового засідання чи проведення судового засідання в його відсутність до суду не надійшло.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд за відсутності заперечень представника позивача вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. При цьому, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (товариство) та ОСОБА_1 (споживач) укладено договір № 2167271 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 6700 грн. на умовах, встановлених договором, строком на 30 днів, а клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно з пунктом 1.1. договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.
У пунктах 2.1, 2.5. договору сторони погодили, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту. Кредит вважається погашеним у день отримання товариством коштів у погашення заборгованості за кредитом.
Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору (п.2.4 Договору).
Відповідно до пункту 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
У пункті 1.5. даного договору, зокрема, визначено, що стандартна процентна ставка становить 1,90% у день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася продовження строку користування кредитом відповідно до пункту 4.1-4.6. договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України.
Згідно із пунктом 4.1. договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в пункті 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктом 4.2.-4.5 договору.
Відповідно до пункту 4.2. договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пункту 4.3. договору.
За пунктом 4.3 договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.
Товариство має право, але не обов?язок протягом строку для відповіді акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в Особистому кабінеті/зазначені в договорі (пункт 4.4. договору).
Згідно із пунктом 4.5. договору у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в пункті 4.3 цього пункту договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті.
Відповідно до пункту 6.1. договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, а у випадку якщо відбулося продовження строку користування кредитом повернення кредиту не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається споживачу в особистому кабінеті.
Згідно з підпунктом 3 пункту 5.1 договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача (а.с.9-11).
Як вбачається із графіку платежів до договору про надання споживчого кредиту №2167271 від 20.03.2020, датою повернення позики та сплати нарахованих процентів є - 19.04.2020 (а.с.12).
Відповідно до довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким укладено договір про надання споживчого кредиту №2167271 від 20.03.2020 ідентифікований ТОВ «Авентус Україна». Договір зі сторони клієнта підписано одноразовим ідентифікатором - М730893, номер телефону НОМЕР_2 (а.с.15).
20.03.2020 на підставі укладеного договору було перераховано на номер картки НОМЕР_3 , грошові кошти в сумі 6700,00 грн., переказ яких здійснило ТОВ ФК «Вей Фор Пей» згідно договору про організацію переказів грошових коштів, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК «Вей Фор Пей», що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Вей Фор Пей» вих. №6518-ВП від 16.12.2025 (а.с.16).
Із повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) емітовано банківську карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). Клієнт ОСОБА_1 верифікований шляхом підписання Анкети-заяви по ідентифікації клієнта від 29.06.2017. По рахунку НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) 20.03.2020 відбулося зарахування коштів на суму 6700 грн. (а.с.64).
Відповідно до картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) заборгованість відповідача перед ТОВ «Авентус Україна» станом на 29.04.2021 (включно) становить 21876 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6700 грн., заборгованість за процентами - 20368 грн., 5192 грн. - здійснені платежі (а.с.17-25).
30 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30042021, відповідно до умов якого ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Авентус Україна», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2167271 від 20.03.2020 (а.с.34-38).
Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-30042021 від 30.04.2021 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 21876 грн., з яких: 6700 грн. - сума виданого кредиту, 3719 грн. - сума заборгованості по відсотках, 11457 грн. - сума заборгованості по прострочених відсотках (а.с.39).
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
За приписом ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст.205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частинами першою, другою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Наданими позивачем доказами підтверджується укладення між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору у письмовій формі у вигляді окремого документа, підписаного обома сторонами в електронній формі, який містить усі істотні умови договору.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору в сумі 6700 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, маска якої № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією ТОВ «Вей Фор Пей» та інформацією АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів в обумовлений строк належним чином не виконував, у зв'язку утворилася заборгованість по тілу кредиту та процентами за користування кредитом.
Доказів, які б спростовували зазначені обставини відповідач суду не надав.
Стосовно правонаступництва за борговими зобов'язаннями.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем.
Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором №2167271 від 20.03.2020, підлягає стягненню на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
При цьому, суд враховує, що відповідно до умов вказаного договору та доказів, наявних в матеріалах справи, відповідач отримав кредит у сумі 6700 грн., строк користування яким складав 30 днів (пункт 1.4. договору).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 вказано, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст. Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.
Тобто, сторони визначивши строк кредитування у вказаному договорі погодили строк виконання зобов'язання.
Також, у зазначеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Матеріали справи не містять належних доказів, що строк користування відповідачем кредитом продовжувався. Також, матеріали справи не містять доказів, що до вказаного договору укладалися додаткові угоди, згідно з якими б продовжувався строк користування відповідачем кредитом.
Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, слідує, що проценти за користування кредитом у сумі 20368 грн. нараховані відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус» за період із 20 березня 2020 року до 27 серпня 2020 року, тобто поза межами строку кредитування, визначеного вказаним договором.
У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 і уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення кредиту/позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 в справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
Окрім цього, у сформульованих правових висновках Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування.
Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.
Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.
Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.
Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
Таким чином, з урахуванням наведеного та строку користування кредитом, належних доказів про продовження якого матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що нарахування процентів після спливу цих строків є безпідставним і з відповідача вони стягненню не підлягають.
Крім того, з розрахунку заборгованості слідує, що після закінчення строку кредитування, а саме: 29 квітня 2020 року та 31 серпня 2020 року відповідачем було сплачено на погашення заборгованості за кредитним договором грошові кошти в сумі 5092 грн. та 100 грн. відповідно, а всього 5192 грн.
З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №2167271 від 20.03.2020, до якої входить тіло кредиту в сумі 6700 грн., проценти, нараховані в межах строку кредитування в сумі 3819 грн., за вирахуванням грошових коштів у сумі 5192 грн., які були сплачені відповідачем на погашення заборгованості за кредитом після закінчення строку кредитування, що становить 5327 грн., у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №7866 від 06.02.2026.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 648,32 грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2662,40 х 5327/21876).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 8000 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет»; Акт №251 наданих послуг від 13.02.2026 та детальний опис наданих послуг до акту №251 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025.
Згідно детального опису наданих послуг до акту №251 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 позивачу надані послуги: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (0,30 хв.), ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год.), погодження правової позиції клієнта у справі (0,30 хв.), складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (3 год.), подання заяви до суду від імені клієнта (1 шт.). Усього 6 год. 30 хв., 1 шт. (а.с.45).
Тобто, позивач надав докази понесених витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч.3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно частини четвертої цієї ж статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов майнового характеру задоволено частково, а тому понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн. підлягають розподілу за правилами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідно становить 1948,07 грн. (8000 х 5327 / 21876=1948,07).
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1948,07 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280-289 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором №2167271 від 20.03.2020 в розмірі 5327 (п'ять тисяч триста двадцять сім) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» код ЄДРПОУ 35234236, судовий збір в сумі 648 (шістсот сорок вісім) гривень 32 копійки та 1948 (одна тисяча дев'ятсот сорок вісім) гривень 07 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Ямпільським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, місто Львів вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус) код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 24 березня 2026 року.
Суддя Р.В. Швець